УКР РУС  


 Головна > Публікації > Доповіді та промови  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
Ющенко шляхи єднання Церква і політика автокефалія Києво-Печерська Лавра конфлікти церква і суспільство церковна журналістика забобони Мазепа монастирі та храми України Патріарх Алексій II Католицька Церква Вселенський Патріархат секти Президент Віктор Ющенко Церква і влада церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація УГКЦ іконопис педагогіка діаспора УПЦ КП Церква і медицина краєзнавство Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква українська християнська культура вибори 1020-річчя Хрещення Русі милосердя Священний Синод УПЦ розкол в Україні молодь постать у Церкві Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






ДОПОВІДЬ: Старець Філофей та його ідея (частина третя)

  12 June 2008


Священик Миколай Данилевич, викладач Київської духовної академії

Саме в цей період монах Філофей, який був насельником заснованого біля 1450 року святим Єфросином Псковським (+1481) Спасовеликопустинського Єлеазарового монастиря, пише послання московському царю Василію Івановичу. Головною метою послання є повчання та «увещевание» царя вести справжнє християнське життя, тому що його царство одне залишилось православним, християнським, а попередні припинили своє існування саме за гріхи, за аморальне життя, за зраду вірі. І в доказ цього старець Філофей приводить слідуючу аргументацію: «Ибо старого Рима церковь пала по неверию ереси Аполлинария, второго же Рима, Константинова-града, церковные двери внуки агарян секирами и оскордами рассекли. И вот теперь третьего, нового Рима, державного твоего царства святая соборная апостольская церковь во всех концах вселенной в православной христианской вере по всей поднебесной больше солнца светится. Так пусть знает твоя державность, благочестивый царь, что все православные царства христианской веры сошлись в едином твоем царстве: один ты во всей поднебесной христианам царь» («Послание великому князю Василию об исправлении крестного знамения и о содомском блуде». Див. http://old-rus.narod.ru/07.html).

Цю думку Філофей продовжує словами, що згодом стали девізом москвоцентрично мислячих людей: «храни и внимай, благочестивый царь, тому, что все христианские царства сошлись в одно твое, что два Рима пали, а третий стоит, четвертому же не бывать. И твое христианское царство другим не сменится ...» Там же.

Ця ж ідея повторюється Філофеєм і в його «Послании к Мисюрю Мунехину о неблагоприятных днях и часах» Це послання зустрічається і з іншою назвою: «Послание на звездочетцев»: «Так знай, боголюбец и христолюбец, что все христианские царства пришли к концу и сошлись в едином царстве нашего государя, согласно пророческим книгам, и это - российское царство: ибо два Рима пали, а третий стоит, а четвертому не бывать» («Послание старца Филофея к Мисюрю Мунехину о неблагоприятных днях и часах». Див. http://old-rus.narod.ru/07.html).

Сучасні російські, українські та зарубіжні вчені майже одностайно вбачають в цих словах Філофея про те, що Москва - це Третій Рим, виключно політичний зміст. Старця Філофея в науковій літературі часто називають «публіцистом», що «ідеологічно обгрунтував самодержавну владу московського великого князя» (Колесов В. В. Послания старца Филофея. В кн.: Памятники литературы Древней Руси конца XV - начала XVI в. М., 1984, стр. 732).

Навіть в узагальнюючих працях з історії російської літератури підкреслюється значення Філофея як творця  політичної теорії «проникнутої патріотизмом, відчуттям гордості за свою батьківщину, глибокою вірою у всесвітньо-історичне покликання Московського єдинодержавія» (Колесов В. В. Послания старца Филофея. В кн.: Памятники литературы Древней Руси конца XV - начала XVI в. М., 1984, стр. 732).

Однак, по-іншому дивляться на духовне насліддя старця Філофея православні дослідники. Так, професор Київського університету імені святого князя Володимира священник Василій Зеньковський вказує на есхатологічну направленність послань, а в історіософському плані на безумовну провіденційність, коли «кінцева доля світу пов'язана лише з тим, що робиться в християнських народах», тим більше що для «старця Філофея історичний пульс б'ється тільки у взаємовідносинах Бога і вибраного народу» (Зеньковский В. История русской философии. Т. 2. Париж, 1950, стр. 47).

На наш погляд, найбільш глибоко весь пафос послань старця Філофея підмітив професор протоієрей Георгій Флоровський: «Це була саме есхатологічна теорія, і в самого старця Філофея вона строго витримана в есхатологіних тонах та категоріях» (Флоровский Г. Пути русского богословия. Париж, 1988, стр. 11).

Флоровський відчув суть історичного моменту, який переживав тогочасний православний світ: «Третій Рим визначається на фоні кінця, що наступає ... відчувається скорочення історичного часу, укоріненність історичної перспективи» (Флоровский Г. Пути русского богословия. Париж, 1988, стр. 11).

Оскільки Третій Рим проголошується останнім, апокаліптичним, так як «четвертому не бувати», то перед Руссю, згідно зі словами професора Зеньковського, ставиться «релігійно-захисне завдання» (Флоровский Г. Пути русского богословия. Париж, 1988, стр. 11).

«В посланні великому князю Філофей саме застерігає і навіть погрожує; але не славословить, - пише протоієрей Г. Флоровський, - тільки вже вторинно ця апокаліптична схема була використана та перетлумачена офіційними книжниками в панегіричному смислі. І тоді вона перетворюється в своєрідну теорію офіційного хіліазму (Флоровский Г. Пути русского богословия. Париж, 1988, стр. 11).

В доказ того, що приведені слова Філофея потрібно розуміти в церковному та есхатологічному смислі, але аж ніяк не в політичному, свідчить як сам текст, так і контекст послань. Чого варта тільки одна назва послання до Мисюрі Мунєхіна «о неблагоприятных днях и часах»? Цікаво, що в посланні до князя Василія Філофей говорить про Перший Рим не як про державу, не як про імперію, а як про Церкву («Ибо старого Рима церковь пала»). На лице релігійне, а не політичне розуміння історії. В даному випадку Філофей натякає на відпадіння Західної (Католицької Церкви) від Східної (Православної), що офіційно сталося в 1054 році, внаслідок «ереси Аполлинария», тобто через вставку в Символ віри так званого Filioque («і від Сина») - вчення про те, що Дух Святий походить від Отця і Сина. Так само, згадуючи і про другий Рим, Філофей головним чином має на увазі падіння не держави, а Церкви («второго же Рима, Константинова-града, церковные двери внуки агарян секирами и оскордами рассекли»). Звертачись до князя, Філофей робить акцент не стільки на сильній державі Московського царства, скільки на тому, що в межах держави царя Василія «соборная апостольская церковь ... больше солнца светится». Таким чином, Філофей сприймає, розуміє державу в її візантійському смислі - як гаранта благополучного служіння Церкви.

В кінці послання Філофей, аргументуючи своє твердження про те, що «твое христианское царство другим не сменится», приводить слова святого Іпполита Римського (II-III ст.), підкреслюючи чітко виражену апокаліптичну, есхатологічну ідею: «Когда увидим, что Рим осажден персидскими войсками и персы вместе со скифами идут на нас с боем, тогда несомненно поймем, что то антихрист» («Послание великому князю Василию ...». Див. http://old-rus.narod.ru/07.html).

Таким чином, як справедливо зауважує відомий православний вчений пропресвітер Іоанн Мейєндорф, «для Філофея Москва була не тільки „третім Римом", але, що ще важливіше, „Римом останнім", і він призивав великого князя до покаяння і до християнських чеснот, пояснюючи це близкістю Другого пришестя» (Иоанн Мейендорф, протопресвитер. Рим, Константинополь, Москва. Исторические и богословские исследования. М., 2005, стр. 190).