УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 70 відвідувачів

Теги
церква та політика Археологія та реставрація Мазепа УПЦ КП Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада Священний Синод УПЦ педагогіка Предстоятелі Помісних Церков автокефалія українська християнська культура конфлікти краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі милосердя Доброчинність Президент Віктор Ющенко секти молодь вибори Патріарх Алексій II постать у Церкві розкол в Україні УГКЦ церква і суспільство Католицька Церква Ющенко комуністи та Церква Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України церковна журналістика іконопис Вселенський Патріархат Церква і політика забобони шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина діаспора






Рейтинг@Mail.ru






ПАЛОМНИЦТВО: святині Криму очима віруючих землі Волинської

  10 June 2008


Марія Дубук

Днями 150 паломників на чолі з митрополитом Луцьким і Волинським Нифонтом повернулися з кримської землі, де відвідали стародавні монастирі та храми, з душевним трепетом вклонилися святим місцям, де творили свої подвиги святий апостол Андрій Первозванний, святителі Климент Римський і Лука Войно-Ясинецький. Яскравими враженнями від поїздки поділився владика Нифонт.

 

Жінка з Володимира-Волинського ходила в Єрусалим... пішки

- Владико, багато хто вважає, що паломництво - це своєрідна екскурсія.

- Це не так. Душа православних християн лине в місце, де сталася та чи інша біблійна або церковна подія. Це не екскурсія, не відпочинок, а паломництво, яке пов'язане з випробуваннями: людина може недоїдати, недосипати, на якийсь час забути про комфорт. Але паломники цього й не потребують, вони готові пожертвувати багато чим заради очищення своєї душі. Колись волиняни ходили пішли не лише в Почаїв чи Київ, а й в Єрусалим. Йшли півроку туди, півроку назад. Тобто подорож займала більше року.

У 1993 році я побачив у Володимирі-Волинському ікону Успіння Божої Матері, вмонтовану в іншу велику, виготовлену місцевими майстрами, ікону Успіння Богородиці. Зображення Діви Марії, яка лежить на смертному одрі, - єрусалимської роботи і вишите бісером. Священик розповів мені, що в середині XIX ст. одна жінка з Володимира-Волинського ходила пішки в Єрусалим і принесла ікону до міста. Її вмонтували в більший образ. Наступного року ця жінка з донькою пішли в Єрусалим і не повернулися. Згодом розповідали, що вони залишилися на Святій Землі в одному з жіночих монастирів.

За радянських часів паломницькі поїздки не здійснювалися. Зі зміною влади стало можливим не тільки ходити, а й їздити до святих місць. У нашій єпархії з 1993 року стало доброю традицією вирушати пішки до Почаївської Лаври. Студенти разом зі своїми вихователями кілька днів проводять у дорозі, щоб дістатися туди.

Ми прагнемо відродити групове паломництво. Бувало, в дорогу вирушали по 800 людей. Ми об'їздили чимало святих місць в Україні: побували в Києві, Чернігові, Полтавській, Харківській, Черкаській і Запорізькій областях, побачили Свято-Успенську Святогірську Лавру Донецької області, були на Закарпатті. Відвідали Білорусь з її монастирями, стародавній Смоленськ і Псков, Санкт-Петербург, острів Валаам, який називають другим Афоном, Сергіїв Посад, Дівеєво, де творив свої подвиги преподобний Серафим Саровський, побували в Оптиній Пустині, в Калузькій області.

 

- А куди хотіли б поїхати зараз?

- Волиняни бажають відвідати Соловки. І мріють побачити Сербію.

 

У кримські каменоломні засилали перших християн Римської імперії

 

- Нещодавно волиняни повернулися з Криму...

- Так. Захотілося побачити місця, де проповідував святий апостол Андрій Первозванний. Відомо, що в кримські каменоломні засилали християн Римської імперії (в перші століття на півострові була римська колонія). Сюди наприкінці І століття був виселений на каторгу за сповідування віри в Христа римський єпископ Климент. Коли він прибув до Херсонеса, то зустрів у каменоломнях понад п'ять тисяч християн. Знаючи такі вражаючі сторінки історії, неодмінно хочеться побачити ці місця.

У паломництво зібралося 150 волинян. Помолившись перед дорогою біля Свято-Покровської церкви, трьома автобусами вирушили в дорогу. Найстаршому паломникові виповнився 74 рік, наймолодшому - лише чотири. Дорога далека - 1300 кілометрів, але і малі, і старі мужньо витримали всі випробування.

У Рівненській області паломницька група зупинилася в Корецькому Свято-Троїцькому жіночому монастирі. Перед іконою Божої Матері «Спорушниця грішних» був відслужений молебень.

Їхали до Криму добу. Діставшись до Севастополя, спочатку відвідали Покровський храм, де нас радо зустріли отець Євгеній і матінка Любов Шунькіни. Згодом разом із екскурсоводами відвідали Панораму оборони Севастополя 1854-1855 років. Це твір батального живопису та монументальний пам'ятник, над яким працював засновник російської школи панорамного мистецтва Франц Рубо. Тут зображені події Кримської війни, участь у якій брали також вояки Волинського полку. Полотно висотою 14 і довжиною 115 метрів усіх вразило. Ми заспівали «Вічну пам'ять» тисячам душ полеглих, які захищали Крим. Під час проникливого співу стримати сльози не могли навіть екскурсоводи.

Наступна зупинка - Володимирський собор, який був збудований як усипальниця адміралів. У нижньому храмі також співали «Вічну пам'ять» загиблим. Зауважу, що гоніння на церкву в Криму почалося набагато раніше, ніж у Західній Україні, - ще в 20-х роках минулого століття, одразу після революції. Практично всі храми були зруйновані. Із дзвонів Володимирського собору зробили статую Леніна, і тепер віруючі вимагають повернути дзвони.

 

- Чи були якісь несподіванки під час подорожі?

- Ті, хто зустрічав нас у Криму, влаштували нам виставу в Севастопольському дельфінарії. Виступ морських котиків і дельфінів звеселив наших паломників. Усі дивувалися, як людина може навчити безсловесне створіння виконанню різних команд. Хоча якби людина любила природу, як свого Царя, то на землі була б гармонія і справжній рай.

 

- Владико, чи вдалося паломникам потрапити в місця, де приймав Хрещення рівноапостольний князь Володимир?

- Обов'язково! У Херсонес ми потрапили під вечір. Тут збереглися руїни, під якими було знайдено багато кісток перших християн. Відновлений стародавній Володимирський собор будували впродовж 30 років і освятили головний престол у 1891 році. Його спорудили в пам'ять про дві події - початок Хрещення Русі та Хрещення в Херсонесі святого рівноапостольного князя Володимира. За переказами, саме на цьому місці він прийняв Хрещення 1020 років тому. Тут же Володимир Великий вінчався зі своєю дружиною. На цьому місці ми відслужили Всеношну.

Здивувало те, що на території собору, аж до моря, збереглися близько сотні (!) фундаментів православних храмів, які існували в перші століття християнства і до сьогодення.

Нас радо зустрічав протоієрей Сергій Халюта. Знайшовся також благодійник, раб Божий Сергій, який поселив волинян у готелі.

 

Волинський коровай - у подарунок

 

- Мабуть, кожного вражає Бахчисарайський Свято-Успенський монастир, збудований у скелях...

- І наші паломники дивувалися, як у скелях можна споруджувати храм, келії. Заснований у VIII столітті, у 1921 році монастир був закритий і зруйнований. Свято-Успенський чоловічий монастир почав відроджуватися лише на початку 2000-х років. Зараз у ньому мешкає 36 ченців.

Волинські паломники подібних храмів у скелях досі не бачили, тому захоплення від побаченого було справді щирим.

З Бахчисараю ми поїхали до Інкерманського монастиря І століття. Тут нам показали печеру, у якій молився святий апостол Андрій Первозванний. А через тридцять років священномученик Климент Римський вирубав у скелі храм на його честь. Хоча святий Климент і був висланий з Риму на каменоломні, але й тут щодня хрестив по 500 людей. Про його апостольську діяльність у Криму довідався імператор Траяну, і в 101 році священномученика втопили. З якорем на шиї його вкинули в бухту, яка нині називається Козачою. За молитвами учнів святого море відступило, і люди на дні знайшли нерукотворну капличку, а в ній - тіло свого пастиря. У IX столітті мощі святого були недоступні для поклоніння впродовж 50 років. Лише після того, як Херсонес відвідали рівноапостольні вчителі слов'янські Кирило та Мефодій і відслужили на березі моря соборну службу, на поверхні води з'явилися мощі святого Климента. Згодом їх перевезли до Риму, а голову священномученика святий князь Володимир переніс до Києва.

Волинські паломники відвідали мис Фіолент біля міста Балаклава, де в храмі Георгія Побідоносця відслужили молебень. У Ялті в Лівадійському ботанічному саду побували в палаці Миколи II. Помітив, що в приміщеннях ніде немає ікон. На запитання «Чому?» екскурсовод відповіла, що коли царський палац закрили безбожники, то вивезли звідси більше трьохсот образів. Поруч із палацом імператора стоїть стародавній храм на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Дивом на вівтарній частині збереглася фреска 1887 року.

Кримська земля дуже багата святими. У цьому ми переконалися, побувавши в храмі Всіх святих Кримської та Херсонеської землі в Алушті. Звідси наша дорога пролягла в Тополівку - у Свято-Параскевський Троїцький жіночий монастир. Паломники вмилися з джерел святою водою, побували на вечірній службі. Зранку архієрейським чином відслужили Літургію. У Сімферопольському Петро-Павлівському кафедральному соборі ми залишили для владики Лазаря велику писану ікону Божої Матері «Утамуй моя печалі». До речі, ми скрізь пригощали господарів волинськими короваями. У Троїцькому храмі, у якому служив архієпископ Лука Войно-Ясинецький, приклалися до його мощей. Усіх паломників помазали миром від мощей святителя Луки.

 

- Схоже, що поїздка була дуже насиченою.

- Так. Хотілося побачити якомога більше визначних місць. Наприклад, у Севастополі в унікальному Покровському соборі, який має два храми і аж шість вівтарів, на Всеношній було понад 500 людей: разом із волинськими паломниками молилися й місцеві жителі. А після служби ми не могли з ними розпрощатися. Адже у нас на Волині заведено, що псалми співають усі разом. Кримчани зі сльозами розчулення сприйняли ці піснеспіви.

 

- А в морі покупатися вдалося

- Знайшли трохи часу і для моря, бо дехто його ніколи не бачив. У селищі Берегове паломники милувалися краєвидами, відпочивали, дякували Богові за подорож. Потім вирушили додому. Хоч і стомлені, але всі були дуже задоволені.

Кожна паломницька поїздка - це випробування. Саме за терпіння та смирення Бог іноді посилає таку радість! Наприклад, коли ми їздили в Єрусалим, Господь дав нам велику втіху: у день нашого від'їзду ми відслужили з єпископом Грецьким Літургію на Гробі Господньому. Паломництво і полягає в тому, щоб доторкнутися до споконвічних святинь, щоб віруюча людина відчула і ту мученицьку кров, і ті молитви, і ті сльози покаяння святих людей, які жили в той чи інший час. А відтак, замислилася над своїм життям, очистилася духовно.