УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 118 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ Голодомор Патріарх Алексій II забобони церковна журналістика педагогіка вибори діаспора УПЦ КП постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика розкол в Україні милосердя краєзнавство Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада Церква і медицина українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква конфлікти Археологія та реставрація Ющенко іконопис шляхи єднання комуністи та Церква церква і суспільство Церква і політика Києво-Печерська Лавра Доброчинність автокефалія монастирі та храми України секти Митрополит Володимир (Сабодан) молодь УГКЦ Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






Православний Херсон: Свято-Катерининський храм

  09 лютого 2007



Олександр Карпенко

Саме під такою назвою автор розпочинає серію розповідей про православні храми Херсона, як старовинні так і новозбудовані.

Свято-Катерининський собор - витвір видатного архітектора І.Є. Старова, найстаріша будівля на території колишньої Херсонської фортеці, одна з небагатьох споруд, що збереглися до нашого часу.

Будували її з 1781 по 1786 рік на території фортеці із блідо-жовтого, дуже красивого на вигляд інгулецького вапняку, в стилі руського класицизму з чотириколонним портиком тосканського ордера із західного фасаду, де над колонадою було начертано бронзовими позолоченими літерами «Спасителю рода человеческого Екатерине ІІ посвящается». Чіткі величні пропорції будівлі створюють відчуття урочистості й простору - при відносно невеликих розмірах і простоті внутрішнього оформлення. Завершує споруду невисокий купол. В зовнішніх нішах розташовані шість скульптурних зображень святих, які спеціально замовили для цього собору відомому скульптору Г.Т. Замараєву. Символічне значення мають, наприклад, ось ці - біля центрального входу: святий апостол Петро з ключами від раю та святий апостол Павло з мечем. Справа в тому, що Херсон повинен був стати південним Петербургом, і собор вважався одним із перших кроків на цьому шляху. Князь Потьомкін-Таврійський хотів цими фігурами нагадати, що ключі від Півдня (тобто земного раю) були здобуті мечем після тяжких боїв.

Нажаль, нині ми не можемо судити про іконостас храму в цілому і навіть про роботу майстра (художника XVIII століття Михайла Шибанова, з яким у 1783 році був підписаний контракт на створення іконостасу) загалом. Від колись рясно прикрашеного живописом та різьбленням іконостаса зараз залишилось всього одинадцять образів. Пошуки самого іконостаса чи якихось його фотозображень результатів не дали.

Будувалася церква під неусипним контролем Г. О. Потьомкіна і була присвячена Катерині ІІ. Почав будівництво Ганібал, а закінчив М.Корсаков.

Оскільки Потьомкін працював над благоустроєм Новоросії контролем імператриці, у 1787 році вона відвідала Херсон. Під час свого п'ятиденного відвідування молодого міста вона також побувала і в церкві, де на царському місці для неї було приготовано крісло.

Після своєї кончини від тривалої хвороби прах князя Потьомкіна-Таврійського особистим наказом Катерини ІІ відправили до Херсону, та поховали у підпільному склепі церкви святої Катерини. А в 1877 році над склепом поклали мармуровий надгробний пам'ятник-плиту, який зберігається в храмі й донині.

Західніше собору височіє триярусна дзвіниця, побудована в стилі класицизму. Вона споруджувалась тричі. Вперше - з 1800 по 1805 роки. Але будівля дала тріщину і похилилася. В 1806 році тимчасово поставили дерев'яну дзвіницю, але вона постраждала від пожежі. Третя, висотою до 26 метрів, була триярусною, з дзвоном у 112 пудів. Нині відреставрований лише нижній ярус.

За огорожею собору знаходяться декілька могил. Пам'ятники. Тут похований інженер-полковник М.Корсаков (кавалер орденів святого Володимира IV ступеня за будівництво Херсонської фортеці та святого Георгія IV ступеня за героїзм, проявлений у бою з турецьким флотом у Дніпровському лимані). Сподвижники О.В. Суворова: бригадир І.Горич, генерал-майор С. Волконський, І. Синельников, батько і син Меллер-Закомельські. На цих та інших могилах збереглися надгробки з епітафіями.

У результаті втілення в життя постанови ВЦВК від 8 березня 1922 року про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим, 5 травня, з храму було вилучено церковних цінностей вагою більше двох пудів. А у травні 1930 року храм був закритий. Згодом в ньому відкрили Херсонський антирелігійний музей. До Великої Вітчизняної війни собор використовувався як зерносховище.

На початку німецької окупації, в 1941 році, храм був знову освячений, (іконостасу XVIII століття вже не було, на його місці зробили новий, одноярусний, у який вставили уцілілі ікони), але настоятелю Катерининського собору, протоієрею Миколі Васильовичу Герасимову, німецьке командування заборонило служити за незгоду з діями німецького комісара.

У 1962 році собор знову закрили, а ікони передали до краєзнавчого музею. З тих пір у церкві розміщувалися то склад дров, то облкнигторг, то він стояв порожній. З 1970 року тут розташували перший на Україні Будинок пропаганди Херсонської облорганізації товариства охорони пам'яток історії та культури.

25 серпня 1991 року храм повернуто релігійній громаді УПЦ.

На даний момент в соборі проводяться служби.

При написанні матеріалу використано роботу Є. В. Горностаєва «Сторінками історії православних храмів Херсона». (Херсон, 1998 р.).

   
Свято-Катерининський собор. Центральний вхід

Свято-Катерининський собор. Центральний вхід
Крісло імператриці Катерини Великої в Свято-Катерининському соборі

Крісло імператриці Катерини Великої в Свято-Катерининському соборі
Могила князя Потьомкіна в Свято-Катерининському соборі

Могила князя Потьомкіна в Свято-Катерининському соборі
Дзвіниця Свято-Катерининського собору

Дзвіниця Свято-Катерининського собору
Поховання на території Свято-Катерининського собору

Поховання на території Свято-Катерининського собору