Константинопольська Православна Церква («Вселенський Патріархат Константинополя») - перша в диптиху автокефальна православна Церква. У грецькій літературі часто називається «Великою Церквою Христа».

Загальні факти

За переданням, Церква заснована ап. Андрієм Первозванним, який близько 38 р. рукоположив свого учня св. Стахія у єпископи міста Візантіона. У 330 св. імп. Костянтин Великий заснував на місці Візантіона нову столицю Римської Імперії - Константинополь. До Другого Вселенського Собору місто знаходилося в юрисдикції Іраклійського (Іраклія у Фракії, древній Перинф, сучасний Marmara Ereglі) митрополита.

З 381 р. - автокефальна Архієпископія, з 451 - Патріархат. Згідно з 3-м правилом Другого Вселенського Собору, скликаного в 381 р. імператором Феодосієм І (імп. 379-395), архієпископ Константинополя має першість честі після Римського єпископа: «Константинопольський єпископ нехай має перевагу честі після Римського єпископа, тому що місто те є новий Рим». Головна на Сході Імперії роль Константинопольської кафедри була підтверджена та розширена 28-м правилом Четвертого (Халкидонського) Вселенського Собору. Це правило є каменем спотикання та предметом сперечань у взаєминах Вселенської Патріархії з Московським Патріархатом.

У 988 р. у царювання Імператорів Василя ІІ і Костянтина VІІІ Порфірородних, духівництво, яке було прислане Константинопольським Патріархом Миколою ІІ Хрисовергом, хрестило князя київського Володимира та київських людей.

У 1054 р. внаслідок так званої Великої Схизми церковно-канонічне спілкування з Римською Церквою Заходу було перервано. У 1964 р. у Єрусалимі відбулася зустріч між Вселенським Патріархом Афінагором та Римським Папою Павлом VІ, у результаті якої взаємні анафеми були зняті, а в 1965 році була підписана Спільна Декларація.

З 1453 р. Константинопольський Патріархат існує на території Оттоманської Імперії, а потім Туреччини. На території Туреччини має 5 єпархій, 10 монастирів і 30 духовних шкіл.

Однак його юрисдикція простирається за кордони турецької держави та обіймає дуже значні церковні області: Афон, багато єпархій Греції, Фінляндську та Естонську Автономні Церкви, єпархії в Західній Європі, Америці, Азії, Австралії та Новій Зеландії (загалом 234 закордонні єпархії).

З 1991 р. Предстоятель Великої Церкви - Його Божественна Всесвятість Архієпископ Константинополя - Нового Риму і Вселенський Патріарх Варфоломій І.

У лютому 2008 року в керівництві патріархії відбулися значні зміни, що спостерігачами було розцінено як посилення позицій Патріарха Варфоломія.

Структура і єпархії

Має складну адміністративно-канонічну структуру на всіх населених континентах Землі, крім Африки (яка цілковито у межах юрисдикції Олександрійського Патріархату); включає 6 архієпархій, 8 Церков та 18 митрополій, кожна з який підкоряється безпосередньо Вселенському Патріарху.

Крім того, 3 з 6 архієпархій мають у своєму складі митрополії - загалом 17.

Дві Церкви у складі Патріархату мають статус автономій: Фінляндська та Естонська (остання не визнана Московським Патріархатом).

У Туреччині. На території Турецької Республіки зараз має 5 єпархій: Константинопольська архієпископія, очолювана Патріархом - Стамбул та околиці; Халкидонська єпархія; Єпархія Імвра та Тенеда; Єпархія Принкипоннісу; Єпархія Деркії.

В Америці. Грецька Православна Архієпископія (Архієпархія) Америки була заснована 11 травня 1921 р. і офіційно визнана штатом Нью-Йорк у 1922 р. 1 березня 1922 року Священний Синод Константинопольської Церкви за пропозицією Патріарха Мелетія ІV прийняв рішення «про обов'язкове і виняткове підпорядкування» Константинопольському Патріархату всієї православної діаспори. Незабаром Синод засвоїв собі юрисдикцію над тими православними грецькими парафіями у Північній Америці, які з листопада 1921 року були в розпорядження Синоду Елладської Церкви.

Архієпархія очолюється Архієпископом Америки, Екзархом океанів Атлантичного і Тихого, який обирається Синодом Вселенського Патріархату. Архієпископ очолює Синод Архієпископії, що складається з усіх єпископів Церкви. Предстоятель з 19 серпня 1999 - Архієпископ Димитрій. Колишніми її предстоятелями були такі відомі ієрархи, як Архієпископ (згодом Вселенський Патріарх) Афінагор (у 1931-1948 рр.); Архієпископ Яків (у 1959-1996 рр.).

Архієпископія налічує більш 540 парафій та 800 священиків у 9 єпархіях: Архієпископський Округ у Нью-Йорку (м. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, Лонг-Айленд, західна частина Коннектикуту, м. Вашингтон в Окрузі Колумбія); Митрополія Чикаго; Митрополія Піттсбурга; Митрополія Бостона; Митрополія Денвера; Митрополія Атланти; Митрополія Детройта; Митрополія Сан-Франциско; Митрополія Нью-Джерсі. У 1990-ті роки Архієпископів мала дуже складні, часом напружені відносини з Патріархом Варфоломієм та його Синодом, що було пов'язано із суперечками про межі її самостійності, а також дуже сильним впливом на справи керування мирян - членів Архієпископії.

Декілька православних структур у США та Канаді перебувають у прямому підпорядкуванні Вселенському Престолу: ставропігіальний монастир прп. Ірини Каппадокійської (відсутня у сучасних календарях Московської Патріархії; пам'ять - 28 липня) у м. Асторія, штат Нью-Йорк, та його подвір'я у багатьох штатах; Албанська православна єпархія; Карпато-руська єпархія, заснована у 1938 р. на базі 37 парафій, що відійшли від уніатства; Українська Православна Церква в США - у даний час 105 українських православних (у минулому уніатських) парафій, що перейшли в юрисдикцію Вселенського Престолу в 1995 та об'єдналися в 1996 з Українською Православною Церквою в Америці (у юрисдикції Константинополя з 1937); Українська Православна Церква в Канаді - українські парафії в Канаді, прийняті в юрисдикцію Вселенського Престолу в 1990 від неканонічного українського автокефализма.

Західноєвропейський Екзархат російської традиції

Православна адміністративно-канонічна структура у складі Константинопольського Патріархату з центром у Парижі. Існує паралельно з грецькою Митрополією Франції в юрисдикції Константинопольського Патріархату та об'єднує православних християн різного етно-культурного походження в декількох країнах Європи.

Спочатку була заснована Вселенським Патріархом Фотієм ІІ 17 лютого 1931 року Грамотою митрополиту Євлогію (Георгієвському), на підставі якої Західноєвропейська митрополія (російські емігранти) на чолі з митрополитом Євлогієм була прийнята в юрисдикцію Константинопольського Патріарха. З російських парафій був утворений екзархат, а митрополит Євлогій отримав титул Патріаршого Екзарха. 30 квітня 1931 року митрополит Євлогій та його прихильники були заборонені у священнослужінні Тимчасовим Патріаршим Синодом митрополита Сергія (Страгородського).

У листопаді 1965 року Вселенський Патріарх Афінагор скасував російський Західноєвропейський екзархат, відмовився від своєї юрисдикції над ним і благословив його повернутися в лоно Московського Патріархату. Втім, єпархіальне зібрання проголосило колишній Екзархат тимчасово Автономною Церквою - з метою утворення в майбутньому Автокефальної Французької Православної Церкви. У січні 1971 року Вселенський Престол відновив свою юрисдикцію над парафіями колишнього російського Західноєвропейського Екзархату, перетворивши його в Російську Православну архієпископію Західної Європи.

19 червня 1999 року Патріархом Варфоломієм І Архієпископії було надано більше прав самоврядування та був відновлений її статус Екзархату.

Екзархат має близько 60 парафій та 4 монастирі - у Франції, Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Швеції, Італії та Іспанії; клір нараховує близько 70 священиків і дияконів різного етнічного походження. Широкою популярністю користується навчальний заклад Екзархату - заснований у 1925 році Свято-Сергієвський православний богословський інститут у Парижі, де викладали прот. Г. Флоровський, прот. О. Шмеман, прот. І. Меєндорф, прот. С. Булгаков.

Екзарх з травня 2003 року - Архієпископ Команський Гавриїл (Де Вільдер), за походженням фламандець.

Екзархат традиційно знаходиться в складних стосунках зі структурами, що входять у Московський Патріархат на території Франції. У 2003-2004 роках Московський Патріархат почав серію акцій, спрямованих на створення у Франції та Західній Європі «самокерованого Митрополичого округу» як бази для майбутнього створення багатонаціональної Помісної православної Церкви в Західній Європі, про що відкрито було сказано у Посланні Патріарха Олексія ІІ від 1 квітня 2003. 9 грудня 2004 року Рада Архієпископії відкинула «неприйнятні пропозиції, висунуті Московською Патріархією».

Після підписання 18 травня 2007 року Акта про канонічне спілкування РПЦ і РПЦЗ(Л) Архієпископія стала найбільшою православною структурою російської традиції поза юрисдикцією РПЦ.

Джерела:

http://ru.wikipedia.org/wiki/Константинопольская_православная_церковь

http://ru.wikipedia.org/wiki/Западноевропейский_Экзархат_русской_традиции