УКР РУС  


 Головна > Публікації > Міжконфесійний діалог  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
Мазепа діаспора УПЦ КП Києво-Печерська Лавра Церква і медицина молодь Церква і політика Патріарх Алексій II педагогіка іконопис Археологія та реставрація Церква і влада Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі вибори розкол в Україні церковна журналістика комуністи та Церква автокефалія милосердя конфлікти УГКЦ забобони Священний Синод УПЦ постать у Церкві Католицька Церква українська християнська культура церква і суспільство Президент Віктор Ющенко секти шляхи єднання краєзнавство Голодомор церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан)






Рейтинг@Mail.ru






ДІАЛОГ: «Я - відвертий та давній прихильник порозуміння між УАПЦ та УПЦ».

  13 березня 2007



Архієпископ УАПЦ Іоан (Модзалевський) справляє враження не лише інтелігентної, але й дуже делікатної людини. Однак, коли наша розмова торкалася глави УПЦ КП «патріарха» Філарета, у голосі «головного богослова» УАПЦ починала бриніти сталь. Пропоноване увазі читачам нашого порталу інтерв'ю було зроблено невдовзі після завершення Архієрейського собору УАПЦ. Розмова проходила у двомовному режимі. Як виявилося, архієпископ УАПЦ дещо краще спілкується російською, ніж українською. Однак, на його прохання  нашу розмову викладено українською.

- Чим пояснюється радикальний тон останніх заяв УАПЦ щодо УПЦ КП та патріарха Філарета?

- Я не згідний з вами, що тон заяв УАПЦ радикальний. Натомість я б назвав його аналітичним та зваженим. Зауважте, що Богословська комісія УАПЦ абсолютно не торкалася теми особистого життя Філарета, яке мусувалося й досі мусується українською пресою. У Висновку Богословсько-канонічної комісії УАПЦ йдеться лише про канонічний стан «патріарха» Філарета з точки зору вселенського Православ'я та його хибні богословські концепції. Цебто, це аналітичний, а не пропагандистський документ.

- Але такий погляд є новим для УАПЦ.

- Я не згідний з вами. Працюючи над Висновком, я переглянув статті та заяви наших попередніх предстоятелів - патріархів Мстислава та Димитрія. Із заяв патріарха Мстислава випливало, що він визнає позбавлення священного сану Філарета. І ми посилаємося на деякі з цих заяв у своєму Висновку. Що ж стосується позиції другого патріарха УАПЦ Димитрія, якого я близько знав, то вона була навіть радикальнішою за позицію патріарха Мстислава. У нього є послання, яке він написав вже перед смертю. Воно навіть і закінчується так: «Пишу це перед смертю, знаю, що пишу, і відповідаю за написане», якщо я не помиляюся. Так от у цьому Посланні покійний патріарх Димитрій порівнював Філарета з Люцифером, який веде людей до пекла. Я спеціально не включив ці слова Димитрія до нашого Висновку, оскільки вони дуже емоційні. Однак, готуючись до Собору, я занотував ці слова. Ось вони: «Він не жаліє мільйонів душ українців, бо він їх ніколи не любив. Він свідомо відриває Україну від ядра Православної Церкви - Вселенського Православ'я, і через видимість, подобу церкви, заміну духовно-чистої Церкви на світ риз і театральності, - веде людей у пекло, в пащу Луцифера. І сам він став Луцифером України, злобним, темним її духом».

- Однак, в 2005 р. УАПЦ вела переговори з УПЦ КП про об'єднання. Чи не здається вам така позиція єпископату УАПЦ непослідовною? Спочатку ви говорите про об'єднання, а потім згадуєте слова покійних предстоятелей УАПЦ Мстислава та Димитрія.

- Позиція УАПЦ є послідовною, оскільки об'єднання УАПЦ з УПЦ КП не відбулося саме через нашу принципову позицію щодо Філарета. Ми пропонували йому відмовитися від керівництва УПЦ КП та відійти на спокій. Він з цим категорично не погоджувався. Таким чином, і в 2005 р., і сьогодні УАПЦ притримується тої точки зору, що особа, яка перебуває у дуже сумнівному канонічному положенні, не може очолити Церкву. До речі, я раджу вам прочитати з цього приводу статтю нашого Предстоятеля владики Мефодія «Проблема об'єднання Українського Православ'я». Там все дуже чітко викладено.

- Але останнім часом стосунки між УАПЦ та УПЦ КП значно погіршилися.

- Так, Філарет робив і робить все можливе для того, щоб знищити нашу Церкву. Дійшло навіть до того, що він надсилає таємні листи Президенту України щодо Андріївського собору, де просить, щоб цю церкву віддали УПЦ КП. Такі ж рейдерські атаки на УАПЦ з намови Філарета мають місце в більшості єпархій УАПЦ. І це - свідома політика Філарета, який чудово розуміє, що наша Церква ніколи не погодиться на об'єднання з ним.

- Але свого часу делегація УАПЦ підписувала з представниками УПЦ КП спеціальні домовленості.

- Так, ви говорите про так звані «Сінфонітікон» («Домовленості» - ред.), які було підписано влітку 2001 р. в Константинополі делегаціями УАПЦ та УПЦ КП. Однак, я хочу наголосити на тому, що згідно цих домовленостей дозволялося спілкування лише між священиками, а єпископам УАПЦ та УПЦ КП було рекомендовано утриматися від спілкування. Сьогодні ми винесли соборне рішення щодо необхідності утримання від спілкування.

- Цебто позиція УАПЦ залишається послідовною?

- Так. Наша позиція є послідовною. І вона полягає в тому, що доки Філарет очолює УПЦ КП, ніякого об'єднання не буде. В цьому позиція УАПЦ не змінюватиметься.

- У вашому інтерв'ю Релігійно-інформаційній службі України йшлося про те, що УАПЦ може розглянути питання чинності анафеми, яку накладено на Філарета Руською Церквою

- Про це йшлося, перш за все, у Висновку нашої Комісії. Що ж стосується РІСУ, то журналістка, яка готувала інтерв'ю, висловила припущення, що утримуючись від розгляду питання про анафему, ми ніби створюємо механізм тиску на Філарета.

Саме про це я б і хотів спитати. Ви дійсно намагаєтесь таким чином впливати на позицію глави УПЦ КП?

- Питання щодо анафеми актуальне перш за все для РПЦ та УПЦ КП. РПЦ - це Церква, від якої відійшов Філарет, УПЦ КП - церковна структура, яку він створив. Але Філарет ніколи не перебував в УАПЦ. Він тільки заволодів нашим майном та громадами. Тому для нас головним є питання канонічної дистанції від Філарета. Цю дистанцію вже створено. Її створено рішенням про неможливість молитовного та євхаристійного спілкування між єпископатом та духовенством УАПЦ та главою УПЦ КП. Однак, якщо Філарет буде продовжувати свою руйнівну політику щодо УАПЦ, буде продовжувати відбирати в нас храми, ми розглянемо й питання анафеми.

- А в чому саме полягає зв'язок між його поведінкою, лінією УПЦ КП щодо УАПЦ й розглядом питання про анафему?

- Я наведу приклад, гаразд? Випадково вам зустрілася людина, поведінка якої не є цілком адекватною. Наприклад, людина викрикує образливі слова та розмахує руками. Що ви, перш за все, робите? Спочатку Ви відходите на безпечну дистанцію. А потім, якщо неадекватна поведінка цієї людини вимагає вашої реакції, ви викликаєте медиків - фахівців-психіатрів, які обстежують стан людини і, якщо в цьому є потреба, її госпіталізують. При цьому, якщо людина становить загрозу для суспільства, то її тимчасово позбавляють прав. Якийсь час вона лікується. І якщо лікування виявляється вдалим, то за деякий час вона повертається до нормального життя. Так само і в наших стосунках з Філаретом. Спочатку ми відійшли на безпечну канонічну дистанцію. Тепер ми маємо вирішити, в якій мірі його дії становлять небезпеку для УАПЦ. Анафема - це, так би мовити, «позбавлення в правах», коли людину ізолюють від церковної громади. З іншого боку, анафема - це ліки. Ліки, які вживають у найбільш небезпечних випадках. Отже, зараз ми маємо придивитися до дій Філарета і зрозуміти, який саме діагноз тут має місце.

- Отже, подальші дії УАПЦ залежать і від самого Філарета?

- Саме так. УАПЦ ніколи не провокувала конфліктів. Але ми завжди будемо адекватно реагувати на небезпеку для нашої Церкви. Тому ми відійшли на дистанцію від Філарета - утримуємося від спілкування у молитвах та Євхаристії. Що буде далі - залежить від нього самого. Якщо він буде й надалі, образно кажучи, «махати руками та кричати образливі слова», то ми зупинимося на тому, що є зараз. Але якщо ми побачимо, що проти УАПЦ розпочинається масштабна війна, то наші дії будуть виваженими, але адекватними. І я не виключаю, що в такій ситуації ми розглянемо й питання щодо чинності для УАПЦ анафемствування Філарета, яке було накладено РПЦ.

- Що це буде означати для Філарета та УПЦ КП?

- Філарет постійно наголошує, що анафему накладено на нього з політичних міркувань, як на борця за Помісну Церкву. Але якщо УАПЦ піде на таке визнання анафеми, то в наших діях буде відсутнім політичний момент. Ми будемо розглядати ситуацію з точки зору інтересів Української Помісної Церкви. Скажімо, будемо розглядати дії Філарета по створенню світового розколу в Православ'ї, його антиканонічну діяльність в Болгарії, його єретичне вчення про можливість існування «двох самодостатніх родин Православних Церков».

- Але УАПЦ можна звинуватити в тому, що вона підігрує Московському Патріархату.

- УАПЦ веде діалог з УПЦ, але наші парафії не готові до приєднання до УПЦ. Ми ведемо діалог з надією, що наші спільні зусилля можуть пришвидшити процес надання Українській Церкві нового канонічного статусу. Єпископат УАПЦ з великою пошаною ставиться до Блаженнішого Митрополита Володимира. І ми зробимо все можливе для того, щоб наше об'єднання сталося за його життя та під його першосвятительським омофором. Але є чітка позиція вірних та духовенства, яка полягає в тому, що об'єднання можливе за умови отримання канонічної незалежності, коли Українська Церква отримає належне їй місце в церковному диптиху. Якщо Ви твереза людина, то маєте розуміти, що таку позицію не можна вважати «підіграванням» Руській Церкві. Ідея про те, що УАПЦ ось-ось приєднається до УПЦ та підігрує їй - це міфологема, що була вигадана Філаретом та його прихильниками. Насправді ж, позиція УАПЦ визначається позицією наших парафій та єпархій. Якою буде позиція церковного народу, такою буде й позиція єпископату УАПЦ. Єпископат УАПЦ займає позицію, що, насправді, дуже схожа на позицію єпископату УПЦ. Ми вважаємо, що дуже важливо зберегти єдність нашої Церкви. Я - відвертий та давній прихильник порозуміння між УАПЦ та УПЦ. Але інші владики УАПЦ, що керують великими єпархіями нашої Церкви на Заході, давно кажуть мені: «не будемо поспішати, не будемо робити кроки, що можуть загрожувати нашій єдності». І я їх чудово розумію. Церковна єдність має бути вистраждана серцем, вона мусить бути вимоленою, святою. Крім того, всі ми, включно з вірними нашої Церкви, маємо прийти до консенсусу стосовно канонічного положення Української Церкви.

Бесідував священик Андрій Дудченко