УКР РУС  


 Головна > Публікації > Доповіді та промови  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 99 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат молодь Священний Синод УПЦ забобони розкол в Україні Церква і політика Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II УГКЦ автокефалія Мазепа Ющенко Католицька Церква українська християнська культура шляхи єднання педагогіка іконопис Церква і медицина Президент Віктор Ющенко постать у Церкві Археологія та реставрація комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Києво-Печерська Лавра церква і суспільство Доброчинність секти церковна журналістика діаспора монастирі та храми України Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика милосердя УПЦ КП вибори Голодомор Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






ДОПОВІДЬ: Трансформація есхатологічної ідеї «Москва — Третій Рим» в ідею політичну (частина четверта)

  18 June 2008


Священик Миколай Данилевич, викладач Київської духовної академії

Поступово есхатологічна за своїм першопочатковим змістом ідея «Москва - Третій Рим» набуває все більше політичного звучання.

Московським царям XV століття було не до створення імперії, а тим більше політичного «Третього Риму», або, говорячи точніше - Другого Константинополя. Московські царі будували свою національну державу і мало цікавились апокаліптикою, історіософією, символізмом. Велике князівство долало наслідки монгольського іга, проходило крізь важку династичну боротьбу, в якій Василій II, перш ніж повернув собі престол, був осліплений своїм супротивником. «Національна і частково „месіанська" самосвідомість росіян прийшла пізніше. Вона проявилась як реакція на Флорентійський собор і падіння Константинополя, і ця реакція проявлялась поступово, ніколи не приймаючи форми офіційного translatio imperii від Константинополя до Москви» (Иоанн Мейендорф, протопресвитер. Рим, Константинополь, Москва. Исторические и богословские исследования. М., 2005, стр. 190).

З плином часу політичне розуміння цієї «ідеї Риму» починає утверджуватись в умах жителів Московського царства, і, що дуже цікаво, в умах православного населення Османськой імпері, а саме греків. В 1589 році Московська митрополія отримала статус Патріархії від Константинопольської Церкви. Ось як Патріарх Ієремія аргументує надання патріаршого статусу Московськії митропополії: «Понежъ убо ветхий Рим падеся Аполинариевою ересью, Вторый же Рим, иже есть Костянтинополь, агарянскими внуцы - от безбожных турок - обладаем; твое же, о благочестивый царю, Великое Росийское царствие, Третей Рим, благочестием всех превзыде, и вся благочестивая царствие в твое во едино собрася, и ты един под небесем христьянский царь именуешись во всей вселенней, во всех христианех» (Цит. по листу митрополита Смоленського і Калінінградського Кирилла (РПЦ) митрополиту Філадельфійському Мелітону (Константинопольський Патріархат). Див. рубрику «Офіційна переписка» на офіційному сайті Московського Патріархату http://www.mospat.ru/index.php?mid=210).

В цих словах ми явно бачимо майже дослівний переказ ідеї Філофея. І це не дивно, оскільки православне населення Османської імперії знаходилось у важкому становищі і, спримаючи державно-церковні відносини у візантійських традиціях, маючи потребу в сильній державній владі, яка б захищала та допомогала Церкві, воно сподівалось на сильну державну православну владу Московського царства, куди самі неодноразово їздили за милостинею. Свідченням цьому є багато листів східних патріархів московським патріархам та царям. Ось, наприклад, Антіохійський патріарх Іоаким IV пише першому патріарху Московському Іову: «Во всей подсолнечной один благочестивый Царь; впредь, что Бог изволит, здесь подобает быть Вселенскому Патриарху; а в старом Царьграде за наше согрешение вера христианская изгоняется от неверных турок» (Е. Холмогоров. Третий Рим: очерк происхождения идеологии. Див. http://www.pravaya.ru/side/584/709.

Відомий патріарх Олександрійский Мелетій Пігас говорить: «Восточная Церковь и четыре Патриархата Православные не имеют другого покровителя, кроме Твоей Царственности, ты для них как бы второй Великий Константин. Да будет Твое Царское Величество общим попечением, покровителем и заступником Церкви Христовой и уставов богоносных отцов... Горячо заботься о ней, чтобы она, порабощенная и рассеянная среди ассириян, вавилонян и египтян, не исчезла до конца, подавляемая чрезмерными угнетениями и нуждами». (Там же).

Такі слова можуть здатись дивними, але таким був менталітет епохи. Цікаво, що приблизно в ті часи в грецькому народі виникають пророцтва, згідно з якими настане день, і з півночі прийде світловолосий народ і визволить Константинопіль, а в Святій Софії знову залунає православний християнський спів. Ці пророцтва і дотепер знає кожен віруючий грек.

Окрім сказанного, наявність ідеї Третього Риму в згаданій грамоті може пояснюватись ще й тим, що сама вона була, очевидно, складена вже під час перебування патріарха Ієремії в Москві, а не в Константинополі, і не виключено, що до її редагування «приклали руку» московські книжники. Саме ж надання статусу патріархії відбувалося, м'яко кажучи, з ініціативи державної влади взагалі і царя Федора Івановича зокрема, про що відкрито говорять російські церковні історики. Так чи інакше, але досліджувана нами ідея «політизується» і займає своє місце в умах і серцях людей XV і XVI століття.

Таке розуміння і благоговійне відношення християн до ідеї «Третього Риму» взагалі, та до ідеї сильної царської влади, зокрема,  пов'язане з біблійними пророцтвами про прихід антихриста. В другому посланні апостола Павла до Фессалонікійців в 2 главі описуються ознаки пришестя антихриста. Згадавши про них, апостол Павел говорить: «И ныне вы знаете, что не допускает открыться ему в свое время. Ибо тайна беззакония уже в действии, только не совершится до тех пор, пока не будет взят из среды удерживающий тепер» (Фес. 2, 6-7).

Християни всіх часів вірили, що «удерживающим», або по-грецьки «κατέχων \ катехон» є сильна царська православна влада. І поки така влада на землі існує, доти антихрист прийти не може, тому що ця влада його «утримує». Знову-таки апокаліптика!

Вищенаведені факти засвідчують, що в ідеї «Москва - Третій Рим» зливались дві тендеції - релігійна і політична. При виділенні першої підкреслювався зв'язок з Першим Римом (або Другим - Константинополем), що затінювало релігійний аспект і виділяло державний, імператорський аспект. Виступаючи на перший план, державність могла не освячуватись релігією, а сама освячувати релігію, на що натякав вже Іван Грозний, мотивуючи верховенство державної влади тим, що Христос «божественным своим рожеством Августа кесаря прославив в его же кесарьство родитися благоизволи, и его и тем вспрослави и распространи его царство» (Б. А. Успенский. Отзвуки концепции «Москва - Третий Рим» в идеологии Петра Первого (К проблеме средневековой традиции в культуре барокко) //«Культурное наследие Древней Руси» (Истоки. Становление. Традиции). М. 1976, с 236-249 Цит. по http://www.krotov.info/history/18/1/uspen_07.htm).

А це вже прямий шлях до відкритого цезарепапізму.

Подвійна природа Константинополя як політичного символу дозволяла і подвійне тлумачення. Згідно з першим - підкреслювалась лагідність («кротость») і священство, а згідно з другим - влада та царство. Символічним вираженням першого тлумачення стає Єрусалим, а другого - Рим (Там же).

   
Османська імперія 15 століття

Османська імперія 15 століття
Сучасний символ єднання з "Візантією"

Сучасний символ єднання з "Візантією"