Як повідомлялося раніше, 14-18 вересня в Києво-Печерській Лаврі відбувалася IV зустріч міжнародної робочої групи з написання історії Берестейської унії 1596 року. До складу групи входять православні, католицькі і греко-католицькі дослідники. Проект розпочав міжнародний Фонд «Pro Oriente» з Австрії у 2002 року. Тоді ж було ініційоване створення надконфесійної робочої групи, яка б складалася з богословів та істориків. Українську Православну Церкву у засіданнях робочої групи, що узгоджувала спірні питання історії Берестейської унії, представляв архімандрит Кирил Говорун, керівник Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ.

- Чи гострими були суперечки на засіданнях робочої групи з підготовки узгодженої редакції Берестейської унії?

-              Я б сказав так: йшлося про узгодження інтерпретацій подій, які є загальновідомі. Над цим і працювала робоча група. З цього приводу й точилися суперечки. Хоча, як на мене, не стільки суперечки, скільки академічна дискусія, тому що були представлені історики від Української Греко-Католицької Церкви, зокрема пан Олег Турій, історики від Православної Церкви, історики від Римо-Католицької Церкви. Безумовно у кожної сторони своя власна «конфесійно забарвлена» інтерпретація тих подій. Я наприклад, бачив деякі розбіжності в тлумаченні між представниками католицької та греко-католицької сторін.

Щодо змісту самих розбіжностей в інтерпретації подій можу сказати, що йшлося про різницю в інтерпретації мотивації влади Речі Посполитої того часу, які чинники змушували політичних діячів того часу - це і король, це і магнати і шляхта, і польська і українська - діяти тим чи іншим шляхом. І щодо мотивації православного єпископату, який прийняв унію. Тобто це, мабуть, головне питання, довкола якого точилися жваві дискусії: питання інтерпретації мотивації тих сторін, які взяли участь у створенні унії.

Не знаю, чи задовольняє така відповідь на це питання?

- Цілком. Хоча б тому, що ви підтвердили сказане Олегом Турієм, що після львівської зустрічі атмосфера конфліктною вже не була. Як ви оцінюєте сам проект «Про орієнте»: чи вдало підібраний формат цих міжконфесійних зустрічей? Я кажу про міжконфесійні зустрічі, бо у багатьох ЗМІ з`явилося тлумачення, що це була нібито надконфесійна група.

- Ці засоби масової інформації мають рацію, тому що певної надконфесійності надавав академічний характер дискусії. Тобто це була дискусія не між представниками церков, а між представниками академічних шкіл. І, звичайно, була певна конфесійна забарвленість, яку демонстрували вчені. Але вони залишалися вченими. Це була суто академічна дискусія, тому було б коректніше називати цю зустріч надконфесійною. І мені здається, що саме такий формат академічної дискусії є, мабуть, найкращим для вирішення складних питань.

- Фонд «Про Орієнте» - благодійний?

- Так. Він виконує надзвичайно важливу функцію, створюючи простір для діалогу між різними традиційними християнськими церквами, Зокрема, католицькою, греко-католицькою, православною та орієнтальними Церквами. Діяльність цього фонду розповсюджується і на Європу, на Близький Схід. Зокрема існують дуже цікаві програми вивчення традицій східного, орієнтального християнства - дохалкідонського. Фонд існує на пожертви і, власне вже багато років, виконує саме цю місію.

Фонд добре відомий і в православному світі. Православні церкви високо оцінюють внесок цього фонду у розвиток контактів між церквами.

Фонд не є підпорядкований ні Ватикану, ні Константинополю. Це незалежний фонд. Він виник після відомої зустрічі у Балтиморі членів змішаної богословської комісії православно-католицького діалогу, як не помиляюсь у 2000-му році. Йдеться про офіційний діалог між вдома традиціями, який ведуть усі православні церкви на чолі з Патріархатом і Католицька Церква.

- Очевидно, фонд довів доцільність свого існування і ефективність його діяльності тим, що допоміг продовжити міжцерковний діалог, що був ускладнений. Зокрема після засідання змішаної богословської комісії у Балтиморі...

- Відмінність у роботі змішаних богословських комісій і робочої групи, про яку ми говоримо, в тому, що робота змішаної богословської комісії є церковним діалогом. У Балтиморі справді була одна з критичних зустрічей, після якої досить довго цей діалог не поновлювався. І лише 2006-го року він відновився: відбулася зустріч спочатку у Белграді, потім - у Равені.

- Де саме буде видано узгоджений текст історії Берестейської унії.

- Німецькою мовою, очевидно в Австрії. Наразі навряд чи можна сказати певно. Де вийде російською, також можна поки що лише припускати. Також можливо, що згодом вийде і українською. Зараз у мене є примірник книги доповідей учасників львівської зустрічі. Його видав інститут історії Церкви Українського католицького університету у Львові.

- Ви як учасник робочої групи готуєте підручник з історії Берестейської унії?

- Це можливо. Робота ще не завершена. Підготовлено перші дві глави. Ми поки не можемо говорити про остаточний варіант тексту, тому що і цього разу під час київської зустрічі висловлювалися різні оцінки цих подій. Є зближення інтерпретацій, але остаточного співпадіння позицій поки що немає. Якщо вдасться врахувати всі висловлені зауваження, то цей текст справді може стати певною основою в оцінках подій, для розв`язання поточних проблем, питань співіснування і діалогу.

- Представники Київського Патріархату і УАПЦ не зверталися до Вас з пропозиціями залучити їх до роботи?

- Не пропонували.

- Чи буде проведено наукова конференція для ширшого кола істориків і зацікавлених осіб за результатами засідання робочої групи в Лаврі?

- Таких планів немає.

- Чи можна зараз стверджувати, що в устах кліриків православної Церкви слово уніат не є образливим?

- Треба сказати, що слово «уніат» спочатку не мало негативних коннотацій і, наскільки мені відомо, вживалося самими греко-католиками. Тому, чому зараз це слово повинно сприйматись як образливе?

Бесіду вів Іван Рибалко, спеціально для РІСУ