УКР РУС  


 Головна > Публікації >   
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 262 відвідувачів

Теги
УПЦ КП Вселенський Патріархат церковна журналістика забобони молодь вибори милосердя комуністи та Церква краєзнавство церква та політика Церква і політика Археологія та реставрація Доброчинність Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти шляхи єднання Католицька Церква Патріарх Алексій II УГКЦ автокефалія церква і суспільство українська християнська культура розкол в Україні монастирі та храми України Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада секти Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора Ющенко педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина постать у Церкві Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ іконопис






Рейтинг@Mail.ru






До 425-ої річниці з дня смерті Івана Федорова

  02 December 2008


Степан Бецко, м. Львів

В Росії

Де народився Іван Федоров, у кого навчався своєї майстерності, про це не збереглося достовірної інформації. Походив він із простої, незнатної родини. У Москві був дияконом церкви Миколая чудотворця, а водночас спільно з майстром-білорусом Петром Мстиславцем керував роботою царської друкарні.

Понад 400 років минуло з того часу, як Іван Федоров видав свою знамениту книгу - московського «Апостола», яка своїм значенням, високим рівнем поліграфічного та художнього виконання відкрила нову епоху у книгодрукуванні, а її творцеві принесла славу, яка живе й донині.

В усій спадщині Івана Федорова є глибока самобутність і національна своєрідність. У своїй багатогранній творчості Федоров опирався переважно на мистецькі традиції російського народу. З них черпав мотиви і образи для численних орнаментальних і фігурних композицій своїх книг.

Видавши «Апостола» 1564 року і «Часовник» 1565 року, Іван Федоров і Петро Мстиславець змушені були залишити Москву і виїхати за межі держави.

 

На землі білоруській

Перебуваючи за поза батьківщиною, І.Федоров ніколи не забував свого походження. Підписуючи зарубіжні видання, друкар до свого прізвища неодмінно додавав: «печатник з Москвы»,  «сын з Москвы», «москвитин». Разом із тим, Федоров високо шанував культуру того народу, на землі якого довелось йому жити. Зокрема, Україна стала для нього другою батьківщиною. Він старанно вивчав мистецьку культуру братнього народу та широко використав у своїй творчості елементи українського мистецтва. У численних орнаментальних композиціях, якими прикрашено книги Івана Федорова, видані в Україні, виразно проступають риси місцевого книжкового та декоративно-прикладного мистецтва.

На долю Івана Федорова також випала честь відновити книгодрукування в Білорусі, розпочате там місцевим друкарем Георгіем Скориною. У родовому місті князя Григорія Ходкевича Заблудові (Західна Білорусь)  першодрукарі Іван Федоров і Петро Мстиславець спільно видрукували «Євангеліє учительноє» (1569 р.). Наступного, 1570 року Іван Федоров вже сам надрукував у заблудівській друкарні «Псалтир з часословом».

Після виходу в світ «Псалтиря» князь Ходкевич вирішив закрити друкарню, а друкареві за ретельну службу дарує «весь немалую» - один із своїх маєтків і пропонує зайнятися землеробством. Але друкаря не приваблювало «життя хліборобське». Сам він згадував пізніше: «Не личило мені вік свій проводити за плугом чи сіючи зерно. Бо замість плуга я володію мистецтвом знарядь для праці руками, а замість житніх зерен маю розсівати по світові зерна духовні і всім по черзі роздавати поживу духовну...». Це була відповідь людини, яка добре розуміла важливість розпочатої нею справи, яка вважала видання книг сенсом і метою свого життя.

 

 

В Україні

Іван Федоров вирішив заснувати власну друкарню. Саме це мав він на меті, коли покинув Заблудів і вирушив до старовинного Львова. У центральній частині міста почало формуватись Успенське братство, яке з другої половини XVI століття особливо пожвавило свою діяльність, вело боротьбу проти шляхетсько-католицької агресії. Ця боротьба, що розгорталася й на ідеологічному полі, потребувала значної кількості літератури, яку можна було б протиставити католицькій пропаганді. Іван Федоров міг сподіватись на те, що братства використають такий могутній засіб боротьби, як книгодрукування.

До Львова Іван Федоров прибув восени 1572 року. Для устаткування верстата, виготовлення шрифту, купівлі паперу та інших потреб друкарні необхідно було мати значні кошти. Перші кроки Федорова по заснуванню друкарні у Львові не були щасливими. Серед «багатых и благородних» не знайшлось прихильників його справи.

Все ж Федоров здобув кошти на устаткування друкарні. Дружню допомогу першодрукар дістав від простих незаможних людей, які зрозуміли значення його діяльності.

25 лютого 1573 року Іван Федоров розпочав, а 15 лютого 1574 року закінчив працю над першою друкованою книгою в Україні. Це був його знаменитий львівський «Апостол».

У Львові Іван Федоров, «ради скорого младенческого научения»,  друкує «Буквар». Саме він вперше звернувся до видання книги світського характеру. Відання у Львові першого підручника - «Букваря» - стало явищем великої культурно-історичної ваги. В умовах шаленого наступу католицької пропаганди, яка намагалася дискредитувати українську мову та культуру, підручники, подібні до «Букваря», що призначався для широких верств «християнського руського народу греческого закону», могли відіграти чималу роль.

У 1575-1582 рр. Іван Федоров постійно жив на Волині  - в Дермані, а згодом в Острозі, куди його запросив князь Костянтин Острозький, який мав намір відкрити друкарню і розпочати широку видавничу діяльність.

В острозькій друкарні Іваном Федоровим були надруковані «Буквар», «Новий Завіт з Псалтирем», «Хронологія» і монументальне видання Острозької «Біблії».

Острозькі православні видання викликали велике занепокоєння серед католицької верхівки. Книги Івана Федорова, насамперед Острозька «Біблія», були внеском у боротьбу проти католицької експансії, насильницького ополячування українського народу.

У березні 1582 року друкар переїхав до Львова. Жив він  під горою Льва, поблизу Високого замку. Своїм ремеслом першодрукар не збагатився, ніякого нерухомого майна не нажив.

Ще в дорозі або незабаром після повернення до Львова друкар Іван Федоров захворів і 15 грудня (5 грудня за старим стилем) 1583 року помер.

Поховано першодрукаря на Підзамчі в огорожі Онуфріївського монастиря. Через кілька років люди поклали на могилі плиту з таким написом: «Иоан Федоровичь  друкарь  москвитинь, котрый своим тщанием друкованиє занедбалоє обновил. . . друкарь книг пред тым не виданых...».

 

Людина епохи Відродження

Заслуги Івана Федорова перед українською культурою, українським мистецтвом є воістину неоціненними. Вони визначаються  не тільки його надзвичайно плідною творчістю, особистим великим внеском у розвиток українського книжкового мистецтва. До участі у виданні книг він активно залучав місцевих майстрів, художників, граверів і таким чином сприяв росту і вихованню національних кадрів українських митців, започаткував і дав поштовх розвитку новому виду графічного мистецтва на Україні - гравюрі.

Іван Федоров був всебічно освіченою передовою людиною свого часу. Йому були зрозумілі і близькі гуманістичні ідеали епохи Відродження. Наполегливе вивчення і глибоке творче використання кращих елементів цього мистецтва свідчить про творчу активність першодрукаря, про його намагання розширити коло образів, поповнити їх новими мистецькими цінностями.

У своїй благородній діяльності на ниві книгодрукування Іван Федоров завжди орієнтувався на народ, на тих, для кого він трудився, для кого видавав свої книги. Звідси народність і реалістичність його мистецтва, звідси той глибокий слід, який залишив друкар своєю творчістю в книжковому мистецтві. Традиції Івана Федорова забезпечили нашій книзі самобутній і оригінальний шлях розвитку.

На озброєнні тих, хто сьогодні трудиться над виданням книг, - досконала сучасна поліграфічна техніка, нові матеріали, найрізноманітніші засоби художнього і технічного оформлення. Але якими б не були успіхи книговидавничої справи в нашій країні, як би не просунулось вперед мистецтво оформлення книги, нас завжди хвилюватиме життєвий і творчий подвиг Івана Федорова, російського і українського першодрукаря, просвітителя, талановитого художника, видатного діяча вітчизняної культури.