УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 70 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко УГКЦ українська християнська культура Голодомор педагогіка розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков Патріарх Алексій II Церква і медицина милосердя церква і суспільство автокефалія іконопис Вселенський Патріархат Католицька Церква шляхи єднання Мазепа Церква і влада забобони УПЦ КП секти постать у Церкві монастирі та храми України Доброчинність вибори Церква і політика діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика Археологія та реставрація Ющенко Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ церква та політика комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі молодь конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






Осередок духовної краси та тілесного відпочинку

Віталій Разіцький

Кожна парафія має свої особливості - своєрідні та неповторні. Що стосується храму святого благовірного князя Олександра Невського в місті Алупка, то він є унікальним уже навіть через те, що розташований при єдиному в Україні православному пансіонаті. Про особливості духовного життя та відпочинку в цьому духовно-оздоровчому закладі розповідає настоятель санаторного храму священик Володимир Соловйов.

- Як Ви стали священиком у храмі святого Олександра Невського при пансіонаті святого Луки Кримського (Войно-Ясенецького)?

- Я народився і виріс у Сибіру. У 1965 році з батьками переїхав на постійне місце проживання в Крим. На той час мені навіть на думку не могло прийти, що стану священиком. Проте Господь призначив мені іншу долю і прикликав до своєї святої Церкви. Я за фахом будівельник. У 1996 році почав працювати на будівництві храму Воскресіння Христового в селищі Богданівка в Автономні Республіці Крим. У 1997 році в Сімферополі було відкрито училище для підготовки священиків, до якого я пішов вчитися. У 1998 році владика Лазар звів мене в сан диякона, а потім у тому ж самому році - у сан священика. Після цього я продовжував працювати на церковному будівництві й водночас служив у кафедральному соборі імені святих першоверховних апостолів Петра і Павла в Сімферополі. Пропрацював я на будівництві храму в Богданівці три роки, і в 2000-му владика Лазар призначив мене на парафію в Алупку в храм імені святого благовірного князя Олександра Невського при пансіонаті святого Луки Кримського.

- Як виник цей пансіонат і храм при ньому?

- Перші кроки на шляху побудови пансіонату і храму при ньому були зроблені у 1909 році. Саме тоді 27 травня Священний Синод прийняв рішення №4469: «В ознаменование исполнившегося 13 мая 1909 года 25-летия постановления о Бозе почивающим императором Александром III о церковно-приходских школах, устроить на южном берегу Крыма климатическую колонию для учащих («вчителів») в церковно-приходских школах, нуждающихся для лечения болезней в теплом климате. На осуществление этой цели из издательских средств училищного совета отпустить 40000 рублей».

Восени того ж року в Алупку прибув головний ініціатор цієї справи голова навчальної ради при Священному Синоді протоієрей П.І.Соколов з метою купити ділянку землі площею до трьох десятин для будівництва. Земля ця належала графині Воронцовій-Дашковій. При посередництві екзарха Грузії Іннокентія ця ділянка була виділена графинею на правах оренди на 99 років за символічну платню.

26 березня 1911 року єпархіальна наукова рада звернулася у будівельний відділ Таврійського губернського управління з проханням дозволити будівництво кліматичної колонії духовного відомства в селищі Алупка Ялтинського уїзду. Автором проекту виступив випускник Академії мистецтв (1897 р.), відомий будівничий Російської імперії Микола Павлович Козлов (1871-1927 рр.). Попередньо проект пройшов обговорення у технічно-будівельному комітеті господарського управління при Священному Синоді і був затверджений протоколом №291 від 15 листопада 1910 року.

Точна дата закладення санаторія невідома. Будівництво відбувалося прискореними темпами, планувалося закінчити до березня 1913 року, що й вдалося досягти будівельникам-професіоналам. У завершеному вигляді головний будинок санаторія - триповерхова споруда, витягнута зі заходу на схід. На південному фасаді, з лівого і правого боку головної будівлі розміщені дерев'яні різьблені веранди. Верхній поверх і прилягаючі до нього два приміщення були виділені під вівтар та притвор домового храму в честь святого благовірного князя Олександра Невського.

22 вересня 1913 року відбулося святкове освячення санаторію і храму при ньому за участю сьогодні прославлених Православною Церквою царствених мучеників і страстотерпців. Ця подія знайшла своє відображення в особистому щоденнику імператора Миколи II. Після закінчення чину освячення в новій церкві була відслужена Божественна літургія.

Після приходу у 1920 році в Крим радянської влади розпочалася стрімка ліквідація  і націоналізація всіх видів власності, в тому числі й церковної. На той час настоятелем храму і водночас завідуючий санаторію був протоієрей Олександр Агеєв, якого арештували і доставили в Ялту. Там його розстріляли працівники НКВС...

Лише у 1996 році пансіонат повернули Українській Православній Церкві. Зусиллями Сімферопольської єпархії при пансіонаті було відроджено храм імені святого благовірного князя Олександра Невського. Сам пансіонат назвали на честь відомого цілителя і проповідника землі Кримської архієпископа Луки (Войно-Ясинецького).

- Якими були Ваші перші кроки у розбудові храму?

- Храм був перенесений у нинішнє приміщення у травні 2000 року, а в грудні цього ж року я розпочав тут своє служіння як священик. Потрібно було облаштувати практично весь внутрішній інтер'єр - стіни, підлога, вікна, двері. Так, для прикладу, замість підлоги були покладені плити з тирсоплити, застелені доріжками. Довелося стелити паркет, білити стіни. Змінили двері та вікна, поставили новий престол і встановили кондиціонер. Останній був тут конче необхідним, адже влітку в Криму спека, яка заважає зосередитися на богослужінні, а взимку - з моря віє холодний вітер. У храмі досить холодно, оскільки пансіонат не має системи опалення. Найближчим часом плануємо встановити новий дерев'яний іконостас, який нині пишуть іконописці, а на подвір'ї поставити пам'ятник святителю Луці.

- А як щодо церковного кліру: він у вас постійний? Хто до нього входить?

- Оскільки парафія не надто велика, то й церковний клір не численний. Під час богослужінь мені завжди допомагає послушник Кирил. Цього року йому на допомогу прийшов Іван Павлович. Хоча він і людина похилого віку, але, не дивлячись ні на що, постійно приходить на всі служби Божі й читає Апостола.

Також є постійний хор, який складається з п'яти чоловік. Четверо з них - місцеві парафіяни, а п'ята - моя матінка Фотінія. Щоправда, з хором є деякі проблеми. Справа в тому, що немає кваліфікованого регента, а люди, які співають, - самоучки. Але сподіваюся, що це тимчасово і Всевишній пошле людей, які зможуть професійно керувати хором.

- Що можете сказати про ваших парафіян? Скільки їх у курортний сезон і в інші пори року?

- Коли я вперше прийшов на цю парафію, на Всенощну прийшли 8 чоловік. Дещо більше було на Літургії. Але з часом кількість парафіян почала зростати. Як зростала і їхня віра в Бога, роблячи цих людей духовно міцнішими і загартованішими, підготовленими до істинного християнського життя. Час від часу приходять і нові люди, яких прикликає Господь у лоно Православної Церкви. Що стосується кількості віруючих, то, звичайно, вона змінюється протягом року. В курортний сезон кількість парафіян досягає 80-100 чоловік, а в не курортний - 30-40 осіб.

- Чим цей пансіонат відрізняється від світських закладів відпочинку?

- Головною особливістю пансіонату святого Луки Кримського є те, що при ньому розташований храм. Таким чином люди тут відпочивають не тільки тілом, але й душею. В Алупці дуже корисне повітря, яке надзвичайно позитивно впливає на організм людини. Тут лікують ревматизм та астму. Але всім відомо, що без Божої допомоги людина не вилікується і її не допоможе жоден лікар. Тому наш пансіонат ідеально підходить для православних віруючих, які, дихаючи цілющим кримським повітрям і купаючись у морі, також завжди можуть посповідатися, причаститися і, врешті-решт, просто у будь-який час помолитися в храмі.

Ще одним важливим моментом відпочинку в пансіонаті святого Луки є те, що на відміну від світських санаторіїв тут завжди спокійно - не має ніяких дискотек, гучних гулянок тощо. Під час постів, а також у пісні дні - у середу і п'ятницю - у столовій на бажання відпочиваючих подають пісну їжу, що дає змогу без особливих труднощів постувати й відпочивати водночас.

- Як часто в храмі святого благовірного князя Олександра Невського звершуються богослужіння (у курортний сезон і в інші пори року)?

- Протягом року в храмі відбуваються богослужіння, як і в звичайній парафіяльний церкві - у суботу, неділю та на великі свята. Що стосується курортного сезону, то ситуація дещо змінюється. Зокрема через різке збільшення населення за рахунок відпочиваючих знаходиться більше людей, які хочуть прийти у храм помолитися. Тому виникає потреба звершувати богослужіння частіше. Крім суботи, неділі та великих свят служу Божественні літургії ще й у будні - двічі-тричі на тиждень.

- Чи можна сказати, що в пансіонаті відпочивають переважно священики та члени їхніх сімей?

- Я б так не сказав, адже влітку та восени найбільше православних свят, тому священики змушені залишатися у своїх парафіях, щоб духовно опікуватися паствою. Тому відпочивають тут переважно паломники. Вони, як правило, групами приїжджають у Крим не лише для відпочинку, але й щоб відвідати численні місцеві православні святині. Причому паломники, які тут відпочивають, різного віку - від дітей до людей літніх.

- Чи має пансіонат постійних клієнтів і якщо так, то що їх сюди притягує?

- Пансіонат наповнюється щоразу іншими людьми. Проте можна пригадати 10-15 осіб, які щороку сюди приїздять для відпочинку. Причому частина з них можуть дозволити собі жити в дорожчих закладах, але віддають перевагу саме пансіонату святителя Луки. Поспілкувавшись з цими людьми, стає зрозуміло, що їх притягує сюди насамперед духовність - храм, молитва, спокій, які поєднуються з цілющим морським повітрям кримського узбережжя.

- Чи зустрічаються в пансіонаті відпочиваючі з-закордону? Якщо так, то з яких країн і як часто вони прибувають сюди на відпочинок?

- Пансіонат святителя Луки Кримського щороку приймає громадян іноземних держав. Чималу роль у цьому відіграють міжнародні православні конференції, які щороку відбуваються в Криму. Серед іноземців традиційно переважають росіяни, оскільки у нас є підписані домовленості про співпрацю з московськими туристичними фірмами. Останні три роки поспіль тут відпочивали німці. Серед відпочиваючих були поляки, греки, голанці та австрійці.

- Влітку традиційно найбільше відпочиваючих на чорноморському узбережжі. Чи є відпочиваючі в пансіонаті в інші пори року?

- Не раз траплялося, що не в сезонний період до нас прибували відпочиваючі, але це переважно паломницькі групи. Як правило, такі люди приїздять восени і навесні, коли у школярів  канікули. У несезонний період прибувають сюди виключно українці, які, відвідуючи святині Криму, залишаються тут на ночівлю. Це були групи з Херсону, Мелітополя та Складовська. Вони їдуть сюди з багатьох причин, і не остання з них є та, що тут благодатна духовна та моральна атмосфера й відносно невисока платня за проживання. Взимку, звичайно, сюди не приїздять, оскільки у пансіонаті немає опалення.

- Які високопоставлені духовні особи відпочивали в пансіонаті святого Луки Кримського?

- Тут зупинялися для відпочинку Черкаський владика Софроній, Херсонський Іонафан, Тернопільський Сергій, митрополит Дніпропетровський Іриней. Також у нас відпочивав архімандрит Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря Тіт. Були відпочиваючі з Оптиної пустині, Троїце-Сергієвої Лаври, Валдая тощо.

- Чи відрізняється служіння священика звичайного парафіяльного храму і церкви при пансіонаті (будинку відпочинку)?

- Служіння священика є одним і тим самим. Але священику, який служить при пансіонаті, частіше приходиться спілкуватися з різними людьми, які приїздять на відпочинок. Серед них зустрічаються не дуже віруючі та абсолютно байдужі до релігії, які бачать тут храм і починають багато розпитувати про церкву, світське життя, християн тощо. Інколи ставлять настільки нетрадиційні питання, що й складно якось однозначно відповісти. Ще одна особливість служіння священика в храмі при пансіонаті проявляється під час сповіді. Коли віруючий християнин постійно сповідується в одного священика, то останньому легше дати якусь мудру, раціональну пораду чи застерегти від скоєння гріха. У пансіонаті під час сезонного періоду відпочинку приходять і сповідаються нові люди, тому вкрай важко відповідати на запитання віруючих та щось їм радити.

- Чи доводилося Вам хрестити, вінчати відпочиваючих, які, побувши в православному пансіонаті, навернулися до Бога?

- За роки мого священицького служіння в храмі святого благовірного князя Олександра Невського мені не раз доводилося хрестити та вінчати відпочиваючих. Зокрема вінчати довелося дві пари. Це були люди літнього віку, які виросли й були виховані на основі безбожної радянської ідеології. Відвідавши храм, вони почали частіше спілкуватися зі мною. І врешті-решт мені вдалося їх переконати охреститися й повінчатися.

Що стосується хрещення відпочиваючих, то їх у мене було 10-12. Лише цього року мені довелося хрестити двох людей - маму з дитиною. Сталося так, що жінка попросила охрестити свою доньку. Коли я став з нею спілкуватися, то виявилося, що вона й сама не хрещена. Я запропонував її охрестити, але жінка відмовлялася, мовляв, ще не готова до цього. Тоді я сказав, що невідомо, коли Господь нас прикличе до себе, і тому, щоб бути завжди готовим до зустрічі з Отцем Небесним, необхідно Його прийняти у своє серце і стати храмом Духа Святого, як і говорив святий апостол Павло. Ці слова позитивно вплинули на свідомість жінки і вона охрестилася разом з донькою.