УКР РУС  


 Головна > Публікації > Люди Божі  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство розкол в Україні Священний Синод УПЦ шляхи єднання краєзнавство УГКЦ Доброчинність Патріарх Алексій II іконопис Мазепа милосердя постать у Церкві Католицька Церква Церква і медицина українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада церковна журналістика Археологія та реставрація Вселенський Патріархат автокефалія Голодомор конфлікти Києво-Печерська Лавра церква та політика діаспора вибори Церква і політика Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква монастирі та храми України секти Президент Віктор Ющенко забобони молодь УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






Перейшло у вічність рівненське «джерело благодаті й молитви»

  18 лютого 2009


Священик Володимир Плисюк
На 85-му році життя 12 лютого 2009 року, в день пам'яті трьох святителів - Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, після тривалої хвороби відійшов до Бога світоч Рівненської землі, великий поборник і ревний захисник чистоти православної віри, відповідальний за відродження монастирів та чернечого життя, духовний наставник священнослужителів єпархії архідиякон Михаїл (Гнесюк).

Народився отець Михаїл 30 жовтня 1924 року в селі Старому Корці Корецького району Рівненської області. Зі спогадів самого старця відомо, що до Церкви в ранньому дитинстві його привела бабуся, яка й вклала в дитячу душу любов до Бога, до храму Божого, до богослужінь, навчила його молитись.

Отець Михаїл закінчив сім класів при Польщі, де вивчав Закон Божий - це дало йому можливість набути й духовних знань. Варто зауважити, що архідиякон Михаїл добре знав Священне Писання, міг дати пояснення на Євангельські та Апостольські читання, чітко знав порядок богослужінь, церковних піснеспівів, міг розповісти житіє шанованого на кожен день того чи іншого угодника Божого, подвиги яких завжди ставив у приклад віруючим.

У період Великої Вітчизняної війни отець Михаїл поступив у Почаївський скит, що в с. Липки Гощанського району Рівненської області, і пробув там послушником упродовж восьми років при настоятелі ігумені Іакові. У 1950-х роках радянська влада скит закрила. За «релігійні переконання» отця Михаїла двічі було засуджено, покарання відбував у тюрмах суворого режиму при Сталіні й Хрущові. За дві судимості отцю Михаїлу було призначено по 10 років ув'язнення, з яких відбув 13. У місцях позбавлення волі він перебував із засудженими різних національностей та переконань. За послух тюремному начальству, за працьовитість і старанне ставлення до роботи, за чесність його поважало як керівництво в'язниці, так і ув'язнені. Через його бесіди з засудженими багато з них привернулися до покаяння, до православної віри.

Після звільнення він працював на ремонтних роботах у Свято-Троїцькому Корецькому жіночому монастирі, брав участь у відбудові церков Рівненської єпархії, а також і в інших державних установах.

У 1990-х роках отця Михаїла було реабілітовано за обома судимостями.

Після святкування 1000-ліття Хрещення Русі, з благословення правлячих архієреїв, ніс послух і мав доручення допомагати відродженню монастирів, чернечого життя на території єпархій, таких як: Рівненської, Сарненської, Дніпропетровської, Хмельницької, Конотопської.

1991 року, з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ з групою паломників отець Михаїл відвідав Грецію та Святу гору Афон, на якій у Свято-Покровському храмі Свято-Пантелеімонівського монастиря в неділю Всіх Афонських святих і Всіх святих, що в землі Руській просіли, з благословення та за порадою афонських старців, архієпископом Іринеєм була звершена перша ступінь священства - хіротесія його в читця та в сан іподиякона.

Під час перебування в 1993 році на Рівненщині Почаївської чудотворної ікони Богоматері, з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Правлячих Архієреїв - Архієпископа Рівненського і Острозького Іринея, пізніше - Єпископа Рівненського і Острозького Анатолія мав послух нести відповідальність за організацію та перебування ікони в Рівненській єпархії. З іконою Богоматері було пройдено всі райони та села, церкви та монастирі Рівненщини впродовж 104 днів, після чого святий образ Божої Матері було повернуто до Почаївської Лаври.

Указами правлячих архієреїв Рівненської єпархії отця Михаїла було призначено відповідальним за відродження та відбудову монастирів, духовне відновлення чернечого життя, згідно з монастирським уставом та правилами Святої Церкви на Рівненщині; йому також було дане благословення проповідувати Слово Боже.

24 травня 2000 року, в День пам'яті святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських, за Божественною літургією на подвор'ї Свято-Успенського чоловічого монастиря с. Липки Гощанського району архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій звершив хіротонію іподиякона Михаїла (Гнесюка) в сан диякона. Того ж дня отець Михаїл отримав сан архідиякона.

Непосильною працею в шахтах, перебуванням у карцері, знущанням та тортурами в тюрмах, постійним переслідуванням з боку атеїстичної влади старець Михаїл очистився життєвими випробуваннями, як золото в горнилі. Але ніколи з його вуст не було чути ні нарікань, ні звинувачень. Він все сприймав як волю Божу.

За труди на славу Святої Церкви архідиякона Михаїла нагороджено високими церковними нагородами, такими як:

15.09.1978 р. - Грамотою Архієпископа Волинського і Ровенського Даміана;

23. 06.1995 р. Патріархом Алексієм ІІ - Орденом Руської Православної Церкви Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира Ш ступеня;

6.12.1996 року - Грамотою Архієпископа Рівненського і Острозького Варфоломія;

14 квітня 2000 p .- Ювілейною медаллю „Різдво Христове - 2000 років";

5.12.2001 р. - Орденом святої великомучениці Варвари;

19.06.2002 р. - Ювілейною медаллю „Харківський собор - 10 років";

10.12.2003 р. - Орденом Преподобного Агапіта Печерського;

15.11.2004 р. - Орденом Преподобного Нестора Літописця з нагоди 80-річчя;

25.03.2005 р. - Медаллю Преподобних Антонія і Феодосія Печерських І ступеня; 05.10.2005 р. - - Медаллю „За церковні заслуги";

15.03.2007 р. - Медаллю „Харківський собор - 15 років"

17.08.2008 р. - Орденом „1020 років Хрещення Київської Русі".

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, заупокійну Божественну літургію та священицький чин поховання покійного архідиякона Михаїла 14 лютого 2009 року очолив митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, який передав співчуття Його Блаженства рівненській пастві та всім вірним, хто знав і шанував старця. Владиці співслужили архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій та єпископ В'яземський Ігнатій, який, як представник Руської Православної Церкви, також передав співчуття від Святішого Патріарха Кирилла, який особисто знав і неодноразово спілкувався з ним. Напередодні 13 лютого ввечері вшанувати і помолитися за упокій архідиякона заїхав архієпископ Сарненський і Поліський Анатолій.

Єпископ Ігнатій у своєму слові відзначив, що та любов і джерело благодаті й молитви, яке видимо пішло від нас сьогодні, не може пропасти з фізичною смертю, а «переходить у вічність і продовжує існувати в Царстві Небесному». Також Владика Ігнатій зазначив, що отець Михаїл повною мірою відображав образ і подобу Божу. Він пережив відповідальний для нашої Церкви час, коли на Помісному Соборі було обрано нового першоієрарха, пережив Неділю, в яку Свята Церква вшановувала Собор новомучеників та сповідників, до яких і він також належить.

Автор: Священик Володимир Плисюк