УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 159 відвідувачів

Теги
Патріарх Алексій II українська християнська культура Києво-Печерська Лавра краєзнавство Ющенко милосердя Голодомор Президент Віктор Ющенко УПЦ КП церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) молодь діаспора Католицька Церква Церква і медицина Священний Синод УПЦ комуністи та Церква вибори Доброчинність Мазепа Церква і політика педагогіка Вселенський Патріархат автокефалія іконопис Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство секти постать у Церкві Церква і влада монастирі та храми України Археологія та реставрація церква та політика конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ розкол в Україні забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання






Рейтинг@Mail.ru






Двадцять днів святими місцями Сходу

150 паломників з України на чолі з митрополитом Вінницьким і Могилів-Подільським Макарієм повернулися додому. Пропонуємо враження наших кореспондентів від поїздки.

Диякон Владислав Демченко, Вінниця

Ніби одна яскрава мить промайнули двадцять днів подорожі, яку нещодавно здійснили 150 паломників з України на чолі з митрополитом Вінницьким і Могилів-Подільським Макарієм святими місцями Сходу. Позаду залишилися три країни: Туреччина, Ізраїль та Єгипет і чотири моря: Чорне, Мармурове. Егейське і Середземне, які паломники перетнули двічі на комфортабельному судні «Казань», що на певний час стало для усіх і домівкою, і храмом.

У серцях паломників назавжди залишаться прекрасні миті знайомств і духовного спілкування з віруючими з різних куточків України, серед яких були п'ять архієреїв і майже тридцять священнослужителів Української Православної Церкви, а також багато ченців і черниць. В облаштованому на кораблі храмі паломники щодня читали ранкові й вечірні молитви, брали участь у богослужіннях, які по черзі звершували митрополит Вінницький і Могилів-Подільский Макарій, архієпископи: Криворозький і Нікопольський Єфрем, Хустський і Виноградівський Іоанн, Полтавський і Кременчуцький Филип та єпископ Шаргородський Пантелеїмон.

Після першої недільної Літургії 29 жовтня на кораблі відбувся хресний хід по верхній палубі. Якщо на початку хресного ходу небо було похмурим і затягнутим хмарами, то наприкінці спільної молитви засяяло яскраве сонце і на небі не залишилося жодної хмаринки. Це відбулося поблизу грецького острову Тілос, у районі якого на кораблі відбулася ще одна приємна подія. Вінницьке подружжя Кушніруків - Алла та Анатолій, які вже майже двадцять років прожили разом, вирішили взяти церковний шлюб, щоби, нарешті, узаконити свої стосунки перед Богом. Таїнство вінчання звершували у корабельному храмі на честь святителя Миколая, після чого на верхній палубі нову християнську сім'ю привітали владика Макарій, капітан судна та паломники, які щиро раділи разом з «молодятами».

Окрасою паломницької групи став криворізький молодіжний хор, який не тільки співав під час Літургії та молебнів, але й влаштував великий концерт, під час якого лунали духовні піснеспіви, народні, дитячі та жартівливі пісні, які зігріли серця слухачів і нагадали про батьківщину. Теплі слова подяки заслужили діти від паломників, а митрополит Макарій порівняв їх з квітами, що розцвіли в холодній пустелі бездуховності, якою ще зовсім нещодавно була наша країна. Владика подякував керівнику дитячого колективу Наталії Славтич та настоятелю храму, в якому співає хор, протоієрею Анатолію Риженку за самовіддану працю.

Були на кораблі як веселі, так і сумні хвили. 30 жовтня теплохід «Казань» вийшов у район Середземного моря, де 8 березня цього року затонуло вантажне судно «Теклівка», що належало тій самій суднохідній компанії, що й наш теплохід. На цьому місці загинули чотири члени екіпажу «Теклівки», яких паломники пом'янули заупокійною молитвою, а моряки, за традицією, спустили на воду живі вінки на пам'ять про загиблих. Капітан Василь Боровський розповів про важку й часто небезпечну працю моряків та закликав віруючих завжди молитися за тих, хто плаває морем і просити для них Божої допомоги й милості.

Не перелічити усіх подій, якими була переповнена паломницька поїздка, але найголовнішим, звичайно, було відвідання храму Воскресіння в Єрусалимі та нічна Божественна літургія на Гробі Господньому. Цьому передувала зустріч паломників з Патріархом Єрусалимським Феофілактом у Патріаршій резиденції. Спілкуючись з Його Святістю, митрополит Макарій від імені усіх присутніх подякував за гарний прийом, який свідчить про добрі духовні й братні стосунки між Українською Православною Церквою та Єрусалимською Патріархією і про підтримку останньою віруючих канонічної Церкви в Україні. Патріарх Єрусалимський, у свою чергу, підтвердив ці слова владики Макарія та висловив щиру радість, що паломники з України мають можливість відвідувати святині Єрусалима й Палестини, до яких прагне серце кожної віруючої людини. Наприкінці бесіди Патріарх вручив українським архієреям панагії, а священикам та ігуменям хрести. Не залишилися без подарунків і звичайні паломники, кожен з яких отримав з рук Його Святості невеличкий сувенір.

За чотири дні, проведені на Святій Землі, паломники відвідали святині Віфлеєма, де на місці народження Спасителя відправили Божественну літургію, Назарет і Галілею, побували на горі Фавор та в Іудейській пустелі, помолилися в Гефсиманії та пройшли хресним шляхом Спасителя вулицями Єрусалима, несучи за місцевою традицією символічний хрест і згадуючи страждання Господа.

Прощалися паломники зі Святою Землею з сумом, бо дуже ще хотілося надихатися благодатним повітрям місцевих храмів і ще раз доторкнутися до святинь, пов'язаних із життям Спасителя, Божої Матері та святих апостолів. Дивлячись на вогники порту Хайфа, які поступово віддалялися, мимоволі переводили погляд на гору Кармель, яка височіє над портовим містом, і згадували пророка Іллю, котрий подвизався тут, і просили святого помолитися за благополучний подальший шлях.

А попереду було єгипетське місто Порт-Саїд - колишня Олександрія, заснована на березі Середземного моря великим завойовником Олександром Македонським. Тут паломників зустрічав автобус, який доправив їх до гори Синай, де опівночі розпочалося сходження на вершину. Під яскравим світлом повного місяця, за цілковитої відсутності найменшого вітерцю, це сходження справляло незабутнє враження. І найбільшою розрадою на вершині Синаю стала Божественна літургія, під час якої паломники причастилися Святих Христових Таїн. А після богослужіння всі, хто зійшов на святу гору, де колись Господь дарував Мойсею заповіді, зустрічали схід сонця, який особливо прекрасний у горах і надихає на славослів'я Творцеві.

Пам'ятним було відвідування монастиря святої Катерини біля Синаю, де знаходиться неопалима купина, колишнього храму святої Софії Константинопольської у сучасному Стамбулі, де паломники також побували у Влахернському храмі Пресвятої Богородиці та храмі Живоносного Джерела.

...Повертаючись додому всі згадували приємні моменти поїздки. Розповів про свої враження головний організатор і духовний керівник групи митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Макарій. «Для мене це четверта поїздка на Святу Землю, - сказав владика. - Четверта й особлива. Я б не ставив її в один ряд з тими поїздками, які відбувалися колись. Це паломництво звершувалося в особливих для мене умовах. Як ви знаєте, я не можу як слід триматися на своїх ногах унаслідок травми, яку отримав декілька років тому. Відтоді я їжджу на спеціальному візочку й на ньому ж звершую богослужіння. Таке рідко буває в Православній Церкві, але це - моя реальність. Щодо цієї поїздки, то можу засвідчити, що на нашому кораблі зібралися люди-однодумці, яких об'єднувало одне щире бажання - поїхати до Святої Землі й вклонитися біля її святинь Ісусу Христу. В нас було бажання оновити своє життя, зробити його норми наближеними до учення Господа. Я вважаю, що кожен по своїй вірі досяг цієї мети. Паломництво - це своєрідний подвиг, адже людина під час подорожі до святині відмовляє собі в тому, до чого звикла у повсякденному житті, спонукає трудитися не тільки тіло, а й розум і серце, щоб осмислити, до якої святині підходить і до чого спонукає ця зустріч з Божою благодаттю. Це і є справжній подвиг, вірніше початок подвигу всього життя, яке також можна назвати паломництвом - паломництвом у Горній, Небесний Єрусалим».

Протодиакон Анотолий Беденко

13 ноября в морской порт г. Одессы возвратилась паломническая группа

Это путешествие на Святую Землю возглавлял Митрополит Винницкий и Могилев-Подольский Макарий. Также в паломничестве участвовали архиепископ Криворожский и Никопольский Ефрем,  архиепископ Хустский и Виноградовский Иоанн, архиепископ Полтавский и Кременчугский Филипп, и епископ Шаргородский Пантелеимон.

Высокопреосвященнейший владыка Ефрем любезно согласился поделиться впечатлениями о поездке.

            Паломники в основном были из двух епархий - Винницкой и Криворожской. Из Криворожской епархии были игумен Николай наместник Свято-Владимирского мужского монастыря, игуменья Анастасия, настоятельница Свято-Покровского женского монастыря и делегация из воскресной школы храма Рождества Пресвятой Богородицы во главе с настоятелем прот. Анатолием Рыженко, они же и составили прекрасный хор, который всю поездку помогал при совершении богослужений, молебнов, акафистов и Литургий.

            На пароходе «Казань» был устроен временный храм в честь святителя Николая, на котором совершались ежедневные богослужения. На пароходе было совершено три Божественных литургии, а также ежедневно совершалось монашеское правило, утренние, вечерние молитвы, акафисты  святителю Николаю и Божией Матери.

Первым пунктом паломнической поездки был святой град Константинополь, где мы сразу направились на поклонение к святыням. Прежде всего, это была Влахернская церковь известная чудесным явлением Покровы Пресвятой Богородицы. Также посетили храм Живоносный источник рядом, где находится усыпальница вселенских патриархов, посетили резиденцию вселенского патриарха. Надо сказать, что Православие в Стамбуле притесняемо, потому что невозможно увидеть ни куполов храмов, ни крестов на них, нельзя услышать тут и колокольного звона.

После посещения Константинополя сразу же на корабле отправились в Хайфу - израильский морской порт, который принимает паломников. Прибыв в Хайфу, посетили город Корнил, где находится пещера пророка Илии. На этой горе находится три храма принадлежащие Русской, Греческой и Католической церкви. В этот же день отправились в Яффу, посетили храм св.праведной Тавифы, которую воскресил ап. Петр. Храм был  построен на месте ее погребения. Место ее погребения сохранилось до наших дней. Там сейчас храм Русской миссии, где служит игумен Пимен, что примечательно - родом из Криворожского района.

Кульминацией паломничества стало посещение святого града Иерусалима. Нас встретил архимандрит Тихон начальник Русской духовной миссии, который и организовал паломничество. Первым делом посетили Патриарха Иерусалимской церкви Феофила III. Надо сказать, что патриарх любезно принял нашу делегацию, благословил нас на посещение святых мест и предоставил возможность совершить две литургии. На следующий день мы отправились в Вифлеем. К сожалению это уже другое государство Палестина, поэтому нашу паломническую группу сопровождала полиция и пограничники. Рано утром в 6 часов утра мы молились в храме, где родился Господь наш Иисус Христос. С нами совершал литургию и владыка Феофилакт наместник монастыря, который находится возле этой пещеры. Надо сказать, что владыка Феофилакт очень дружелюбно к нам отнесся. После литургии мы имели прекрасное общение.

После этого направились в долину пастушков. Храм построен на месте,  где ангелы возвестили пастухам о том, что родился Христос. То были трогательные минуты. После Вифлеемского храма мы вернулись в Иерусалим. Конечно сразу же мы стали посещать места связанные с земной жизнью Господа нашего Иисуса Христа - это и оливковый сад, где Христос молился, храм Воскресения Христова, святую кувуклию, поклонились камню, на котором лежало тело Христа, поднялись на святую Голгофу. Также мы посетили Русский женский Горненский монастырь. Монастырь имеет такое название потому, что по преданию Дева Мария здесь встретилась со св. Елизаветой. Побывали в Хевроне у Маврийского дуба, к сожалению, на сегодняшний день он засох, но рядом выпускает корешки другой дуб. Надо сказать, что в Иерусалиме было организовано поклонение святыням в соответствие с хронологией произошедших событий. Нам предоставлялась возможность посетить все места. Покидая св. град Иерусалим мы посетили гору Фавор, Канну Галилиейскую, Назарет. Надо заметить, что матушка игуменья Георгия научила наш детский хор прекрасный псалом о Иерусалиме, который они исполнили, когда мы прощались с  городом. Это до слез расстрогало нас.

После мы отправились в Египет. Там поднялись на гору Синай, где была отслужена Божественная литургия, и по традиции там же встретили восход солнца. Также посетили другую часть Египта, где зашли в древний монастырь прп. Антония Великого, Павла Фивейского и другие христианские святыни. Удивило то, что в такой пустыни, в таком непроходимом месте находится такой прекрасный оазис. Для меня было очень замечательным впервые посещение места, где святое семейство спасалось от Ирода и пещеру, которая служила им пристанищем. Возле пещеры построен храм и бьет источник. Все это находится в Каире. Там же почитается дерево, под которым отдыхало святое семейство. Есть предание, что Божия Матерь просила хлеба у местных жителей, и ей было отказано и по сегодняшний день в этом районе города хлеб имеет горький вкус.

Надо сказать, что эта поездка запомнится нам надолго, особенно детям, учащимся воскресной школы, которые впервые побывали в таком длинном и интересном путешествии. Несмотря на трудности, которые выпадали в дороге (это и восьми бальный шторм, и многочасовое плавание), ничто не могло нарушить того благоговейного молитвенного настроя, который царил в душах паломников.

Благодарим Господа за благополучное возвращение домой и будем молиться Богу,  дабы Он сподобил нас еще раз побывать на Святой Земле.