УКР РУС  


 Головна > Публікації > Люди Божі  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 234 відвідувачів

Теги
вибори педагогіка монастирі та храми України розкол в Україні Доброчинність краєзнавство Голодомор Католицька Церква церква та політика Предстоятелі Помісних Церков українська християнська культура Священний Синод УПЦ комуністи та Церква Археологія та реставрація секти УГКЦ іконопис церковна журналістика милосердя Президент Віктор Ющенко шляхи єднання діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II постать у Церкві УПЦ КП Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство забобони автокефалія Церква і влада Церква і політика Ющенко молодь Києво-Печерська Лавра Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






«Головний собор Церкви неодмінно постане»

  03 December 2009



Григорій Хижняк: майстер спорту міжнародного класу з баскетболу (центровий). Триразовий чемпіон України, володар Кубку України, чемпіон Литви, кращий гравець матчу «зірок» Литви, перший легіонер Литви. Учасник Чемпіонату Європи у складі Національної збірної 1997-2003 років. 

- Григорію, серед ваших титулів чинне місце посідає Литва. Чому саме? Хтось є там з рідні?

- Ні, свого часу я грав у Литві, як, до речі, і в інших країнах - в Греції, Росії, Іспанії. Коли мені було 26 років, в Литві запропонували громадянство, але я залишився дома, адже моя Батьківщина - Україна. Не зважаючи на всі негаразди, мені тут подобається.

- Звідки Ви родом?

- Народився в Миколаєві, але вже років 15 мешкаю в Києві. Вірніше, тут живе моя сім'я, я ж кочую, мов циган, з одного місця в інше.

- В дерев'яний храм на честь Усіх святих, що на місці будівництва кафедрального собору, ходите часто? І чому саме сюди?

-  Дуже він мені сподобався, в ньому затишно і спокійно. Живу неподалік Києво-Печерської Лаври, і, якщо є можливість, намагаюсь не пропускати богослужінь у Трапезному храмі. У дерев'яний храм на честь Усіх святих вперше прийшов, коли до нього привезли чудотворну Почаївську ікону Божої Матері.

- Де вперше почули про будівництво кафедрального собору?

- У Лаврі, від сестри, яка там працює. Одного разу треба було їй допомогти дещо. Там я побачив скриньку для пожертвувань на будівництво кафедрального собору. А потім і самому схотілося побачити це місце. Був вільний день, от і поїхав.

Згодом випала нагода прикластися до Почаївської ікони в дерев'яному храмі. Там же дізнався, що поряд з цією церквою зводиться Кафедральний собор на честь Воскресіння Христового. Знаючи це, намагаюсь внести свої посильні пожертвування на його будівництво від тих щедрот, які Господь часом подає мені і моїй родині. Таким чином хочу бодай частково повернути те, що маю.

Вважаю, що Бог дає людині не тільки кошти, але й вибір, як саме їх витратити, на які потреби - тільки матеріальні, чи також і духовні? Мені особисто небагато треба, на життя вистачає, тому своїм обов'язком вважаю допомагати Церкві.

- Яке Ваше ставлення до будівництва кафедрального собору?

- Він обов'язково має бути! Київ - велике місто, є Києво-Печерська Лавра, в якій багато святинь, але кафедральний собор треба будувати обов'язково! Вважаю, раз є благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, то головний собор Церкви неодмінно постане! Дай Бог, щоб до цієї благої справи долучилися всі православні, і щоб це сталося якомога швидше!

- Ви бачили проект собору?

- Мені отець Віктор Іващук, священик храму на честь Усіх святих, відповідальний за будівництво собору, подарував календар із зображенням майбутньої святині, - дуже красивий.

- Комплекс будівництва кафедрального собору передбачає діяльність Духовно-просвітницького центру, в якому працюватимуть спортивні зали для дітей і дорослих. Уже сьогодні деякі «зірки» спорту України, як, наприклад, Лілія Підкопаєва, погодились на благодійних засадах вести спортивні секції для дітей. Якби Вам запропонували, чи погодилися б?

 - Звичайно. Якщо матиму таку можливість, то чому б і ні?

- Ви про тренерську роботу ще не думали?

- Поки що - ні, Бог дає ще трохи побігати. Мені вже 35, тренувати можу, якщо просять, допомагаю молодим, але серйозно цим ще не переймаюся.

«Молитва додає сил і надії»

- Григорію, яке місце в Вашій сім'ї посідає віра?

- Моя родина - це дружина Ольга і син Платон. Називали хлопця за святцями, є такий естонський священномученик. Малого хрестили в Лаврі. Коли був маленький, водили його до церкви, часто причащали. Починав він ходити у Любимівці Вишгородського району, де найстаріший храм - Хрестовоздвиженський. Там живе мама дружини. Платон і зараз часто ходить з мамою Олею до церкви.

На вихідні намагаємось обов'язково піти на богослужіння разом - або до Хрестовоздвиженського храму в Лаврі, або до Печер. Моя дружина першою прийшла до віри, в неї «коріння» в родині - із Західної України, дуже сильне духовно. Тому навіть у роки атеїзму їй батьки все пояснювали. Я ж був до цього байдужий: Миколаїв - південне місто, про це якось не думалось.

А сьогодні й моя кузена прийшла до віри в Бога, нині працює в Лаврі, неподалік Дальніх печер. Потихеньку всією родиною стаємо на шлях істини, як-то кажуть.  

- Платон пішов батьківськими стопами?

- Коли жили в Греції та Литві - намагався долучитися до мого фаху. Проте зараз змінює свої інтереси. Платону - 9 років, в нього ще вітер в голові, йому цікаві то футбол, то баскетбол. Хай сам вирішує, ким бути, свою волю йому нав'язувати не буду.

- Дружина - теж спортсменка?

- Ні, що ви! Вважаю, в сім'ї досить одного спортсмена!

- Їсти ж комусь готувати треба?..

- Не тільки (Григорій посміхається). До речі, коли є час, сам люблю поратися на кухні. Коли буваю десь за кордоном, доводиться і цим займатися.

- Скажіть, а друзі, колеги Ваші, як ставляться до віри і Церкви?

- Один товариш із Дніпропетровська вважає це справою серйозною, вінчався в церкві, але загалом це - дуже особиста справа, про яку з іншими не дуже поговориш.

- А Вам особисто в спорті віра допомагає?

- Знаєте, спорт - цікава річ, тут начебто покладаєшся тільки на себе, а вже потім розумієш, що й до чого. Починаєш молитися, що додає і сил, і впевненості, надії на допомогу Божу. Навіть коли програєш, не впадаєш у відчай, бо розумієш, що не все тільки від тебе залежить.  

У Литві, наприклад, ми з дружиною часто в храм ходили, хоча тоді я ще був не дуже уцерковлений. Звичайно, не відразу все відбувалося, до віри приходив поступово, крок за кроком. Коли грав у Греції, то Бог так управив, що я побував на Святому Афоні - в Пантелеймоновому монастирі. А ще раніше, коли був у вірі слабий, потрапили до Єрусалиму, але тоді, на жаль, я блукав Святим Містом, як турист. Хоча у Храмі Гробу Господнього пережив якесь незвичайне сильне відчуття.

 «А ти все ростеш?»

- Григорію, як Ви ставитесь до своєї слави?

- По-філософськи. Раніше, коли був молодий, приємно було, а зараз, завдяки Церкві, вже розумієш, наскільки все це оманливе, тимчасове й незначуще.

- Але на Вас, мабуть, і без слави люди оглядаються. Вибачте за недоречне питання: який у Вас зріст?

- 2 метри 16 сантиметрів. Владика Павел, коли підходжу до нього за благословенням, часто посміхається і питає: «А ти все ростеш?» Колись я вперше прийшов до храму Преподобних Печерських - там читається Акафіст біля ікони Божої Матері «Всецариця». Підходжу до священика за благословенням, а він каже: «Дивлюсь на вас і думаю: чи на лавці хлопець стоїть?..»

- Син теж статурою вдався в тата?

- Так, зараз вже носить взуття 39 розміру.

- Ви часто їздите на змагання в інші міста, країни, буваєте в православних храмах?

- Чесно скажу, вільного часу немає, бо загалом ігри відбуваються в суботу або неділю. Хоча, коли був у Греції, ходив на богослужіння. В Афінах відвідував храм на честь Пресвятої Трійці. У Дніпропетровську кілька разів заходив у Свято-Троїцький кафедральний собор.

- Що б Ви побажали відвідувачам сайту sobor.in.ua та парафіянам храму на честь Усіх святих?

- Всім, хто причетний до будівництва Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового, бажаю допомоги Божої і Покрова Пресвятої Богородиці, адже без цього ніяка добра справа не зрушить з місця. Блаженнішому Митрополиту Володимиру, владиці Олександру - єпископу Переяслав-Хмельницькому, настоятелю храму на честь Усіх святих, і всьому духовенству - Многая і благая літа!

Знаю, що наш Архіпастир - свята людина, яка дуже багато робить для Української Православної Церкви. А ще бажаю терпіння, підтримки вірних Церкви і меценатів, щоб красень-собор якнайшвидше постав у Києві.

Парафіянам бажаю здоров'я, Божого натхнення і допомоги, Янгола-охоронця у всіх справах.

- Дякую за цікаву розмову! І Вам, Григорію, успіхів у спорті та в родинному житті! Здоров'я Вам! Одужуйте якнайшвидше.

Інтерв'ю взяла Тамара Рябкова, sobor.in.ua 

Фото - портал Фотолітопис, а також з українських ЗМІ.