УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 183 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква церковна журналістика Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП Вселенський Патріархат діаспора Доброчинність автокефалія розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина вибори Президент Віктор Ющенко українська християнська культура УГКЦ педагогіка Церква і політика шляхи єднання комуністи та Церква церква і суспільство молодь конфлікти милосердя церква та політика забобони Священний Синод УПЦ секти іконопис краєзнавство Церква і влада Мазепа Ющенко Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






«Киевская Русь» (Украина): РЕПОРТАЖ: Патрологічна лекція архієпископа Іларіона (Алфєєва) у Києві



«Киевская Русь» (Украина), Кузьменко Дмитро, листопад 2009

24 листопада у Києво-Могилянській академії відбулася відкрита лекція архієпископа Іларіона (Алфєєва). Владика Іларіон - голова відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, постійний член Священного Синоду Руської Православної Церкви, вікарний архієпископ Волоколамський. Однак в наукових колах він відомий не як церковний адміністратор, а як визначний патролог, доктор філософії Оксфордського університету, автор багатьох патрологічних та богословських книг ("Життя й вчення святителя Григорія Богослова", "Православ'я", "Таїнство віри" тощо), перекладач з давньосирійської мови.

Лекція була присвячена видатному християнському містику - Ісаку Сиріну, дослідженням творчості якого архієпископ Іларіон займався в Оксфорді. Також владика переклав на російську мову з давньосирійської знайдений у 1990-х у Оксфорді професором Себастіяном Броком другий том творів Ісака Сиріна.

Незважаючи на те, що лекція читалася англійською мовою, конгрегаційна зала академії була вщерть заповнена. Були присутні студенти академії, православні священики, семінаристі та миряни усіх юрисдикцій, представники Римо-Католицької та Ассирійської церков.

Архієпископ Іларіон розповів, що Ісак Сирін (або Ісак Ніневійський) був одним з найдивовижніших християнських письменників, оскільки в Православній Церкві він шанується як святий, незважаючи на те, що ніколи до неї не належав - був провінційним єпископом "несторіанської" Церкви Сходу (що нині відома як Ассирійська). Він народився на території нинішнього Катару, був посвячений у єпископа Ніневії, але згодом полишив цю посаду й проводив подвижницьке життя на горі Матут. Вже з ХІ століття він був широко відомий грекомовному світу і вшановувався як святий.

До нашого часу дійшли згадки про п'ятитомні, а то й семитомні зібрання творів Ісака Сиріна, однак збереглися лише два томи. Другий, що довго вважався втраченим, був віднайдений лише наприкінці ХХ століття.

Ісак Ніневійський писав для специфічного читача - для монахів-самітників, що потрібно враховувати при читанні його праць. Однак, попри це, його твори мають непроминальне значення і для сучасного християнства, там багато знайдуть для себе не лише ченці, а й миряни. Головним героєм бесід письменника є самітник, ihidaya, що в буквальному перекладі із сирійської означає "єдиний". Цей термін указує на єдність людини у самій собі і з Богом. Ісак Сирін відкидає усталену у всі часи думку про самотність як тягар, для нього усамітнення - це досвід присутності Бога.

Зречення від світу для самітника мають починатися з бажання досягти споглядання Бога, що передбачає цілковиту втечу від людей. При цьому Ісак Сирін наголошує, що зречення від спілкування з людьми не суперечить заповіді любові до ближнього, а навпаки допомагає його втілити. Бо людина, що не наблизилася до Бога, ніколи не буде здатна на просвітлену любов до людей.

Метою чернечого життя для Ісака Ніневійського є безмовність, тобто безнастанне мовчазне й молитовне перебування перед Богом. Це не лише зовнішня безмовність, а передовсім внутрішня - мовчання ума, мир помислів, тиша серця. Духовний письменник вважав досвід безмовності - досвідом прийдешнього життя.

Окрім описів піднесених духовних станів Ісак Сирін значну увагу приділяє й негативній стороні аскетизму. Бог посилає випробування, або посеред них особливо відчувалася Його близькість і Промисел. Письменник вважає необхідними періоди Богопокинутості у духовному житті, однак зазначає, що Богопокинутість - це не полишення людини Богом, а лише суб'єктивне відчуття Його відсутності, що спонукає людину докладати власні сили для боротьби.

Значну увагу Ісак Ніневійський приділяє смиренню. За ним саме через смирення Слово Боже стало видимим і досяжним для людей. Відповідно і людина, що вдягається у смирення, вдягається у Бога, повертається до первозданного стану, стає "богом на землі", викликає любов оточуючих. Її, як Адама, слухаються тварини, стихії і навіть демони. Смирення й було тією силою, яку отримали Апостоли у П'ятидесятницю. Внутрішньо смирення полягає у вірі в Бога та відсутності самовпевненості, у присутності Святого Духа в глибинах серця. Зовні виявляється у скромному вигляді, небагатослів'ї, униканні почестей, повазі до усіх. Однак зовнішнє смирення без внутрішнього є фальшивим і небезпечним. Стан смирення письменник порівнює зі станом дітей, які мають особливі стосунки з Богом й оберігаються Ним.

Одна з найважливіших тем для Ісака Сиріна - тема сліз. Це взагалі характерно для сирійської чернечої традиції, де монах - це передусім "плакальник" за себе й за увесь світ. Письменник виділяє два типи сліз - гіркі сльози каяття та солодкі сльози зворушення, хоч і не робить чіткого розрізнення між ними. Він вважає, що сльози під час молитви свідчать про прийняття Богом каяття людини.

Ісак Ніневійський багато описує різні стани містичного життя у Богові. Це, зокрема,  духовна молитва, за якої ум приходить у стан миру й тиші. Однак це "мовчання розуму" не є буддійською нірваною, не є втратою особистісного буття, а навпаки - це стан особливо активної діяльності ума, що перебуває у Богові. Пов'язаний з цим стан споглядання, що є синонімом бачення Бога. При цьому Ісак говорить, що людина не може бачити єство Бога, а лише "хмару Його слави". Духовний письменник особливо наголошує, що це дуже високий містичний стан, якого досягають лише одиниці. Ще один з описаних ним станів - зачудування, або "тверезе сп'яніння". Це особливо сильне переживання любові до Бога, радості, духовного піднесення.

Архієпископ Іларіон (Алфєєв) особливо відзначив дуже оригінальні погляди Ісака Сиріна на есхатологію та сотеріологію. Письменник вважав, що Бог нічого не робить з бажання помсти чи відплати, що всі Його дії спрямовані лише до вічного блага. Відповідно й завершення історії всесвіту має відповідати Божій величі, а остаточна доля людей - Божому милосердю. Ісак Ніневійський висловлює ідею про не-безкінечність пекельних страждань, спираючись на думки Феодора Мопсуестійського та Діодора Тарсійського. Притчу про Страшний Суд Ісак розуміє в ракурсі одкровення про наявний стан людей, але не в сенсі остаточності його присудів. Ці погляди Ісака хоч і є дуже оригінальними, але зовсім не тотожні із соборно засудженою ідеєю апокатастасису Орігена. Небезпека останньої полягала у циклічності, тобто згідно Орігена після спасіння усіх могло знову відбутися падіння і так до безкінечності.

Відповідаючи на питання слухачів, архієпископ Іларіон розповів детальніше про окремі аспекти поглядів Ісака Сиріна, про взаємостосунки Православної Церкви з Ассирійською Церквою Сходу та дохалкідонськими Церквами. У контексті розмови про есхатологію сирійського письменника пролунало цікаве питання про те, чи є щось спільне між вченнями про чистилище римо-католиків і вченням про митарства православних. На це владика відповів, що якщо у римо-католицизмі дійсно існує офіційне вчення про чистилище, то у Православній Церкві ніякого вчення про митарства немає. Є лише окремі згадки у християнських літературних пам'ятках ("Митарства Федори"), свідчення людей, що пережили клінічну смерть і нібито відчували щось таке тощо. Однак ці окремі погляди ніколи у вчення всієї Церкви оформлені не були. Він також вказав на суттєву різницю православного і римо-католицького розуміння пекла. Якщо для римо-католиків спасіння з пекла є принципово неможливим, то православні вірять, що за молитвами Церкви або близьких померлого останній має шанс потрапити з пекла у Царство Небесне. Тому нічого спільного між ідеєю митарств на римо-католицьким ученням про чистилище немає. А от погляди Ісака Сиріна на пекло дещо схожі на погляди римо-католиків на чистилище.

Лекція владики Іларіона була важливою подією в науковому житті Києва, передовсім тому, що у світських закладах рідко коли приділяється увага патрології та теології. Залишається сподіватися, що традиція подібних відкритих лекцій у світських вузах триватиме, і ми зможемо почути й інших провідних православних богословів із зарубіжних країн.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.