УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
Патріарх Алексій II шляхи єднання УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Католицька Церква милосердя Церква і політика комуністи та Церква церковна журналістика Священний Синод УПЦ діаспора Ющенко конфлікти розкол в Україні молодь 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Президент Віктор Ющенко постать у Церкві Мазепа забобони вибори церква і суспільство Церква і влада Церква і медицина Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація секти Доброчинність монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор іконопис церква та політика Вселенський Патріархат українська християнська культура автокефалія УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Єпископ Йосиф (Мілян): “Те, що київська влада збирає всі церкви за одним столом і підтримує активну духовну діяльність у столиці, гідне поваги”



«Хрещатик» (Київ): Розмовляв Ігор Свачій, 01.12.09

Нещодавно відбулося чергове засідання Ради церков та релігійних організацій при міському голові. Йшлося зокрема про те, що треба більше розповідати киянам про духовну і соціальну роботу різних релігійних організацій у місті. "Вони багато роблять, але мало говорять про це",— запевнив заступник голови КМДА Сергій Рудик. Громада Української греко-католицької церкви (УГКЦ) є однією з найбільших і, як з'ясувалося, однією з найактивніших у столиці. Про життя та роботу церкви розповів єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

— Я прочитав, що громада Української греко-католицької церкви налічує 5,5 млн вірних. Спочатку здалося, що не так і багато, та все ж таки це більше, ніж десята частина населення України. А скільки греко-католиків у Києві?
— На сьогодні ми розвиваємо сім спільнот у Києві. З них чотири — активні. Це храм Василія Великого на Львівській площі, церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі, храм Миколи Доброго на Подолі та на лівому березі — храм Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Крім того, є парафії на Троєщині та у Святошині. Отці Салезіяни в Голосіївському районі придбали землю і планують створити центр для молоді. У Солом’янському районі хочемо відкрити капеланський центр, оскільки наша церква була ініціатором і доволі жваво розвиває цей напрямок у війську. Капеланство — це робота представників церкви в армії. Капеланська служба у Львівській академії сухопутних військ працює на найвищому рівні, і в цьому ми не поступаємося західним церквам.

— Це новина. Всі знають, що в армії панує “дідівщина”, а тут — духовність!
— У військовій академії кілька хлопців навіть дістали покликання до священства. Вони відмовилися від служби і пішли до семінарії. Можливо, до цього ті хлопці ніколи не замислювалися над такими речами. Це видасться комусь несподіваним, та якщо в армії юнаки познайомляться з Господом і замість “дідівщини” з ними буде Боже благословення, то це добре. Гадаю, багато хто з юнаків хотів би змінити старі, не досить цивілізовані устави військової служби. Одному цього зробити неможливо, а коли є духовна підтримка, зміни на краще даються легко.

— Скільки греко-католиків є у столиці?
— Складно сказати. Навіть якщо виходити з присутності вірних на богослужіннях. Якщо це Великдень, то людей дуже багато. Якщо це негода або затори на дорогах — інша кількість. У церкві Василія Великого на богослужінні може бути 500—700 вірних. Три літургії за неділю, ось вам і півтори тисячі. Крім того, там ще є окрема кімната для дітей. А на Великдень півтори тисячі на одну літургію приходять. Тим часом на Аскольдовій могилі храм невеличкий, тож туди багато вірних не може прийти.

— Але ж ви маєте розуміти тенденцію, чи збільшується кількість парафіян, чи потрібні для них нові храми?
— Наведу приклад. На лівому березі торік проводили одну літургію. Приходило чимало людей. Ми вирішили зробити дві, аби не було тисняви. А за тиждень і під час другої літургії храм був заповнений. Очевидно, що тиснява, задуха теж можуть заважати людям відвідувати богослужіння. Ми зробили третю літургію. Це є свідченням того, що назріла потреба у відкритті нового храму. Я впевнений, коли розпочнуться служіння в Патріаршому соборі, туди приходитимуть багато киян.

— До слова, коли відкриється собор?
— Було заявлено, що восени наступного року. Та оскільки криза торкнулася суспільства, держави, міста і церкви також, то є труднощі з грошима. Може, восени собор і відкриється, не всі роботи можна виконати остаточно.

— На нараді в Київській міській держадміністрації було багато представників різних конфесій, різних релігійних організацій. Напевно, не кожна людина і знає, що такі існують. Як ви оцінюєте таку багатоманітність, це добре чи людям треба бути обачнішими?
— Знаєте, кожен має право на вибір. Як богослов, як єпископ УГКЦ можу сказати на підставі Євангелія, що прийде світ до стану, коли буде “одне стадо і один пастир”. Тобто церкви об’єднаються. Я щиро вірю, хоча за нинішньої поліконфесійності це може видаватися нереальним. Щодо кількості релігійних організацій? Тепер, коли відкрилися можливості для будь-яких конфесій, будь-яких релігій вільно діяти, люди почали дослухатися до всього нового. Вони йдуть туди, де їм щось відкрилося, так? Щоб ми могли проповідувати Слово Христової благовісті, ми просимо в мерії кілька ділянок на побудову храмів. Якби ми їх отримали і могли якомога швидше звести храми, люди прийшли б до нас, Церкви Володимирового хрещення. А так вони йдуть до будинків культури, спортзалів, де легко, де просто, де є якесь зацікавлення.

— Наради в КМДА позитивні, чи все ж таки влада і церква мали б бути окремо?
— Я думаю, що це дуже добре. З одного боку ніби розумієш, що увійти до структури церков і спробувати їх якось єднати — справа не дуже вдячна. Але посадити церкви за одним столом, щоб вони спілкувалися, обговорювали глобальні проблеми, які стосуються кожного — це дуже добре, важливо і гідне поваги.

— Власне, про активні дії. Розкажіть трохи про соціальну роботу, чим займаються греко-католики?
— Я вже згадував, що отці Салезіяни будують центр для молоді. Крім того, в нас діє благодійна організація “Карітас”, яка опікується дітьми з вулиці. Є проект для вагітних, у яких складна ситуація в сім’ї, які зазнали насилля чи їх навіть вигнали з дому. Їм дуже тяжко, тож вони можуть відмовитися від народження дитини, але ми їх підтримуємо, надаємо притулок, і зрештою разом вдається зберегти життя. Ми також розвиваємо капеланство у тюрмах. Цього року організували вже третій проект творчих робіт в’язнів, які беруть участь у світовій виставці в Берліні.

— Отже, ви не тільки чекаєте, поки вірні прийдуть на богослужіння, а й самі йдете до тих, хто найбільше потребує допомоги?
— Це передусім. Ми працюємо з нарко- та алколезалежними, підтримуємо ВІЛ-інфікованих. У п’яти лікарнях Києва наші священики проводять молебні, підтримують хворих. Адже вважаємо, що втрата фізичного здоров’я через духовну слабкість.

— Ви згадували про потребу в ділянках під будівництво храмів. Є з цим проблеми?
— Так, є проблеми. Не кожна спільнота, не кожна парафія може дозволити собі купити землю. Аби придбати ділянку в Києві, потрібні великі гроші, і назбирати їх в Україні неможливо. Ми за весь цей час купили дорого одну ділянку і ще одну отримали на початку 2000 року, де сьогодні зводять Патріарший собор. Усе.

— А які це мали б бути ділянки? По гектару чи менше?
— Ні, ми на гектар не претендуємо. Хоча б по 10—20 соток, аби вистачило на храм і зал для соціальної роботи. Чому важлива соціальна робота? Предметом життя християнської спільноти є Євангеліє, Слово Боже і молитва, це дороговказ на щоденне життя. Але водночас соціальне служіння — це те саме Євангеліє, тільки ти його робиш руками, ти його реалізовуєш через своє серце, через свої очі, м’язи. Любити ближнього — не просто сказати: “Я тебе люблю”. Треба робити це.

— Земельне питання завжди було актуальним і навіть гострим. А в чому ще влада могла б вам посприяти?
— Маємо дуже багато цікавих молодіжних проектів, яких, на жаль, немає де проводити. Тут стали б у пригоді, можливо, якісь комунальні приміщення, де ми організовували б різноманітні зустрічі, реколекції задля підвищення духовного рівня молоді. У Києві дуже гарна і розумна молодь. Нещодавно ми проводили “Покровські вечорниці” у Музеї Гончара, там яблуку ніде було впасти. На початку жовтня разом з Києво-Могилянською академією проводили акцію “Суспільний тиждень”. Після чого понад двадцять молодих психологів пішли в тюрми спілкуватися з в’язнями. Молодіжний ансамбль презентував цікаву програму. В нас також є Товариство українських студентів, це дуже талановита, творча, креативна молодь, яка хотіла б багато акцій проводити, та, на жаль, ніде цього робити.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.