УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Доброчинність постать у Церкві УГКЦ діаспора конфлікти іконопис милосердя Священний Синод УПЦ українська християнська культура церква і суспільство секти монастирі та храми України Мазепа Ющенко забобони Археологія та реставрація Католицька Церква шляхи єднання автокефалія Голодомор УПЦ КП краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква Церква і політика молодь Вселенський Патріархат педагогіка церковна журналістика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина вибори Церква і влада Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






Паломництво у Вічне місто

  12 березня 2007


Віктор Мартиненко

«Всі дороги ведуть у Рим» - це древнє прислів'я прекрасно ілюструє всю значущість і велич Вічного міста як центру древнього світу, колиски  європейської цивілізації та культури. Крім цього визначним є Рим як місто святих апостолів Петра і Павла, які проповідували в ньому і прийняли тут мученицьку смерть. У Римі пролили кров за Христа тисячі мучеників, тут проповідували святителі нерозділеного християнства. Стараннями імператорів і пап у столицю всесвіту приводилися дорогоцінні реліквії, пов'язані із земним життям Господа Ісуса Христа. Під час хрестових походів та після падіння Візантії майже всі її святині - древні ікони, мощі святих, було перевезено на Захід, багато з них зберігаються в Римі.

Саме повітря Риму просочене проповіддю віри Христової, починаючи від самих апостолів. Звичайно, сьогоднішній дух західного християнства багато в чому інший, ніж був в перші століття, але ця присутність всеодно відчувається в кожному кроці по землі Риму.

Неможливо передати всіх вражень, що охоплюють тебе, коли йдеш вулицями Міста (саме так, «Urbe», називали його древні мешканці). Перед тобою наче розкриваються сторінки давно прочитаних історичних книг, коли торкаєшся кам'яних глиб давньоримського Форуму, древніх язичницьких храмів. Перед очима повстають страсні Євангелія, коли піднімаєшся Святими Сходами з Ієрусалимської резиденції Пілата, якими чотири рази йшов Господь, з благоговінням торкаєшся мармуру, де ступали ноги Христові. Із завмиранням серця згадуєш рядки з Діянь Апостольських, коли йдеш Аппієвою дорогою, заходиш в Мамертинську темницю, де перебували в ув'язненні апостоли Петро і Павел, або молишся перед веригами Первоверховного апостола. Оживають академічні лекції, коли ступаєш мозаїчною підлогою палацу Рівноапостольної цариці Єлени, або входиш в баптистерій, де прийняв хрещення імператор Костянтин.

З теплотою згадуються перечитані в дитинстві житія святих, коли гуляєш по саду дому Олексія чоловіка Божого, дивишся на арену Колізею, де пролилася кров тисяч мучеників, або ж проходиш підземними лабіринтами катакомб, де спочивали їхні тіла. Хочеться цілувати ці сходи, якими мученики йшли на смерть за ім'я Христове. Як ніколи відчуваєш зміст слів Символу віри «В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву», коли споглядаєш іконографічні фрески ІІ століття в катакомбах, чи прекрасні мозаїки V століття в римських базиліках.

Справжнім дарунком Божим стали для мене п'ять днів проведених в Римі, вони назавжди лишаться в пам'яті як духовний скарб паломництва та незабутніх вражень. Сам полюбляю читати розповіді про подорожі та святі місця, дивитися фотографії. Тож спробую коротко розповісти читачам про деякі святині Риму, в яких Господь сподобив побувати.

ВІЧНЕ МІСТО

За переказами Рим заснований Ромулом та Ремом, двома братами, яких вигодувала своїм молоком вовчиця, і саме тому символом цього міста є вовчиця з двома немовлятами. До 1960-х років на Капітолії тримали клітку з живою вовчицею.

Йдучи по сучасних римських вулицях, можеш легко на якийсь час забути, що ти живеш в XXI столітті: сучасність не вторгається так грубо і руйнівно в стародавню частину міста, як це відбулося, наприклад в Києві. У історичній частині немає жодної нової будівлі, жодної скляно-металевої конструкції. За 27 століть жодного разу не проносилася страшна революційна буря, що руйнує святі храми, історичні пам'ятники і що знищує старі назви вулиць і площ. Слід зазначити, що користуватися транспортом у Римі було б  злочином, оскільки саме пройшовши це місто пішки, можна його справді відчути. Тим більше, що історична частина міста не дуже велика - за розмірами не перевищує наш Луцьк. Кожна вулиця неповторна і унікальна. Все тут дихає древністю та історією. Багато будівель і пам'ятників, споруджених ще до Різдва Христового. Це місто було столицею імперії, східним рубежем якої була Месопотамія, а на заході вона включала Британію. Дослідники стверджують, що її населення в період найбільшої могутності складало близько 80 мільйонів чоловік. Християнство, перемігши, перетворило життя, але зберегло культурну і історичну спадщину. У цьому виявилися сила і благородство новозавітної релігії.

Духовним серцем Риму є мощі двох стовпів Церкви: первоверховних  апостолів Петра і Павла. Так багато в місті пов'язано з їх працями і мученицьким подвигом. Потрапити в Рим бажав апостол Павел. Знаходячись в 54-57 рр. в Ефесі, він мав намір, пройшовши Македонію й Ахаїю, йти до Єрусалиму, а потім відвідати столицю імперії: «Побувавши там, я маю

побачити і Рим» (Дії. 19:21). Про це він ще раз писав християнам Римської Церкви незадовго до своєї останньої подорожі з Коринфа до Єрусалиму: «Завжди благаю в молитвах моїх, щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас, бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження, тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю» (Рим.1:10-12). У 61-62 р. апостол був уже в Римі, куди він був доставлений в узах. Вериги (кайдани) ці збереглися. Вони знаходяться у спеціальній скарбниці Собору святого апостола Павла «За мурами».

Тут, в Римі, апостол написав декілька Послань: ефесянам, колосянам, 2-е до Тимофія.  Апостол пише про своє бажання бачити вірного помічника в справі благовіствування, але, знаючи про свій швидкий відхід із земного життя, з любов'ю спонукає до подвигу, тому що «усі, хто бажає жити побожно в

Христі Ісусі, будуть гнані» (2 Тим.3:12). Вся майже двотисячолітня історія християнства є виконанням цього пророцтва. Відноситься воно як до епох переслідування Церкви, так і до «мирних часів».

Ймовірно, Тимофій не застав в живих вчителя, але Господь з'єднав їх не тільки на Небі, але і на землі: їхні святі мощі знаходяться поряд під одним престолом в Соборі святого апостола Павла.

Про час прибуття до Риму апостола Петра є різні думки. Є підстава вважати, що він оселився в цьому місті після Павла. Плодом пастирських праць його були перше  і друге Соборні послання. Вказівка на це знаходиться в тексті: «Вітає вас обрана, як і ви, церква у Вавилоні і Марк, син мій» (1 Пет. 5:13).

У новозавітних священних письменників словом «Вавилон» називається Рим (Откр.14:8 й ін.). Тут же євангеліст Марк із слів апостола Петра написав Євангеліє. Цієї думки трималися древні християнські письменники (Папій, святий Іріней Ліонський, Климент Олександрійській).

ЦЕРКВА «QUO VADIS»

Коли імператор Нерон почав гоніння на християн, учні апостола Петра умовили його покинути Рим, щоб не втратити пастиря. З любові до них Петро погодився. Вийшовши з міста, на Аппієвій дорозі апостол зустрів у видінні Ісуса Христа. На питання «Господи, куди йдеш?» (латиною «Domine, Quo Vadis?»), Спаситель сказав: «Іду в Рим, щоб знову бути розіп'ятим». Зараз на цьому місці стоїть храм, що так і зветься -«Domine, Quo Vadis?». Надзвичайно мила і затишна церква, хоча входиш у неї просто з проїжджої частини. Серед підлоги храму є копія з каменя, на якому відбилися стопи Спасителя. Справжній камінь із слідами Господа знаходиться в церкві святого Севастіана в Римі. Апостол Петро, дізнавшись волю Спасителя, повернувся, щоб зазнати страждання і прийняти смерть.

МАМЕРТИНСЬКА ТЕМНИЦЯ

Перед своєю стратою апостол Петро був поміщений в Мамертинську темницю, яка знаходиться на спуску Капітолійського пагорба під церквою святого Йосифа Обручника. За свідченням історика Тита Лівія, темницю цю побудував в 640 році до Різдва Христового четвертий римський цар Анк Марций для найнебезпечніших злочинців. Найсуворіший нижній поверх, що не мав в давнину ні входу, ні світла (людей туди кидали через невеликий отвір) був споруджений шостим царем Сервієм Туллієм в 578 році до Різдва Христового. Сюди садили державних злочинців, засуджених на смерть. У неї були поміщені і святі апостоли Петро і Павел. У верхній темниці, в якій тепер розміщується церква в ім'я святого апостола Петра «В темниці», в стіні над сходами, що ведуть на нижній поверх, досі зберігся прикритий ґратами камінь з ликом апостола, що відбився у чудесний спосіб. За переказами, апостол Петро, якого заштовхнули у темницю грубі воїни, ударився обличчям об цей камінь. До цієї святині можна приложитися.

Нижня темниця являє собою невелике продовгувате приміщення, стіни - з природного каменя. Власне тут утримувалися апостоли Петро і Павло, досі зберігся невеликий мармуровий стовп, до якого були приковані обидва благовісники та джерело води, чудесно виведене з землі апостолом Петром для хрещення темничних вартових Прокеса і Мартініана та 47 ув'язнених.

У наступні віки Мамертинська темниця була місцем ув'язнення багатьох мучеників. Серед них: святий Адріан, його жінка Павлина, їхні діти Неон, Марія; Іполит, диякон римської Церкви; диякон Маркел; пресвітер Овсій; святий Сікст, папа римський; диякони Феліцисим і Агапіт та інші. Ми з благоговінням, чого не скажеш про чисельних туристів, спустилися в темницю, проспівали тропар та величання первоверховним апостолам, вмилися і напилися води з чудесного джерела.

СОБОР СВЯТОГО ПЕТРА

З Мамертінськой темниці апостолів Петра і Павла повели на страту. Благоговійна пам'ять християн зберегла місце, де апостоли попрощалися. На цьому місці по Остійській дорозі, стоїть церква на честь апостолів.

Апостола Петра відвели на Ватиканський пагорб, який розташований на правому березі річки Тибр. Тут знаходився цирк Нерона. У ньому святий апостол прийняв мученицьку смерть. Виконалися слова Спасителя: «коли ти був молодий, то підперезувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе, і поведе, куди не хочеш. Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога» (Ін.21:18-19). Як і Вчитель, апостол був зведений на хрест, але вважаючи себе недостойним прийняти страту як Христос, він зі смиренням просив розіп'яти його вниз головою. Тут же, на Ватиканському пагорбі, його поховали святий Климент та інші вірні учні. Місце це благоговійно зберігала пам'ять римських християн. Саме на цьому місці пізніше, коли в 1941 році проводилися розкопки, знайшли плиту з коротким і дуже виразним написом грецькою мовою: «Петро тут».

Спочатку на місті поховання Апостола було споруджено невеличкий храм. Його було розібрано, коли святий рівноапостольний Костянтин Великий вирішив в 326 році побудувати першу базиліку святого апостола Петра. Через 11 з половиною сторіч вирішено було побудувати на святих мощах Апостола величніший храм. Його будували 120 років (1506 - 1626).

Грандіозний собор святого Петра постав нашому погляду за довго до того, як ми наблизилися до межі найменшої держави світу (площа - 0,44 кв. км.; населення - близько 1 тис. чол.). При його споруді яскраво виявився людський геній. Знамениті архітектори, майстри і художники (Браманте, Рафаель, Мікеланджело та ін.) розкрили тут дані їм Богом дарування. Собор святого апостола Петра (Basilica di S. Pietro) - найбільший храм в християнському світі: його довжина - 186 м., ширина - 137,5 м., висота

куполу - 132,5 м., площа - 15.160 кв. м. У соборі 44 вівтарі. Храм вміщує 70 тисяч людей. З великою майстерністю його прикрашено творами із золота, срібла, мармуру і інших матеріалів. Хоча досконалість архітектурних форм, витончене оформлення інтер'єру, сміливість інженерно-будівельних рішень, поза сумнівом, вражають, проте, душа тягнеться до святинь, яких тут багато. Вони складають справжні скарби не тільки собору, але й усього Риму. Тут покояться мощі великих святителів, без яких неможливо уявити Вселенську Церкву: Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, Григорія Двоєслова і Льва Великого і ще десятків святих. Головною святинею є, звичайно ж, мощі святого Первоверховного апостола Петра. Над місцем поховання апостола встановлений головний престол, на якому служить тільки Папа Римський. Над величним балдахіном - слова Спасителя до Свого учня грецькою мовою: «Паси агнців Моїх».

У 1952 - 1965 роках тут проводилися розкопки. Були виявлені загорнені в пурпурову тканину із золотими нитками святі останки апостола. На прохання римського священноначалія були проведені історичні, топографічні, епіграфічні і антропологічні дослідження, які підтвердили, що знайдені мощі належать святому апостолу Петру. Зокрема, було встановлено, що кістки належать чоловіку старше 60 років, що жив в I столітті.

БАЗИЛІКА СВЯТОГО ПАВЛА «НА ТРЬОХ ФОНТАНАХ»

Апостола Павла привели для страти в заміську місцевість, яка називається Сальвійські води. Як римський громадянин, він не міг бути розіп'ятий. Тут його обезголовили. З рани витекла кров з молоком, а відрубана голова, при падінні тричі ударилася об землю і на цих трьох місцях забили три джерела, або три фонтани води, які виділяють воду до цього часу. Від цих трьох фонтанів й отримала назву збудована тут церква і монастир. У храмі зберігається невеликий стовп, на якому апостол Павло був усічений мечем.

На території цього ж монастиря знаходяться ще два древніх храми. Церква святого мученика Вікентія і преподобномученика Анастасія Персянина збудована в VII столітті, в ній під престолом почивають мощі цих угодників. Другий храм - на честь Божої Матері, в крипті під ним поховані тіла святих мучеників Зенона трибуна (воєначальника) і ще 10203 воїнів, що прийняли з ним смерть за Ім'я Христове в 209 році.

БАЗИЛІКА СВЯТОГО ПАВЛА «ЗА МУРАМИ»

Збудована над місцем поховання святого апостола. Древній храм, зведений святим Костянтином був зруйнований пожежею у 1823 році. Лишилася лише вівтарна частина, престол і балдахін над ним - й дотепер можна побачити прекрасну мозаїку V століття в апсиді храму. Храм було відбудовано і тепер він є другою за розмірами церквою Риму після ватиканського собору святого Петра. В крипті під головним престолом знаходиться могила святого Павла. В результаті археологічних досліджень минулого року тут було виявлено древній саркофаг святого з написом: «Павло, апостол, мученик». Тут же, біля свого учителя покоїться і святий апостол Тимофій. Перед входом у храм розташований гарний портик, що складається зі 150 колон. У центрі його - значних розмірів мармурова скульптура апостола, який тримає в руці меч - знаряддя мучеництва. Навколо ростуть чотири великі пальми. Фронтон храму прикрашають гарні розписи. Як і більшість храмів Риму, собор святого Павла є базилікою (від грецького basileus - цар; «царський двір»). В античну епоху будівлі такої архітектури використовувалися для суду і інших громадських зібрань. Після торжества християнства цей тип архітектури поширився як найбільш прийнятний при побудові храмів, адже всередині могло поміститися багато богомольців.

СНІГ НА ЕСКВІЛІНСЬКОМУ ПАГОРБІ

Рим розташований на семи пагорбах. Назви їх звучать дещо по-аптечному: Авентін, Вемінал, Квірінал, Капітолій, Палатін, Есквілін і Целій. На одному з цих пагорбів - Есквілінському стоїть одна з найбільших базилік Риму, що вважається папською, - Санта Марія Маджоре. Останнє слово означає «велика», тобто найголовніша з присвячених Божій Матері (а їх у Римі більше 80). Її ще називають «Санта Марія делла Неві» («на снігу»).

Побудована вона була в 352 році при святому Ліверії, папі Римському, на пожертви патриція Іоанна. Він був бездітним і будучи чоловіком благочестивим, хотів віддати свої гроші на богоугодні справи. Якось цьому Іоанну і папі Ліверію в одну і ту ж ніч з'явилася Божа Матір і повеліла збудувати храм на тому місці, де випаде сніг. Наступного ранку вони дізналися, що на Есквілінському пагорбі лежить сніг. Це було 5 серпня, у найспекотнішу в Римі пору. В соборі є старовинна мозаїка XIII століття, яка зображає цю подію - святий Ліверій розгрібає лопатою сніг. В пам'ять про це, щороку 5 серпня після святкової меси відбувається цікаве дійство: зі спеціального люку в стелі храму на прихожан сиплються пелюстки білосніжних троянд. Ця базиліка - четверта по величині церква Риму і єдина, що майже цілком зберегла свій первісний вигляд.

Особливу цінність мають мозаїки V століття - в олтарній апсиді та 27 картин на старозавітні теми на стінах храму: Мелхіседек підносить патріарху Аврааму хліб і вино; Авраам зустрічає трьох Ангелів; Ісаак благословляє Іакова; пророк Мойсей в різні періоди його життя та ін. На ці мозаїчні зображення посилався папа римський Адріан захищаючи іконошанування в своєму посланні до Сьомого Вселенського Собору (787 року). Одна з головних святинь собору - чудотворна ікона Божої Матері, яка за переказами була написана святим апостолом Лукою. Під час епідемії чуми, що лютувала 590 року, з нею був звершений хресний хід. Під час нього святитель Григорій Великий побачив над мавзолеєм Адріана Ангела, що вкладав в ножни караючий меч. Моровиця відразу ж припинилася. Башту було перейменовано в Замок святого Ангела. На його даху до сьогодні стоїть статуя святого архангела Михаїла. Після дива ікона Божої Матері одержала назву «Спасіння народу римського» (Santa Maria Salus populi romani). На високих стовпах з позолоченої бронзи, обвитих пальмовими гілками, височіє покров (ківорій) над головним престолом. Під ним влаштовано нижній вівтар, куди ведуть мармурові сходи. Тут над престолом в особливому релікварії зберігаються ясла з Віфлеємської печери. В них лежав в різдвяну ніч Богонемовля Ісус. Привезені вони були з Палестини в 642 році. П'ять дощок, що складали ясла, зараз зберігаються в розібраному вигляді, складені разом. Тут же під престолом знаходяться мощі святого апостола Матвія, який був вибраний після Вознесіння Господнього замість Іуди-зрадника. Поряд знаходяться мощі святого апостола з 70-ти Єпафраса, якого святий апостол Павел називає «улюбленим співробітником нашим» (Кол. 1:7), блаженного Ієроніма Стридонського, перекладача Священного Писання латинською мовою.

ЛАТЕРАНСЬКИЙ СОБОР

На місці, де зараз стоїть базиліка на честь святого Предтечі, яка є кафедральним собором Риму і входить до числа чотирьох головних храмів Риму (найбільших і багатих святинями), знаходився палац консула Плавтія Латерана. Імператор Максиміан подарував його своїй дочці Фавсті, яка була дружиною святого імператора Костянтина. Перший християнський цар у 324 році перетворив палац у церкву. Спочатку базиліка була освячена папою Сильвестром на честь Всемилостивого Спаса. Пізніше собор був присвячений святому Іоанну Хрестителю. Тому він зараз називається San Giovanni in Laterano. Храм кілька разів перебудовувався. Найбільшу реконструкцію провів в 1646-49 роках Лоренцо Берніні. Пізніше цей видатний архітектор створив колонаду площі святого Петра, що вражає своїм розмахом. Слід відзначити, що у вівтарній абсиді збереглися чудові мозаїки часів святого Костянтина.

Латеранський храм є справжньою скарбницею святинь і дорогоцінних реліквій. У ківорії над головним престолом знаходяться чесні глави первоверховних апостолів Петра і Павла. А під престолом - дошка,на якій звершував Євхаристію апостол Петро. У соборі є святиня, дивлячись на яку відчуваєш особливі духовні переживання. Це вівтар Святих Таїн. Балдахін над ним підтримують бронзові колони з Єрусалимського храму, привезені імператором Титом як  трофей, після взяття Святого міста в 70 році. Під цим балдахіном за чеканною іконою зберігається верхня дошка того столу за яким наш Спаситель звершив з учнями Тайну Вечерю і вперше причастив апостолів.

У затишному дворику, в який потрапляєш із храму, зберігаються святині, привезені хрестоносцями із Святої Землі. Це верхній обруч колодязя Іакова, над яким Христос розмовляв з самарянкою; плита, на якій воїни, що розпинали Спасителя, кидали жереб про Його одяг; дві половини колони з Єрусалимського храму, що тріснула у момент хресної смерті Господа (Мф. 27:51).

Перебуваючи в багатьох римських храмах можна побачити суттєву різницю в шануванні святих реліквій між Західним і Східним християнством. Безперечно, католики шанують святі мощі та інші святині, але на відміну від нас дуже рідко до святині можна доторкнутися, поцілувати. Мощі здебільшого почивають, під престолами, чудотворні ікони та реліквії високо підняті, або ж знаходяться у спеціальних релікваріях. В Німеччині доводилося бачити ще гіршу картину - святині виставляються в якості експонатів церковних музеїв. У релігійному житті західного християнства помітно прояв раціоналізму. У цьому джерело духовного кризи та секуляризації сучасного європейського суспільства.

До Латеранського собору примикає найдревніший з існуючих баптистерій (хрещальня). Згідно передання у ньому прийняв таїнство Хрещення рівноапостольний Костянтин Великий. Тут збереглися древні мозаїки та купіль. Є також мощі святих, зокрема святих Кипріана та Іустини.

СВЯТІ СХОДИ

Напроти Латеранського собору знаходиться церква «Святая Святих» (Sancta Sanctorum). В ній під престолом здавна зібрано багато святинь і мощей зі всього світу, від цього церква й отримала свою назву.

Над престолом розміщений шанований образ Спасителя. Ця ікона, написана на кедровій дошці, спочатку знаходилася в Єрусалимі. В IV столітті вона була перенесена до Константинополя. В часи іконоборства, за часів імператора Льва Ісаврянина, святий Герман, патріарх Константинопольський, таємно послав цю ікону папі Григорію II.

Великою святинею, до якої прагнуть потрапити всі паломники є Святі Сходи (Scala Santa). Їх привезла свята рівноапостольна Єлена з Єрусалиму. Це сходи преторії - палацу Понтія Пілата. По них, згідно Євангелія, Господь ішов чотири рази. Скривавленого і покатованого Спасителя після смертного вироку звели вниз і повели на Голгофу. Цих 28 східців  торкалися стопи Господа, на них капала Його Кров. Сходи зверху покриті дерев'яними ступенями, але в них зроблено отвори, через які можна побачити справжні мармурові східці. По святих сходах люди підіймаються тільки на колінах. Не передати переживань, що огортають душу коли з молитвою торкаєшся цієї святині.

Далі буде