УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 57 відвідувачів

Теги
Католицька Церква Президент Віктор Ющенко забобони вибори конфлікти Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат Ющенко українська християнська культура іконопис постать у Церкві Археологія та реставрація Церква і політика комуністи та Церква автокефалія педагогіка Предстоятелі Помісних Церков милосердя секти Доброчинність церква та політика розкол в Україні шляхи єднання церковна журналістика молодь Церква і медицина краєзнавство діаспора Церква і влада УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України Мазепа Священний Синод УПЦ Голодомор Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






Регент молодіжного хору Києво-Печерської Лаври Олена Соловей: «Ми можемо співати все!»

«Все минається, а музика - вічна» - цей відомий вислів вже неодноразово довів молодіжний хор Києво-Печерської Лаври, який своїм співом не тільки зачаровує серця православних віруючих України, але й гідно представляє Православну Церкву закордоном. Нині колективу - 5 років, і своїми враженнями від пройденого творчого шляху ділиться регент Олена Соловей.

- Пані Олено, як і коли виник молодіжний хор Києво-Печерської Лаври?

- Хор був створений 2001 року з благословення архієпископа Вишгородського Павла, намісника Києво-Печерської Лаври, а також з благословення та ініціативи отця Філарета (Кучерова), який на той час був настоятелем храму «Живоносне джерело».

Ідея виникла в отця Філарета. Він чув спів жіночого складу цього хору - хору музичного училища імені Глієра. З 1999 року цей дівочий колектив почав тісно співпрацювати з семінарським хором. У Трапезному храмі ми виступили зі спільним концертом, і після того почали часто спілкуватися. Разом ходили вітати Блаженнішого Митрополита Володимира зі святами, інколи співали під час служб в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

Спочатку дівчата були абсолютно світськими, але з часом усе змінилося, адже, співаючи служби Божі, неможливо залишитися байдужим до релігії, Церкви й самого вчення Христового.

Склад хору й дотепер залишається різноманітним. Що стосується жіночої його частини, то це дівчата, які закінчили Київську консерваторію або отримали іншу музичну освіту й займаються музикою професійно. До чоловічого складу належать випускники консерваторії, семінаристи та академісти, навіть молоді диякони, священики, одним словом - отці.

Отець Філарет, чуючи наш спів, частенько питав: «Коли вже створите молодіжний  хор?» І ось 2001 року його мрія збулася. Нас було восьмеро дівчат, ще взяли чотирьох хлопців. Регентом отець Філарет призначив мене, хоча я навіть уставу як слід не знала. Спочатку не погоджувалась, оскільки це велика відповідальність, але отець Філарет сказав, якщо благословення є, то не можна його не прийняти.

Так, потроху, маленькими кроками ми почали діяти. Перший концерт - різдвяний, який не належав до богослужбового співу, відбувся в січні 2003 року. З різдвяною програмою ми поїхали на концерт у Дніпропетровськ, де були визнані кращим хором. Відтоді по можливості ведемо концертну діяльність. Звичайно, спочатку було трохи складно, оскільки працювали ми без будь-якої винагороди - просто для душі. Але рано чи пізно це «для душі» закінчується. Люди повинні розуміти, навіщо вони це роблять - для цього потрібно багато сил, це великі фінансові затрати. Крім того, у кожного багато власних проблем - потрібно заробляти на прожиття. Тому згодом наша діяльність почала переходити на рейки більш професійного підходу, де передбачається певна платня за роботу. Це, насамперед, велика відповідальність і стимул для професіонала. Коли людина знає, що це є частиною її професійної роботи, то вона завжди прийде не тільки на концерт, але й на репетицію. А коли все побудовано на чистому ентузіазмі, то хорист може прийти, а може й не прийти.

- Коли хор отримав нинішню назву?

- Спочатку ми називалися «Хор храму Живоносного джерела». Лише взимку цього року ми почали називатися «Молодіжний хор Києво-Печерської Лаври». Адже в нашому хорі співають не тільки з храму на честь ікони «Живоносне джерело», але й з інших київських церков. Спираючись на те, що база у нас все-таки Києво-Печерська Лавра, ми взяли таку назву.

- Коли семінаристи чи академісти закінчують навчання, то більшість із них змушені десь працювати - йти на парафію служити або ж працювати в іншій сфері. Вони залишають ваш хор?

- Так, певна зміна складу хору в нас завжди відбувається, і це, на мою думку, природно. Поки що ми не можемо з цим нічого зробити. Якби вдалося хор закріпити при Києво-Печерській Лаврі чи Митрополії, зробити це у формі роботи, щоб люди отримували заробітну плату, достатню для прожиття, то ситуація склалася б інакше. Ми б не втрачали досвідчених співаків, які, набравшись у нас досвіду, йдуть співати в хори, де за це отримують платню. На жаль, у нашій Церкві немає такої практики - утримувати молодіжний хор як окрему хорову одиницю з відповідною платою. Тому все лишається на любительському рівні.

Ще одна особливість збереження висококваліфікованого хору полягає в тому, що потрібні постійні гастролі, поїздки в різні міста не тільки України, а й закордону.

- Для того, щоб співати, а особливо виступати з концертами, потрібно постійно проводити репетиції. Хто цим займається?

- Аби співати православні пісні, в тому числі й богослужбові, для професіонала не потрібно особливих премудростей, оскільки ця музика, порівняно з сучасною світською хоровою музикою, досить проста для виконання. Хоча, з іншого боку, православний спів більш глибокий, а тому дуже важливо вкласти цю глибину в кожного хориста. Працювати над вокалом, інтерпретацією та підбором репертуару - моє завдання як регента. Наскільки це вдається - можуть оцінити тільки слухачі. Якщо вони отримують духовне задоволення від нашого співу, отже, моя праця недаремна.

- Чия ідея була вийти, так би мовити, за рамки храму Живоносного джерела й виступати з концертами в інших містах?

- Це була моя ідея. Вона визріла після того, як ми отримали перші хороші результати співу на службах Божих. Я побачила, що люди хочуть більше, ніж просто співати в храмі. Ми колядували, ходили по домівках людей з привітаннями, поступово виник дух колективізму, і захотілося зробити разом щось велике. Згаданий мною різдвяний концерт у Дніпропетровську був записаний, і ми власними зусиллями випустили касети, які користувалися популярністю серед православних віруючих. Щоб надати хору чіткішої організації, знадобилося декілька років. У мене не було стабільної фінансової підтримки, та це й досі залишається головною проблемою для подальшої діяльності.

- Що складає репертуар ваших концертів?

- Це духовна музика різних епох, різних стилів і композиторів. Максимально намагаємося показати еволюцію формування православного піснеспіву, також виконуємо українські й російські народні пісні. Взагалі, хор універсальний. Він може співати все - навіть сучасну західну музику. Але репертуар наш поки що не дуже великий, адже ми тільки розпочали свою діяльність. Нам вдалося записати перший диск - хоровий супровід Літургії за композицією Григорія Лапаєва (сучасний російський композитор).

- Як часто ви виступаєте з концертами і де саме?

- Намагаємося виступати не рідше ніж раз на три-чотири місяці, переважно у Трапезному храмі або Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

- Як часто і з якої нагоди вам випадала нагода співати для Блаженнішого Митрополита Володимира?

- Ми постійно беремо участь у вітаннях Блаженнішого владики з Днем народження, Днем Ангела, Різдвом Христовим та Пасхою. Це вже стало доброю традицією. Блаженніший Митрополит Володимир завжди намагається нам виділити більше часу, й ми, у свою чергу, прагнемо заспівати йому найкраще. У нас виник своєрідний творчий зв'язок, коли ми знаємо, що подобається Блаженнішому Владиці, а він знає, що ми заспіваємо його улюблені пісні. У день 40-річчя хіротонії Блаженнішого Митрополита Володимира ми трішки відійшли від нашої традиції, оскільки на святі було багато високоповажних світських людей, і зробили виступ веселішим, виконавши декілька українських і російських пісень. Гостям сподобалося, було весело - в чому, власне, й полягало наше завдання.

- В яких заходах зазвичай бере участь ваш хор?

- Як правило, ми співаємо Різдвяну службу. Спати при цьому доводиться лише декілька годин. Потім в обід збираємося і йдемо колядувати. Спочатку до Блаженнішого Митрополита Володимира, потім до владики Митрофана, владики Павла і так до всіх монахів. Цього дня на нас всі чекають.

Неодноразово нас запрошували у Львів, Полтаву та Дніпропетровськ. Ми б побували і в інших містах, проте необхідне фінансування поїздок. В Україні православні єпархії готові прийняти й хочуть нас почути, але потрібно їхати за свій кошт.

- Чи були у вас гастрольні поїздки закордон?

- Остання наша поїздка - цьогорічний престижний фестиваль усіх світових релігій в Німеччині. Ми представляли православ'я. Можна сказати, що українські хори поважають закордоном. Високим результатам вітчизняних хорів сприяє українська мова, яка є однією з наймелодійніших у світі. Та й культура наша багата. Образно можу сказати, що українці й хор - це завжди дружба.

- Чому ваш хор запросили взяти участь у фестивалі світових релігій в Німеччині?

- Все відбулося досить-таки прозаїчно. У 1997 році я їздила на цей фестиваль у складі іншого хору, й ми добре себе зарекомендували. Під час перебування в Німеччині ми познайомилися з перекладачем Марією, яка нас супроводжувала на всіх заходах фестивалю. Відтоді ми з нею підтримували постійний зв'язок. Одного разу Марія приїхала в Київ і попросила мене зводити її в Лавру. На той час я була регентом хору в храмі на честь ікони «Живоносне джерело». Це було навесні 2003 року, після того, як ми виступили з першим різдвяним концертом і випустили касету. Я провела їй екскурсію, показала Лавру і подарувала запис пісень у нашому виконанні. Цю касету Марія згодом віддала в комісію з відбору учасників на конкурс, на якому вона вже багато років працює перекладачем. Я її не просила цього робити, оскільки чудово розуміла, який потрібно мати рівень професіоналізму. Це був 2004 рік. У нашому хорі ще не було стабільності. Все тільки-тільки налагоджувалося. Тим не менше, ми погодилися взяти участь у фестивалі. Але, мабуть, Богу було угодно, щоб тоді ми не поїхали, і сталося так, що якраз 2004 року затопило Дрезденську галерею. Внаслідок цього значна частина фінансування культурної сфери Німеччини була направлена на ліквідацію цього стихійного лиха і порятунок шедеврів мистецтва. Ми отримали лист з вибаченнями, що, мовляв, запрошення залишається в силі на наступний рік, а фестиваль відбудеться без широкої участі закордонних колективів, тобто в рамках лише Німеччини. Восени 2005 року нам знову надійшло запрошення взяти участь у цьому фестивалі. Мене особисто найбільше вразила німецька пунктуальність: люди пам'ятали, що пропонували нам приїхати на цей православно-культурний захід. Ми порадилися з хором і вирішили поїхати - спробувати свої сили на такому великому фестивалі...

А нещодавно ми повернулися з Фінляндії, де виступали на православному фестивалі.

- Чи можна сказати, що хор уже знайшов свого слухача як в Україні, так і закордоном?

- Знаєте, ось як діамант чи золото в матеріальному плані завжди цінні, так само і в музиці - класика, духовні пісні завжди будуть цікавими і потрібними для людської душі. Тому, гадаю, що хор вже має свою постійну аудиторію і з кожним роком буде її розширювати.

- Які у вас плани на майбутнє?

- Планів багато, але як Бог управить, так і буде. Передусім ми хочемо розширити нашу концертну діяльність, зробити її більш інтенсивною. Готуємося до святкування Різдва Христового. Потім хотіли б проїхати з Різдвяним концертом по Україні. Весною плануємо поїздку в Сербію, куди нас запрошували для участі у православному фестивалі. Але це все буде залежати від обставин і, знову ж таки, від фінансової підтримки. А взагалі, хотілося б знайти таку людину, яка зайнялася б комерційною стороною діяльності нашого колективу, щоб можна було організовувати гастролі хоча б раз на три місяці.

Також плануємо й надалі записувати компакт-диски. У травні цього року записали останній: «Русь свята, бережи віру Православну». Адже так хотілося б, аби нас могли слухати більше людей, які цікавляться православною музикою!

Записав Віталій Разіцький