УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 95 відвідувачів

Теги
Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа Ющенко педагогіка українська християнська культура Археологія та реставрація милосердя розкол в Україні церква і суспільство краєзнавство забобони автокефалія Патріарх Алексій II Церква і політика комуністи та Церква Церква і влада УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП шляхи єднання секти церковна журналістика Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Доброчинність Голодомор іконопис 1020-річчя Хрещення Русі Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України конфлікти вибори церква та політика діаспора Католицька Церква постать у Церкві молодь






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: Відновлення пам'яті



«Одеські вісті», Ірина Голяєва, 06.08.2009

При всій нашій любові до ювілеїв цей – 70-річчя від дня заснування Преображенського парку, пройшов два роки тому непоміченим. І справді, що святкувати: адже зелений оазис (раніше носив ім'я Ілліча), як і зоопарк, що по-сусідству, розташовані на місці Старого (Першого християнського) цвинтаря. Тобто, – на кістках... Але ж поховані на цьому, одному з перших одеських некрополів, засновники і першобудівники Південної Пальміри, предки багатьох, нинішніх, одеситів...  І якщо за радянських часів доводилося миритися з таким блюзнірством, то у роки перебудови жителі міста, краєзнавці, історики, члени Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури почали кампанію за зміну статусу колишніх  цвинтарних територій. І дечого вдалося домогтися.

Ще у 1995 році було ухвалено  рішення міськради про перетворення парку ім. Ілліча на історико-меморіальний парк. Потім,  через дев'ять років, у 2004-му (звідси можна зробити висновок, що на той час «віз» залишався на попередньому місці), міськрада затвердила концепцію створення історико-меморіального комплексу, що повинен містити у собі музей, виставкову залу, пам'ятки тощо. У 2006 році адміністрація Преображенського парку виступила з ініціативою встановити в парку пам'ятник видатним одеситам.  Однак і за минулі з тих пір роки нічого не було зроблено на виконання ухвалених із найдобрішими намірами рішень і для втілення у життя шляхетної ініціативи.

У  той же час, у нашому законодавстві чітко прописані норми охорони цвинтарів (зокрема, колишніх).  У 1998 році урядом України було ухвалено розпорядження «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», а у 2003 році – Закон «Про поховання i похоронну справу», який забороняє «виконання будь-яких будiвельних робiт у мiсцях поховань, на мiсцевостi iз залишками слiдiв давнiх поховань, на територiях закритих кладовищ». Але найцікавіше для нас, одеситів, полягає в тому, що ще у 1998 році рішенням Кабінету Міністрів України території, на якій розташовувалися перші одеські цвинтарі  (християнський, а також і єврейський, магометанський, караїмський, чумний) був даний статус пам'ятки історії і культури. Таким чином, парк Ілліча і зоопарк опинилися в зоні чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини».  Цю позитивну інформацію, однак, від нас «чомусь» довго приховували...

А в долі колишнього цвинтаря, між тим, майже нічого не змінювалося. «Майже» тому, що прибрали гуркітливий Луна-парк і сумнівної репутації питний заклад, який паплюжив не лише пам'ять про покійних, але й бентежив спокій довколишніх жителів. Вирішальний же поворот стався наприкінці минулого року, коли на місці вівтаря зруйнованої цвинтарної церкви було встановлено і освячено хрест. А цього літа, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського та Ізмаїльського, почато роботи щодо відбудови храму, повна назва якого, – «Во имя Всех Святых, в земле Российской просиявших».

…Це був один з найдавніших храмів Одеси. Закладання його відбулося 29 жовтня 1816 року, освячення – 25 липня 1820 року. Будували храм на пожертвування городян. На початку п'ятдесятих років було прибудовано два бокові вівтарі, дзвіниця зі шпилем. У церкві Всіх святих відспівували Фелікса де Рибаса, Льва Пушкіна, героя Шипки генерала Федора Радецького, князів Толстих, Віру Холодну і багатьох, багатьох інших... Богослужіння тривали до 1934 року. Потім, за розпорядженням міської влади, церкву було закрито, а незабаром, як і цвинтар, стерто з лиця землі.

І ось тепер, нарешті, завдяки старанням ентузіастів під керівництвом археолога Ігоря Юшкова, із землі виникає те, що залишилося від Всіхсвятського храму: східці, ніша, фрагменти фундаменту... Знайдено деталі церковного начиння, але на численні знахідки навряд чи слід сподіватися, тому що церква і цвинтар не один раз піддавалися розграбуванню у тридцяті роки.

Взяти участь у відновленні храму може кожен. На місці розкопок  встановлено скриньку для збирання пожертвувань, а  охочі можуть попрацювати лопатою.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.