УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 61 відвідувачів

Теги
Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Доброчинність молодь автокефалія монастирі та храми України церква та політика Вселенський Патріархат комуністи та Церква Археологія та реставрація Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II Мазепа Католицька Церква секти педагогіка Ющенко розкол в Україні УПЦ КП церква і суспільство постать у Церкві українська християнська культура церковна журналістика діаспора Києво-Печерська Лавра Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти шляхи єднання забобони УГКЦ Церква і влада іконопис милосердя Предстоятелі Помісних Церков Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори Церква і медицина Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






ІНТЕРВ’Ю: «Збереження національного багатства Держави ― це турбота про життя і здоров’я людей», ― митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній

  25 лютого 2010



Починаючи з 2006 року, у Хмельницькій області зріс показник виробничого травматизму. У зв'язку з цим, Міністерством праці та соціальної політики України було затверджено програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в регіоні, затвердженої на 2006-2011 роки.

Підтвердженням необхідності реалізації Програми поліпшення стану безпеки та гігієни праці у Хмельницькій області слугують високі показники виробничого травматизму: протягом 2008 року в області зареєстровано 281 нещасний випадок, травмовано 291 особу, 25 з яких, на жаль, загинули. Однак слід зазначити, що протягом трьох останніх років спостерігається тенденція зниження виробничого травматизму. Хоча в цілому ризик загибелі чи травмування працівників у галузях економіки поки що залишається вищим, ніж у розвинених європейських країнах

Загалом виробничий травматизм є наслідком недоліків і упущень у роботі керівників підприємств та фахівців з охорони праці, - повідомляє офіційний сайт Міністерства праці та соціальної політики України.  

Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм. Правлячий архієрей ділиться своїми думками щодо загрозливої тенденції загибелі та травмування людей під час виконання ними трудових обов'язків. А також від імені Матері-Церкви дає поради і робітникам, і керівникам підприємств.

- Як Ваша Церква визначає життя людини? Яким чином спрямовані зусилля Церкви на збереження здоров'я та життя людей не лише в побуті, а й на робочому місці?

- Бог, як Абсолютна Любов, не могла замкнутися у собі, вона шукала причасників своєї слави. І першими причасниками тієї слави були ангели, третина яких відпала від Бога. І тоді Господь створив людину, дарував її найдорожче - життя. Бог є Життя і все що існує живе лише в силу своєї причастності до Бога і взаємодії з Ним. І коли людина творить гріх, вона руйнує цей зв'язок і тоді Божественне життя перестає струїтися в ній. Первородний гріх порушив цей зв'язок, виникла перешкода між Богом і творінням. І щоб примирити людину з Творцем у світ прийшов Син Божий. Саме Христос здійснив наше спасіння через Свою хресну смерть; на хресті Його Кров'ю омилися наші душі, хрестом Своїм Він примирив нас з Отцем Небесним, через хрест Свій дарував нам благодатні дари. І кожен із нас стає причасним до цієї спасительної хресної сили тільки через свій особистий життєвий хрест. Отже життя - це є шлях повернення людини до Бога, щоб жити з Ним вічно.

Церква Христова допомагає кожному зрозуміти цю незаперечну істину і через благодатні дари посилаємі людині в Таїнствах, спрямовує її сили на головне - спасіння безсмертної душі. Але Церква також закликає берегти свою совість і відносно тіла, а саме через необдумані справи, награний аскетизм і таке інше, що підривають здоров'я людини. Особливо прискіпливо потрібно ставитися, як до своїх обов'язків так і до правил, які регламентують твою роботу, адже це є в першу чергу запорука твого здоров'я і життя. Про це завжди нагадується читачам на шпальтах нашої церковної газети, а також змістовні проповіді зупиняють увагу прихожан на цій важливій темі.

Ми живемо у цивілізованому суспільстві і турбота про збереження життя та здоров'я нації є пріоритетними напрямками не тільки внутрішньої політики Держави, але й Церкви. Церква і Держава мають різні функції та різні способи досягнення мети, і фактично незалежні один від одного, але ця незалежність не має абсолютного характеру. "Церква не є від світу цього, але вона у світі і її членами є члени Держави, отже мусять водночас виконувати як закони церковні, так і державні". Єпископ Никодим (Мілаш). Щиро віруюча людина, боячись гріха, не буде порушувати ні закони світські, ні заповіді Божі.

- Бувають випадки, коли з вини керівника підприємства травмується чи гине  людина. Згідно законодавчих документів передбачено покарання для особи, яка допустила виникнення нещасного випадку. Чи передбачає Церква свого роду покарання для таких осіб? Яке має бути покарання за створення обставин, які призвели до нещасного випадку?

- Церква Христова закликає усіх начальників по-батьківськи ставитися до підлеглих, а особливо це стосується тих, хто наділений контрольними та організаційними повноваженнями у сфері охорони праці. Якби кожен добросовісно виконував свої обов'язки, вважаю, було б значно менше травматизму та нещасних випадків на виробництвах.

Часом буває так, що прагнучи заробити більше грошей та не втрачати «дорогоцінний» час, деякі керівники закривають очі, або зовсім нехтують правилами безпеки на робочих місцях. Тут слід нагадати таким керівникам про пріоритети їх роботи. А вони полягають в тому, що перш за все кожен керівник повинен дбати про захист і здоров'я своїх працівників.

У цьому аспекті хотів наголосити на духовному законі, який існує незалежно від того знаємо ми його чи ні: людина, яка привносить у світ більше добра, тим більше добра їй і повертається, тим щасливішою вона стає, і навпаки...І не випадково у народній свідомості він закарбувався як народна приказка: «що посієш, те й пожнеш» - ці слова яскраво ілюструють суть духовного Закону, який Православ'є пропонує нам виконувати не з імперативної позиції авторитету, але з позицій істини. Людина, яка його не виконує, накликає на себе гнів Божий, тому Церква на сторінках Святого Письма, не припускаючи насилля над волею, закликає людину творити добро і не бути байдужими до людей, які її оточують, тим паче до тих, за яких вона відповідає.

Якщо, нажаль, і трапляються нещасні випадки по причині недбалості керівника, то Церква, як інституція духовності, накладає на них духовне покарання - епітімію, при цьому враховуючи міру вини і глибину його розкаяння.

- Чи правильним буде трактування, що керівник, який розумів можливість виникнення нещасного випадку та свідомо направив працівника на виконання робіт, де є прямий ризик його життю, порушив заповідь Божу «Не убий»?

- Безумовно, порушує цю заповідь. Якщо гріхом являється навіть не висловлена думка, то дії спрямовані на байдужість чужого життя, без сумніву являється гріхом. Гріх буває не лише активним, тобто зумовленим певними негативними діями, але є й гріхи бездіяльності. Якщо керівник навіть і не направляв свого працівника туди, де ймовірно могла бути небезпека для нього, але й знаючи про таке, не зупинив працівника, він також вчинив гріх. Бо гріх - це є всяке беззаконіє, а закон Божий говорить: возлюби ближнього твого, як сам себе. І за ці гріхи буде така ж справедлива кара від Господа, як і за гріхи свідомі. Немає нічого більшого, за Словами Святого Письма, «...коли людина покладе життя своє за ближніх своїх» - ось якій любові вчить Біблія, а часто з причини егоїзму керівники не переймаютьсяться життям своїх підлеглих. Вони повинні пам'ятати, що не тільки перед законом вони несуть відповідальність, але й ще перед Законом Божим, перед Справедливим Суддею, де не буде ніяких виправдань і «пом'якшуючих мотивів».

Через Святого Апостола Павла Господь говорить до кожного керівника: «Опікуйтесь людьми... не з примусу, але добровільно, по-Божому; не задля ганебної користі, а ревно...» (1 Петр. 5, 2-4). Для цього необхідно приділяти більше уваги питанням охорони праці та усуненню недоліків у цій сфері, активніше спілкуватися з підлеглими на цю тему, особисто контролювати усі об'єкти на виробництві, а головне - відноситися до людей, пам'ятаючи слова Святого Письма: «...як хочете, щоб з вами поступали люди, так і ви поступайте з ними: бо в цьому Закон і пророки» (Мф.7,12).

Саме тому Церква Христова застерігає нас не порушувати Закон Божий і зокрема 6-у заповідь "Не убий", а сумлінно виконувати волю Божу. Хочу зазначити, що в чині сповіді власне священик і запитує кающогося: "Чи не сприяв ти прискоренню чиєїсь смерті, ставлячи людину у небезпечні ситуації, сприяючи хворобам, важкими умовами праці, або знесилюючи людину працею?.."

- А як охарактеризувати дії працівника, який свідомо йде на порушення, хоча керівництво зі свого боку зробило все можливе для його безпечної праці?

- Ми живемо в трудний час, коли все кардинально міняється: міняються і умови праці і технології, але працівники повинні зрозуміти, що сьогодні важливо проявляти не лише такі якості як мудрість, проникливість, сміливість, але й обережність, уважність, інтуїтивність і дбати про безпеку свого життя. Адже ми думаємо, що лихо нас мине і біда станеться не з нами; а нещасні випадки стаються, як правило, там, де їх не чекають.

Неправильне відношення до праці, спокуса поставити здобуття матеріальних благ на місце основної мети життя, віддаляло багатьох людей від Господа, наслідком чого ставали прагнення облаштувати життя без Бога та без виконання Його Заповідей. Історія знає багато таких випадків і доленосні закінчувалися потопом та розселенням народу по лицю землі.

Реалізація подібних прагнень і сьогодні, як показує досвід, веде до трагедій. Труд без Божого благословення, ніколи не буде на користь, тому коли ми порушуємо волю Божу, ми не можемо очікувати справжнього задоволення від праці.

Природна потреба працювати закладена у людину від Самого Бога, адже з перших розділів книга Буття нам говорить, що, створивши райський сад, Господь поселяє у ньому людину, «...щоб порала і доглядала його...» (Бут. 2,15), саме у цьому розкривається її творчість і богоподобіє. Але працюючи, ми не повинні забувати, що життя є найціннішим скарбом і ніколи не ставити його під загрозу.

- З чим пов'язані нещасні випадки на українських підприємствах? І що б особисто Ви порадили, щоб уникнути нещасних випадків?

- На мій погляд саме через недбалість і халатність керівників та байдужість самих працівників відбуваються нещасні випадки на наших підприємствах. І якщо б одні і другі слухались Божих настанов, прислухались до своєї совісті, то біди можна було б уникнути.

- Чи завжди все залежить від людського фактору?

- Зазвичай усі нещасні випадки списують на людський фактор. Це правда, але я глибоко переконаний, що у світі діє Промисел Божий і причиною трагічних випадків може бути не тільки діяльність людини. Існує багато зовнішніх, природних факторів, які можуть слугувати Промислу Божому...

- На що треба звернути увагу на виробництві?

- Запорука сильного і працездатного колективу є його моральне здоров'я. І тому кожен керівник повинен прагнути, щоб створити умови для гармонійного ставлення в колективі, щоб працівники відчували себе захищеними і забезпеченими, тоді для такого колективу не страшні ні які кризи. Хоча слід зазначити, що «криза» - з грецької мови означає «суд». Премудрий Соломон попереджує, що від Господа прийде суд кожному... (Притч. 29,26). Виявляється від Господа йде суд за гріх, який і є справжньою причиною кризи... Щоб запобігти кризі, потрібно звертати увагу не тільки на стан речей на підприємстві, але й на духовність самих працівників. Духовно освічена і морально здорова людина не тільки не буде порушувати закони, у тому рахунку і щодо охорони праці та збереження здоров'я своїх ближніх, але вона принесе більше користі підприємству ніж інші.

- Яким святим потрібно молитися для збереження свого життя та здоров'я? Чи є в кожної професії свої Святі заступники?

- Кожна віруюча людина знає, що на шляху до спасіння нам помагають святі Божі праведники, які своїм духовним життям і аскетичним подвигом досягли висоти святості. Церква закликає віруючих призивати святих у своїх молитвах, благоговійно відноситись до їх ікон і мощей. Кожен день церковного року освячується пам'яттю святих. Святі являються молитвениками і покровителями християн і молячись їм ми по суті молимося Христу, Який по вірі нашій і посилає нам все просиме: і здоров'я, і достаток для щасливого життя.

В Правосланій Церкві здавен склалася традиція возносити свої молитви різним святим у різній життєвій ситуації. Так коли ми відправляємося у подорож, призиваємо в молитвах святителя Миколая, у хворобах молимося святому великомученику і цілителю Пантейлимону, в душевних хворобах святому мученику Трифону і цей список можна б продовжити далі. Щодо професії: чи мають своїх небесних покровителів, я б сказав, що військовослужбовці повинні молитися святому великомученику і победоносцю Георгію, вчителі - святим учителям Кирилу і Мефодію або преподобному Сергію, ігумену Радонезькому, лікарі повинні призивати у своїй діяльності святого Пантелеймона або святителя Луку, а головне ми повинні зрозуміти, що без Бога людина не може дійти до порога. Кожен день потрібно возносити свої молитви до Бога, бо це є дихання нашої душі, цим вона живе.

- Останнім часом популярними в середовищі керівництва підприємств стали звернення до Бога - будівництво храмів, пошук святих заступників підприємств. Чи компенсує це недбалість до людського життя?

- Звичайно ні, життя людини - є найдорогоціннішим скарбом і ніяка благодійна діяльність не може бути в порівнянні з життям. Людина є храмом Духа Святого і руйнуючи його, або сприяючи його руйнуванню ми не маємо ніякого виправдання в очах Божих. Ми повинні пам'ятати слова апостола Павла, який говорить, якщо роздам все своє багатство і тіло своє віддам на спалення, а любові не буду мати, нема мені в цьому ніякої користі (1Кор. 13.2-3). Бог є Любов і Він хоче, щоб ми мали любов між собою, щоб ми були єдині, як Триєдиний Бог. Ця умова Абсолютної Любові є ідеалом для нас християн.

Нагадаю вам епізод із Старого Заповіту, коли цар Давид, щоб заволодіти чужою дружиною, відправив чоловіка Вірсавії на війну, де останній і загинув, за це Господь не дозволив йому побудувати храм Божий. Свій гріх цар оплакував все своє життя, склав багато покаянних псалмів, але Господь не побажав прийняти з рук великого праведника храму Божого.  Давид зібрав всі матеріали для будівництва храму, але побудував його син його Соломон.

Сьогодні не багато є меценатів, людей доброї волі, які хочуть допомогти віруючим у реставруванні чи відновленні монастирів, в побудові нових храмів, але й і їм потрібно знати, що зберегти людське життя в очах Божих вище всякого доброго діла.

- А що робити людям, які втратили рідну людину, як здається їм інколи в ту мить - втратили все життя, його сенс?

Дійсно біль і смуток находить на серце кожного, хто дивиться на смертний одр. Але зовсім різними очами дивиться на смерть віруючий і невіруючий. Якщо для останнього смерть - це кінець всьому, то для віруючої людина смерть - це перехід від земного дочасного життя в життя вічне блаженне. Звичайно, сльози, властиві немічній людській природі, набігають на очі біля гробу дорогої людини, але ми повинні знати, що фізична наша смерть є слідством нашого гріха. Господь поклав границі нашого земного існування для того, щоб не увіковічився гріх, не увіковічилося зло, які потенційно знаходяться у нашому тілі.

Людина, яка правильно розуміє сенс земного життя, знає, що земне життя людини розглядається тільки в перспективі вічності і тому не стане так сильно побиватися, але свої сили направить на молитву, яка спроможна змінити участь грішної душі за гробом. Звичайно, коли з життя йде людина зовсім молода, та ще й по причині недбалості інших, слова тут зайві, тільки почуття глибокої віри здатне вдихнути в людину бажання жити.

- Чи сама віра допоможе у безпеці?

- Безперечно. Адже вірити, означає стверджуватися на Господі, як на міцному фундаменті, довіряти Йому, будувати на Ньому все своє життя. Вірити означає набути через Іісуса Христа впевненості у тому, що Господь вірний людині у кожен момент її життя. Віра - це опора у житті людини. І навіть у самих надзвичайних ситуаціях віра спроможна відвернути зло від людини. З такою людиною завжди Ангел охоронець, який оберігає її і допомагає у всьому.

- Як радить Церква виховувати дітей, аби вони, ставши дорослими, не порушували правил безпеки?

- Членами Церкви є дорослі і малі, слова науки Божої навіть краще закарбовуються в дитячих серцях, які спроможні вже самостійно оцінити життя і правила, які регламентують його. Хочу зазначити, що Церква не є замкнутою в собі структурою, вона відкрита світу, вона пропонує свої духовні цінності всім і кожному. Церква прагне освятити всі області життя людини, всі форми людського мистецтва, всі види творчої діяльності і це зрозуміло, тому що після гріхопадіння, все до чого доторкнулася людина, стало не досконалим, зараженим злом, а Церква володіє духовною силою, яка здатна перемогти в світі сили зла і розрухи.

З точки зору християнської свідомості соціальне оновлення не може бути без морального оновлення людини. Одним із критеріїв вихованості дитини прийнято вважати його поведінку. Так ось з дитинства якщо дитина веде себе згідно моральних норм, то і в дорослому віці вона буде законослухняною. Нагадаю, що духовність - це стан душі, загартований у дитинстві ніколи не покидає людину. Тому батьки, які хочуть правильно адаптувати своїх дітей до нормального дорослого життя повинні прищепити їм духовну традицію, власну культуру, передати їм своє, рідне, чим вони могли би гордитися і ділитися з іншими.

- Наостанок, дайте, будь ласка, своє благословення нашим читачам.

- Шановні Подоляни! Будьте уважними та вкрай обережними при виконанні різних робіт, а особливо таких, що пов'язані з підвищеною небезпекою! Пам'ятайте: збереження національного багатства Держави - життя і здоров'я людей залежить від кожного з нас. Свято бережіть найвищу цінність, даровану Богом - людське життя!

Церква Христова у своїх молитвах завжди закликає Боже благословення на всіх працюючих. Більше того, християнство велить усім, хто трудиться, мати турботу і про немічних, хворих, сиріт, вдів..., у тому рахунку і про тих, хто отримав каліцтва на виробництві, і ділитися з ними плодами труда, «щоб Господь ... благословив і тебе у всіх справах рук твоїх» (Втор. 24,19). Тому з Архіпастирським благословенням закликаю вас керівників і трударів прислухатися до голосу своєї совісті, несіть мир і гармонію, радість і щастя у світ і Господь благословить вас і нащадків ваших.

Офіційний сайт Хмельницької єпархії УПЦ