УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 74 відвідувачів

Теги
Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність автокефалія іконопис вибори Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ забобони конфлікти діаспора Археологія та реставрація секти церква та політика милосердя Голодомор краєзнавство педагогіка Церква і влада УГКЦ УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України постать у Церкві церква і суспільство Церква і медицина українська християнська культура Ющенко розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Мазепа Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат церковна журналістика Церква і політика Патріарх Алексій II молодь комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






Первісток Православ’я на Таврійських землях

Сергій БАРШАЙ

Успенський собор у Херсоні почали будувати в 1786 році, тобто через вісім років після заснування самого міста. У подальшому духовному житті Херсонського краю цей храм відігравав домінуючу роль.

Ініціатором побудови Успенського храму стала купецька громада Херсона. Кошти на будівництво виділили купці Петро Фендріков та Іван Сизарьов. Завершення будівельних робіт та освячення нового собору відбулося 1798 року – через 12 років після початку будівництва. Усередині храму було встановлено розкішний іконостас, прикрашений різним декором. Через 30 років після освячення Успенській церкві було надано статус соборного храму міста. У 50-х роках ХІХ ст., після установлення в Херсоні кафедри вікарного єпископа, Успенський собор став кафедральним.

— Наш храм завжди був центром духовного і громадського життя краю, — розповідає нинішній настоятель Успенського собору архімандрит Олексій (Феодоров). — Від самого початку в ньому відбувалися всі знаменні події міста. Його відвідували всі імператори, які бували в нашому місті, також тут несли служіння прославлені сьогодні в лику святих святитель Херсонський Інокентій (Борисов), та новомученики святителі Анатолій і Прокопій.

Перша половина ХХ ст. стала чорною сторінкою в історії нашої Церкви. Однією з перших жертв післяреволюційних часів у Херсоні став його кафедральний собор. Цікаво, що формально підставою для закриття храму послужило відповідне рішення загальних зборів вантажників Херсонського порту. Визначну пам’ятку архітектури, збудовану в стилі раннього класицизму, було розграбовано, а соборний купол та дзвіницю – знищено. У стінах храму, який вважався душею міста та його символом, з 1930-х років облаштували Будинок фізкультури місцевого заводу імені Петровського. Лише на невеличкий період під час війни віруючі змогли повернутися до рідної церкви, щоб відродити її як святиню.

У післявоєнні роки історичний кафедральний собор Херсонських єпископів було перетворено на Палац спорту. Тривалі десятиліття віруючі херсонці з болем у душі споглядали поступове нищення рідного храму. Спотворена святиня, позбавлена куполу та дзвіниці, своїм виглядом свідчила як про великий творчий геній наших предків, які змогли звести подібну красу, так і про глибину морального і духовного падіння їхніх нащадків, у яких вистачило совісті на подібне блюзнірство.

Час для відродження храму настав на початку 1990-х років. Приміщення нарешті було звільнено від його попередніх мешканців та передано громаді віруючих. Від того часу собор поступово повертає собі свій первісний вигляд.

– Весь тягар відродження сплюндрованої святині впав на плечі невеличкої громади, – продовжує розповідь отець Олексій. – Після передачі храму православній громаді віруючі своїми руками стали розбирати завали, залишені минулими господарями. Адже храм був перепланований, у ньому були і волейбольний майданчик, і зал для атлетів, а у вівтарі знаходились умивальники та туалет. І ось невеличка православна громада взяла на себе цей великий труд – відновлення собору. Досить літні жінки та чоловіки переносили великі купи сміття, розбирали перегородки, намагалися відновити опалювальну систему.

Сьогодні всередині храм розділений на дві половини. Поки в центральній частині собору тривають відновлювальні роботи, віруючі збираються на молитву в його західній частині, де облаштовано невеличкий храм. Божественна літургія тут уже кілька років звершується щодня.

А молода громада не планує обмежуватися лише відродженням собору. Вона хоче відродити увесь комплекс соборних споруд, як це було до революції.

– Окрім власне храму, громаді Успенського собору раніше належали і сусідні будинки – усього вісім споруд, – розповідає архімандрит Олексій. – Разом вони створювали єдиний архітектурно-історичний комплекс, у якому розміщувались недільна школа, богадільня, їдальня для бідних, бібліотека. Сьогодні ми хотіли б відновити колишню благодійницьку роботу собору. Тоді він знову став би тим джерелом духовної благодаті, яким був колись.

Тому громада сподівається на те, що місцева влада поверне їй хоча б частину колишнього майна.

А православний Херсон від початку славився не лише своєю широкою благодійницькою роботою, але й багатством архітектурної палітри. Розмаїття архітектури херсонських храмів зайвий раз свідчить про багату та різнобарвну історію і самого міста. Тут переплелися український, російський, грецький та римський стилі. У ньому певний період проживали видатний полководець Олександр Суворов та засновник Чорноморського флоту святий Феодор Ушаков. Не дивно, що перший храм в Україні, освячений в ім’я святого адмірала після його канонізації, постав саме у Херсоні. Храм було зведено в міському парку в пам’ять загиблих працівників міліції на кошти їхніх колег.

Зводячи нові святині, жителі міста не забувають і про свої найстаріші храми. Сьогодні завершується реконструкція першого храму Херсона, зведеного на території його фортеці – собору святої Катерини. В його стінах знайшов упокоєння прах засновника міста – генерала-губернатора Григорія Потьомкіна. Символом духовного одужання міста після десятиліть безбожництва можна вважати і відродження соборного храму Херсона – Успенського собору. Ключовим моментом у його реставрації стало увічнення куполу позолоченим хрестом, що відбулося в вересні 2005 року. Новий соборний хрест робить херсонський храм відомим на всю Україну, адже поки що подібних за розмірами хрестів у нас не встановлювали ніде – його висота сягає понад шість метрів.

З увінченням соборного куполу святим хрестом жителі Херсону не лише отримали завершеної форми собор, головне те, що місто нарешті виправило історичну несправедливість. Хрест над головним собором відтепер символізуватиме повернення нинішнього покоління до віри своїх батьків, усвідомлення помилок. Нарешті, хрест свідчитиме про всеперемагаючу і всеохоплюючу силу Христової проповіді на землях православної України – від її заходу до сходу, від центральних регіонів до благословенних земель південного Причорномор’я – святої православної Таврії.

 

Дивіться фотоальбом на сайті "Перший Православний".