УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 93 відвідувачів

Теги
вибори Президент Віктор Ющенко іконопис молодь Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі Мазепа Священний Синод УПЦ церква та політика автокефалія Церква і політика Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат комуністи та Церква педагогіка забобони Церква і влада конфлікти милосердя розкол в Україні шляхи єднання УПЦ КП українська християнська культура церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ краєзнавство Патріарх Алексій II церковна журналістика секти Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква Доброчинність Археологія та реставрація Голодомор діаспора Ющенко монастирі та храми України постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






Віктор Мартиненко, головний редактор журналу «Наша Церква»: «Єпархіальне видання має відповідати потребам і запитам місцевого читача»

  15 березня 2007


Володимир Свистун

Журнал «Наша Церква» Володимир-Волинської єпархії виходить лише протягом декількох років, але вже заво­ював довіру та повагу читачів. Основа редколегії - молоді творчі люди, які мешкають у різних куточках Волині, їм не байдуже майбутнє Церкви у краї, що споконвіку був православним. Підтримка меценатів та священноначалля дозволили створити інформаційний продукт високого рівня. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир відзначив видання як найкращий єпархіальний журнал УПЦ.

- Вікторе, ваш журнал є одним з наймолод­ших видань УПЦ і виходить при безпосередній підтримці молодіжного братства імені Арсенія Мацієвича. Як виникла ідея видати часопис?

- Наше православне братство організувалося при Свято-Успенському Низкиницькому чоловічому монасти­рі. Ця обитель древня і водночас молода - цього року відзначатимемо десяту річницю свого відродження. Згідно волі засновника - київського воєводи Адама Киселя, - монастир покликаний займатись просвітницькою діяльністю. Нині цей заповіт виконується, адже сьогодні питання православної місії актуальне як ніколи. Монахи згуртували навколо себе молодих і активних парафіян, так створилося наше братство. Своїм патроном ми об­рали священномученика Арсенія Мацієвича - нашого земляка (уродженця міста Володимира-Волинського), який постраждав за правду, віру і Церкву. Зібралися од­нодумці. Енергія, яка притаманна молодим людям, спо­нукає їх зробити щось більше для Церкви, ніж просто відвідувати храм. Відгукнулися люди, які допомогли ма­теріально. Ми видавали буклети, брошури, створили інтернет-сторінку монастиря, яка свого часу була однією з перших вісників нашої Церкви в Інтернет-просторі. По­тім виникла ідея випускати щотижневий просвітницький листок, який протягом двох років безкоштовно розповсюджувався в храмах нашого міста і серед його мешканців: у школах, закладах, лікарнях. Пізніше видання зміцніло і переросло у журнал «Наша Церква».

- Більшість православних видань, створених за ініціативою мирян у регіонах, завершують своє життя після випуску декількох номерів. Ваш жур­нал оминула така доля. Поділіться рецептом його «виживання».

- Вважаю, що головне - це щире бажання робити справу і переконання в її необхідності. Потім почина­ються труднощі та перешкоди - добре діло завжди су­проводжується спокусами, і важливо їх перенести. Поки є завзяті люди, справа буде жити. Звичайно, однієї ініці­ативи та ентузіазму мало. Чи не найважливішою у наш час є фінансова сторона. Відомо, що духовно-просвітницьке видання, та ще й регіональне, не може бути при­бутковим. «Наша Церква» не є винятком. У нас теж все тримається на добрих людях, наших благодійниках. Особливо хочу згадати доброго християнина Ігоря Трофимовича, саме завдяки йому існує наш журнал, він же наш хрещений батько - автор ідеї видання та назви «Наша Церква». Дуже важливою є також підтримка цер­ковної влади. Я радий, що всі наші ініціативи вітає владика Симеон, допомагає нам доброю порадою. Не знаю, чи вдасться нам втілити у життя всі плани, але, допоки існує колектив однодумців, а також благодійники, наше ви­дання буде жити.

- «Наша Церква» є духовно-просвітницьким часописом. На ваш погляд, якою повинна бути концепція сучасного православного видання тако­го напрямку?

- Вважаю, що регіональне видання має відповідати потребам і запитам місцевого читача. Актуальними за­лишаються теми основ віри, адже довкола них існує дуже багато хибних стереотипів та уявлень. У «Нашій Церкві» є рубрика «Православний лікнеп», вона дуже подобаєть­ся читачам. Важливими є також матеріли, які знайомлять людей з діяльністю Церкви, свідчать про її повнокровне життя. Переконаний, що в наш час особливо треба орі­єнтуватися на молодь, адже не секрет, що більшість на­ших прихожан - представники старшого покоління. Мо­лоде покоління, якщо й відвідує храми, то є здебільшого «захожанами». Ті з них, хто шукає глибшої релігійності, в багатьох випадках потрапляють у секти. Саме тому ми звертаємо особливу увагу на боротьбу з поширенням сект, аналіз їхніх вчень.

- Значну частину публікацій складають краєз­навчі дослідження, історії монастирів, храмів, місцевошанованих святинь. Як сприймає такі публі­кації читач?

- Наш край дуже багатий своєю історією. Волинська кафедра була другою після Київської на теренах дав­ньої Русі, оскільки духовно захищала її західні рубежі. У нас багато славетних монастирів, храмів, чудотворних ікон. Інтерес до історії своєї землі дуже сильний, особли­во серед молодих волинян. Школярі цікавляться краєз­навством. У вузах пишуть роботи, і тому наші публікації є цікавими для багатьох. Наші автори проводять кропіткі дослідження, розшукують історичні матеріали, збира­ють свідчення старожилів.

Переконаний, що дослідження історії Церкви на рідній землі стверджує людей у вірі. Наприклад, діти, які цікав­ляться нашим монастирем як пам'яткою, спочатку при­ходять на екскурсії, потім відвідують богослужіння, а зго­дом - багато з них стають прихожанами. Найбільше молодь вражає багатовікова історія святинь. Зимненському мо­настирю, наприклад, понад тисячу років! Усвідомлення цього, повага до поколінь, які зводили ці храми, змушу­ють молодь замислитися і більш серйозно ставитися до віри своїх предків. У наш час, коли на кожному кроці пропо­відує якийсь зайда, це дуже важливо.

- Відомо, що співробітники вашого видання беруть участь у інших регіональних медіа-проектах.

- Зараз ми активно працюємо над створенням волин­ського православного інтернет-порталу під технічною на­звою «Православна Волинь». Значне місце там відво­диться історичній частині. Буде зібрана інформація про всі храми, монастирі та святині. Публікуватимуться дже­рела по історії Волині та сучасні дослідження. Звичайно, будемо висвітлювати і сучасне церковне життя.

- То майбутнє за електронними ЗМІ?

- Майбутнє, звісно, за електронними ЗМІ, але це до­волі віддалена перспектива. Зокрема, у нашому регіоні, як і будь-де поза великими містами, ще дуже мало пра­вославних користуються Інтернетом. Тому наразі друко­вані видання поза конкуренцією.