УКР РУС  


 Головна > Публікації > Люди Божі  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 85 відвідувачів

Теги
вибори церква і суспільство Священний Синод УПЦ Церква і влада Патріарх Алексій II Голодомор конфлікти монастирі та храми України УГКЦ постать у Церкві комуністи та Церква молодь іконопис церква та політика УПЦ КП Доброчинність Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання краєзнавство милосердя автокефалія забобони Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква Мазепа Вселенський Патріархат Ющенко Церква і політика діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра розкол в Україні секти церковна журналістика педагогіка Президент Віктор Ющенко українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






Архімандрит Йов (Кундря): міфи та реалії

  05 June 2007


Юрій Данилець

Православна церква на Закарпатті в ХХ ст. славиться своїми видатними особистостями. Саме в цей час працювали на церковній ниві архімандрити - Олексій (Кабалюк), Матвій (Вакаров), Амфілохій (Кемінь), митрополит Дорофей (Філіп) та ін. Серед них помітне місце займає сповідник святого православ'я архімандрит Йов (Кундря). Дослідження життєвого шляху архімандрита Йова (Кундрі) є актуальним не тільки у зв'язку з черговою річницею (18 травня 2007 р. виповнилося 105 років з дня його народження), а також тому, що в церковних колах ведеться жвава  розмова про канонізацію сподвижника. Треба зазначити, що ми зверталися до його біографії на шпальтах газети „Старий Замок-Паланок" (2005, 1-7 вересня) та в монографії, присвяченій історії чернецтва на Хустщині.

Останнім часом в мережі інтернет з'явилося чимало статей, що розкривають окремі аспекти життєдіяльності архімандрита Йова. Однак, основна їх частина містить неправильні твердження та висновки. Так, наприклад, на сайті „Собор Колымских мучеников" Н.Соболева пише, що Кундря Іван Георгійович у 1914 прийняв чернечий постриг з іменем Йов. Потім, на сайті читаємо, що „в 1939 году после оккупации Венгрии немцами о.Иов был арестован и сидел год в тюрьме г. Станислав (ныне Ивано-Франковск) Львовской обл.". Як бачимо, вище наведені речення містять ряд суттєвих помилок. По-перше, в жодній з автобіографій, що виявлені нами в архіві православної церкви в с. Мала Уголька Тячівського р-ну, не сказано про прийняття чернецтва у 12 років. По-друге, Німеччина у 1939 не проводила окупацію Угорщини, тим паче Закарпаття. По-третє, якщо б о.Йов і потрапив під арешт, то чому його мали тримати в увезенні у Станіславі, який належав радянській владі. Особливі зауваження викликає також стаття в „Православном альманахе "Духовный Собеседник" від 2005 р. №2(42) Г.Пильньової. Вона теж повторює тезу своєї попередниці про арешт Йова фашистами у 1939  та руйнування німцями у 1945 скита в Городилові. Авторці, як видно із тексту, зовсім не відомо, що Закарпаття у жовтні 1944 було визволено Червоною армією.

Дуже прикро, що подібні помилки знайшли своє продовження й на сторінках закарпатської преси. Так, 19 грудня 2007 ужгородська газета „Срібна Земля" опублікувала статтю завідувача кафедри практичного богослов'я диякона Олександра Монича. Автор використовує вище аналізовані публікації майже дослівно, хоча й ніде цього не вказує. Щоб відновити історичну справедливість та довести до читача реальні факти біографії архімандрита Йова (Кундрі), вважаємо за потрібне коротко викласти його життєпис.

Народився Іван Кундря 18 травня 1902 в с.Іза Хустського району в селянській родині. Батько Георгій Кундря та мати Ганна Мадяр виховували дітей у релігійному дусі. Малий Іван разом із старшим братом Георгієм (згодом монах Пантелеймон) завжди відвідували церковні богослужіння. Однак, їх дитинство було важким, бо австро-угорська влада жорстоко переслідувала жителів с. Іза за перехід у православ'я. Вірники таємно збиралися у приватних будинках для молитви. У рідному селі Іван закінчив 8 класів народної школи, а в 1920 й господарські курси. У 1924-1925 проходив дійсну військову службу у чехословацькій армії в Михайловцях. Але серце юнака прагнуло до самовдосконалення та усамітнення.

У 20-х роках ХХ ст. у Свято-Пантелеймонівському руському монастирі на Афоні вихідці із нашого краю складали значну частину братії. Саме туди і вирішує відправитись Іван Кундря з декількома товаришами. Але в проханні про вступ до монастиря їм відмовили. Причиною тому стала політика грецької влади, спрямована на еллінізацію Афону. 10 вересня 1926 уряд Греції прийняв закон, згідно якого всі монахи, незалежно від їх національності, вважаються грецькими підданими. За цим законом в афонські монастирі не можна було приймати осіб, які не мали грецького громадянства, що давало можливість відмовляти у видачі віз та паспортів. Після цього прикрого випадку І. Кундря ще один раз побував на Афоні, але отримавши і в цей раз відмову, повертається у рідне село.

На той час в с. Іза вже діяв Свято-Миколаївський чоловічий монастир, при якому у 1928 Іван Кундря закінчив пастирсько-богословські курси. У 1930 Іван Кундря, Вікентій (Орос), Пантелеймон (Кундря) та інші, продали свої ділянки і на виручені кошти придбали землю в урочищі „Маковиця" чи „Городилово" неподалік Хуста. З благословення архімандрита Алексія (Кабалюка) та настоятеля Свято-Пантелеймонівського руського монастиря на Афоні архімандрита Мисаїла тут було засновано Свято-Троїцький чоловічий скит. 22 грудня 1938 архімандрит Алексій (Кабалюк), що виконував обов'язки настоятеля скита, рукоположив Івана Кундрю в монахи з іменем Йов.

З приходом на Закарпаття угорців о. Йов вирішує емігрувати в СРСР, свій намір він здійснив у 1940. Як і тисячі втікачів з Угорщини, потрапляє в радянські табори. Перебував у виправно-трудовому таборі у Норильську (РФ). У 1942 термін ув'язнення був замінений відправкою на фронт. Воював у Чехословацькому корпусі генерала Людовіка Свободи, отримав бойові нагороди.

У 1945 о.Йов повертається в рідний скит. У листі від 14 листопада 1945 до єпископа Мукачево-Ужгородського Нестора (Сидорука) архімандрит Алексій (Кабалюк) писав: „Прошу висвятити в ієродиякона монаха о. Йова (Кундрю), який є моїм заступником в скиті Городилово". Єпископ виконав прохання 16 листопада 1945, а вже 7 травня 1946 о.Йова висвятили в ієромонахи. На монастирських зборах братія скита обрала його настоятелем.

Під час керівництва о.Йова обитель стала розширятися і багатіти. Монахи збудували трапезну, братський корпус, кухню. За заслуги перед церквою о.Йов отримав у 1947 сан ігумена. Архімандрит Єфрем (Молнар), що був у добрих стосунках з о.Йовом, згодом писав: „Очолюючи скит у 1946-1958, він був для ченців і простих мирян прикладом. О.Йов майже ніколи не використовував адміністративні накази. Кожен день служив у церкві сам. Після закінчення Літургії і трапези повідомляв братії про послушання і сам приєднувався до роботи. У вільний від роботи час братія збиралася в трапезній, де один із монахів читав чернечий статут, а о. Йов давав відповідні роз'яснення, як потрібно використовувати чернечі правила у повсякденному житті. Іноді він розповідав про ті події, сучасником яких йому доводилося бути. Його людськими якостями були працелюбність, простота у взаємовідносинах, милосердя, смиренність...". Архімандрит Матфей (Вакаров), як благочинний монастирів і скитів у 1951 так характеризував о. Йова: „Людина дуже скромна і братією любима, завжди прийде на допомогу у скрутну хвилину". Єпископ Мукачево-Ужгородський Іларіон (Кочергін) у 1955 писав: „о.Йов відзначається чернечим послухом, молитвенністю і працелюбством, має повагу серед чернецтва, духовенства і мирян".

Під час правління єпископа Варлаама (Борисевича) в Мукачівсько-Ужгородській єпархії розпочинається планомірний наступ на права монастирів і скитів. О.Йов виступив проти закриття монастирів, і тоді проти нього почалося цькування у пресі, йому приписували різні провини та злочини. А коли це не допомогло, о. Йова змістили з посади настоятеля. У 1958-1959 перебував у Свято-Миколаївському монастирі у с.Іза-Карпутлаш Хустського району, у 1959-1960 у Свято-Преображенському монастирі в с.Теребля на Тячівщині. У 1960-1961 настоятель парафії у с.Угля Тячівського району, а 1961-1962 служить у с.Монастирець на Хустщині. У 1962-1985 працював священиком церкви Святого Дмитра Солунського у с. Мала Уголька Тячівського району.

О.Йов був безкорисливою людиною, це ми бачимо з багатьох документів його власного архіву, що старанно зберігаються при церкві в с. Мала Уголька. У одній із заяв на ім'я єпископа Григорія (Закаляк) від 22 липня 1966 року читаємо: „Дізнався, що Ви хочете висвятити мене в архімандрити, прошу залишити мене в сані ігумена, бо вважаю себе не вартим такого великого сану". О.Йов за свої заслуги перед Богом отримав чудовий дар - прозорливість. Відомий він був серед людей і як цілитель. Слід відзначити, що жителі с. Мала Уголька й у наш час у повсякденному житті, користуються настановами та приказками свого колишнього священика.

Отця Йова, як благочестивого пастиря, вірники багатьох сіл області запрошували для освячення престолів, іконостасів, церков. З такими місіями він побував: у Хустському районі - у селах Стеблівка, Бороняво, Сокирниця; у Вел. Криві, Діброві, Билині на Тячівщині, в Середньому Водяному, Квасах на Рахівщині, в Міжгір'ї та багатьох інших. Крім того він часто відвідував Чумалівський та Мукачівський монастирі.

За п'ять років до своєї смерті, 25 лютого 1980 р. о.Йов склав заповіт, у якому писав: „Я, нижеподписавшийся архимандрит Иов, 20 лет прожил в Малой Угольке при храме Святого Дмитрия, моя жизнь подходит к концу, скоро мне исполнится 80 лет. Не известный день моей смерти. Много священников завещают похоронить их в монастыре или в родных селах, а я запрещаю куда нибудь увозить мое грешное тело. Завещаю отпеть монашеским чином и похоронить возле креста на середине кладбища".

28 липня 1985 р. архімандрит Йов помер. У день своєї смерті, у неділю, відслужив Літургію, виголосив досить тривалу промову і виконав усі необхідні треби для вірників. Того ж дня, біля десятої години вечора, йому стало погано і з молитвою на вустах він закінчив свій земний шлях. Похорони відбулися 31 липня. Службу очолив архімандрит Єфрем (Молнар). З промовами виступали прот. М.Келемен, архімандрит Євфимій (Шутак). Молитви співали монахині Чумалівського та Мукачівського монастирів та багато мирян, що прийшли провести в останній шлях свого наставника.

Таким чином, архімандрит Йов (Кундря), безперечно, заслуговує на добру згадку та вшанування. Він приклав чимало зусиль для становлення чернецтва на Закарпатті, довгий час був чи не головним його духовним наставником і прикладом для наслідування.