УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 114 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада молодь монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ Голодомор Церква і політика конфлікти церква та політика українська християнська культура шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора забобони автокефалія розкол в Україні вибори Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра Доброчинність педагогіка комуністи та Церква церква і суспільство Католицька Церква милосердя Мазепа секти УПЦ КП церковна журналістика Церква і медицина Ющенко постать у Церкві краєзнавство Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат іконопис






Рейтинг@Mail.ru






Духовний квітник



10 років тому відродився Свято-Стрітенський Михнівський жіночий монастир. Усе життя сестер обителі - у праці та молитовних подвигах, проте престольне свято - Стрітення Господнє - день привітань, відпочинку та радості.

У ХVІІ столітті серед непрохідних боліт у лісовій гущавині волинські ченці збудували Стрітенський православний чоловічий монастир у містечку Михнівка, неподалік від Камінь-Каширського та річки Турії. Заснування монастиря пов'язують з іменем православного козацького старшини Філона Яловецького, якому належала Михнівка. На його прохання для заселення цієї місцевості містечку надали Магдебурзьке право й незабаром сюди приїхали багато людей. Більшість з них були віруючими, тому взяли активну участь у будівництві Свято-Стрітенського храму. У 1642 році дерев'яний однокупольний храм постав у центрі монастирських будівель. Навколо нього знаходилися келії для іноків-пустельників, які прийшли з Вербського і Мілецького монастирів.

Свято-Стрітенський монастир був духовною фортецею, що протистояла знищенню православної віри. Боротьба Філона Яловецького - одного з засновників Луцького Хрестовоздвиженського братства - закінчилася трагічно. Вороги Православ'я не могли вибачити йому активної діяльності; вони помстилися через дружину Яловецького - фанатичну польську католичку. Історик М.Теодорович оповідає, що вона отруїла свого чоловіка, аби католики захопили монастир. Вірні Яловецькому сподвижники поховали його під дерев'яною підлогою збудованої ним церкви.

Храм повернули православним лише у 1795 році.

Під час реконструкції церкви робітники під підлогою виявили рештки поховання. В цій церкві зберігався «Апостол» львівського друку 1639 року і «Тріодь» Комаровського 1642 року.

Село Михнівка зникло з карти району. М.Теодорович оповідає, що коли він був тут у 1888 році, то бачив лише три напівзруйновані будівлі, які знаходилися на невеликому клаптику церковної землі. О.Цинкаловський уточнює, що жителі були виселені за те, що не погоджувалися  відбувати панщину, саме містечко було сплюндроване і навіть місце заоране.

1961 року була заборонена діяльність релігійного об'єднання, а з 1989 року вона відновилася.

У відбудові Свято-Стрітенського храму активну участь брав громадянин села Бузаки Іван Дерчик.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 3 травня 1996 року (журнал №16), згідно з рапортом архієпископа Нифонта, було відкрито Свято-Стрітенський   Михнівський   жіночий   монастир. Нині в обителі на чолі з ігуменею Серафимою (Селеверстовою) проживають 38 сестер, серед них 9 монахинь, 17 інокинь та 12 послушниць. У монастирі здійснюють пастирське служіння три священики та диякон.

Монастир має Свято-Стрітенський храм (пам'ятник архітектури 1642 року) та Свято-Покровський домовий храм, який було збудовано разом з триповерховим житловим корпусом у 1998 році.

За роки існування монастиря, завдяки невтомній праці сестер та мудрому  керівництву духівника протопресвітера Івана Хільчука, монастир було розширено та щедро оздоблено. У короткі строки були зведені житловий триповерховий будинок для сестер з домовою Свято-Покровською церквою, два будинки для паломників, кам'яна огорожа навколо монастирського двору, капличка над колодязем, будиночок для духівника обителі та допоміжні господарські будівлі. Майже завершилося будівництво нового корпусу для сестер та величного храму на честь святих апостолів Петра і Павла.

Кожного року під час літніх канікул 8-10 вихованців Волинської духовної семінарії несуть послух у монастирі, допомагають у господарстві та будівництві.

Щоденне монастирське життя підпорядковане суворому уставу. Всі господарські роботи сестри виконують сестрами власноруч.

Хор монахинь Михнівського монастиря завжди бере участь у щорічному благодійному концерті, кошти з якого віддають на утримання дітей-сиріт. Насельниці обителі допомагають проведенню дитячо-юнацьких конференцій на базі ВДС; учасники кожної з них обов'язково звершують паломництво до цього монастиря. Влітку 2005 року в монастирі відпочивала група дітей-сиріт зі Словаччини.

Незважаючи на скрутне сьогодення, люди невпинним потоком ідуть у цей духовний квітник за порадою, молитвою і духовною підтримкою.  

Адреса: 44500, Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, село Михнівка, тел.: (03357) 3-97-41.

Про сучасну діяльність монастиря дивіться фоторепортаж.