УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 112 відвідувачів

Теги
вибори розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков українська християнська культура молодь церква та політика автокефалія УГКЦ постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа Доброчинність Києво-Печерська Лавра Митрополит Володимир (Сабодан) Вселенський Патріархат Голодомор Ющенко УПЦ КП Священний Синод УПЦ іконопис Президент Віктор Ющенко шляхи єднання Католицька Церква Церква і медицина педагогіка комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України забобони милосердя Археологія та реставрація конфлікти Патріарх Алексій II діаспора церква і суспільство Церква і політика Церква і влада краєзнавство церковна журналістика секти






Рейтинг@Mail.ru






«Слобідський край» (Харків): В служінні Богові і людям



«Слобідський край» (Харків), Микола Тараненко, 07.10.09

 

Дивовижно осяйними почуттями духовного єднання й натхнення наповнилися цими днями серця православної слобожанської спільноти. Адже на Слобожанщину завітало величне і яскраве свято – 210-ті роковини створення Харківської єпархії.

Пафос ювілейних християнських настроїв упродовж двох минулих вихідних запанував у багатьох знакових місцях слобожанської столиці. Чи то йшлося про недільні літургійні заходи у Свято-Благовіщенському кафедральному соборі, перед входом до якого спеціально прибулого на ювілейні врочистості в Харкові Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Володимира, духовенство й вірян зустрічала барвиста клумба з викладеним квітами написом «Епархии 210 лет», чи то співголосний останнім подячний молебінь у стінах найстарішого в Харкові Свято-Покровського монастиря, куди духівництво й мирян велелюдною процесією привела святкова Хресна хода, чи в перебіг суботньої величної врочистої церковної академії та концерту духовної музики в залі Харківського театру опери та балету. Над 355-річним Харковом наразі мовби якось по-особливому зазвучали величаві церковні дзвони в православних храмах міста. Далеко чутні передзвони, здавалося, торкалися найосяжнішої небесної блакиті, сповіщаючи про щиру людську радість. І лунали молитви – у славу Господа Ісуса Христа, в благословіння Божої милості в наших світських добрих ділах, побажання благодаті Господньої рідній землі.

Щойно погожого осіннього полудня минулої суботи літак із Блаженнішим Митрополитом Володимиром приземлився в Харківському аеропорту і владика, зустрінутий першими особами міста, представниками Харківської єпархії та вірянами ступив на харківську землю, у душах багатьох віруючих слобожан, здається, мимоволі зануртували особливо світлі почуття. Признатися, Харків особливо дорогий серцю й самого 74-річного архіпастиря Української Православної Церкви. Адже саме в Харкові травня 1992-го на доленосному Архієрейському Соборі УПЦ тодішнього митрополита Ростовського й Новочеркаського Володимира (в миру Віктора Маркіяновича Сабодана) було одностайно обрано Предстоятелем УПЦ, Митрополитом Київським і всієї України. Патріарх Алексій ІІ уже наступного дня 28 травня 1992 року благословив митрополита Володимира на служіння на посаді Предстоятеля Православної Української Церкви. Тоді ж згідно з цією постановою Митрополитові Володимиру в межах України був наданий титул «Блаженніший» із правом носіння двох панагій і предносіння хреста під час богослужіння.

– Для харків’ян наразі величезна честь приймати вас з архіпастирським візитом у нашому місті, – зволив відзначити, вітаючи Блаженнішого митрополита Володимира вже в залі прийому офіційних делегацій Харківської мерії міський голова Михайло Добкін. – Церква відіграє велику роль у житті міста. Адже вся історія Харкова, по суті, нерозривно пов’язана і з історією єпархії.Саме завдяки Покровському монастирю і його великим храмам вдалося відстояти право міста на народження, становлення і розвиток. Всі успіхи міста пов’язані з тим, що в ньому живуть глибоко віруючі люди, які шанують традиції та історію свого народу. Без церкви, без віри в Бога неможливо нічого побудувати. Все, що буде побудовано без любові і віри, руйнуватиметься дуже швидко.

Не забарився поділитися своїми зазвичай щирими помислами і сам Митрополит Київський і всієї України Володимир:

– Мені дуже приємно відвідати Харків з нагоди такої урочистої події. Я ж прибув сюди з нагоди святкування 210-річчя Харківської єпархії, а також у зв’язку з 20-річчям управління єпархією Митрополитом Харківським і Богодухівськім Никодимом, якого здавна вважаю своїм другом і побратимом. Тому вдвічі приємніше наразі побувати в Харкові, оскільки маю нагоду зустрітися з цією людиною, з якою, крім усього, плануємо обмінятися думками й про наші проблеми, і про те, як зробити, щоб в майбутньому цих проблем стало якомога менше. Народ дедалі більше потягнувся до церкви. І наше завдання – допомогти людям знайти свою істинну дорогу до храму, подолати всякі розколи. Наше першочергове завдання – просвітництво і духовний розвиток.

Щире благодатне слово Блаженнішого митрополита, здається, одразу налаштувало всіх присутніх і на схвильовані почуття, й на відвертий діалог, і на бажання розділити стурбованість духовним станом православної громади країни, яку сьогодні ще підточують часом штучні протиріччя. На згадку ж про цей ювілейний візит до слобожанської столиці харківський градоначальник подарував Митрополиту Володимиру мініатюрну копію пам’ятника Т. Шевченку та розкішний фотоальбом «Харків». Не залишився в боргу з віддарунком і сам духовний архіпастир, вручивши у відповідь книгу «Предстоятель», присвячену життєвому шляху Митрополита Київського і всієї України Володимира.

Уже під вечір того ж суботнього дня дорога Блаженнішого Митрополита Володимира разом із первосвящениками Харківської єпархії та представниками широкої православної громади краю прослалася до великої зали Харківського академічного театру опери і балету імені М. Лисенка, де всіх очікувала врочиста ювілейна церковна академія та святковий концерт духовної музики. До врочистостей у стінах Харківського театру опери і балету прилучилися не тільки духовні, а й світські сановні особи, в тому числі голова Харківської обласної ради Сергій Чернов, голова облдержадміністрації Арсен Аваков, Харківський міський голова Михайло Добкін та інші. Святкування під склепінням ошатної зали оперного театру 210-річчя заснованої в жовтні 1799 року Слобідсько-Української (Харківської) єпархії, в якій на той час, кажуть, нараховувалося більше 670 церков, вилилося в справді яскраве й піднесено врочисте багатогранне дійство. До проникливого віншувального слова постаралися напроситися й високе духовенство, й керівники Харкова та області. У своїх виступах, по суті, кожен спробував підкреслити тернистий і в той же час славетний шлях безперервного духовного вдосконалення, що його пройшла в своїй історії Харківська єпархія.

– Важко переоцінити внесок Харківської єпархії й особисто владики Никодима в духовне відродження Харківщини в часи набуття Україною незалежності, збереження цілісності Церкви й зміцнення Православ’я в нашій державі, – слушно наголошував, підкреслюючи непересічну роль Харківської єпархії в духовному й культурному житті Слобожанщини та вітаючи Митрополита Харківського й Богодухівського Никодима, духівництво й віруючих Слобожанщини зі знаменною датою, голова обласної ради Сергій Чернов. – Сьогодні Харківська єпархія активно співробітничає з науковим і художнім співтовариством, розвиває діалог між світською владою й церквою, добрим прикладом і Божим словом виховує нас, зміцнює у Святій Вірі, закликаючи народ Божий до справ християнської любові, миру й громадянської злагоди.

Очільник обласної ради в перебіг урочистої церемонії принагідно презентував перед духовною спільнотою, зокрема, й один із приспілих до 210-річчя Харківської єпархії незвичайних подарунків–перший персональний том серії “ЖЗЛ Харківщини”. Книга присвячена почесному громадянинові Харківської області, почесному громадянинові Харкова 88-річному митрополитові Харківському й Богодухівському Никодиму, за чиїми плечима вже 48 років єпіскопської хіротонії й 39 років служіння на харківській землі – невтомних трудів і молитов за свою паству. Два сигнальні примірники книги Сергій Чернов передав Блаженнішому Митрополитові Володимиру та харківському владиці Никодиму, котрий наразі залишається одним із найстаріших ієрархів вселенського православ’я. А вікарію Харківської єпархії архієпископу Ізюмському Онуфрію тут же вручив грамоту Харківської обласної ради, що її той удостоєний за значні заслуги в справі відродження й зміцнення духовності.

Власне, в руслі цих урочистостей знайшлося часу й місця і для щирих промовиць, й церковних пісноспівів та духовної музики, і вручення державних та церковних нагород тим, чиї справи утверджують духовні цінності та демократичні процеси на слобожанських теренах. За заслуги перед Святою Церквою, вагомий внесок у розвиток духовності на Харківщині Блаженніший митрополит Володимир, зокрема, прилюдно вручив відзнаки української православної церкви й ордени Преподобного Нестора Літописця голові облради й облдержадміністрації, харківському мерові. Губернатор у свою чергу вручив державні нагороди – орден «За заслуги» ІІ ступеня вікарію Харківської єпархії архієпископу Ізюмському Онуфрію та орден «За заслуги» ІІІ ступеня секретарю Харківської єпархії протоієрею Михаїлу Коту. З неабияким піднесенням сприйняли присутні зачитану на врочистостях вітальну телеграму на 210-ті роковини Харківської єпархії від Патріарха Московського і всієї Русі Кирила.

Звісно, спогадали на ювілейних єпархіальних урочистостях і про драматичні сторінки її історії, про те, приміром, що минуле століття зарясніло сотнями явлених і не явлених нам мучеників Христових – архієреїв, священиків, мирян, які сповідували віру Православну аж до насильницької смерті, безбожницьким закриттям храмів. Але хіба в силі хтось стерти історію, затьмарити сяйво Божої слави? Певно, щиро пораділи б пращури православних слобожан від того, що після десятиліть богоборчих репресій та гонінь на Святу Церкву наразі поступово відроджується духовне життя на теренах Слобожанщини. Одна лише промовиста деталь: на початку 1970-х у єпархії діяло тільки 57 приходів, які переважно не мали храмових приміщень. Наразі ж у Харківській єпархії налічується вже близько 300 храмів, 3 монастирі, відновлюються й будуються нові храми, з 1996 р. відроджена Харківська духовна семінарія, відкрито 110 недільних шкіл, виходять друковані видання: релігійно-філософський журнал «Вера и Разум», газети «Харьковские Епархиальные ведомости» і «Православна Харківщина». Священнослужителі єпархії проводять активну соціальну роботу, налагоджено співробітництво зі Збройними силами, вищими навчальними закладами. Такий, бачте, рвійний вітер благодатних змін. Торжество того, що Церква жива, Церква розвивається, Церква виконує свою святу місію!

…Тим часом спозаранку минулої неділі навряд чи міг умістити всіх віручих, бажаючих стати безпосередніми свідками святкової Божественної літургії, яку очолив сам Блаженніший митрополит Володимир, столітній Свято-Благовіщенський собор. Його Блаженству, який попередньо скористався нагодою вклонитися святим мощам святителів, що зберігаються під склепінням кафедрального собору, співслужили ієрархи та духовенство з України та Росії. Бентежжя, схвильованість і гордість переповнювали серця віруючих і мирян, коли з уст митрополита прозвучала молитва з проханням творити добро і побажаннями бути щасливими. Піднесли свої молитви за вселенську благодать і самі прихожани. У зворушливій похвалі Блаженніший митрополит Володимир по достоїнству відзначив великі труди Його Високопреосвященства митрополита Харківського і Богодухівського Никодима в розбудові Церкви й розвитку православної просвіти на Слобожанщині й Україні загалом. На пам’ять про нинішні ювілейні молитви Блаженнійший митрополит Володимир з любов’ю передав владиці Никодиму ікону Пресвятої Богородиці. А всім вірянам побажав берегти віру православну, бо тільки в цьому, за словами митрополита, наш порятунок.

Сам Митрополит Київський і Всієї України, Блаженніший Володимир взяв участь і в Хресній ході на честь 210-річчя Харківської єпархії, пройшовши разом із іншими парафіянами УПЦ від Свято-Благовіщенського кафедрального собору до Свято-Покровського чоловічого монастиря. У колоні Хресної ходи її учасники понесли поперед себе хоругви, чудотворні ікони й інші святині. З вірою в добро і злагоду у стінах стародавнього Свято-Покровського монастиря було відслужено подячний молебінь…

…Коли вже по завершенні ювілейних урочистостей зазвичай знову над харківськими храмами мелодійно обізвалися дзвони, подумалося: лунати їм вічно, як вічною є наша православна віра, що міцніє в людських душах… Заради любові, миру, взаєморозуміння, благоденства, процвітання української землі…


 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.