УКР РУС  


 Головна > Публікації > Краса Православ’я  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 77 відвідувачів

Теги
діаспора Києво-Печерська Лавра вибори УПЦ КП Археологія та реставрація Вселенський Патріархат милосердя церковна журналістика Патріарх Алексій II автокефалія Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) іконопис українська християнська культура конфлікти постать у Церкві Католицька Церква Церква і влада Ющенко Церква і медицина церква і суспільство секти краєзнавство монастирі та храми України Доброчинність забобони розкол в Україні церква та політика Предстоятелі Помісних Церков Священний Синод УПЦ Церква і політика 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Голодомор комуністи та Церква молодь шляхи єднання педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






КРАСА ПРАВОСЛАВ’Я. Таємниця Божої благодаті: У Голосіївському монастирі поновилася ікона

  14 July 2008


Іван Верстюк

 

 

Київський Свято-Покровський Голосіївський монастир вже давно став місцем особливого інтересу паломників та віруючих. Люди поспішають сюди, щоб помолитися про допомогу й заступництво до місцевих шанованих святих - преподобного старця Олексія та матінки Аліпії, котра хоча ще і не прославлена загальноцерковно в чині святих, але вже шанується людьми на рівні з ними. Мощі цих святих зберігаються в монастирі. Очевидці свідчать, що всі молитви до преподобних Олексія та Аліпії збуваються дуже швидко. Нерідко трапляється й так, коли людина ще не встигає повернутися із монастиря додому, а вже дізнається, що її молитва виконана і ті проблеми, котрі її мучили, вирішені. Звичайно, тому й тягнуться віряни в це чудотворне місце просити про Божу милість та ласку.

Але, виявляється, чудеса в Голосіївській Пустині відбуваються не лише біля мощей святих угодників Божих Олексія та Аліпії, але також і в прекрасному своїми архітектурними формами храмі ікони Пресвятої Богородиці „Живоносне Джерело". Саме тут, в цьому храмі, ліворуч від амвону й царської брами іконостасу знаходиться загадкова ікона „Господь Ісус Христос з предстоячими". Таємничою дією божественної благодаті ця дивна ікона поновилась. Процес поновлення почався в 1999 році - після того, як Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир освятив у Голосіївському монастирі закладку храму „Богородиця - Живоносне Джерело". Триває цей процес і досі, так що тепер ікона майже повністю відновила свій образ, хоча ще десять років тому це була сама лише висохла темна дошка з погано помітними слідами фарби.

Ікона з'явилась у монастирі ще в 1993 році, коли обитель почала відроджуватись з руїн. Фактично, це була одна з перших ікон, котрі були подаровані монастирю благочестивими парафіянами. Звичайно, вона приваблювала до себе увагу хіба що мистецтвознавців та іконологів своєю древністю, але була малопривабливою для священнослужителів та вірян, оскільки на ній майже нічого не було видно. Але сталося чудо, і ікона повністю поновилась - відтепер люди можуть бачити на ній священні зображення Господа Ісуса Христа, Богородиці, архистратига Михаїла та великомученика Георгія Переможця. Настоятель монастиря - архімандрит Ісакій (Андроник) - розпорядився повісити чудесну ікону в храмі ікони Божої Матері „Живоносне Джерело", щоб кожен міг на власні очі пересвідчитися у факті дивного поновлення образів і помолитися до цієї благодатної ікони.

Сама ікона є досить рідкісним екземпляром українського духовного мистецтва XVIII століття, адже на ній зображена досить нетипова композиція. Дана ікона схожа на тип ікон „Деісіс", але все ж не належить до нього. Деісісові ікони визначаються тим, що в центрі них зображено Спасителя - як дитину чи як дорослого чоловіка - а з обох сторін від нього знаходяться образи святих (від двох і, як правило, до дванадцяти - коли обабіч Спасителя зображують апостолів), звернені обличчям до Господа як центральної фігури композиції. Наша ж чудотворна ікона інакша. Вона хоч і має, як і ікони типу „Деісіс", Ісуса Христа та ряд святих, розташованих у горизонтальній площині, але принцип їхнього розташування відмінний, логіка симетрії тут вже зовсім друга. Ісус Христос зображений на іконі двічі - як дитина на руках у Богоматері і як дорослий чоловік, тобто Боголюдина. Відповідно, Богородиця з Божественним дитям на руках займає ліву частину центрального сектору ікони, а Спаситель в повноті Свого образу - праву. У правій крайній частині зображено святого великомученика Георгія Переможця, а у крайній лівій - архистратига Михаїла. Всі вони обернені до людини, що стоїть перед іконою, і дивляться на неї своїми очима.

Ікона належить письму майстра з північної України і є досить показовим мистецьким артефактом київського культурного ареалу. Майстер безумовно перебував під впливом богословських надбань Києво-Могилянської академії, чим і пояснюється його сміливе новаторство - подвійне зображення Спасителя в єдиній іконній композиції. Відомо, що Києво-Могилянська академія славилася своїм „модернізмом", як прийнято говорити тепер, внаслідок чого православні консерватори того часу звинувачували її і в католицизмі, і в протестантизмі, і в зраді істинам православ'я, і ще багато в чому. Подекуди подібні звинувачення можна почути навіть тепер.

Дуже характерним для українського іконописного мистецтва доби XVIII століття, тобто часу пізнього бароко, є вибір майстром святих для зображення на іконі - архистратига Михаїла та великомученика Георгія Переможця. Культ святого архистратига Божого Михаїла у XVIII столітті був дуже поширений в Україні. Можна навіть припустити, що традиція шанувати цього архангела як заступника міста Києва походить саме з цього часу. Власне, цим же століттям датуються і великі із сусального золота зображення архистратига Михаїла на фронтоні Михайлівського Золотоверхого монастиря. На жаль, на сьогоднішній день їх можна побачити лише у музеї Михайлівського монастиря, який в цьому році святкує своє 900-річчя. В ХІІ столітті, у час заснування цієї обителі київським князем Святополком Ізяславичем, онуком Ярослава Мудрого, архангел Михаїл шанувався як заступник вояків. Своїм особистим заступником вважав архистратига Михаїла князь Володимир Мономах і завжди носив із собою амулет, на якому був зображений цей архангел. Нагадаю, що в перекладі з давньоєврейської ім'я „Михаїл" означає „Хто як Бог".

Не менш цікавою є й історія української традиції вшанування святого великомученика Георгія Переможця. Його називають також: Юрій Змієборець, Юрій Переможець, Георгій Побідитель, Георгій Побідоносець, святий Юр. Давньогрецькою мовою це ім'я означає „землероб". Безсумнівно, славна своїми землеробськими звичаями християнська Україна не могла залишатися байдужою до святого Георгія. На його честь освячувалися численні храми, його ім'ям називали дітей, а класичний образ святого Георгія, що, сидячи на коні, списом вбиває змія, зробив дуже значний вплив на семіотику та семантику українського мистецтва. Не помилюсь, якщо припущу, що легендарне зображення козака Мамая своїм змістом та символікою пов'язане з іконою Георгія Переможця.

Звичайно, ми мусимо дякувати Богові за те, що Він не залишає нас, а продовжує свідчити про Свою присутність серед людей різноманітними чудесами. Безперечним чудом є поновлення ікони в Свято-Покровському Голосіївському монастирі. Це чудо доводить, що Господь з нами, Він опікується Своїм народом, ведучи його по шляху спасіння й обоження, не залишаючи його беззахисним перед спокусами підступного сатани. Молитвами святих угодників Твоїх - преподобного Олексія, матінки Аліпії, великомученика Георгія Переможця та архистратига Михаїла - заступництвом Безгрішної Діви й Матері Марії помилуй нас, Господи, і прости нам гріхи наші...

 

Автор: Іван Верстюк
   
Ікона, що поновилася

Ікона, що поновилася
Іконостас храму

Іконостас храму
Храм на честь ікони "Живоносне Джерело"

Храм на честь ікони "Живоносне Джерело"
Монастирський цвинтар

Монастирський цвинтар
Будівництво монастиря

Будівництво монастиря