УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 97 відвідувачів

Теги
Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина церква і суспільство вибори Києво-Печерська Лавра розкол в Україні краєзнавство діаспора конфлікти забобони молодь українська християнська культура УГКЦ шляхи єднання Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква секти церковна журналістика УПЦ КП Археологія та реставрація Вселенський Патріархат іконопис Католицька Церква 1020-річчя Хрещення Русі автокефалія Церква і влада Доброчинність Ющенко постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков милосердя Патріарх Алексій II церква та політика монастирі та храми України Мазепа Церква і політика Священний Синод УПЦ педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






Музика його серця, або духовне мистецтво М. Леонтовича

  14 квітня 2008


Ганна Порожня, науковий працівник Тульчинського краєзнавчого музею

В минулому році виповнилось 130 років з дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича - нашого земляка, відомого композитора. Цікавою сторінкою творчості митця є церковна музика. На початку ХХ  столітгя українська церковна музика мала цілу плеяду таких композиторів як Кошиць, Петрушевський, Леонтович, Стеценко, Лисенко та інші, які відіграли визначну роль в еволюції цієї області мистецтва, і своїми творами підсумували увесь шлях розвитку - мова йде про духовне мистецтво, в якому виявляється вплив інтонацій українських народних пісень на церковний спів, що примушує переоцінити ті чи інші стійкі канони церковної музики.

«За півтораста років перед охрещенням Київської Русі - християнське життя проходило під впливом болгарської культури»

Щоб перейти безпосередньо до розгляду характерних особливостей творів М. Леонтовича, необхідно прослідкувати за еволюцією церковного співу, його виникненням і розвитком.

М. Грінченко, вивчаючи історію розвитку церковної музики в Україні, писав: «Ще за півтораста років перед офіційним охрещенням Київської Русі, при Володимирі Великім, ми знаходимо в Києві значні християнські громади, що купчились тут коло церкви Святого Іллії на Подолі. Тоді християнське життя Київської Русі проходило під впливом болгарської культури, яка в свою чергу відчувала на собі вплив грецького церковного співу».

Коли в X столітті Володимир Великий проголосив християнство домінуючою вірою в своїй державі, вплив грецького церковного співу на спів української церкви проявився в більш активних формах. Він прийшов на Україну через болгар, які вже мали слов'янський переклад богослужебних книг і церковного співу. Прийнятий церковний спів був не механічно засвоєний нашим народом, а перероблений в національному дусі. Церковний спів і народно-побутовий спів мають багато спорідненого в написанні мелодій. Це помітно на загальних прийомах: зміна голосів, чергування двох співочих сторін, початок співу одним і тим же голосом, приєднання до нього підголосків і потім продовження співу всім хором.

Вінець творіння композитора - «Літургія»

Такі прийоми народно-побутового співу були використані М. Леонтовичем при написанні своєї «Літургії», яка є вінцем його творчого спадку в жанрі церковної музики. Композитор зумів не тільки продовжити славні традиції українських композиторів 17-19 століття у використанні народнопісенних інтонацій в області церковного співу, але й зумів найглибше розвинути елементи української національної мелодії.

Навчаючись в Шаргородському духовному училищі і Кам'янець-Подільській духовній семінарії, М. Леонтович знаходився під сильним впливом церковної музики. Пристрасть до вивчення музичної грамоти, любов до народної пісні - все це пов'язувалось із вивченням великої кількості церковної музики.

Працюючи з хором семінаристів, а також з хором Тульчинського жіночого єпархіального училища, М. Леонтович пробує свої сили не тільки в області опрацювання обробок народних пісень, але і у створенні духовних творів. Не повторюючи канони творів церковних композиторів М. Леонтович намагається відтворити у своїх творах елементи народнопісенної інтонації. I це йому вдається. Свідченням цього є «Літургія», яка поступово стає самостійним твором і претендує на окреме виконання. Тільки в 1921 році вона була видана окремою композицією. Досі зберігся один екземпляр цього твору. Звертає на себе увагу текст, написаний українською мовою. Це було рідкісним явищем в національній церковній музиці, яка увесь час керувалась церковнослов'янською мовою. Ще одна особливість цього твору - якщо молитва музиці принесла в дар слово, то тут М. Леонтович слову приносить в дар музику.

Духовна музика М. Леонтовича у великій кількості зберігається в рукописах, значення яких важко переоцінити. Вони дають змогу ясно і точно судити про композиторську творчість М. Леонтовича.

   
М. Леонтович

М. Леонтович