УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
церковна журналістика Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко Доброчинність УГКЦ секти Предстоятелі Помісних Церков молодь розкол в Україні Церква і політика краєзнавство конфлікти Церква і влада комуністи та Церква іконопис УПЦ КП забобони постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) монастирі та храми України автокефалія Вселенський Патріархат церква і суспільство шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко педагогіка Археологія та реставрація вибори Церква і медицина українська християнська культура милосердя Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну Патріарх Алексій II діаспора церква та політика Мазепа Католицька Церква Києво-Печерська Лавра






Рейтинг@Mail.ru






«Місто» (Вінниця): «Утоли моя печали…». Гріхи вінничан – це не доля, а вибір



«Місто» (Вінниця), Андрій Толстой, 21.11.2009

Віталію — 23 роки. У своєму житті хлопець сповідався один раз – у 18 років.
— Нас було четверо друзів, і ми вирішили ходити в Свято-Преображенський собор, — розповідає він. – Відвідували богослужіння більше місяця, а потім через клопоти якось все стало «на пізніше» відкладатись.
Але за той місяць Віталій встиг висповідатися. Три дні перед цим разом з друзями постив. А на сповіді священик допомагав, задаючи питання.
— Коли я вийшов з храму, то відчув легкість, і було приємно усвідомлювати, що зробив правильно, — пригадує хлопець. – Бажання сповідатися ще у мене залишилося, але зупиняє лінь.

„Священик відправив мене, не сповідавши”
Ярославу — 22 роки. Сповідається з дитинства – разів вісім за рік.
— До повноліття священик на сповіді завжди допомагав мені, ставив запитання про гріхи, — говорить він. – А коли поїхав до Почаєва, став на коліна і мовчу, священик і каже мені: що ж ти прийшов сповідатися, як не знаєш про що. І відправив зі сповіді.
Ярослав не образився, а зробив висновки. Тепер йде до сповіді підготовлений – знає, які гріхи вчинив.
— Сповідь допомагає мені боротися з гріхами, — каже, — завдяки їй я отримую благодать не робити гріха. Хоча… диявол і намагається підловити мене як тільки може.
Для хлопця важкою є не сама сповідь, а те, що він має зробити після неї, наприклад, попросити пробачення у своїх друзів, — Але за гріхи треба вміти платити.

Три тижні поза
храмом і – відлучений
А що б ви сказали, якби для прощення гріхів їх треба було б привселюдно визнати у храмі? Саме таку сповідь практикували християни у перших століттях від Різдва Христового. Сьогодні сповідь стала суто приватною, священик не має права відкривати її таємницю. При цьому дехто навіть вважає, що сповідатись можна самому собі.
— Сповідаючись, людина визнає свої гріхи перед Богом, а священик є лише земним свідком цього покаяння. Навіть якщо він слухатиме сповідь мовчки, — пояснює єпископ Вінницький та Брацлавський УПЦ-КП владика Онуфрій. – Головне, що людина щиро визнає свої гріхи.
Єпископ каже, що сповідатися можна будь-де і будь-коли, а от приймати святе причастя поза храмом можна лише за особливих обставин. Наприклад, при хворобі.
— Сповідь це не просто довірлива бесіда, до неї треба готуватися, — повчає владика Онуфрій. –Православним важливо пам’ятати, що людина, яка три тижні поспіль ігнорує недільну літургію, стає відлученою Святим Духом від Церкви. І тоді марно бити себе в груди і доводити, що ти охрещений – потрібне покаяння.
Втім владика не поспішає стверджувати, що Бог не пробачить людину, яка по-справжньому покається перед Ним на самоті.
— Все ж для впевненості, що ви таки прощені, я би радив висповідатися згідно із церковними правилами. Навіщо ризикувати своїм вічним майбуттям, — застерігає він.

Влада прощати – від Бога
Священик Свято-Преображенського собору УПЦ(МП) Віталій Голоскевич зазначає, що сповідь встановив сам Ісус Христос, коли після воскресіння сказав своїм учням: кому відпустите гріхи, тому вони відпустяться, а на кому залишите — залишаться.
— Звичайно, найважче людині під час сповіді переступити через себе, — розмірковує священик. – Але іншого шляху для того, щоб отримати прощення гріхів, Господь не залишив. На жаль, ми часто більше боїмося, що люди скажуть, аніж маємо сором перед Богом.

Бездушна сповідь марна
Настоятель римо-католицького монастиря братів Капуцинів отець Юстин Русін наголошує, що важливу роль у питанні сповіді має совість. Сповідь не має бути чимось автоматичним.
— Коли людина свідома, що вчинила важкий гріх, не потрібно питати священика дозволу причащатися, — розповідає він. – Потрібно йти до сповіді і визнати свій гріх. Якщо ж людина не вчинила смертного гріха, то під час молитви на літургії та причастя вона отримує відпущення так званих „легких” гріхів.
За словами отця Юстина, католицька церква не проголошує відлучення для тих, хто три тижні не приходив на службу до храму, однак церковні заповіді закликають людину не пропускати літургію і неділю та свята, принаймні раз на рік, у Великий піст, сповідатися та причащатися.
 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.