УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ Голодомор комуністи та Церква Патріарх Алексій II Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві Мазепа Церква і влада автокефалія церква і суспільство УПЦ КП милосердя вибори Ющенко іконопис церковна журналістика Католицька Церква молодь монастирі та храми України секти Церква і медицина діаспора Вселенський Патріархат Археологія та реставрація Церква і політика українська християнська культура Доброчинність Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання церква та політика УГКЦ краєзнавство конфлікти забобони






Рейтинг@Mail.ru






Євхаристія як центр християнського життя

  16 січня 2008


Іван Верстюк

Християнин обов'язково повинен роздумувати над тим, як минає його життя, що й з якою метою він в ньому робить. Адже кожна дія, кожне слово, кожна емоція мають свій особливий, дуже конкретний сенс і не минають просто так - вони мають відповідний вплив на ті духовні процеси, котрі визначають наше життя.

Православна Церква вчить, що центром християнського життя повинна бути Євхаристія - найсвятіша таїна, в якій людина може поєднатися з Богом, прийнявши Його Тіло й Кров, пролиті Ним в мученицькій смерті на хресті, через яку людство отримало можливість мати мир, любов та злагоду у своєму житті. Таким чином, Євхаристія несе християнинові благодать та духовне тепло, необхідні йому в житті. Як дитина не може жити без любові батьків, так християнин не може жити без Євхаристії.

Євхаристія є органічною частиною богослужбового устрою Церкви. Циклічна система православних богослужінь, котра своїм структурним принципом покликана освячувати час як спосіб буття світу, вибудовується навколо Євхаристії як свого центру. Євхаристія святкується християнами на чолі зі священником чи єпископом у Літургії - Службі Божій. Спільне предстояння перед храмовим престолом в принесенні безкровної жертви - безкровної з тої причини, що Свою Кров як жертву за гріхи світу пролив Ісус Христос, Друга Особа Пресвятої Трійці, Син Божий, Початок Церкви та її Найсвятіший Архиєрей - освячує та духовно єднає перебуваючих в євхаристійній молитві людей. Таким чином постає містична спільність священнослужителя, котрий носить на собі відповідну до його сану благодать і владу звершувати таїну Євхаристії, з тими, хто разом із ним молиться про можливість євхаристійного єднання з Господом. Так відбувається євхаристійне спілкування - відкриті душі вірян та священнослужителя, їхні спільні молитви, благання, духовна зконцентрованість на святості літургійного дійства стають особливим містичним спілкуванням, котре відбувається в прямій присутності Бога. Адже Літургія - це не тільки молитва, але насамперед містична можливість безпосередньо переживати Божу реальність.

Євхаристійне богослів'я Православної Церкви є дуже добре розвинутим, бо ж до цієї центральної теми всього богослужбового і навіть ширше - християнського життя взагалі, звертались думки та міркування православних богословів. Згадаймо деяких з них.

Протоєрей Сергій Булгаков (1871-1944), священник Руської Православної Церкви, а потім, після вимушеної еміграції - клірик руського екзархату Константинопольської Церкви, декан Свято-Сергіївського Православного Богословського Інституту в Парижі, присвятив темі Євхаристії декілька праць. Це - „Євхаристійний догмат" (1930) та „Євхаристійна жертва" (1941). Широко відомий його дуже глибокий вислів: „Богослів'я потрібно пити з євхаристійної чаші". Центральна категорія розуміння Булгаковим Євхаристії - це жертва. В контексті такої смислової орієнтації о. Сергія Булгакова постають наступні богословські визначення: Євхаристія - це жертва; євхаристійна жертва - це подяка (згадаймо, що з грецької термін „євхаристія" перекладається саме як подяка); причастя - це здійснення євхаристійної жертви. Євхаристія, як пише о. Сергій, не є лише наслідком Священної Історії, в якій Син Божий віддав Себе за життя світу і тим самим уможливив таїну Євхаристії для спасіння всіх. Євхаристія - щось значно більше, вона від початку була центральним моментом Божого задуму про створення світу та його буття. Для Булгакова є абсолютно очевидним, що світ неможливий поза Євхаристією та покладеної в її основу жертву, тому з цього він виводить, що світ як такий створений та існує навколо Євхаристії.

Священник Павел Флоренський (1882-1937), професор Московської Духовної Академії, сповідник віри, розстріляний органами держбезпеки радянської влади, близький друг о. Сергія Булгакова, теж багато займався розробкою теми Євхаристії в своєму богослів'ї. В контексті цієї теми в першу чергу потрібно пригадати його роботу „Філософія культу" - збірку лекцій, прочитаних у Москві в 1918-1920 роках. Богословське мислення Флоренського принципово визначається тим, що воно має за свою основу певну систему, певний дуже детально розроблений світогляд. О. Павел не відштовхується від конкретних проблем у своєму дискурсі, але навпаки - приходить до них, розгортаючи глибини власного світогляду. Тож розглянемо його думки про Євхаристію. Євхаристія у Флоренського є центром храмового богослужіння, по відношенню до якого тільки й можуть мати сенс ті або інші богослужбові дії. До речі, важлива в євхаристійному богослів'ї Булгакова категорія жертви у Флоренського більше стосується тайни священства і тільки через неї актуалізується в Євхаристії, за схемою: жертва Христа - жертва в священстві - Євхаристія. Богословська картина Флоренського вибудовується навколо фізико-математичної інтуїції, якою він намагається увійти й дослідити сутнісні основи буття світу. І тому саме через природничі категорії о. Павел намагається усвідомити та зрозуміти кожну розглядувану тему. В такій схемі Євхаристія, причастя є духовною основу росту, життя людини, адже євхаристійні хліб та вино - „істинна їжа" та „істинне пиття". Євхаристія може коректно розумітись та переживатись тільки у своєму зв'язку з іншими церковними таїнами, вона є органічною частиною релігійного культу. При цьому культ як спосіб богошанування є основою буття світу. Флоренський говорить, що Євхаристія є повною та цілковитою конкретністю Христа, в якій Він, абсолютна боголюдська Особистість, являє Себе людям, віддає Себе людям, світові. Важливо, що у богослів'ї Флоренського Євхаристія освячує не тільки людину, а й увесь світ.

Митрополит Гір Ліванських Георгій (Ходр) (нар. в 1923 р.), архієрей Антиохійської Православної Церкви та відомий сучасний богослов, теж займається євхаристійною тематикою. В своїй книзі „Поклик Духа" він пише, що через Євхаристію Церква свідчить про свою істинність, надихаючи й вірян також свідчити про це поза межами храму. Євхаристія є тією точкою, за якою починається святість як єдино можливе духовне буття, саме в цій точці відбувається обоження та переображення світу. Поза Євхаристією немає й святості - вона є єдиним джерелом Христового Світла.

Митрополит Йоан (Зізіулас), єрарх Константинопольського Патріархату (нар. в 1931 р.) дуже ґрунтовно розробляє євхаристійну тему в своїй славнозвісній праці „Буття як спілкування" (1985), яка, без перебільшень, відіграла ключову роль у визначенні напрямків руху сучасного православного богослів'я. Йоан (Зізіулас) - безсумнівно грандіозна величина сьогоднішньої богословської думки, повз зміст його досліджень не може пройти жоден вдумливий богослов. Євхаристія є основою кафолічності, вселенського виміру Церкви. Церква постає, проявляє і виражає себе через євхаристійні спільноти. Участь в Євхаристії є умовою життя в Ісусі Христі, початок якого покладається хрещенням. Митрополит Йоан зазначає виняткову важливість того, що всі висвячення в Церкві здійснюються обов'язково в зібранні євхаристійної спільноти та завершуються спільним вживанням Євхаристії. Таким чином, апостольське спадкоємство неможливе поза Євхаристією.

Митрополит Каллістос (Уер), ще один дуже відомий сучасний богослов (нар. в 1934 р.), котрий здійснює своє служіння в Англії - він, як і Йоан (Зізіулас), є архієреєм Константинопольського Патріархату, по-своєму розробляє євхаристійне богослів'я. В нього Євхаристія є способом участі людей в Священній Історії, через яку відбувається спасіння світу. В Євхаристії відбувається реальна присутність Божа, в ній Господь входить в наше людське буття, освячуючи та визначаючи його, зв'язує це буття з вічністю і спрямовуючи до вічного виміру існуючі в ньому причинно-наслідкові інтенції.

Варто ще згадати таких представників євхаристійної еклезіології, як прот. Миколай Афанасьєв (1893-1966, російський емігрант-священник у Франції) та прот. Олександр Шмеман (1921-1983, священник Православної Церкви в Америці) - вона акцентували увагу на тому, що Євхаристія є основою Церкви та її сутністю. Саме євхаристійне життя формує здоровий і здатний до розвитку вселенський церковний організм.

Євхаристія - таїна із таїн, свято із свят. Сам Ісус Христос, Спаситель людства, сходить до нас кожного разу задля того, щоби поєднатися з нами і жити з нами й у нас. Це відбувається за безпосередньої дії Святого Духа, котрий сходить від Отця, чиє благовоління уможливлює Євхаристію як початок Церкви та її святості. Євхаристія є даром, але в той же час і вимогливим випробуванням нашої вірності Христові та Його заповітам - любити один одного, бути дружніми, теплими, доброзичливими, бути єдиними, об'єднаними своєю людяністю, вірою та молитвою. В Літургії відбувається загальна церковна молитва до Пресвятої Трійці, і Євхаристія є відповіддю на цю молитву.

Безумовно, розуміння цих богословських глибин відкриває християнинові усвідомлення необхідності здорового, постійного, безперервного євхаристійного життя. Причастя Тіла й Крові Христових повинно бути основою всього його існування, саме звідси як із свого джерела повинна народжуватись його духовність, молитва, врешті й всі життєві рішення. Духовний досвід, чого б він не стосувався, також повинен бути освячений й обміркований в світлі євхаристійного сприйняття життя та Церкви. Все, що суперечить правді Євхаристії, є хибою, помилкою, злом.

Христос кличе нас до Своєї Трапези. Вона триває вже близько двох тисяч років, але понад те вона є вічною і не має часових чи просторових меж. Христос кличе до Трапези кожного, хто народжений для християнського життя через таїну хрещення. Ісусова смерть на хресті та Його воскресіння - ось найперша, найголовніша і, фактично, єдина умови участі в цьому величному дійстві. Євхаристійна містерія неможлива без участі в ній кожного, хто присутній на Літургії - загальне прийняття причастя є шляхом до розростання вселенської Христової Церкви, її святості, спасенності. Церква - це Євхаристія, і єдність Церкви - це єдність у Євхаристії.

Автор: Іван Верстюк
   




   Оцінка публікації:
Виставіть свою оцінку:
1 2 3 4 5
повторне голосування неможливе !!!
Результати оцінювання публікації:

Кількість оцінок
12
Середня оцінка
3.8