УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 103 відвідувачів

Теги
українська християнська культура милосердя Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков забобони монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра Ющенко Церква і влада Патріарх Алексій II постать у Церкві Церква і політика розкол в Україні Церква і медицина діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну молодь УГКЦ церква і суспільство Голодомор вибори комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко Мазепа іконопис шляхи єднання Доброчинність Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) секти Католицька Церква церква та політика церковна журналістика конфлікти Священний Синод УПЦ краєзнавство педагогіка автокефалія УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






Осередок духовної краси та тілесного відпочинку

Віталій Разіцький

Кожна парафія має свої особливості - своєрідні та неповторні. Що стосується храму святого благовірного князя Олександра Невського в місті Алупка, то він є унікальним уже навіть через те, що розташований при єдиному в Україні православному пансіонаті. Про особливості духовного життя та відпочинку в цьому духовно-оздоровчому закладі розповідає настоятель санаторного храму священик Володимир Соловйов.

- Як Ви стали священиком у храмі святого Олександра Невського при пансіонаті святого Луки Кримського (Войно-Ясенецького)?

- Я народився і виріс у Сибіру. У 1965 році з батьками переїхав на постійне місце проживання в Крим. На той час мені навіть на думку не могло прийти, що стану священиком. Проте Господь призначив мені іншу долю і прикликав до своєї святої Церкви. Я за фахом будівельник. У 1996 році почав працювати на будівництві храму Воскресіння Христового в селищі Богданівка в Автономні Республіці Крим. У 1997 році в Сімферополі було відкрито училище для підготовки священиків, до якого я пішов вчитися. У 1998 році владика Лазар звів мене в сан диякона, а потім у тому ж самому році - у сан священика. Після цього я продовжував працювати на церковному будівництві й водночас служив у кафедральному соборі імені святих першоверховних апостолів Петра і Павла в Сімферополі. Пропрацював я на будівництві храму в Богданівці три роки, і в 2000-му владика Лазар призначив мене на парафію в Алупку в храм імені святого благовірного князя Олександра Невського при пансіонаті святого Луки Кримського.

- Як виник цей пансіонат і храм при ньому?

- Перші кроки на шляху побудови пансіонату і храму при ньому були зроблені у 1909 році. Саме тоді 27 травня Священний Синод прийняв рішення №4469: «В ознаменование исполнившегося 13 мая 1909 года 25-летия постановления о Бозе почивающим императором Александром III о церковно-приходских школах, устроить на южном берегу Крыма климатическую колонию для учащих («вчителів») в церковно-приходских школах, нуждающихся для лечения болезней в теплом климате. На осуществление этой цели из издательских средств училищного совета отпустить 40000 рублей».

Восени того ж року в Алупку прибув головний ініціатор цієї справи голова навчальної ради при Священному Синоді протоієрей П.І.Соколов з метою купити ділянку землі площею до трьох десятин для будівництва. Земля ця належала графині Воронцовій-Дашковій. При посередництві екзарха Грузії Іннокентія ця ділянка була виділена графинею на правах оренди на 99 років за символічну платню.

26 березня 1911 року єпархіальна наукова рада звернулася у будівельний відділ Таврійського губернського управління з проханням дозволити будівництво кліматичної колонії духовного відомства в селищі Алупка Ялтинського уїзду. Автором проекту виступив випускник Академії мистецтв (1897 р.), відомий будівничий Російської імперії Микола Павлович Козлов (1871-1927 рр.). Попередньо проект пройшов обговорення у технічно-будівельному комітеті господарського управління при Священному Синоді і був затверджений протоколом №291 від 15 листопада 1910 року.

Точна дата закладення санаторія невідома. Будівництво відбувалося прискореними темпами, планувалося закінчити до березня 1913 року, що й вдалося досягти будівельникам-професіоналам. У завершеному вигляді головний будинок санаторія - триповерхова споруда, витягнута зі заходу на схід. На південному фасаді, з лівого і правого боку головної будівлі розміщені дерев'яні різьблені веранди. Верхній поверх і прилягаючі до нього два приміщення були виділені під вівтар та притвор домового храму в честь святого благовірного князя Олександра Невського.

22 вересня 1913 року відбулося святкове освячення санаторію і храму при ньому за участю сьогодні прославлених Православною Церквою царствених мучеників і страстотерпців. Ця подія знайшла своє відображення в особистому щоденнику імператора Миколи II. Після закінчення чину освячення в новій церкві була відслужена Божественна літургія.

Після приходу у 1920 році в Крим радянської влади розпочалася стрімка ліквідація  і націоналізація всіх видів власності, в тому числі й церковної. На той час настоятелем храму і водночас завідуючий санаторію був протоієрей Олександр Агеєв, якого арештували і доставили в Ялту. Там його розстріляли працівники НКВС...

Лише у 1996 році пансіонат повернули Українській Православній Церкві. Зусиллями Сімферопольської єпархії при пансіонаті було відроджено храм імені святого благовірного князя Олександра Невського. Сам пансіонат назвали на честь відомого цілителя і проповідника землі Кримської архієпископа Луки (Войно-Ясинецького).

- Якими були Ваші перші кроки у розбудові храму?

- Храм був перенесений у нинішнє приміщення у травні 2000 року, а в грудні цього ж року я розпочав тут своє служіння як священик. Потрібно було облаштувати практично весь внутрішній інтер'єр - стіни, підлога, вікна, двері. Так, для прикладу, замість підлоги були покладені плити з тирсоплити, застелені доріжками. Довелося стелити паркет, білити стіни. Змінили двері та вікна, поставили новий престол і встановили кондиціонер. Останній був тут конче необхідним, адже влітку в Криму спека, яка заважає зосередитися на богослужінні, а взимку - з моря віє холодний вітер. У храмі досить холодно, оскільки пансіонат не має системи опалення. Найближчим часом плануємо встановити новий дерев'яний іконостас, який нині пишуть іконописці, а на подвір'ї поставити пам'ятник святителю Луці.

- А як щодо церковного кліру: він у вас постійний? Хто до нього входить?

- Оскільки парафія не надто велика, то й церковний клір не численний. Під час богослужінь мені завжди допомагає послушник Кирил. Цього року йому на допомогу прийшов Іван Павлович. Хоча він і людина похилого віку, але, не дивлячись ні на що, постійно приходить на всі служби Божі й читає Апостола.

Також є постійний хор, який складається з п'яти чоловік. Четверо з них - місцеві парафіяни, а п'ята - моя матінка Фотінія. Щоправда, з хором є деякі проблеми. Справа в тому, що немає кваліфікованого регента, а люди, які співають, - самоучки. Але сподіваюся, що це тимчасово і Всевишній пошле людей, які зможуть професійно керувати хором.

- Що можете сказати про ваших парафіян? Скільки їх у курортний сезон і в інші пори року?

- Коли я вперше прийшов на цю парафію, на Всенощну прийшли 8 чоловік. Дещо більше було на Літургії. Але з часом кількість парафіян почала зростати. Як зростала і їхня віра в Бога, роблячи цих людей духовно міцнішими і загартованішими, підготовленими до істинного християнського життя. Час від часу приходять і нові люди, яких прикликає Господь у лоно Православної Церкви. Що стосується кількості віруючих, то, звичайно, вона змінюється протягом року. В курортний сезон кількість парафіян досягає 80-100 чоловік, а в не курортний - 30-40 осіб.

- Чим цей пансіонат відрізняється від світських закладів відпочинку?

- Головною особливістю пансіонату святого Луки Кримського є те, що при ньому розташований храм. Таким чином люди тут відпочивають не тільки тілом, але й душею. В Алупці дуже корисне повітря, яке надзвичайно позитивно впливає на організм людини. Тут лікують ревматизм та астму. Але всім відомо, що без Божої допомоги людина не вилікується і її не допоможе жоден лікар. Тому наш пансіонат ідеально підходить для православних віруючих, які, дихаючи цілющим кримським повітрям і купаючись у морі, також завжди можуть посповідатися, причаститися і, врешті-решт, просто у будь-який час помолитися в храмі.

Ще одним важливим моментом відпочинку в пансіонаті святого Луки є те, що на відміну від світських санаторіїв тут завжди спокійно - не має ніяких дискотек, гучних гулянок тощо. Під час постів, а також у пісні дні - у середу і п'ятницю - у столовій на бажання відпочиваючих подають пісну їжу, що дає змогу без особливих труднощів постувати й відпочивати водночас.

- Як часто в храмі святого благовірного князя Олександра Невського звершуються богослужіння (у курортний сезон і в інші пори року)?

- Протягом року в храмі відбуваються богослужіння, як і в звичайній парафіяльний церкві - у суботу, неділю та на великі свята. Що стосується курортного сезону, то ситуація дещо змінюється. Зокрема через різке збільшення населення за рахунок відпочиваючих знаходиться більше людей, які хочуть прийти у храм помолитися. Тому виникає потреба звершувати богослужіння частіше. Крім суботи, неділі та великих свят служу Божественні літургії ще й у будні - двічі-тричі на тиждень.

- Чи можна сказати, що в пансіонаті відпочивають переважно священики та члени їхніх сімей?

- Я б так не сказав, адже влітку та восени найбільше православних свят, тому священики змушені залишатися у своїх парафіях, щоб духовно опікуватися паствою. Тому відпочивають тут переважно паломники. Вони, як правило, групами приїжджають у Крим не лише для відпочинку, але й щоб відвідати численні місцеві православні святині. Причому паломники, які тут відпочивають, різного віку - від дітей до людей літніх.

- Чи має пансіонат постійних клієнтів і якщо так, то що їх сюди притягує?

- Пансіонат наповнюється щоразу іншими людьми. Проте можна пригадати 10-15 осіб, які щороку сюди приїздять для відпочинку. Причому частина з них можуть дозволити собі жити в дорожчих закладах, але віддають перевагу саме пансіонату святителя Луки. Поспілкувавшись з цими людьми, стає зрозуміло, що їх притягує сюди насамперед духовність - храм, молитва, спокій, які поєднуються з цілющим морським повітрям кримського узбережжя.

- Чи зустрічаються в пансіонаті відпочиваючі з-закордону? Якщо так, то з яких країн і як часто вони прибувають сюди на відпочинок?

- Пансіонат святителя Луки Кримського щороку приймає громадян іноземних держав. Чималу роль у цьому відіграють міжнародні православні конференції, які щороку відбуваються в Криму. Серед іноземців традиційно переважають росіяни, оскільки у нас є підписані домовленості про співпрацю з московськими туристичними фірмами. Останні три роки поспіль тут відпочивали німці. Серед відпочиваючих були поляки, греки, голанці та австрійці.

- Влітку традиційно найбільше відпочиваючих на чорноморському узбережжі. Чи є відпочиваючі в пансіонаті в інші пори року?

- Не раз траплялося, що не в сезонний період до нас прибували відпочиваючі, але це переважно паломницькі групи. Як правило, такі люди приїздять восени і навесні, коли у школярів  канікули. У несезонний період прибувають сюди виключно українці, які, відвідуючи святині Криму, залишаються тут на ночівлю. Це були групи з Херсону, Мелітополя та Складовська. Вони їдуть сюди з багатьох причин, і не остання з них є та, що тут благодатна духовна та моральна атмосфера й відносно невисока платня за проживання. Взимку, звичайно, сюди не приїздять, оскільки у пансіонаті немає опалення.

- Які високопоставлені духовні особи відпочивали в пансіонаті святого Луки Кримського?

- Тут зупинялися для відпочинку Черкаський владика Софроній, Херсонський Іонафан, Тернопільський Сергій, митрополит Дніпропетровський Іриней. Також у нас відпочивав архімандрит Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря Тіт. Були відпочиваючі з Оптиної пустині, Троїце-Сергієвої Лаври, Валдая тощо.

- Чи відрізняється служіння священика звичайного парафіяльного храму і церкви при пансіонаті (будинку відпочинку)?

- Служіння священика є одним і тим самим. Але священику, який служить при пансіонаті, частіше приходиться спілкуватися з різними людьми, які приїздять на відпочинок. Серед них зустрічаються не дуже віруючі та абсолютно байдужі до релігії, які бачать тут храм і починають багато розпитувати про церкву, світське життя, християн тощо. Інколи ставлять настільки нетрадиційні питання, що й складно якось однозначно відповісти. Ще одна особливість служіння священика в храмі при пансіонаті проявляється під час сповіді. Коли віруючий християнин постійно сповідується в одного священика, то останньому легше дати якусь мудру, раціональну пораду чи застерегти від скоєння гріха. У пансіонаті під час сезонного періоду відпочинку приходять і сповідаються нові люди, тому вкрай важко відповідати на запитання віруючих та щось їм радити.

- Чи доводилося Вам хрестити, вінчати відпочиваючих, які, побувши в православному пансіонаті, навернулися до Бога?

- За роки мого священицького служіння в храмі святого благовірного князя Олександра Невського мені не раз доводилося хрестити та вінчати відпочиваючих. Зокрема вінчати довелося дві пари. Це були люди літнього віку, які виросли й були виховані на основі безбожної радянської ідеології. Відвідавши храм, вони почали частіше спілкуватися зі мною. І врешті-решт мені вдалося їх переконати охреститися й повінчатися.

Що стосується хрещення відпочиваючих, то їх у мене було 10-12. Лише цього року мені довелося хрестити двох людей - маму з дитиною. Сталося так, що жінка попросила охрестити свою доньку. Коли я став з нею спілкуватися, то виявилося, що вона й сама не хрещена. Я запропонував її охрестити, але жінка відмовлялася, мовляв, ще не готова до цього. Тоді я сказав, що невідомо, коли Господь нас прикличе до себе, і тому, щоб бути завжди готовим до зустрічі з Отцем Небесним, необхідно Його прийняти у своє серце і стати храмом Духа Святого, як і говорив святий апостол Павло. Ці слова позитивно вплинули на свідомість жінки і вона охрестилася разом з донькою.