УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ педагогіка Ющенко вибори монастирі та храми України Вселенський Патріархат краєзнавство автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков секти діаспора УГКЦ Голодомор постать у Церкві забобони комуністи та Церква Доброчинність конфлікти Києво-Печерська Лавра Церква і влада Церква і медицина Археологія та реставрація Католицька Церква церква та політика розкол в Україні молодь шляхи єднання Президент Віктор Ющенко Мазепа УПЦ КП Церква і політика церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі милосердя іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II українська християнська культура церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






«Волинь» (Луцьк): Не можна тривожити душі померлих



«Волинь» (Луцьк), Алла Лісова, 2010

Поріг редакційного кабінету переступила згорьована з вигляду жінка. Це Марія Іванівна Ткачук, мешканка Нововолинська, яка за три останніх роки обійшла вже чимало різних кабінетів, щоб вирішити своє, здавалося би, нескладне питання. Останньою інстанцією, як висловилася пенсіонерка, стала наша газета

Вісім років тому сім'я пережила велике горе - від рук нелюдів трагічно загинув тридцятидворічний син Леонід, який проживав у селі Полонка Луцького району. Там його і похоронили. Вже й пам'ятник, як останній дарунок, поставили. Але щоразу, коли мама і родина заходять на кладовище, щоб віддати шану рідній кровинці, серце стискається від болю. Всього за кілька метрів від могили Леоніда - стихійне сміттєзвалище, куди викидають сухі квіти, старі вінки, хрести й усілякий непотріб. Не один раз, повідала жінка, вони з невісткою і двома малими дітками все розчищали, прибирали. У 2001 році це місце перекопали, посадили шість туй, два кущі виткої троянди, насіяли чорнобривців, айстр. Поставили навіть табличку, на якій написали, що сміття зносити суворо заборонено. На це ніхто не звернув уваги, табличку зламали і викинули, а там, де росли квіти, незадовго з'явилася нова велика купа сміття.
     Пішла Марія Іванівна до місцевого священика отця Василя. Попросила, щоб він вплинув на громаду і закликав, аби в іншому місці, подалі від могил, зробили смітник. Була й у церковного старости, який лише розвів руками: мовляв, що зробити, якщо такі люди. У 2004 році звернулася до попереднього голови сільради пана Синюка, аби якось переконав селян. Обіцяв «зварити» високий металевий паркан і заново поставити напис про заборону створювати сміттєзвалище. Та цього не сталося. Марія Іванівна їздила на прийом до начальника державної екологічної інспекції у Волинській області Олега Кіндера. Він заспокоїв жінку, пообіцяв допомогти. Згодом поговорювали, що нібито сільському голові з цього приводу зняли преміальні. Але сміття як викидали, і переважно - відразу через паркан, так і викидають. А торік на проводи до Марії Іванівни Ткачук підійшли місцеві мешканці і розповіли, що стали очевидцями, як зовсім недавно хтось розпалив багаття такої величини, що від нього базальтовий пам'ятник її сину розігрівся так, що не можна було до плити доторкнутися рукою. В окремих місцях він потріскав.
     - Що ж нам далі робити й до кого звертатися? - запитувала у відчаї жінка, для якої місце, де похоронений син, є чи не найсвятішим.
     Заступник начальника державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Ткачук у розмові зі мною сказав, що справді їхня служба після скарги Марії Ткачук посилала туди інспектора. Сільський голова отримав припис про необхідність ліквідувати недоліки.
     - Це ж питання сільської ради, - заявив Олександр Вікторович.- Необхідно закупити сміттєві контейнери і встановити їх у належному місці. А ще - висадити дерева, кущі. Оскільки питання не вирішилося, то пошлемо інспектора для позапланової перевірки.
     А оcь точка зору сільського голови Олександра Перванчука:
     - Скажіть, а в який контейнер поміститься вінок? І місця для під»їзду машини там нема. Ви думаєте, ми біля кладовища не прибираємо? Перед минулими проводами зробили ідеальний порядок. До цього підключили і комунальну службу, яка діє при сільській раді, і громаду. Причепами вивозили гори сміття. Зачистили все до нуля. А через деякий час стало все по-старому...
     Як повідомив сільський ватажок, багато років неподалік могили Леоніда Ткачука викидають сміття. Намагалися перенести сміттєзвалище в спеціально відведені для цього місця, але безрезультатно. Зробили відводи з іншого боку, але люди чомусь туди не йдуть. Їм саме там, біля центрального входу, зручно все викидати. Не раз про це говорили з односельчанами, переконували їх. Та ніхто не переймається переживаннями жінки. Головне, що прибрано біля своїх могил.
     І що втішне після почутого можна сказати засмученій жінці? Як їй достукатись до сердець людей?
     Не ставила за мету кинути тінь сумніву щодо порядності та вміння співчувати чужому болю мешканців цього приміського села. Але й далека від думки, що моя землячка згущує фарби й шукає проблему, як кажуть, на рівному місці. Отож залишається лише сподіватися, що після виступу газети громада села Полонка ще раз повернеться до цього питання і спільно знайдуть компромісне рішення. Адже дбати про тих, хто відійшов у інші світи, - святе діло тих, хто живе.
     
     Р.S. Коли матеріал був готовий до друку, Марія Ткачук повідомила, що наразі сміття неподалік могили сина прибране. Хочеться вірити, що його там більше й не буде.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.