УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 55 відвідувачів

Теги
Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну українська християнська культура вибори забобони постать у Церкві діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина Мазепа розкол в Україні автокефалія Священний Синод УПЦ молодь церква та політика шляхи єднання Католицька Церква Патріарх Алексій II Ющенко Голодомор Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко УПЦ КП церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков конфлікти краєзнавство іконопис комуністи та Церква Доброчинність секти УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі педагогіка Археологія та реставрація церква і суспільство милосердя Вселенський Патріархат Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Біоетика в медицині – погляд професора і священика

4 листопада, у понеділок, у Медичному університеті імені О.О.Богомольця відбулося чергове засідання школи-семінару на тему «Біоетичний код роману «Собаче серце» М.А.Булгакова». Перед майбутніми медиками виступили завідуючий кафедрою нормальної анатомії професор Віктор Черкасов, доцент Анатолій Єгоренко та настоятель храму преподобного Агапіта Печерського протоієрей Андрій Ткачов.

Вибір теми для зустрічі Анатолій Єгоренко пояснив так: «Книга М.Булгакова «Собаче серце» - багатопланова і є хорошим матеріалом, на якому варто побудувати розмову про етику в медицині». Він виклав своє бачення книги і проблем, піднятих нею, та озвучив свою позицію: «Дослідник має йти на дотик, обережно, паралельно з природою, а не валити артилерійським наскоком. Біоетичний кодекс має бути в основі всіх наукових експериментів». Кожен дослідник повинен мати «моральне» дзеркало, яким для професора Преображенського - головного героя «Собачого серця» - став Шариков.

А.Єгоренко розповів студентам про результати двох опитувань, які він нещодавно проводив у Київському та Новосибірському медуніверситетах. Першим питанням в анкетах було: «Чи можуть інтереси суспільства бути вищі за інтереси окремих громадян?», другим - «Чи взяли б ви участь в опробовуванні нових ліків на представниках «маргінальних» прошарків населення (наприклад, ув'язнених) без їхньої інформованості про експеримент?». «Так», - відповіла переважна більшість опитуваних на обидва питання. Результати - вражаючі...за своєю жорстокістю, а відповідали ж на них медики - ті, хто мають допомагати!

Наприкінці виступу Анатолій Єгоренко нагадав студентам основні положення Європейської хартії прав пацієнтів (Рим, листопад, 2002 року) і закликав молодих людей орієнтуватися на неї у процесі своєї роботи. «Над біоекспериментами в медицині має бути громадський контроль. Це зменшить ризик непередбачуваних наслідків подібних досліджень та підвищить відповідальність дослідника за програму дослідження (мету, методи, завдання). Відповідальність на наслідки - ось, що головне».

«Мені особисто професор Преображенський подобається, окрім того, я не думаю, що Булгаков у той час задумувався над проблемами біоетики, - сказав професор Віктор Черкасов. - Я не закликаю до вседозволеності у медицині, але й не кажу «табу на все». Потрібно знати і відчувати золоту середину. Біоетика потрібна, і це без сумніву. Проте це не мають бути суцільні категоричні заборони - ми знаємо до чого вони призводять». І професор зробив невеличкий екскурс у минуле анатомії як науки. Свого часу в Англії заборонили проводити розтини мертвих тіл і... виникла нова професія - «гробокопачі». Ці люди займалися тим, що викопували тіла померлих і продавали їх медикам для експериментів. Окрім того, В.Черкасов нагадав, що через подібну заборону понад тисячоліття лікарі користувалися хибними результатами праці одного відомого анатома. «Смерть радіє тому, що допомагає життю» - озвучив професор вислів, який колись був написаний на дверях так званих анатомічних театрів - місць, де проводилися розтини. Отож, «використання людського матеріалу має бути, тільки воно повинно бути в розумних межах», - закінчив свій виступ Віктор Черкасов.

Цікавим був виступ отця Андрія, який звернув увагу присутніх на те, що в романі М.Булгакова в назву винесене саме серце, а не гіпофіз, який професор Преображенський пересадив Шарикову. Батюшка розповів про власне бачення «другого» плану - коду - роману. «Чому саме серце, - запитує отець Андрій і відповідає, - тому що це християнська світоглядна установка. Моральне навантаження йде на серце, а не на мозок». Батюшка нагадав студентам, що Булгаков, як і його герой професор Преображенський, походять з родин священиків. (Батько Булгакова - професор Київської духовної академії). Отець Андрій також пояснив студентам, що прізвища Рождественський, Преображенський, Успенський пов'язані з двунадесятими святами - їх давали успішним учням духовних семінарій. (У залі відразу з'ясували, що серед присутніх є декілька носіїв цих прізвищ). «Хто такий Преображенський? - Людина, яка хоч і дуже відома, проте самотня - він не має ні дітей, ні родини. Він випав з колії - розірвав з духовним минулим і не знайшов «щасливого майбутнього». Він був покараний плодами власної діяльності». Як і його герой Булгаков свого часу різко й назавжди розірвав зі своїм минулим, з православ'ям. Можливо, ці паралелі - подібність доль Булгакова і Преображенського - випадкові, й автор не хотів вкладати автобіографічні деталі в образ героя. «Проте християнство пробилося в ньому, як трава крізь асфальт. Здавалося, який твердий, «непробивний» асфальт, а травинка таки крізь нього проб'ється до світла. Рано чи пізно, віра, в якій зростав з дитинства письменник, проб'ється несвідомо в дорослому віці... Справа не в мозку, справа в серці - до чого прагнеш, про що думаєш».

Батюшка порадив майбутнім медикам, щоб вони поєднували моральні критерії зі своїм професійним вмінням і прагненнями. «Щоби ви, як професор Преображенський, не були покарані наслідками своєї діяльності. Пам'ятайте, людина - це завжди моральний закон, це завжди наявність табу - моральних заповідей. Що угодно Богові - на користь людині, що не угодно Богові - шкідливо для нас. Хочеться, щоб у своїх експериментах ви, майбутні медики, були табуйовані моральними законами і не рухалися вперед до піррових перемог, не дивлячись на наслідки. Хтозна, можливо скористатися плодами ще однієї перемоги в науці потім вже й не буде кому».

Батюшка закликав пам'ятати про «небо в зірках над людиною та моральний закон у ній» і нагадав присутнім про відомого хірурга, святителя Луку Войно-Ясенецького - людину, яка поєднала в собі талант і знання хірурга з православною моральністю.

Теоретично після виступів мав відбутися диспут між студентами та лекторами. Він відбувся, проте між самими лекторами. Оскільки тема зустрічі була досить-таки цікавою і студентами була переповнена аудиторія, то апатичність майбутніх медиків можна «списати» на те, що зустріч розпочалася після всіх занять, увечері, о 17-й і тривала ледь чи не три години. Після закінчення виступів шановних доповідачів, коли між ними розпочався жвавий диспут, студенти «розворушилися», і хоч питань так і не ставили, проте активними оплесками - у місцях згоди з виступаючим - та «викриками з місця» - у місцях незгоди - нагадували про свою присутність.

Хотілося б згадати одного молодого чоловіка, який наприкінці зустрічі подякував отцю Андрію. На жаль, він говорив дуже тихо і не все вдалося почути (у тому числі й ім'я). «Раніше я бачив перед собою лише одну мету - наука, відкриття, рух уперед. Проте після ваших слів (отця Андрія) я дещо змінюватиму позицію і, мабуть, не сприйматиму «на ура» всі відкриття та експерименти в медицині. Ваші слова про вічність у православному розумінні та беззмістовність пошуків медиками «еліксиру безсмертя» багато чого для мене змінили. Я ніколи не дивився на це з такої точки зору. Дякую»

...Хочеться сподіватися, що не лише він один серцем відчув і зрозумів істинність слів священика, хочеться вірити, що більшість з цих студентів, які сьогодні вислухали дві точки зору на проблему етики в медицині, не стануть професорами Преображенськими, не будуть захоплюватися «всемогутністю» людського розуму і гнатися за гарними фата-морганами, не думаючи про наслідки. У цьому й криється код Булгаковського роману - знати, що не все, що можна зробити, варто робити й завжди бути відповідальним за наслідки.

Надія Замоцна