УКР РУС  


 Головна > Публікації > Інтерв'ю  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 48 відвідувачів

Теги
церква та політика Мазепа українська християнська культура Археологія та реставрація монастирі та храми України Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква молодь краєзнавство УПЦ КП церковна журналістика Голодомор Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Президент Віктор Ющенко Церква і влада Священний Синод УПЦ секти УГКЦ постать у Церкві Ющенко Католицька Церква діаспора забобони 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство Доброчинність автокефалія милосердя шляхи єднання іконопис конфлікти вибори Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






Духовне виховання в скаутингу

  02 березня 2010


Тамара Рябкова
У суботу, 27 лютого, в Галереї «Соборна» УПЦ відбувся перший семінар на тему «Духовне виховання в скаутингу». Скаут-лідери, а також керівники дитячих груп, які працюватимуть зі школярами протягом весняних канікул і літнього оздоровлення, обговорили проблеми духовного виховання молоді з ігуменом Лонгином (Чернухою), редактором «Церковної православної газети», ченцем Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

 

«Одна справа - говорити про Бога, й зовсім інша - говорити з Богом»

 

Здавалося б, сучасну молодь здивувати важко - все вона знає, про все має свою уяву - хай іноді й не таку, яку дорослі вважають правильною. Але на зустрічі з отцем Лонгином юнаки і дівчата задавали питання аж занадто серйозні, як для свого віку. Можливо тому, що вони - скаути, котрі вже знають відповіді на питання, важкі навіть для дорослих - наприклад, як і для чого жити?..

Але одна справа - говорити про Бога, й зовсім інша - говорити з Богом. У житті кожної людини рано чи пізно відбувається зустріч із Господом, важливо в цей момент не відвернутися й не пройти повз Нього...

- ...Ви питаєте, що таке духовність? - підступає до обговорення теми отець Лонгин. - Відповім, але звертаю увагу, що маю позицію православного богослова, котрий розглядає життя людини з погляду духовного вчення святих отців Церкви. Отже, згідно церковної антропології, тобто православного вчення про людину, ми живемо в трьох вимірах: у світі фізичному, душевному й духовному... 

 Старшокласники й дорослі, запрошені на зустріч, з цікавістю спілкувалися з отцем Лонгином, задавали йому «каверзні» питання на духовні теми й мали «нахабну» вдачу інколи залишатися на своїй позиції.

- Ви закликаєте бути толерантними у ставленні до інших релігій, і я з вами погоджуюсь, - тримає позицію отець Лонгин. - Але давайте спочатку визначимось, що ж таке - «толерантність»? Чесно кажучи, мені це слово не подобається. У медичній термінології воно позначає стан організму, при якому він не реагує на препарати. У політичній сфері можна говорити про байдужість. У християнському розумінні толерантність більше позначає віротерпимість - вміння терпіти, чекати...

«Освіта є, а духовності - немає» 

 

Після зустрічі учасники дискусії дали експрес-інтерв'ю кореспонденту sobor.in.ua.

Ярослава Колобова, Київський міський осередок національної організації скаутів України, заступник директора міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

- Найперше зазначу: нам дуже приємно, що сьогодні наша зустріч з отцем Лонгином проходить саме в Галереї «Соборна», - там, де вже починає зводитись кафедральний собор Воскресіння Христового. Адже на горі, над озером Глінка, знаходиться наша Печерська соціальна служба. І ми, і діти наші дуже раді, що все буде поруч, і якщо потрібна буде скаутська допомога, ми завжди готові співпрацювати.

Зауважу, що я взагалі працюю заступником директора Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, але тут перебуваю не як посадова особа, а як громадська діячка.

Що ж до семінару, то його тему визначили так: «Духовне виховання в скаутингу». На зустріч ми запросили керівників дитячих груп, - тих, що будуть працювати з дітками протягом літнього оздоровлення і весняних канікул, коли плануються туристичні походи, виїзди в інші міста України. Тобто запросили дорослих скаут-лідерів.

Це перший такий семінар, маємо домовитися про цикл таких зустрічей на різноманітну духовну тематику. Справа в тім, що більшість дорослих, які працюють з дітками, мають педагогічну освіту, але серед них не так багато духовно освічених людей, тобто освіта є, а духовності - немає. Тому ми б хотіли так підготувати педагогів, щоб вони могли передати цю віру й надію дітям, з якими вони працюють.

Скаути, які сьогодні представлені на зустрічі, є волонтерами нашої соціальної служби, і, звісно, нам хочеться, щоб вони мали якусь духовну освіту, щоб працювали не тільки за покликом душі, але й розуміли, що й навіщо вони роблять, знали, що є справою благородною, а що - гріховною. 

Разом з нами на цю зустріч прийшли православні скаути України, ось я бачу Василя, він якраз представник цієї організації. Для православних скаутів ми привезли від Національної організації запрошення на великий збір-похід «Козацькими шляхами». 20-й, ювілейний збір пройде 7-10 травня на Черкащині, в Корсунь-Шевченківському районі. Адже цього року всі ми святкуємо 65-у річницю Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, плануємо ряд зустрічей з ветеранами й християнську панахиду. Адже саме там була дуже велика битва при штурмі Дніпра, дуже багато наших воїнів полягли смертю хоробрих. 

Нагадаю, що біля витоків походу стояв Олександр Анатолійович Кузьменко - перший директор Київського міського центру соціальних служб. Він же був свого часу головою Спілки дитячих та юнацьких організацій Києва. Олександр Анатолійович вже на пенсії, але на такі важливі заходи приїжджає щороку.

«Дуже ціную духовність, яка є в нашій організації»

Василь Блажевич, православні скаути України:

- Я - один з представників керівного корпусу православних скаутів України, лідер першого розряду й командир загону. Наш керівник - Леся Леонідівна Прокопович. Ми дуже вдячні за те, що нас запросили на цей захід - через Київську Митрополію й отця Іоанна Діденко - одного з наших духовних керівників.

Сьогодні ми познайомились з отцем Лонгином, про якого я багато чув, читав про нього і бачив у телепередачах. Враження дуже хороше, - це духовна людина, богослов, під час спілкування з ним можна взяти для себе дуже багато корисного й цікавого.

Загалом проблема духовного виховання молоді є актуальною не тільки для нашої скаутської організації. Слава Богу, що є такі семінари й такі зустрічі, на яких ми з часом зможемо спільно прийти до шляхів вирішення важливих проблем.

Важливо, що тут, на місці будівництва кафедрального собору, ми не вперше, адже Київська Митрополія завжди запрошує нас на такі свята як Масляна, Великдень, ми з однолітками проводимо тут ярмарки і свята для дітей.

Мені 16 років, я навчаюсь у школі, окрім скаутингу, коло моїх інтересів дуже широке, багато друзів і знайомих, серед яких є діти, далекі від Бога. Тому я дуже ціную духовність, яка є в нашій організації. Виховувати невіруючих друзів не берусь, оскільки це справа дуже тонка й індивідуальна, нав'язувати свої погляди не хочу, адже кожен йде до Бога своїм шляхом.

 

«Враження від спілкування зі скаутами дуже приємне»

 - Ігумен Лонгин (Чернуха), редактор «Церковної православної газети», насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври:

- Справа в тім, що у своїй присязі кожен скаут має зазначити, що він вірить в Бога і вірить Богові. Але насправді в нашому вітчизняному скаутингу питання духовності досить слабко виражене, мало досвіду в людей, які готують лідерів серед скаутів і самих скаутів. Тому їм важко орієнтуватися, в якому напрямку йти і що саме виховувати.

Є багато питань, здавалося б, які стосуються звичайних речей, відомих кожному віруючому, - хто знає основи православної віри, основи духовного життя. Але ці питання звучать в контексті скаутської виховної роботи, і, звичайно, роботи з молоддю. Саме про це у нас була розмова. Мене запросили на зустріч, перед цим вислали з десяток питань, з них за дві години спілкування ми встигли розглянути тільки два.

До проблем виховання не дійшли, обговорювали питання, які ніби лежать на поверхні: наприклад, що таке - духовність? Як влаштовувати спільні молебні, враховуючи те, що в школі чи таборі є діти з різних конфесій? До того ж, серед скаутів можуть бути люди зовсім невіруючі, або мало віруючі, хоча, як я вже зазначив, у своїй заяві при вступі до організації скаут запевняє, що вірить в Бога. Проте цей факт не повинен стати лише формальністю, оскільки загалом формалізм - дуже небезпечне явище в духовному житті, яке може внутрішньо зіпсувати людину. Таким чином ми розглянули деякі духовні поняття й поговорили про майбутні форми роботи. 

Взагалі я вперше зустрічався зі скаутами, раніше працював на базі нашої недільної школи. Думаю, що надалі такі зустрічі будуть проводитись систематично.

Враження від спілкування дуже приємне: я душею порадів, побачивши таку світлу чисту молодь, яка задає досить глибокі питання. У поглядах юнаків і дівчат бачиш процес мислення, обдумування проблем, зосередженості на духовних цінностях.

Добре, що і старші за віком люди, які є організаторами скаутів, їх теж турбують проблеми духовного виховання молоді й вони теж задають цікаві питання.     

 

 «Зумій сказати ні спокусам, щоб гідності людської не втрачати»

 Немежанская Елена Аркадьевна, заслуженный работник образования, преподаватель психологии и педагогики, член городского методического совета по работе социальных служб, автор многих книг по работе с детьми, кавалер высшего знака скаутов «Золотой орел»:

- Замечу, что во многом скаутская работа начиналась здесь, в Киеве. Всю жизнь я работаю с ребятами, по образованию - методист, то есть - стратег. Разрабатываю программы, проекты, но в основном занимаюсь игрой, - игротехник, возглавляю жюри всеукраинского конкурса по игре.

Здесь сегодня собрались в основном мои бывшие ученики, которые позвонили мне и пригласили на встречу с отцом Лонгином, за что я им очень благодарна.   

Однако зачем я сюда пришла? Найти ответы на больные для меня вопросы, ведь проблема духовного воспитания сейчас тревожит многих.

Знаете, я - автор большой педагогической программы «Зумій сказати ні спокусам, щоб гідності людської не втрачати». Много лет назад мы начали ее реализацию в Подольском районе, но уже по всей Украине некоторые школы и внешкольные учреждения также внедряют ее довольно успешно.

Согласитесь, что у нас все программы сводятся к помощи детям-сиротам, детям-инвалидам, наркоманам, больным СПИДом. В принципе, это хорошо и гуманно, поскольку касается детей несчастных или заблудших. Однако не секрет, что внедряются эти программы еще и потому, что под них можно скорее получить деньги.

А ведь большинство детей - обычные, нормальные, они еще не попали в страшные сети, вот их мне и хочется как-то сберечь! Ведь искушения у них - на каждом шагу! Наркомания, курево, моральная распущенность - целый «букет» на выбор! Нет никакого противодействия со стороны власти и общества, нет цензуры на телевидении, в СМИ.

Поэтому программа построена на том, чтобы сделать крепче душу ребенка, чтобы он мог противостоять искушениям, был способен против них устоять. Чтобы понимал - что такое хорошо, и что такое - плохо. И не только потому, что за проступки его накажет Господь или посадит в тюрьму милиция, - у ребенка должна быть потребность жить чисто и честно.   

По указанной программе мы очень тесно работаем с психологами, занимаемся укреплением семьи. Тут надо заметить, что я сама некрещеная - так вышло, ведь выросла при Советской власти. Да, я не знаю молитв, но я много раз обращаюсь к Богу и Он мне всегда помогает - не было случая, чтобы Он мне отказал! Я в Него верю, хотя не понимаю, - и, наверное, это плохо, - почему я должна обращаться к Нему через кого-то?

По-видимому, я должна креститься уже хотя бы из чувства благодарности, и к этому, наверное, я и приду! Ведь мы уже крестили в нашей семье и внука, и внучку, даже правнука Мишку недавно окрестили! Думаю, что я должна прийти к этому сознательно, надо еще проверить себя - достойна ли я креститься? Для меня это шаг очень важный, ответственный.

Чего ждала от встречи с отцом Лонгином? Мне он очень понравился - умный, светлый человек, дай Бог ему здоровья! Обязательно приглашу его на наш педсовет,  на наши концерты. Хочу найти формы работы с детьми, которые бы помогли нашим ребятам прийти к Богу. Воскресные школы в церквях - это хорошо, но надо искать и светские формы приобщения молодежи к Богу. Сколько детей может погибнуть духовно от влюбленности в компьютеры, телевидение, мобилки!

...Знаете, меня однажды поразили слова десятилетнего ребенка в верующей семье моих знакомых: в ответ на какие-то резкие слова матери он сказал ей: «Мамочка, если бы Боженька слышал эти твои слова, Он бы так огорчился!»

 

Тамара Рябкова, сайт sobor.in.ua