УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 271 відвідувачів

Теги
УПЦ КП українська християнська культура Церква і політика Церква і влада монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра церква та політика забобони розкол в Україні постать у Церкві конфлікти Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика вибори церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі милосердя УГКЦ Ющенко Доброчинність Президент Віктор Ющенко педагогіка іконопис Церква і медицина Голодомор діаспора Вселенський Патріархат шляхи єднання молодь секти Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква Священний Синод УПЦ Патріарх Алексій II автокефалія Археологія та реставрація комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






Нотний Ірмологіон як тип рукописного кодексу

  25 жовтня 2007


Юрій Ясіновський

В історії української музики та рукописної книжності поважне місце займає нотний Ірмологіон (Ірмолой за самоназвою). З одного боку, тут зосередилася найдавніша верства професійної музики писемної фіксації у її тісних зв'язках з візантійською гимнографією та церковним співом, а з іншого - це один з найпоширеніших типів репертуару української рукописної книжності, в якому відбилися як характерні риси книжкової культури України та візантійсько-слов'янського світу, так і сформувалися власні уявлення про красу та раціональні елементи творення кодексу.

Цілісну уяву про український нотний Ірмологіон як рукописну книгу дає вивчення структури кодексу. Звичайно, головним у будь-якій книзі є зміст. Проте істотне значення мають також і способи його організації, як окремі його частини співвідносяться з цілістю, врешті як форма організації тексту залежить від змісту. У контексті поняття рукописна книжність Ірмолої представляють собою комплекс певних естетичних поглядів, в яких одночасно реалізується функція кодексу та технологія його виробництва. Це відображає уяву їх творців про красу, що добре узгоджується з аналогічними поняттями стосовно власне гимнографічного мистецтва.

Нотні Ірмолої створили струнку систему раціональної організації тексту, що сприяло його кращому розумінню та засвоєнню. Цій меті слугувала сукупність спеціальних засобів: розташування тексту на сторінках, система рубрикацій, заголовки та ініціали, зміни масштабів і темпу письма, система художнього декору, вибір кольорової гами письма і декоративних форм.

Нові тексти та його окремі частини також розпочиналися з орнаментальних ініціалів, а у менших масштабах - кіновар‘ю. Тож сторінки нотних Ірмолоїв отримували привабливий святковий вигляд. Піднесеного тонусу додавали акуратність почерку словесного і нотного текстів, чіткий ритм чергування нотних стрічок, вітієваті й іноді доволі ефектні закінчення у вигляді розчерків пера тощо.

Загальний вигляд книг пожвавлювався червоним кольором кіноварі, якою писалися ініціальні літери та заголовки, колонтитули та ґлоси. Свідоме поєднання практичної функції заголовків з естетичною випливали як із загальної уяви про красу рукописної книги слов'яно-візантійського культурного середовища, так і з особливостей українського мистецтва барокової доби. Основний текст займав переважно всю площу сторінки, а з усіх чотирьох сторін утворювалися досить великі поля. Сам текст нерідко огортався спеціальними рамками, що інколи доповнювалися орнаментом. Все це сприяло належній концентрації тексту і створювало відповідний святковий настрій.

Організуючу роль у кодексах належала також колонтитулам, де сповіщалися назви служб, піснеспівів, вказівки на напіви, гласова приналежність тощо. Колонтитули також писалися кіновар'ю.

У цілісній організації Ірмолоїв важливе місце належить титульним аркушам, які сформувалися під впливом друкованої книги. До їх появи інформація про назву книги та її автора, дату і місце створення кодексу та ім'я переписувача знаходилася в колофонах, себто, в заключних рядках книги після основного тексту. Титульний аркуш у переважній більшості рукописних Ірмолоїв є початковим аркушем кодексу, а на його звороті часто знаходиться вихідна мініатюра - цар Давид з псалтерієм, що символізує пам'ятку як співочу книгу.

У найдавніших списках основний текст нерідко розпочинається одразу ж з першого аркуша і початковий текст інформує про назву рукопису: Съ Богом починаєм Єрмолой дагматъ гласъ 1 (№ 2, МВ-50, арк. 1) або ж така інформація розпочинає зворот першого аркуша: Єрмолой твореніє Іоана Дамаскіна. Книга глаголемая Ірмолой твореніє Іоанна Дамаскіна, догматик, глас 1 (№ 17, О-17).

Важливим аспектом інформації титульного аркуша є його самоназва - Ірмолой, зрідка Єрмолой або ж грецизована форма Ірмологіон. Українські та білоруські списки, створені в Росії, іноді прибирають російську назву Ірмолог.

У заключній частині титулярія повідомляються основні вихідні дані рукопису: дата, місце створення та ім'я переписувача. Отож, українські та білоруські Ірмолої, за окремими винятками, мають вичерпні вихідні дані.

Важливе місце в осмисленні цілісного змісту Ірмолоїв та їх структурної організації займають Предословія. Здебільшого це стисле звертання переписувача ко півцем церковным (№ 734, Харків, НБ, 819158), де мова йде про сенс церковного співу та його історію, богословська й естетична оцінки, причини та умови створення кодексу, характер і зміст редагування (переважно стосовно літературного тексту) тощо. В Ірмолоях Предословія з'являються під впливом друкованих книг і досить пізно - щойно у XVIII ст.

Наприкінці Ірмолоїв іноді можна знайти вихідний літопис та післямову до співців з проханням про виправлення можливих помилок, що вказую на неперервний зв'язок з давньою традицією слов'янської та русько-українською рукописною книжністю.

У структурі основного тексту Ірмолоїв важливе місце належить різноманітним ремаркам і доповненням переписувачів. Ці записи сигналізували співцям про певні уставні особливості церковних богослужень та місце в них того чи іншого піснеспіву, способи і характер їх виконання, передають емоційну й естетичну характеристику яскравих жанрів.

В процесі свого розвитку Ірмолой виразно перетворювався у практичний посібник з нотної грамоти. Їх широке побутування в учнівському середовищі зумовило включення до кодексів додаткових текстів, нотних і без нот. Це насамперед пізніші копії популярних гимнографічних піснеспівів, які учні вписували в Ірмолої з метою вправ у написанні нотних текстів. Трапляються також духовні пісні, передовсім колядки, та ін. Серед духовних пісень в Ірмолоях часто зустрічаємо поширені в Україні духовні Ой, хто, хто Николая любить (№ 463, Q-221, арк. 170 зв., без нот), О всепітая мати з вказівкою піснь барская (№ 657, ЦДІАУЛ, Рук. 4361, арк. 100); цілий блок пісень з Боголасника знаходимо у списку НД-376 (№ 534). З нотним текстом такі пісні зустрічаються рідше - наприклад, Єй, не рік, не два (№ 596, НТШ-276, арк. 190). Трапляються й записи світських пісень: Бил мене муж (№ 457, НД-107, арк. 48 зв.), посполитиє козачиє - Меже плечей (№ 294, Син. п. 1079, на верх. оправі).

В Ірмолоях можна знайти також записи партесних композицій. Найдавніший такий зразок є в Супрасльському ірмолої 1638-1639 рр. (№ 46, БАН Литви, F-19-116, арк. 15 зв.). З інших фрагментів відзначимо триголосне Хваліте Господа (№ 489, F-271, арк. 171), партії альта і тенора Воскресенія день (№ 728, Akc. 2601, арк. 143-144), Херувимської пісні (№ 209, F-604, арк. 86а-86б).

Важливим доповненням в Ірмолоях є віршовані тексти, які разом з художнім оформленням та різноманітними формами розміщення основного тексту, збагачують естетичне наповнення пісенної нотної книги. Найчастіше такі вірші знаходяться в мініатюрах у вигляді епіграм на теми сюжетної канви. Вірші присвячувалися царю Давидові-псалмопівцю, Іоанові Дамаскіну та іншим. Більшість з них, мабуть, не є надто оригінальними - вони мандрують з рукописа в рукопис і стали надбанням широкого співочого середовища. Але окремі з них є цікавими і свідчать про неабияку поетичну майстерність їх авторів. Найчастіше вірші знадяться на фронтисписі у вихідній мініатюрі, що властиве українським стародрукам.

Опрацювання кодикологічних аспектів нотолінійних Ірмолоїв суттєво доповнює розуміння цієї проблематики на українському матеріалі і, можливо, інспірує не надто часте звернення науковців-археографів до проблематики рукописної книги.


Ірмологіон - літургійний багатожанровий нотолінійний збірник, до якого входять піснеспіви Октоїха, розділ стихир на двунадесяті празники цілого року, невеликий розділ подобних стихирам на 8 гласів, вибрані піснеспіви Великого Посту, а також Всеношної, Утрені та Літургії.

РІСУ