УКР РУС  


 Головна > Публікації > Доповіді та промови  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 99 відвідувачів

Теги
Голодомор Археологія та реставрація забобони постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ УПЦ КП Президент Віктор Ющенко церква і суспільство конфлікти Мазепа церковна журналістика церква та політика іконопис автокефалія шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) Священний Синод УПЦ Доброчинність вибори Патріарх Алексій II Католицька Церква монастирі та храми України милосердя Предстоятелі Помісних Церков молодь розкол в Україні Церква і політика українська християнська культура діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра Ющенко педагогіка Церква і влада секти Церква і медицина комуністи та Церква Вселенський Патріархат краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






ДОПОВІДЬ: Трансформація есхатологічної ідеї «Москва — Третій Рим» в ідею політичну (частина четверта)

  18 June 2008


Священик Миколай Данилевич, викладач Київської духовної академії

Поступово есхатологічна за своїм першопочатковим змістом ідея «Москва - Третій Рим» набуває все більше політичного звучання.

Московським царям XV століття було не до створення імперії, а тим більше політичного «Третього Риму», або, говорячи точніше - Другого Константинополя. Московські царі будували свою національну державу і мало цікавились апокаліптикою, історіософією, символізмом. Велике князівство долало наслідки монгольського іга, проходило крізь важку династичну боротьбу, в якій Василій II, перш ніж повернув собі престол, був осліплений своїм супротивником. «Національна і частково „месіанська" самосвідомість росіян прийшла пізніше. Вона проявилась як реакція на Флорентійський собор і падіння Константинополя, і ця реакція проявлялась поступово, ніколи не приймаючи форми офіційного translatio imperii від Константинополя до Москви» (Иоанн Мейендорф, протопресвитер. Рим, Константинополь, Москва. Исторические и богословские исследования. М., 2005, стр. 190).

З плином часу політичне розуміння цієї «ідеї Риму» починає утверджуватись в умах жителів Московського царства, і, що дуже цікаво, в умах православного населення Османськой імпері, а саме греків. В 1589 році Московська митрополія отримала статус Патріархії від Константинопольської Церкви. Ось як Патріарх Ієремія аргументує надання патріаршого статусу Московськії митропополії: «Понежъ убо ветхий Рим падеся Аполинариевою ересью, Вторый же Рим, иже есть Костянтинополь, агарянскими внуцы - от безбожных турок - обладаем; твое же, о благочестивый царю, Великое Росийское царствие, Третей Рим, благочестием всех превзыде, и вся благочестивая царствие в твое во едино собрася, и ты един под небесем христьянский царь именуешись во всей вселенней, во всех христианех» (Цит. по листу митрополита Смоленського і Калінінградського Кирилла (РПЦ) митрополиту Філадельфійському Мелітону (Константинопольський Патріархат). Див. рубрику «Офіційна переписка» на офіційному сайті Московського Патріархату http://www.mospat.ru/index.php?mid=210).

В цих словах ми явно бачимо майже дослівний переказ ідеї Філофея. І це не дивно, оскільки православне населення Османської імперії знаходилось у важкому становищі і, спримаючи державно-церковні відносини у візантійських традиціях, маючи потребу в сильній державній владі, яка б захищала та допомогала Церкві, воно сподівалось на сильну державну православну владу Московського царства, куди самі неодноразово їздили за милостинею. Свідченням цьому є багато листів східних патріархів московським патріархам та царям. Ось, наприклад, Антіохійський патріарх Іоаким IV пише першому патріарху Московському Іову: «Во всей подсолнечной один благочестивый Царь; впредь, что Бог изволит, здесь подобает быть Вселенскому Патриарху; а в старом Царьграде за наше согрешение вера христианская изгоняется от неверных турок» (Е. Холмогоров. Третий Рим: очерк происхождения идеологии. Див. http://www.pravaya.ru/side/584/709.

Відомий патріарх Олександрійский Мелетій Пігас говорить: «Восточная Церковь и четыре Патриархата Православные не имеют другого покровителя, кроме Твоей Царственности, ты для них как бы второй Великий Константин. Да будет Твое Царское Величество общим попечением, покровителем и заступником Церкви Христовой и уставов богоносных отцов... Горячо заботься о ней, чтобы она, порабощенная и рассеянная среди ассириян, вавилонян и египтян, не исчезла до конца, подавляемая чрезмерными угнетениями и нуждами». (Там же).

Такі слова можуть здатись дивними, але таким був менталітет епохи. Цікаво, що приблизно в ті часи в грецькому народі виникають пророцтва, згідно з якими настане день, і з півночі прийде світловолосий народ і визволить Константинопіль, а в Святій Софії знову залунає православний християнський спів. Ці пророцтва і дотепер знає кожен віруючий грек.

Окрім сказанного, наявність ідеї Третього Риму в згаданій грамоті може пояснюватись ще й тим, що сама вона була, очевидно, складена вже під час перебування патріарха Ієремії в Москві, а не в Константинополі, і не виключено, що до її редагування «приклали руку» московські книжники. Саме ж надання статусу патріархії відбувалося, м'яко кажучи, з ініціативи державної влади взагалі і царя Федора Івановича зокрема, про що відкрито говорять російські церковні історики. Так чи інакше, але досліджувана нами ідея «політизується» і займає своє місце в умах і серцях людей XV і XVI століття.

Таке розуміння і благоговійне відношення християн до ідеї «Третього Риму» взагалі, та до ідеї сильної царської влади, зокрема,  пов'язане з біблійними пророцтвами про прихід антихриста. В другому посланні апостола Павла до Фессалонікійців в 2 главі описуються ознаки пришестя антихриста. Згадавши про них, апостол Павел говорить: «И ныне вы знаете, что не допускает открыться ему в свое время. Ибо тайна беззакония уже в действии, только не совершится до тех пор, пока не будет взят из среды удерживающий тепер» (Фес. 2, 6-7).

Християни всіх часів вірили, що «удерживающим», або по-грецьки «κατέχων \ катехон» є сильна царська православна влада. І поки така влада на землі існує, доти антихрист прийти не може, тому що ця влада його «утримує». Знову-таки апокаліптика!

Вищенаведені факти засвідчують, що в ідеї «Москва - Третій Рим» зливались дві тендеції - релігійна і політична. При виділенні першої підкреслювався зв'язок з Першим Римом (або Другим - Константинополем), що затінювало релігійний аспект і виділяло державний, імператорський аспект. Виступаючи на перший план, державність могла не освячуватись релігією, а сама освячувати релігію, на що натякав вже Іван Грозний, мотивуючи верховенство державної влади тим, що Христос «божественным своим рожеством Августа кесаря прославив в его же кесарьство родитися благоизволи, и его и тем вспрослави и распространи его царство» (Б. А. Успенский. Отзвуки концепции «Москва - Третий Рим» в идеологии Петра Первого (К проблеме средневековой традиции в культуре барокко) //«Культурное наследие Древней Руси» (Истоки. Становление. Традиции). М. 1976, с 236-249 Цит. по http://www.krotov.info/history/18/1/uspen_07.htm).

А це вже прямий шлях до відкритого цезарепапізму.

Подвійна природа Константинополя як політичного символу дозволяла і подвійне тлумачення. Згідно з першим - підкреслювалась лагідність («кротость») і священство, а згідно з другим - влада та царство. Символічним вираженням першого тлумачення стає Єрусалим, а другого - Рим (Там же).

   
Османська імперія 15 століття

Османська імперія 15 століття
Сучасний символ єднання з "Візантією"

Сучасний символ єднання з "Візантією"