УКР РУС  


 Головна > Публікації > Доповіді та промови  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 80 відвідувачів

Теги
краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація Церква і медицина розкол в Україні секти забобони українська християнська культура Католицька Церква Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ діаспора Мазепа Священний Синод УПЦ Доброчинність Києво-Печерська Лавра шляхи єднання автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко УПЦ КП церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков церква та політика Президент Віктор Ющенко постать у Церкві комуністи та Церква іконопис церква і суспільство Церква і влада вибори Церква і політика милосердя конфлікти педагогіка Вселенський Патріархат молодь Голодомор Патріарх Алексій II монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






КРУГЛИЙ СТІЛ: «Сім’я ― релігійний, соціальний та правовий аспекти» (оновлено)

  17 лютого 2010



У четвер, 4 лютого, за ініціативи Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї, відбувся круглий стіл на тему: «Сім'я - релігійний, соціальний та правовий аспекти». Місцем зустрічі священнослужителів, педагогів та психологів став храм Різдва Пресвятої Богородиці на Печерську.

«За минулий рік мені довелося підписати 2400 прохань на створення другої сім'ї, що в народі називають „церковним розлученням"», - Голова Синодального відділу Української Православної Церкви з питань сім'ї, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Пантелеімон

«Дорогі отці, брати і сестри Синодальний відділ у справах сім'ї був створений 9 липня 2009 року (журнал №29) і мав за мету поставити питання сім'ї актуальними і першочерговими не тільки перед Церквою, а й перед самим суспільством. Адже не дивлячись на те, що за законом Церква відділена від держави, кожний громадянин носить у собі суть православної віри. Навіть, якщо він і далекий від Церкви, все одно потребує Божої допомоги.

Сім'я в релігійному аспекті - це домашня Церква. Вона стає такою після Таїнства вінчання, коли в ній народжуються, приймають хрещення і виховуються діти у православних традиціях благочестя. Ця сім'я буде запорукою миру, благополуччя, достатку у державі. Коли держава захищає своїх громадян, переймається ними, тоді така держава сильна і міцна. Коли Церква і держава разом стоять на захисті сім'ї, як суспільної ланки нашої держави, то тоді про це знає весь світ - православний та інославний.

Тим самим Українська Православна Церква та наша держава виходять на світову арену, як демократичне суспільство, в якому торжествують норми та принципи суспільної моралі, які рахуються з її громадянами і всі покликані до того, щоб захищати сім'ю від тих негараздів, які переживає суспільство в цілому.
Хочу розповісти про причини, які зумовили створення саме такого відділу. За минулий рік мені, як вікарію Київської митрополії, довелося підписати 2400 прохань на створення другої сім'ї. В народній лексиці це звучить «церковне розлучення». І це тільки цифри по Києву та Київській області, статистики по Україні я ще не знаю.

Чому люди, які полюбили один одного, пообіцяли один одному вірність, чистоту своїх відносин і засвідчили її перед родиною, батьками, не будують на цьому фундаменті міцних відносин - порозуміння, любові, терпіння у спільній молитві.

Звичайно, Церква, як любляча Мати, дає можливість використати себе, присвятити себе іншій людині, з я кою вона бачить своє майбутнє життя. Тому дається благословення на другий шлюб. У наших храмах звершується Таїнство вінчання у дні, коли це дозволяє церковний календар. Зважаючи на це, священики вінчають не просто так: прийняли до уваги побажання людей та обвінчали. Проводяться розмови, священики намагаються підготувати людей до Сповіді та Причастя, щоб вони не несли у родину гріхи, які зробили до цього. І щоб дійсно новостворювана сім'я почала своє життя з чистого рушника і воно було Богом благословенне.

Тому ми закликали всіх вас до цієї розмови. Щоб через ЗМІ, щоб через той рівень відповідальності, який лежить на всіх нас, долучити суспільство до діалогу, аби воно не стояло у стороні від питань сім'ї. Кожен із нас може сказати про свою сім'ю, щаслива вона чи ні. Прикладом щасливого родинного життя - коли сім'ї живуть у подружжі 20, 30 і навіть 50 років, - за законами совісті, навіть якщо вони і не знають Бога, та вони можуть бути поставлені за приклад.

Гадаю, сьогоднішня наша розмова буде продуктивною. Всі матимуть можливість висловити свою точку зору на питання релігійного, соціального аспекту поняття сім'ї.

Нехай нам сьогодні допомагає Господь!»

«Ми бачимо, як роз'їдає наше суспільство „асімейність", коли порушено недоторканне Боже поєднання чоловіка і жінки», - протоієрей Миколай Макар

«Створення Синодального відділу у справах сім'ї є дуже важливим у наш час у нашому суспільстві. Владика Пантелеімон дуже гарно окреслив роботу нашої Церкви. В цьому відношенні працює цілий відділ, якій він очолює. Актуальність цієї теми не викликає сумнівів, навпаки, вселяє в нас надію на те, що ці проблеми вирішуватимуться.

Однак перш ніж почати розгляд проблеми сім'ї у наш час, передусім треба подивитися, що є сім'я з самого початку, тобто біблійного аспекту. Біблія, як ми знаємо, відображає нам не тільки шлях спасіння людини, але і її життя, і передусім сім'ї. Коли ми читаємо Священні книги Біблії, бачимо що в них часто розповідається, як складалося життя людей. Маючи дуже гарні образи сім'ї у Біблії, вони можуть багато чому навчити нас сьогодні, коли ми знаходимося у надзвичайно непростому розвитку людства. З одного боку, втрата християнських основ, а з іншого - здобуток світських основ існування суспільства. Однак саме тут і важливо повернутися до біблійних образів. Тому що там описано, як будується сім'я, а звідси - і ціле суспільство людей вірних, богозаконних. І як будується суспільство тоді, коли закон порушується, відкидається, а людина шукає інших основ для свого розвитку.

Саме тут і криється проблема сьогоднішньої сім'ї, а відтак і суспільства, бо сім'я є та клітина, з якої складається тіло суспільства. І яка сім'я, таке і суспільство. Якщо сім'я не міцна, то звісно, і суспільство не складає якоїсь цінності й твердості.
Тому сьогодні хотів би звернути увагу на біблійний образ сім'ї, і, передусім, зазирнути в основу християнської сім'ї. Якщо порівняти складення сім'ї у біблійному сенсі і у нашому сьогоднішньому світському, різниця досить велика. Бо відносини у біблійній сім'ї є священними. А священний означає «недоторканий до основ». І якщо ми подивимося на основи сім'ї у сьогоднішньому суспільстві, то побачимо, що недоторканість здебільшого усунута як основа біблійної сім'ї. Дуже влучно єпископ Пантелеімон зазначив щодо проблеми єдності чоловіка і жінки, які складають сім'ю, і саме це є основою недоторканості біблійного відношення сім'ї.

Уже в Книзі Буття ми знаходимо цей закон недоторканості сім'ї: «Покине чоловік батька і приліпиться до своєї дружини, і створять вони одне тіло». Це саме повторює і апостол Павло, і взагалі це продовжується у Новому Завіті.
Що ми маємо у нашому світському суспільстві? Поєднання чоловіка і жінки зовсім не є недоторканим, а навпаки, ми бачимо, як роз'їдає наше суспільство „асімейність". Тому, що так званий громадянський шлюб пропагує зовсім інші цінності: свободу в цьому відношенні, коли ніхто нікого не поєднує - хочуть зустрічаються, коли хочуть - розбігаються.

Сім'я базується на тому, що Бог поєднав. А у нашому суспільстві кажуть: «хай живуть, як хочуть, будуть вільні і розходяться вільнми». Слава Богу, що цього немає в основах самої сім'ї, але воно проникає. Тому наша сім'я, суспільство не ґрунтується на основах недоторканості. А про яку сім'ю ми можемо говорити, коли чоловік і жінка вільні один від одного, і можуть будь-коли розійтися.

Продовжуючи цю тему, ми повинні з'ясувати, що ідучи вперед ми неодмінно повинні шукати різних форм буття сім'ї. Однак ми ніколи не можемо знехтувати цим священним, недоторканим, на чому повинна будуватися сім'я, процвітати і створювати справжнє суспільство. Бо яке може бути суспільство з тієї сім'ї, яка сама себе не визнає такою.

Це питання торкається дуже важливих аспектів створення сім'ї. Чому молоді чоловік та жінка, які вступають у церковний шлюб, розлучаються, і теж не дивляться на те, що вони створені один для одного. Коли при створенні сім'ї немає у центрі уваги недоторканості, то нажаль, і у тих, хто вінчаються, сім'я складається на нетривких основах. Ви прекрасно знаєте образ поєднання чоловіка і жінки, наведений апостолом Павлом - як образ Христа і Церкви. І не випадково ми чуємо слова апостолів, які читаються на вінчанні: чоловік голова нехай любить свою дружину, а дружина нехай боїться свого чоловіка. Ці слова є тією основою, на якій сім'я створюється як священне поєднання. Це не значить, що дружині потрібно чоловіка боятися як рабині, а навіть у думках не мати, щоб розлучити сім'ю, - ось про що йдеться у цих словах. Якщо молоді приймаючи шлюб усвідомлюють це, гадаю, що тоді справді створюється сім'я, яка пройде через всі перешкоди і буде жити 50 і більше років.

На завершення підкреслю, що треба заглядати в основи нашої сім'ї, які дають статус сім'ї. І відноситися до цих основ як Богом даних, цінувати їх і з ними жити, долати всі труднощі. Сьогоднішня сім'я, переживає велику кризу розлучень, і тому це повинно нас ще більше налаштувати на серйозне вивчення цієї проблеми. Тому потрібно зазирнути у підвалини сім'ї - її біблійний сенс».

«Лише 18% дорослого населення України назвали сім'ю як необхідну умову для щастя, 44% молоді відповідає, що для неї на першому місці є кар'єра», - Ірина Жданова, директор соціальних програм аналітичного центру «Відкрита політика»

 «Я хотіла б підтримати нашу маму, і сказати, що дійсно у сучасному світі є передумови, що ставлять виклики родині. І перш за все, це байдужість і безвідповідальність держави. До цього слід додати і відповідальність молодого подружжя. Адже сьогодні молода українська сім'я - це люди, становлення світогляду яких відбувалося у 1990-х роках. За соціологічними дослідженнями, що проводилися в ті часи, найпопулярнішими професіями серед молоді були рекетир і проститутка, вибачте, що вживаю у храмі ці слова. І зараз вони вступають у батьківство, і відповідно сьогодні ми спостерігаємо, що відповідальність молодих батьків є набагато меншою, ніж них тих, яким сорок і більше років. І ми у своїй практичній соціальній роботі зіштовхнулися з проблемою утворення традиційних сімейних цінностей, які зазвичай в Україні були дуже сильними. Створили при одній гімназії спеціалізований центр, але батьки не йдуть туди для налагодження стосунків із дітьми. Для формальної відмовки, вони кажуть, що дуже зайняті, не приділяючи уваги дітям ні вдома, ні деінде.

Якщо ми раніше говорили, що на виховання дитини впливає сім'я, школа і ровесники, то сьогодні є ще один вид впливу - нові медіа. Вони теж впливають на формування особистості дитини. Проблема сімейного простору розмивається медіа-суспільством, адже за сніданком і вечерею дуже часто увімкнений телевізор. Агресія, війна «всі проти всіх», що йде у суспільстві, проникає у сімейний простір, що не дає розвиватися гармонійним і радісним стосункам у родині. Вони не тільки проникають у свідомість, вони ще й нав'язують теми сімейного спілкування. І це теж є проблемою. Я б сказала, що це проблема не тільки телевізору, це проблема Інтернету, ігор, відсутності державної політики щодо сім'ї, відсутність інформаційної безпеки щодо захисту сім'ї і безпеки людини у нашому інформаційному просторі.

Я могла б про це багато говорити і ми з отцем Олегом робили спільні акції щодо безпеки формування культури користування новими медіа, щодо безпеки дітей в Інтернеті, як сучасному інформаційному суспільстві. Частина журналістів були присутні на акції, яку ми проводили. Метою було розказати батькам, що робити з дитиною, яка постійно пропадає у Інтернет просторі грає у різні ігри. Це теж один із викликів, який постає сьогодні перед українською сім'єю.

Наступний виклик, який би я назвала, це монополізаційні процеси. Адже сьогодні вони стирають кордони між країнами, у спілкуванні, що є теж дуже серйозним викликом перед традиційними цінностями, в тому числі і перед сім'єю. Сьогодні люди цілими родинами працюють за кордоном, багато з них роз'єднані, що теж руйнує сім'ю. Про це ми теж повинні говорити. Я б сказала, що це проблема не є суто українською, це світова проблема. Тому ці сучасні процеси вимагають від нас спільних розглядів, порад у формуванні сімейних цінностей.

Продовжуючи тему, яку підняв отець Олег, хотіла б відзначити, що за даними соціологічних опитувань, наприклад, Центру імені Разумкова, лише 18% дорослого населення України назвали сім'ю як необхідну умову для щастя. Гадаю, що це є небезпечна і болюча тенденція у країні. Державний інститут розвитку сім'ї та молоді проводить традиційні опитування, які також свідчать про те, що відбувається переорієнтація ціннісних орієнтирів. Якщо 20 років тому сім'я була на першому місці у ціннісних орієнтаціях. На питання, «що для вас є найважливішим», то сім'я і здоров'я називалася в першу чергу, а потім вже робота. Сьогодні ж 44% молоді відповідає, що для неї на першому місці є кар'єра. Тенденції формування медіа стереотипів, що виходити заміж або одружуватися потрібно тільки з людиною, яка досягла успіху і певного набору споживацьких цінностей, впливають на формування не тільки у молоді, а і людей старшого покоління. Яке у свою чергу впливає на молоде покоління в уявлені про сім'ю. Із такою споживацькою деструктивно-інформаційною політикою треба щось робити, бо наші сім'ї і діти зараз нікому не потрібні. Потрібно не просто ставити проблему, що є сім'я сьогодні, але й ставити питання, що нам робити разом. І тут потрібно об'єднуватися, більше проявляти ініціативи, запрошувати світських діячів, які стимулюватимуть не тільки до роздумів, а й до конкретних дій та програм».

«Проблема - в неосознанном подходе. В основном, люди приходят и говорят: „Мы хотим создать семью, чтобы зарабатывать деньги"» - Юлия, семейный психолог

«Действительно, у нас есть одна проблема в семье - это неосознанный подход к семье и неосознанное родительство. Что для нас сейчас семья? В основном, когда люди решают создать семью, они приходят к психологу и говорят: мы хотим создать семью, чтобы зарабатывать деньги. Это я говорю к тому, что приоритеты семьи совершенно поменялись. Сейчас на первом плане стоят карьера и бизнес. От этого происходят производные проблемы: родители - мама с папой, все больше и больше времени пропадают на работе. Папа делает карьеру, мама зарабатывает деньги, и, таким образом, супруги перестают общаться. Это действительно проблема. Полностью нарушается коммуникативная функция семьи. Что же говорить тогда о детях, когда ребенок остается дома. Кто занимается его воспитанием? В лучшем случае нанимается няня, в худшем случае - включается телевизор. Опять-таки воспитанием в данный момент занимается телевизор, Интернет, улица.

Что делают родители: они приводят к нам детей и просят не помочь им, а сделать что-нибудь с этим ребенком. Знаете, это просто безответственность родителей, они не готовы поменять свое мировоззрение, они не готовы пожертвовать неким заработком ради воспитания детей в семье. Сейчас идет та же трансформация и в языках людей. Чтобы ребенок почувствовал, что его любят, чаще всего дарят подарки. Это приводит к тому, что душевное тепло покупается, духовное перерастает в материальное.

Что же мы хотим? Люди приходят в Церковь за последней помощью, потом приходят к психологу не с просьбой помочь, а требованием поменять за один сеанс всю семью. И при этом ничего не хотят делать самостоятельно.

Отмечу, что большинство детей с тревожно-депрессивным поведением, которых приводят родители, из неполных семейств. Невозможно воспитать полноценного ребенка одному, тем более, в наше время, когда материальное обеспечение ложится на одного человека».

«Мы хотим быстрого результата. Церковь становится тем местом, куда люди приходят как к шаману - батюшка помолится, и все будет хорошо», - протоиерей Михаил Колода

«У всех всегда к кому-то есть претензии: мы обвиняем государство, мужа, жену. Вера может быть только одна - она или есть или ее нет. Мы забываем, что дети в нашей семье - это наше зеркало. Мы смотрим на себя и с кем мы боремся, кого мы перевоспитываем, переделываем - себя? Папа и мама - это корень, от которого растет дерево семьи, семья - это тот корень, из которого растет держава. Не будет папы с мамой, не будет семьи, не будет семьи, не будет державы. А вот проблема наша заключается в том, что мы действительно все хотим увидеть очень быстрого и легкого результата. И для нас на сегодняшний день Церковь становится тем местом, куда люди приходят, как к шаману - батюшка помолится, и все будет хорошо.

В Святом Писании говорится, когда Господь ходил по земле, за ним ходили тысячи, а исцелялись единицы. А почему происходило именно так. Потому, что появлялось желание измениться. Если в нас будет появляться это желание измениться, а не изменить ближнего, то и ближний, взирая на нас, будет пытаться делать то же самое. Наша задача - спасать мир своими руками. Учить кого-то - хорошо, потому что на с ловах можно сделать все, что угодно. Первый пример дал нам Иисус Христос, когда спустился на землю и поднялся на Небо, он сам дал нам пример: прежде всего, „возьми на себя свой крест и иди за Мной"».

«Семейный кодекс отправляет нас к моральным устоям общества, которые формировались под влиянием Православия», - Максим Крылов, адвокат, кандидат юридических наук, проректор Академии управления

«Я сегодня вспомнил свою 12-летнюю адвокатскую практику, и оказалось, что в своей жизни провел около 200 разводов. Наверное, мое искупление в том, что я здесь присутствую. Конечно, иногда это были случаи комические с разделом ложек и вилок. Но были и психопатические случаи, когда подобное дело оказывало влияние не только на судьбы участников этого развода, но и на самого адвоката и судью, сидящего в зале.

Я не являюсь глубинным специалистом по семейному праву, но что представляет собой наша правовая система законодательства, представление имею. В Украине она в определенной мере цинична, поскольку семейный кодекс регулирует сугубо имущественные и неимущественные отношения  между супругами. Возможно, это и правильно, потому что такое чувство, как любовь вообще не может быть объектом правового регулирования, оно регулирует только поведение человека, а не чувства человека. Но, тем не менее, несколько цитат из семейного кодекса для меня стали многозначительными.

Вспомнилось высказывание Игнатия Брянчанинова, который сказал, что семья - есть малая церковь. И, безусловно, Церковь занимается морально-этическими проблемами семьи, а не юриспруденцией. Ст. 3 Семейного кодекса определяет, что: „сім'я є первинним осередком суспільства, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя являється сім'єю, коли і дружині і чоловіку у зв'язку із лікуванням і необхідністю по догляду за дитиною, батьками чи іншими особами з поважних причин не проживають спільно. Права члена сім'ї має і одинока особа. Сім'я створюється на підставі спільного шлюбу, кровної спорідненості, усиновленні та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства".

То есть, здесь мы видим норму, что семья сроится на началах, которые не противоречат моральным устоям общества, а что формирует моральные устои общества, как собственно не Церковь, ибо понятие «семя» является глубоко христианским. При этом мы должны различать такие понятия как семья и брак, потому что семья - понятие более широкое, чем брак. Статья 21 Семейного кодекса дает определение брака: «шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка (этим выражением снято понятие однополых браков - М.К.), зареєстрований в органах актів реєстрації цивільного стану». Наше законодательство однозначно определяет, что является семьей, а что браком. И, тем не менее, ст. 3 Семейного кодекса отправляет нас к моральным устоям общества. Моральные устои общества, безусловно, формировались, под влиянием христианской религии и Православия, поскольку современное понятие семьи было сформировано в христианские времена. Чувство любви античная языческая литература и философия в том понимании, в котором оно перед нами предстоит, не знала. Если мы почитаем языческие первоисточники (Петрарки, Транквилла и др.), тогда не существовало современного понятия семьи и любви. Ибо любовь - это возвышенное чувство притяжения мужчины и женщины в современном понимании это есть христианское начало, поэтому, безусловно, обращаясь к ценностям семьи, мы в первую очередь должны обращаться только к учению Церкви. Иного пути не существует».

«За останні 100 років у суспільстві радикально змінилися роль і становище жінки, права, її стиль життя і відношення до дітей», - Олексій Веніамінович Кресін, представник Інституту держави і права

«Мої колеги дуже багато сказали, тому зауважу на кількох системних думках.

По-перше, у суспільстві, і не тільки в українському, дійсно сталося дуже багато змін. Більше 100 років стаються зміни у галузі права, пов'язані зі зміною становища жінки у суспільстві та сім'ї, становищі дітей, і суспільство змінюється теж. Очевидно, що зміни відбуваються надзвичайно швидко, і виявилося, що за цей час (100 років - О.К) ніхто не був готовий до змін. Радикально змінилися роль і становище жінки, права, і відповідно, її стиль життя. Так само змінилося відношення і до дітей.

Під час виступу присутніх, коли я чув слово „криза" та інші речі, не думаю, що варто дивитися на болючі проблеми, які ми маємо зараз, як на явище пов'язане з українською чи загальносвітовою кризою. Коли ми говоримо „криза", ми повинні мати на увазі, що колись були золоті часи. Насправді розвиток суспільства і сім'ї, як ланки суспільства, іде по висхідній, і розвиток, насправді, є позитивним. Про ті, проблеми, які нас сьогодні турбують і є болючими для нас, 100 або 200 років тому просто не говорили.

Коли нас хвилюють проблеми виховання дітей саме в тих аспектах, які називалися, слід розуміти, що з точки зору інтелекту вони не піднімалися 100 років тому. Насправді, діти були представлені самі собі і батьки так само були зайняті, як і сьогодні. Не треба вважати, що сьогодні існує кризовий стан, якого ніколи не було.

Коли йдеться про одностатеві відносини як про пробу нашого часу, будь ласка, візьміть документи часів Київської Русі. «Устав Володимира Великого», «Устав Ярослава Мудрого» і знайдіть детальні описи всіх цих речей, відповідно як злочину. Вони настільки деталізовані, що це говорить про достатню поширеність такого явища, що мало спеціальну деталізацію у юридичних актах. Відповідно, це не хвороба нашого часу, і не варто сприймати зараз ситуацію, як таку, ніби виправлення якоїсь кризи і повернення до певного золотого часу. Йдеться про вдосконалення законодавства, йдеться про відповіді Церкви, відповіді суспільства на нові виклики, що стоять перед ними. Принципово нової кризи, як це було в історії немає, є просто, як у кожного покоління і людини, як у кожного суспільства і у кожній державі, вічна боротьба добра і зла, як вічне прагнення до створення чогось нового. Ми вийдемо з кризи тільки новими шляхами.

У зв'язку із цим питання про викладання етики у школах, і питання відокремлення Церкви від держави. Очевидно, що останнє - це явище безповоротне. І спробувати одержавити Церкву, не піде на користь Церкві. Ми живемо зараз у такому суспільстві, де йде боротьба за кожну душу. Де у тому числі традиція приналежності до Церкви не успадковується. Зараз відбуваються спроби одержавити Церкву через запровадження християнської етики у школах, що веде до певної дискримінації. Таку дискримінацію відчувають православні, у тому числі і українці у багатьох країнах Європи, де католицька церква є державною.

Зараз треба говорити не про кризу і не причитати, шукаючи унікального виходу та повернення до певного золотого стану. Треба говорити про чудові ініціативи протоієрея Олега Мельничука, про інші креативні ідеї, з якими Церква має прийти до суспільства. Це те, про що говорила одна доповідач: „Церква повинна творити суспільство навколо себе, не очікуючи, що держава якимось чином візьме це на себе".

Церква має бути для людей не лише центром звершення молитв, а й соціальним осередком, де є місце для сім'ї, дітей, інших форм активності і творчого самовираження людини. Церква має бути міні-суспільством, вона має врахувати реальні різносторонні потреби людини. В цьому полягає відповідь на багато питань.

Мені приємно бути тут, у цій церкві, де є настоятелем Олег Мельничук, людина, яка шукає сучасних заходів у вирішенні проблем. Сьогодні він не говорив про духовну допомогу вагітним жінкам, породіллям, про те, як Церква в особі конкретного священика іде до людей шукати вирішення проблем. Очевидно, що якщо тривалий час люди не знали дороги до Церкви, то Церква повинна шукати шляхи до людей. Віримо, що з'являться нові ідеї, ініціативи й духовна ситуація покращиться завдяки діяльності нашої Православної Церкви».
 

Над матеріалом працювали Анна Власенко та Ірина Опатерна

Фото Олега Карпенка