УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 61 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко секти українська християнська культура забобони конфлікти діаспора монастирі та храми України УПЦ КП педагогіка автокефалія комуністи та Церква шляхи єднання Вселенський Патріархат іконопис милосердя Доброчинність УГКЦ розкол в Україні краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ церковна журналістика Голодомор Патріарх Алексій II Мазепа Церква і медицина молодь вибори Археологія та реставрація Церква і політика Ющенко Католицька Церква церква та політика Києво-Печерська Лавра Церква і влада постать у Церкві церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






Віктор Мартиненко, головний редактор журналу «Наша Церква»: «Єпархіальне видання має відповідати потребам і запитам місцевого читача»

  15 березня 2007


Володимир Свистун

Журнал «Наша Церква» Володимир-Волинської єпархії виходить лише протягом декількох років, але вже заво­ював довіру та повагу читачів. Основа редколегії - молоді творчі люди, які мешкають у різних куточках Волині, їм не байдуже майбутнє Церкви у краї, що споконвіку був православним. Підтримка меценатів та священноначалля дозволили створити інформаційний продукт високого рівня. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир відзначив видання як найкращий єпархіальний журнал УПЦ.

- Вікторе, ваш журнал є одним з наймолод­ших видань УПЦ і виходить при безпосередній підтримці молодіжного братства імені Арсенія Мацієвича. Як виникла ідея видати часопис?

- Наше православне братство організувалося при Свято-Успенському Низкиницькому чоловічому монасти­рі. Ця обитель древня і водночас молода - цього року відзначатимемо десяту річницю свого відродження. Згідно волі засновника - київського воєводи Адама Киселя, - монастир покликаний займатись просвітницькою діяльністю. Нині цей заповіт виконується, адже сьогодні питання православної місії актуальне як ніколи. Монахи згуртували навколо себе молодих і активних парафіян, так створилося наше братство. Своїм патроном ми об­рали священномученика Арсенія Мацієвича - нашого земляка (уродженця міста Володимира-Волинського), який постраждав за правду, віру і Церкву. Зібралися од­нодумці. Енергія, яка притаманна молодим людям, спо­нукає їх зробити щось більше для Церкви, ніж просто відвідувати храм. Відгукнулися люди, які допомогли ма­теріально. Ми видавали буклети, брошури, створили інтернет-сторінку монастиря, яка свого часу була однією з перших вісників нашої Церкви в Інтернет-просторі. По­тім виникла ідея випускати щотижневий просвітницький листок, який протягом двох років безкоштовно розповсюджувався в храмах нашого міста і серед його мешканців: у школах, закладах, лікарнях. Пізніше видання зміцніло і переросло у журнал «Наша Церква».

- Більшість православних видань, створених за ініціативою мирян у регіонах, завершують своє життя після випуску декількох номерів. Ваш жур­нал оминула така доля. Поділіться рецептом його «виживання».

- Вважаю, що головне - це щире бажання робити справу і переконання в її необхідності. Потім почина­ються труднощі та перешкоди - добре діло завжди су­проводжується спокусами, і важливо їх перенести. Поки є завзяті люди, справа буде жити. Звичайно, однієї ініці­ативи та ентузіазму мало. Чи не найважливішою у наш час є фінансова сторона. Відомо, що духовно-просвітницьке видання, та ще й регіональне, не може бути при­бутковим. «Наша Церква» не є винятком. У нас теж все тримається на добрих людях, наших благодійниках. Особливо хочу згадати доброго християнина Ігоря Трофимовича, саме завдяки йому існує наш журнал, він же наш хрещений батько - автор ідеї видання та назви «Наша Церква». Дуже важливою є також підтримка цер­ковної влади. Я радий, що всі наші ініціативи вітає владика Симеон, допомагає нам доброю порадою. Не знаю, чи вдасться нам втілити у життя всі плани, але, допоки існує колектив однодумців, а також благодійники, наше ви­дання буде жити.

- «Наша Церква» є духовно-просвітницьким часописом. На ваш погляд, якою повинна бути концепція сучасного православного видання тако­го напрямку?

- Вважаю, що регіональне видання має відповідати потребам і запитам місцевого читача. Актуальними за­лишаються теми основ віри, адже довкола них існує дуже багато хибних стереотипів та уявлень. У «Нашій Церкві» є рубрика «Православний лікнеп», вона дуже подобаєть­ся читачам. Важливими є також матеріли, які знайомлять людей з діяльністю Церкви, свідчать про її повнокровне життя. Переконаний, що в наш час особливо треба орі­єнтуватися на молодь, адже не секрет, що більшість на­ших прихожан - представники старшого покоління. Мо­лоде покоління, якщо й відвідує храми, то є здебільшого «захожанами». Ті з них, хто шукає глибшої релігійності, в багатьох випадках потрапляють у секти. Саме тому ми звертаємо особливу увагу на боротьбу з поширенням сект, аналіз їхніх вчень.

- Значну частину публікацій складають краєз­навчі дослідження, історії монастирів, храмів, місцевошанованих святинь. Як сприймає такі публі­кації читач?

- Наш край дуже багатий своєю історією. Волинська кафедра була другою після Київської на теренах дав­ньої Русі, оскільки духовно захищала її західні рубежі. У нас багато славетних монастирів, храмів, чудотворних ікон. Інтерес до історії своєї землі дуже сильний, особли­во серед молодих волинян. Школярі цікавляться краєз­навством. У вузах пишуть роботи, і тому наші публікації є цікавими для багатьох. Наші автори проводять кропіткі дослідження, розшукують історичні матеріали, збира­ють свідчення старожилів.

Переконаний, що дослідження історії Церкви на рідній землі стверджує людей у вірі. Наприклад, діти, які цікав­ляться нашим монастирем як пам'яткою, спочатку при­ходять на екскурсії, потім відвідують богослужіння, а зго­дом - багато з них стають прихожанами. Найбільше молодь вражає багатовікова історія святинь. Зимненському мо­настирю, наприклад, понад тисячу років! Усвідомлення цього, повага до поколінь, які зводили ці храми, змушу­ють молодь замислитися і більш серйозно ставитися до віри своїх предків. У наш час, коли на кожному кроці пропо­відує якийсь зайда, це дуже важливо.

- Відомо, що співробітники вашого видання беруть участь у інших регіональних медіа-проектах.

- Зараз ми активно працюємо над створенням волин­ського православного інтернет-порталу під технічною на­звою «Православна Волинь». Значне місце там відво­диться історичній частині. Буде зібрана інформація про всі храми, монастирі та святині. Публікуватимуться дже­рела по історії Волині та сучасні дослідження. Звичайно, будемо висвітлювати і сучасне церковне життя.

- То майбутнє за електронними ЗМІ?

- Майбутнє, звісно, за електронними ЗМІ, але це до­волі віддалена перспектива. Зокрема, у нашому регіоні, як і будь-де поза великими містами, ще дуже мало пра­вославних користуються Інтернетом. Тому наразі друко­вані видання поза конкуренцією.