УКР РУС  


 Головна > Публікації > Довідкові матеріали  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 216 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко педагогіка Голодомор іконопис секти конфлікти УПЦ КП церква і суспільство милосердя Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Президент Віктор Ющенко Археологія та реставрація церква та політика УГКЦ Церква і медицина Священний Синод УПЦ молодь Києво-Печерська Лавра постать у Церкві Мазепа діаспора 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика забобони Вселенський Патріархат краєзнавство українська християнська культура Доброчинність Патріарх Алексій II Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика монастирі та храми України вибори автокефалія розкол в Україні шляхи єднання Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






«Врата Єрусалима»

  03 June 2009


Лев Кудрявцев
Історія Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря, збудованого на березі Чорного моря, пов'язана з ім'ям видатного церковного діяча кінця XVIII - початку XIX ст.ст. митрополита Київського і Галицького Гавриїла (Банулеско-Бодоні), екзарха Молдовлахійського.

Коли за наказом імператриці Катерини ІІ південноруські землі ввійшли до складу імперії, щодо церковного підпорядкування вони ввійшли до складу Катеринославської єпархії, якою з 1793 по 1799 рр. керував митрополит Гавриїл. Саме він у 1794 р., під час заснування Одеси, звершивши молебень, "поклав камені новому граду" і першим храмам.

Відвідавши Одесу в 1804 р., митрополит Гавриїл, познайомився з молдавським дворянином Олександром Теутулом, володіння якого - дача з фруктовими садами, виноградниками й лукою - були на узбережжі, в районі Великого Фонтана. Маєток складався з двох ділянок по 25 десятин. Відомо, що Теутул не раз говорив митрополиту Гавриїлу про свій намір побудувати тут церкву і маяк. У 1813 р. він подав документи про передачу маєтку Православній Церкві. У зв'язку з цим митрополит Гавриїл надіслав листа губернатору Новоросійського краю і градоначальнику Одеси герцогу де Ришельє з проханням дати дозвіл на здійснення купчої угоди на цю землю.

Історія передачі Теутулом свого маєтку пов'язана з наступною подією. Трапилося так, що О. Теутул у вечірній час на високому березі моря розклав вогнище. Команді невеликого грецького судна, яке йшло в Одесу, вогнище видалося маяком, що був тоді тільки в порту на кінці Карантинного молу. Корабель узяв невірний курс і розбився об скелі, при цьому загинуло кілька людей. Теутул, людина добра і релігійна, був дуже засмучений цим нещастям. Вбачаючи у цьому зв'язок зі своєю обітницею, він щедро допоміг морякам, які залишилися живими, і пожертвував свій фонтанський маєток для влаштування там храму і маяка, щоб запобігти подібним нещасним випадкам.

Митрополит Гавриїл, з дозволу Святішого Синоду, в 1814 р. влаштував у колишньому маєтку Теутула архієрейське подвір'я і почав споруджувати церкву та маяк. Але оскільки для будівництва маяка були потрібні великі кошти, то в 1820 р. воно було передано морському відомству, яке в 1827 р. й завершило його. Згодом маяк декілька разів перебудовувався і був перенесений в інше місце.

У тому ж 1820 році митрополит Гавриїл розпочинає клопотати про будівництво на цій землі чоловічого монастиря. "Настоятелем якого, на мою думку, - пише владика Гавриїл, - дуже доречно бути комусь із законовчителів Ришельєвського ліцею, які через особисте своє повсякчасне там перебування можуть сприяти при спорудженні обителі цієї і після спорудження утримувати її в належному порядку".

Свято-Успенський монастир в Одесі був заснований митрополитом Гавриїлом у 1821 р. Будівництво його закінчилося вже при новому архієпископі - Димитрії (Сулимі), який у 1823 р. домігся переформування подвір'я на штатний чоловічий монастир. 1 червня 1824 р. монастир був утверджений Священним Синодом у розряді другокласних і названий на честь Успіння Божої Матері. Настоятелем його був призначений законоучитель Ришельєвського ліцею Одеси архімандрит Феофіл.

Роботи з будівництва і благоустрою монастиря були завершені при архімандриті Палладії. Була влаштована невелика дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, а пізніше на її місці побудували кам'яний двопрестольний собор, освячення якого відбулося у 1825 р. Завдяки щедрим пожертвуванням собор був прикрашений багатим іконостасом, іконами, начинням.

У 1834 р., при настоятелі архімандриті (в подальшому єпископі Чигиринському) Порфирії (Успенському, † 1885), на пожертви жительки Одеси Дарини Харламбу було збудовано другий монастирський храм на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" разом із дзвіницею. Цей храм нині присвячений Успінню Пресвятої Богородиці, оскільки колишній Успенський собор не зберігся. На його місці в 1953 р. була зведена каплиця на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело". У тому ж році монастирська братія побудувала за свої кошти третю церкву в ім'я святителя і чудотворця Миколая. У 1920 році зі східного боку Свято-Микільської церкви був прибудований братський корпус.

У 1837 р. Одеса стала кафедральним містом, і першим Херсонським і Таврійським архіпастирем був поставлений митрополит Гавриїл (Розанов), який оселився у Свято-Успенському монастирі.

Під час Кримської війни 1853-1856 рр., в умовах морської блокади та обстрілу міста, братія Одеського Свято-Успенського монастиря надавала городянам посильну допомогу і молилася про перемогу над ворогом, дарування миру і спасіння душ.

Серед одеських архіпастирів відзначився своєю діяльністю святитель Інокентій (Борисов, 1800-1857), прославлений у сонмі святих у 1997 р. У дні небезпеки владика надихав і укріпляв народ словом, виявляв високу мужність і віру. В народі й монастирях і донині збереглася про нього вдячна пам'ять.

Після Жовтневого перевороту 1917 р. для Свято-Успенського монастиря, як і для всієї Церкви, настала епоха випробувань. У 1920-х роках православна Одеса була розколота: багато храмів забрано обновленцями. У 1922 р. монастирське майно, всі цінності та святині були конфісковані на допомогу потерпаючим від голоду. Разорення було таке, що в монастирі не залишилось навіть дискоса і чаші, щоб причащати людей. Невдовзі була висаджена у повітря і головна святиня монастиря - закладений ще її засновником, митрополитом Гавриїлом, храм на честь Успіння Божої Матері.

По закінченні війни 1941-1945 рр. монастир був відкритий знову і почав поступово відроджуватися. Після відвідання обителі Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Олексієм І вона стала його літньою резиденцією і відтоді іменується Патріаршою. У покоях літньої резиденції Патріарха була влаштована невелика домова церква, присвячена преподобним Сергію і Никону, ігуменам Радонезьким.

Поруч з монастирем у колишніх приміщеннях монастирської гостиниці розмістилася Одеська духовна семінарія, переведена у 1961 р. із Свято-Пантелеімонівського монастиря. Її вихованці звершують богослужіння у Свято-Микільскій монастирській церкві. Серед споруд Одеської духовної семінарії є храм в ім'я святого апостола Андрія Первозванного - покровителя семінарії. Багато хто з вихованців, які присвячують себе служінню Богові в чернечому чині, стають насельниками монастиря.

У 1965 р. до монастиря була переведена резиденція правлячого архієрея Одеської єпархії, який є і священноархімандритом - настоятелем Успенської обителі.

Крім Свято-Успенського собору, у 1980-ті роки в обителі були збудовані двоповерховий архієрейський будинок, трапезна, кухня, гостиниця для приїжджих, влаштовані колодязі, посаджені виноградники, споруджена кам'яна огорожа.

У рік 1000-річчя Хрещення Русі (1988) над Свято-Микільскою церквою були зведені шоломоподібний купол і дзвіниця із шатровим перекриттям (стара дзвіниця над храмом не збереглася). Того ж року оновлені святі врата монастиря, прикрашені п'ятьма позолоченими главами.

Нині в Успенському храмі зберігаються шановані святині - це стопа апостола Андрія Первозванного, рака з мощами преподобного Кукші Одеського, ковчег с частицями мощей святих угодників Божих, ікона Божої Матері "Млекоживителька" з частицями хітону Господнього і ризи Пресвятої Богородиці, привезена в монастир з Афону.

У XX ст. в монастирі подвизалося багато високодуховних іноків: ієромонах Дамаскін (Горбаньов, 1882-1959), ієросхимонах Іона (Цирута, 1880-1965), ієросхимонах Калістрат (Голота, 1873-1965), схиігумен І­оасаф (Кузняк, 1876-1970), схиігумен Сергій (Карпов, 1886-1971), схиархімандрит Пимен (Тишкевич, 1886-1984), архімандрит Власій (Сумин, 1897-1984).

Нині чисельність братії становить близько 60 ченців. У кожного свій послух: деякі ченці шиють чернечий одяг, облачення, в'яжуть чотки, пишуть ікони, вишивають золотом; багато роботи на господарському подвір'ї, городі. По своїх послухах братія розходиться після вранішньої молитви..

З благословення митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела ченці відвідують виправну колонію, де сповідають, причащають, ведуть бесіди з ув'язненими.

Нещодавно поруч з монастирським кладовищем був зведений новий храм на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело". Його висота (без маківки та хреста) 51,5 метра. Передбачено облаштування верхнього і нижнього храмів. У верхньому храмі будуть освячені три престоли, головний з них - на честь чудотворного образа Божої Матері "Живоносне Джерело". А нижній храм буде освячений в ім'я преподобного Кукші Одеського. Храм побудований у стародавньому руському стилі й розрахований на 3000 богомольців.

Намісником Свято-Успенського Патріаршого Одеського чоловічого монастиря є архімандрит Олексій, який також виконує і представницькі функції.

Одесу з її монастирями називали "вратами Єрусалима". Через неї пролягав шлях прочан у Святу Землю. Сьогодні Одеська єпархія - найбільша серед єпархій Української Православної Церкви. На її території діють дев'ять монастирів, з яких найдревніший - Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир - один із духовних центрів півдня України.

"Церковна православна газета", №10 (236), травень 2009 року.
Підписний індекс: російською мовою - 96137, українською - 96145.
   
Дзвіниця з надбрамним храмом в ім’я святих благовірних князів Бориса і Гліба

Дзвіниця з надбрамним храмом в ім’я святих благовірних князів Бориса і Гліба
Намісник Свято-Успенського чоловічого монастиря єпископ Білгород-Дністровський Алексій

Намісник Свято-Успенського чоловічого монастиря єпископ Білгород-Дністровський Алексій
Поклонний хрест

Поклонний хрест