УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 58 відвідувачів

Теги
Церква і медицина УГКЦ Ющенко Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ милосердя комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі секти церковна журналістика забобони Доброчинність педагогіка конфлікти Археологія та реставрація українська християнська культура краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков іконопис церква та політика шляхи єднання УПЦ КП розкол в Україні Президент Віктор Ющенко церква і суспільство молодь вибори діаспора постать у Церкві Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика монастирі та храми України автокефалія Католицька Церква Мазепа Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






Музика його серця, або духовне мистецтво М. Леонтовича

  14 квітня 2008


Ганна Порожня, науковий працівник Тульчинського краєзнавчого музею

В минулому році виповнилось 130 років з дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича - нашого земляка, відомого композитора. Цікавою сторінкою творчості митця є церковна музика. На початку ХХ  столітгя українська церковна музика мала цілу плеяду таких композиторів як Кошиць, Петрушевський, Леонтович, Стеценко, Лисенко та інші, які відіграли визначну роль в еволюції цієї області мистецтва, і своїми творами підсумували увесь шлях розвитку - мова йде про духовне мистецтво, в якому виявляється вплив інтонацій українських народних пісень на церковний спів, що примушує переоцінити ті чи інші стійкі канони церковної музики.

«За півтораста років перед охрещенням Київської Русі - християнське життя проходило під впливом болгарської культури»

Щоб перейти безпосередньо до розгляду характерних особливостей творів М. Леонтовича, необхідно прослідкувати за еволюцією церковного співу, його виникненням і розвитком.

М. Грінченко, вивчаючи історію розвитку церковної музики в Україні, писав: «Ще за півтораста років перед офіційним охрещенням Київської Русі, при Володимирі Великім, ми знаходимо в Києві значні християнські громади, що купчились тут коло церкви Святого Іллії на Подолі. Тоді християнське життя Київської Русі проходило під впливом болгарської культури, яка в свою чергу відчувала на собі вплив грецького церковного співу».

Коли в X столітті Володимир Великий проголосив християнство домінуючою вірою в своїй державі, вплив грецького церковного співу на спів української церкви проявився в більш активних формах. Він прийшов на Україну через болгар, які вже мали слов'янський переклад богослужебних книг і церковного співу. Прийнятий церковний спів був не механічно засвоєний нашим народом, а перероблений в національному дусі. Церковний спів і народно-побутовий спів мають багато спорідненого в написанні мелодій. Це помітно на загальних прийомах: зміна голосів, чергування двох співочих сторін, початок співу одним і тим же голосом, приєднання до нього підголосків і потім продовження співу всім хором.

Вінець творіння композитора - «Літургія»

Такі прийоми народно-побутового співу були використані М. Леонтовичем при написанні своєї «Літургії», яка є вінцем його творчого спадку в жанрі церковної музики. Композитор зумів не тільки продовжити славні традиції українських композиторів 17-19 століття у використанні народнопісенних інтонацій в області церковного співу, але й зумів найглибше розвинути елементи української національної мелодії.

Навчаючись в Шаргородському духовному училищі і Кам'янець-Подільській духовній семінарії, М. Леонтович знаходився під сильним впливом церковної музики. Пристрасть до вивчення музичної грамоти, любов до народної пісні - все це пов'язувалось із вивченням великої кількості церковної музики.

Працюючи з хором семінаристів, а також з хором Тульчинського жіночого єпархіального училища, М. Леонтович пробує свої сили не тільки в області опрацювання обробок народних пісень, але і у створенні духовних творів. Не повторюючи канони творів церковних композиторів М. Леонтович намагається відтворити у своїх творах елементи народнопісенної інтонації. I це йому вдається. Свідченням цього є «Літургія», яка поступово стає самостійним твором і претендує на окреме виконання. Тільки в 1921 році вона була видана окремою композицією. Досі зберігся один екземпляр цього твору. Звертає на себе увагу текст, написаний українською мовою. Це було рідкісним явищем в національній церковній музиці, яка увесь час керувалась церковнослов'янською мовою. Ще одна особливість цього твору - якщо молитва музиці принесла в дар слово, то тут М. Леонтович слову приносить в дар музику.

Духовна музика М. Леонтовича у великій кількості зберігається в рукописах, значення яких важко переоцінити. Вони дають змогу ясно і точно судити про композиторську творчість М. Леонтовича.

   
М. Леонтович

М. Леонтович