УКР РУС  


 Головна > Публікації > Довідкові матеріали  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 178 відвідувачів

Теги
українська християнська культура церква та політика УПЦ КП конфлікти Священний Синод УПЦ діаспора розкол в Україні Патріарх Алексій II вибори молодь монастирі та храми України автокефалія Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Мазепа Києво-Печерська Лавра УГКЦ Археологія та реставрація Церква і медицина Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат церква і суспільство іконопис Церква і політика комуністи та Церква Голодомор шляхи єднання забобони постать у Церкві Католицька Церква церковна журналістика краєзнавство Президент Віктор Ющенко милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність секти педагогіка Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






Канони в Церкві

  06 листопада 2009


Протоієрей Миколай Баранов

Віруюча людина у її духовній практиці неодноразово зустрічається зі словом «канон». Наприклад, їй відомо, що перед Причастям необхідно «вичитати канони», свого часу вона дізнається, що «читається канон на утрені». Рано чи пізно їй трапляються поняття «Євхаристичний канон», «канон Святого Письма», «церковні канони». Що означають ці терміни?

Саме слово «канон» (κανών) багатогранне, буквально воно означає інструмент для проведення прямих ліній. Але це слово також набуло значення «зразок, правило». У Новому Завіті воно вживається у значенні «правило» християнського життя: «Тим, які живуть за цим правилом (κανών), мир їм і милість, та Ізраїлю Божому» (Гал. 6: 16); «Втім, до чого ми досягли, так і повинні думати і за тим правилом (κανών), жити» (Флп. 3: 16).

У церковному лексиконі слово «канон» стало одним з найбагатозначніших. Воно означає і перелік Священних Книг, і список кліриків, і особливий літургійний жанр. У цій статті ми розглянемо канони в значенні дисциплінарних постанов Церкви.

Що таке «канони Православної Церкви»

Правилами, або канонами, Православної Церкви називають ті письмові визначення, які законодавча церковна влада видавала від самого початку свого існування і які мають силу обов'язкових законів. Усі правила, що ввійшли до канонічного зведення, яке існує сьогодні, були зібрані у збірнику, відомому під назвою Номоканон у XIV титулах (від νόμος - закон і κανών - правило), виданому в Константинополі в 883 р. У цьому збірнику містяться правила святих Апостолів, правила Вселенських Соборів і десяти Помісних Соборів, а також правила тринадцяти Отців. Після виходу Номоканону 883 р. Церква не додала до канонічного зведення жодного нового канону і жодного з нього не виключила. Поряд із цими основними правилами мають чинність ще декілька канонічних творів Іоанна Посника, Никифора Сповідника, Миколая Граматика, Василія Великого, Іоанна Златоуста та Анастасія.

Про переклади і видання канонів слов'янськими мовами

Перший переклад канонів слов'янською мовою належить святому рівноапостольному Мефодію. Володимирський Собор 1272 р. ухвалив перший офіційний кодекс Руської Православної Церкви під назвою Кормча книга (від церковнослов'янського слова «кормчий» - керманич), до складу якої ввійшов переклад візантійських церковних і цивільних правових джерел, а також збірник канонів у короткому викладі. Згодом вона багато разів переписувалася, до нас дійшла велика кількість рукописів. Уперше Кормча книга вийшла друком у 1650 р. за часів Московського патріарха Іосифа. У 1839 р. була видана Книга правил, в якій, на відміну від Кормчої книги, канони наводилися не в скороченому викладі, а повністю. Інша суттєва перевага Книги правил полягає у тому, що до неї увійшов лише основний церковно-правовий матеріал - Канонічний корпус. А Кормча книга була переобтяжена різноманітними джерелами, що робило її дуже важкою у користуванні .

Склад Канонічного корпусу Православної Церкви

Ми вже говорили, що в церковному праві слово «канон» слугує для найменування точно визначеної церковно-правової норми з того або іншого питання церковного життя в авторитетному викладі, яке набуло загальноцерковного визнання. Про високе значення канонів відомий сербський богослов XX століття преподобний Іустин (Попович) писав: «Святі канони - це святі догмати віри, які використовуються у діяльному житті християнина, вони спонукають членів Церкви до втілення в повсякденному житті святих догматів - сонцесяйних небесних істин, які присутні в земному світі завдяки Боголюдському тілу Церкви Христової».

Включення до Канонічного корпусу правил Вселенських Соборів не потребує пояснення. Ці Собори - орган Вселенського єпископату, носія вищої церковної влади. Згідно з ученням Церкви Вселенські Собори непогрішимі. Їх непогрішимість випливає з догмату про непогрішимість Церкви.

Щодо включення у зведення канонів Помісних Соборів варто зазначити наступне. Влада Помісного Собору поширюється лише на Помісну Церкву. Крім того, в історії Церкви відбулися тисячі Помісних Соборів, але правила тільки десяти з них увійшли до Канонічного корпусу. Це рішення ґрунтується на авторитеті Вселенських Соборів, і друге правило VI Вселенського Собору в основному визначає склад Канонічного корпусу.

Те саме стосується і правил Отців. Авторитет цих правил визначається не єпископською владою отців і навіть не їхньою святістю - до зведення, наприклад, входять і правила отців, які не були прославлені, - а на визнанні Отцівських правил Вселенськими Соборами.

Виняток становлять лише канони, прийняті на двох Помісних Константинопольських Соборах при святому патріархові Фотії у 861 і 879 рр. і Канонічне послання святого патріарха Константинопольського Тарасія 787 р. Ці канони не могли бути розглянуті Вселенськими Соборами, тому що останній з них, Сьомий, відбувся раніше, ніж їх встановили. Підставою для включення цих правил до Канонічного корпусу Православної Церкви є їх загальноцерковне визнання - рецепція.

Крім того, православний єпископат з відома церковного народу може виявляти свою законодавчу владу і поза Вселенськими Соборами через визнання загальноцерковної обов'язковості правових актів, виданих спочатку для однієї Помісної Церкви або навіть однієї єпархії.

(Далі буде)

 Матеріал надано «Церковною православною газетою»

«Церковна православна газета», №120 (246), вересень 2009 року.
Підписний індекс: російською мовою - 96137, українською - 96145.