УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 68 відвідувачів

Теги
конфлікти Ющенко Священний Синод УПЦ церква та політика вибори Доброчинність молодь монастирі та храми України краєзнавство Вселенський Патріархат Католицька Церква автокефалія УПЦ КП постать у Церкві Президент Віктор Ющенко забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра іконопис милосердя УГКЦ розкол в Україні секти Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика комуністи та Церква церква і суспільство Мазепа Патріарх Алексій II Церква і медицина діаспора Голодомор шляхи єднання українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) педагогіка Археологія та реставрація Церква і влада церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: То хто ж такі «липовани»?



«Одеські вісті», Євген Маслов, 01.10.2009

У стародавньому російському селі Нова Некрасівка Ізмаїльського району, розташованому у плавнях Дунаю, три дні тривала Шоста науково-практична конференція «Липовани: російські старообрядники на Дунаї (історія та культура)». До речі, саме цими днями село відзначало 180-річчя від дня свого заснування після переселення сюди старообрядників.

Напередодні конференції відбулися урочисте богослужіння у новонекрасівському храмі Введення Пресвятої Богородиці та хресний хід до місць, де колись розташовувався Михайло-Архангельський монастир; встановлено хрест.

У доповідях та виступах йшлося про довгий шлях козаків-некрасівців до земель Придунав’я, яких тут називають липованами. Великий інтерес викликали дослідження походження самого цього слова.

Йшлося про ремесла нащадків козака Некраса та його дружини, які тут живуть, про рибальство, яке вважається династичним. Багато хто вперше довідалися про те, що, вирушаючи на проживання до наших країв, липовани-некрасівці привезли із собою і свою "намолену" дерев'яну церкву, яку згодом перебудували, замінивши дерево на камінь.

Доцент Одеського національного політехнічного університету кандидат історичних наук Алла Федорова поділилася результатами дослідження матеріалів про Михайло-Архангельский чоловічий монастир. Її доповідь буяла новими фактами, які дотепер залишалися невідомими для багатьох новонекрасівців, істориків та краєзнавців. Такими ж захоплюючими були й інші виступи. Підсумував їх доцент, кандидат історичних наук ОДУ Олександр Пригарін. У доповіді "Липованські конференції: підсумки та перспективи п'ятирічного діалогу" він міркував про душевність та духовність і про те, чи зможуть зберегти її в первозданному вигляді старовіри у двадцять першому столітті.

Беззмінний видавець щорічника "Липоване: история и культура русских старообрядцев", директор редакційно-видавничого агентства "СМИЛ" Килина Іванова репрезентувала присутнім у залі новенькі примірники шостого за рахунком журналу. У порівнянні із попередніми він став об'ємнішим та інформативнішим.

Організатори конференції не обмежилися доповідями та виступами. На їхнє прохання виступив перед глядачами народний вокальний ансамбль "Сударушка", основу репертуару якого становлять стародавні російські пісні.

Потім у сільській школі пройшли секційні заняття, у яких брали участь і місцеві школярі. Тут йшлося про культурно-побутові традиції старообрядників, інновації, їхню сучасну повсякденність та господарську діяльність. І з усього було видно: минуле нинішню молодь хвилює не менше, ніж сьогодення.

– Такі конференції дають нам дуже багато, – сказав вже після конференції сільський голова Микола Лапшин. – Дають переконаність у тому, що ми зобов'язані зберігати перекази старовини, пам'ять про предків наших, які освоювали цей край, і намагатися у всьому бути схожими на них. Скажу більше – адже джерела сьогодення, і те, які ми сьогодні – у нашому минулому.

– Ми надаємо велику увагу вивченню історії нашого села, родів та прізвищ, – продовжив директор місцевої загальноосвітньої школи Павло Холостенко. – У фойє школи на видному місці – стенд, присвячений історії виникнення села та його засновників. Знаєте, адже багато коштує те, що наші школярі пишаються своїми предками, цікавляться генеалогією родів. Повага до старших, до традицій наших, як я вважаю, відіграє добру службу у повноцінному вихованні молодих людей.

– Я вдячна за запрошення на конференцію, – сказала директорка Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я Ольга Тірон. – Вдалося довідатися і почути багато нового, цікавого. Нові знання допоможуть і нам у нашій дослідницькій роботі. Наш край – багатонаціональний, і староруська діаспора відіграє свою значну роль. До речі, до відкриття науково-практичної конференції працівники музею присвятили виставку з історії старообрядництва. Гадаю, матеріали конференції послужать для неї багатим доповненням.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.