УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
Доброчинність Археологія та реставрація іконопис вибори 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти молодь Києво-Печерська Лавра Мазепа автокефалія Голодомор церква і суспільство українська християнська культура педагогіка Президент Віктор Ющенко краєзнавство Католицька Церква церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков Ющенко секти забобони комуністи та Церква УГКЦ Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат Церква і медицина шляхи єднання постать у Церкві УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика Патріарх Алексій II розкол в Україні монастирі та храми України Церква і політика милосердя діаспора Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






«Вісник & Ко» (Луцьк): Гуцула Івана Гречка тричі приймав папа Римський



«Вісник & Ко» (Луцьк), Юрій Атаманюк, 2009

 

він Мав таємні зв’язки з українською діаспорою і у 1990 році створив першу в Україні діаспорну біблі

Львів’янин Іван Гречко – особистість неординарна. Підпільно перебував у лавах греко-католицької церкви, був причетний до підготовки її легалізації. Член культурологічної групи “Євшан-зілля”, яка займається пошуком і збереженням історичних пам’яток. Від початку заснування Руху відповідав за міжрелігійні  стосунки. У 1991 році обраний головою Клубу української греко-католицької інтелігенції. А ще зібрав унікальну колекцію українських старожитностей.

Унікальна колекція Львову не потрібна

Народився Іван Гречко 20 січня 1929 року у місті Надвірна Івано-Франківської області у національно-свідомій родині. Після війни прагнув стати священиком, але оскільки старший брат воював у лавах УПА, то батьків і сестру запроторили до Сибіру на 15 років. Це перекреслило будь-які можливості здобути гуманітарну освіту, і пан Іван вступив до Львівської політехніки. Будучи студентом, разом з однодумцями випускав антирадянські листівки, що згодом закінчилось арештом і виключенням з інституту.
Ще змалку у пана Івана з’явилося захоплення колекціонувати предмети старовини. Цього було достатньо, щоб потрапити під пильне око комуністичних сатрапів. Перша дитяча колекція була вилучена під час обшуку домівки Гречків. Продовжив займатися колекціонуванням у студентські роки.
– Я дуже любив Гуцульщину, – зізнається Іван Гречко, – а коли приїхав до Львова, то став банувати (сумувати – авт.) за нею, і мені захотілося мати у майбутньому львівському помешканні гуцульський куточок. Так почав збирати гуцульські старожитності.
Маючи можливість їздити у відрядження майже по всьому СРСР, вишукував речі старовини. Зібрав понад сто ікон на склі з Гуцульщини і Покуття ХІХ – початку ХХ століття. Придбав картини відомих художників Опанаса Заливахи, Романа Сельського, Григорія Смольського, Зеновія Флінти, живопис Володимира Патика, вироби скульптора Ярослава Мотики. У Харкові знайшов картину “Сліпий лірник” (1910 р.) художника з Галичини Ярослава Петрака. А ще у його колекції – писанки, вироби зі шкіри, дерева, різьблені колядницькі хрести, свічники-трійці, коренепластика, гуцульські топірці, кераміка, вишивані і ткацькі вироби. Тепер пан Гречко має клопіт з тим, як “позбутися” своєї колекції. Давно має намір передати її Львову, але місто відмовляється від цієї унікальної збірки. І якщо й надалі так буде, то його колекція поїде до Нью-Йорка або Мельбурна.
У пана Івана є ялинкові прикраси, виготовлені власноруч. Першу іграшку – колядника з яєчної шкаралупи, виготовив у 10-річному віці. Навчив цьому мистецтву своїх дітей та онуків.

На зустрічі з Іоаном Павлом II монахиня впала в екстаз

Іван Гречко був одним з найперших відвідувачів української громади США і Канади після розвалу СРСР. Побував також в Австралії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Франції, Італії, Чехії, Словаччині, Фінляндії. Виступав з промовами і лекціями у греко-католицьких церквах.
Тричі пан Гречко був прийнятий Його Святістю Папою Римським Іоаном Павлом ІІ. Найбільш вражаючою була перша зустріч.
– У 1990 році, як тільки греко-католицька церква вийшла з підпілля, – згадує пан Іван, – я, два священики і дві монахині були делеговані митрополитом Володимиром Стернюком до Берліна на Європейське зібрання католиків усього світу. Тоді зацікавилися, як ми витримали 50 років у підпіллі. Ми не сподівалися, що поїдемо до Риму. Але українці з діаспори та кардинал Любачівський все організували, і ми відлетіли до Риму. Мене вразило папське військо, одягнуте по-середньовічному. Кожен воїн стоїть на дерев’яному крузі, тримає галябарду і, стукаючи три рази в дошку, вітає тих, хто проходить. Зустріч з Папою відбулася у бібліотеці, де він приймає найвищі делегації. Розмова була щирою і теплою. Одна монахиня впала в екстаз від цієї зустрічі. Усім роздав вервиці, а мене нагородив медаллю з нагоди 20-ліття папства. Я був першим гуцулом, котрого прийняв Іоан Павло ІІ.
Вдруге пан Гречко побував на прийомі у Папи у 1992 році, коли перевозили в Україну мощі патріарха Йосифа Сліпого. Третій раз – у 1996 році під час святкування 400-ліття Берестейської унії. Тоді пан Гречко подарував Папі образ святого Юра на склі ХІХ століття. Згодом отримав з апостольської канцелярії листа-подяку за цей цінний подарунок.
 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.