УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 620 відвідувачів

Теги
Предстоятелі Помісних Церков конфлікти Доброчинність Археологія та реставрація Вселенський Патріархат педагогіка Патріарх Алексій II Священний Синод УПЦ краєзнавство іконопис УПЦ КП церква і суспільство Католицька Церква секти Церква і політика забобони Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні діаспора Церква і медицина українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада монастирі та храми України вибори Президент Віктор Ющенко постать у Церкві автокефалія Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква церковна журналістика милосердя Ющенко шляхи єднання молодь 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика УГКЦ Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Єпископ Йосиф (Мілян): “Те, що київська влада збирає всі церкви за одним столом і підтримує активну духовну діяльність у столиці, гідне поваги”



«Хрещатик» (Київ): Розмовляв Ігор Свачій, 01.12.09

Нещодавно відбулося чергове засідання Ради церков та релігійних організацій при міському голові. Йшлося зокрема про те, що треба більше розповідати киянам про духовну і соціальну роботу різних релігійних організацій у місті. "Вони багато роблять, але мало говорять про це",— запевнив заступник голови КМДА Сергій Рудик. Громада Української греко-католицької церкви (УГКЦ) є однією з найбільших і, як з'ясувалося, однією з найактивніших у столиці. Про життя та роботу церкви розповів єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

— Я прочитав, що громада Української греко-католицької церкви налічує 5,5 млн вірних. Спочатку здалося, що не так і багато, та все ж таки це більше, ніж десята частина населення України. А скільки греко-католиків у Києві?
— На сьогодні ми розвиваємо сім спільнот у Києві. З них чотири — активні. Це храм Василія Великого на Львівській площі, церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі, храм Миколи Доброго на Подолі та на лівому березі — храм Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Крім того, є парафії на Троєщині та у Святошині. Отці Салезіяни в Голосіївському районі придбали землю і планують створити центр для молоді. У Солом’янському районі хочемо відкрити капеланський центр, оскільки наша церква була ініціатором і доволі жваво розвиває цей напрямок у війську. Капеланство — це робота представників церкви в армії. Капеланська служба у Львівській академії сухопутних військ працює на найвищому рівні, і в цьому ми не поступаємося західним церквам.

— Це новина. Всі знають, що в армії панує “дідівщина”, а тут — духовність!
— У військовій академії кілька хлопців навіть дістали покликання до священства. Вони відмовилися від служби і пішли до семінарії. Можливо, до цього ті хлопці ніколи не замислювалися над такими речами. Це видасться комусь несподіваним, та якщо в армії юнаки познайомляться з Господом і замість “дідівщини” з ними буде Боже благословення, то це добре. Гадаю, багато хто з юнаків хотів би змінити старі, не досить цивілізовані устави військової служби. Одному цього зробити неможливо, а коли є духовна підтримка, зміни на краще даються легко.

— Скільки греко-католиків є у столиці?
— Складно сказати. Навіть якщо виходити з присутності вірних на богослужіннях. Якщо це Великдень, то людей дуже багато. Якщо це негода або затори на дорогах — інша кількість. У церкві Василія Великого на богослужінні може бути 500—700 вірних. Три літургії за неділю, ось вам і півтори тисячі. Крім того, там ще є окрема кімната для дітей. А на Великдень півтори тисячі на одну літургію приходять. Тим часом на Аскольдовій могилі храм невеличкий, тож туди багато вірних не може прийти.

— Але ж ви маєте розуміти тенденцію, чи збільшується кількість парафіян, чи потрібні для них нові храми?
— Наведу приклад. На лівому березі торік проводили одну літургію. Приходило чимало людей. Ми вирішили зробити дві, аби не було тисняви. А за тиждень і під час другої літургії храм був заповнений. Очевидно, що тиснява, задуха теж можуть заважати людям відвідувати богослужіння. Ми зробили третю літургію. Це є свідченням того, що назріла потреба у відкритті нового храму. Я впевнений, коли розпочнуться служіння в Патріаршому соборі, туди приходитимуть багато киян.

— До слова, коли відкриється собор?
— Було заявлено, що восени наступного року. Та оскільки криза торкнулася суспільства, держави, міста і церкви також, то є труднощі з грошима. Може, восени собор і відкриється, не всі роботи можна виконати остаточно.

— На нараді в Київській міській держадміністрації було багато представників різних конфесій, різних релігійних організацій. Напевно, не кожна людина і знає, що такі існують. Як ви оцінюєте таку багатоманітність, це добре чи людям треба бути обачнішими?
— Знаєте, кожен має право на вибір. Як богослов, як єпископ УГКЦ можу сказати на підставі Євангелія, що прийде світ до стану, коли буде “одне стадо і один пастир”. Тобто церкви об’єднаються. Я щиро вірю, хоча за нинішньої поліконфесійності це може видаватися нереальним. Щодо кількості релігійних організацій? Тепер, коли відкрилися можливості для будь-яких конфесій, будь-яких релігій вільно діяти, люди почали дослухатися до всього нового. Вони йдуть туди, де їм щось відкрилося, так? Щоб ми могли проповідувати Слово Христової благовісті, ми просимо в мерії кілька ділянок на побудову храмів. Якби ми їх отримали і могли якомога швидше звести храми, люди прийшли б до нас, Церкви Володимирового хрещення. А так вони йдуть до будинків культури, спортзалів, де легко, де просто, де є якесь зацікавлення.

— Наради в КМДА позитивні, чи все ж таки влада і церква мали б бути окремо?
— Я думаю, що це дуже добре. З одного боку ніби розумієш, що увійти до структури церков і спробувати їх якось єднати — справа не дуже вдячна. Але посадити церкви за одним столом, щоб вони спілкувалися, обговорювали глобальні проблеми, які стосуються кожного — це дуже добре, важливо і гідне поваги.

— Власне, про активні дії. Розкажіть трохи про соціальну роботу, чим займаються греко-католики?
— Я вже згадував, що отці Салезіяни будують центр для молоді. Крім того, в нас діє благодійна організація “Карітас”, яка опікується дітьми з вулиці. Є проект для вагітних, у яких складна ситуація в сім’ї, які зазнали насилля чи їх навіть вигнали з дому. Їм дуже тяжко, тож вони можуть відмовитися від народження дитини, але ми їх підтримуємо, надаємо притулок, і зрештою разом вдається зберегти життя. Ми також розвиваємо капеланство у тюрмах. Цього року організували вже третій проект творчих робіт в’язнів, які беруть участь у світовій виставці в Берліні.

— Отже, ви не тільки чекаєте, поки вірні прийдуть на богослужіння, а й самі йдете до тих, хто найбільше потребує допомоги?
— Це передусім. Ми працюємо з нарко- та алколезалежними, підтримуємо ВІЛ-інфікованих. У п’яти лікарнях Києва наші священики проводять молебні, підтримують хворих. Адже вважаємо, що втрата фізичного здоров’я через духовну слабкість.

— Ви згадували про потребу в ділянках під будівництво храмів. Є з цим проблеми?
— Так, є проблеми. Не кожна спільнота, не кожна парафія може дозволити собі купити землю. Аби придбати ділянку в Києві, потрібні великі гроші, і назбирати їх в Україні неможливо. Ми за весь цей час купили дорого одну ділянку і ще одну отримали на початку 2000 року, де сьогодні зводять Патріарший собор. Усе.

— А які це мали б бути ділянки? По гектару чи менше?
— Ні, ми на гектар не претендуємо. Хоча б по 10—20 соток, аби вистачило на храм і зал для соціальної роботи. Чому важлива соціальна робота? Предметом життя християнської спільноти є Євангеліє, Слово Боже і молитва, це дороговказ на щоденне життя. Але водночас соціальне служіння — це те саме Євангеліє, тільки ти його робиш руками, ти його реалізовуєш через своє серце, через свої очі, м’язи. Любити ближнього — не просто сказати: “Я тебе люблю”. Треба робити це.

— Земельне питання завжди було актуальним і навіть гострим. А в чому ще влада могла б вам посприяти?
— Маємо дуже багато цікавих молодіжних проектів, яких, на жаль, немає де проводити. Тут стали б у пригоді, можливо, якісь комунальні приміщення, де ми організовували б різноманітні зустрічі, реколекції задля підвищення духовного рівня молоді. У Києві дуже гарна і розумна молодь. Нещодавно ми проводили “Покровські вечорниці” у Музеї Гончара, там яблуку ніде було впасти. На початку жовтня разом з Києво-Могилянською академією проводили акцію “Суспільний тиждень”. Після чого понад двадцять молодих психологів пішли в тюрми спілкуватися з в’язнями. Молодіжний ансамбль презентував цікаву програму. В нас також є Товариство українських студентів, це дуже талановита, творча, креативна молодь, яка хотіла б багато акцій проводити, та, на жаль, ніде цього робити.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.