УКР РУС  


 Головна > Публікації > Місіонерське служіння  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 86 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина Археологія та реставрація Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков Мазепа Священний Синод УПЦ Церква і політика краєзнавство Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України секти розкол в Україні постать у Церкві Президент Віктор Ющенко педагогіка церква та політика Голодомор Церква і влада Вселенський Патріархат конфлікти діаспора автокефалія забобони Ющенко милосердя комуністи та Церква церква і суспільство українська християнська культура молодь церковна журналістика Патріарх Алексій II Доброчинність УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП шляхи єднання вибори іконопис Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






Скелі біля моря — 2009

  11 листопада 2009


Матінка Наталя Веселовська
керівник Подільського локального осередку організації «Православні скаути України»
 

Ви були колись на першому ювілеї дитини? Тоді, коли святкувалось 5 років? Від цієї події завжди залишаються світлі та теплі спогади: дитинка вже чудово розуміє, що сьогодні в неї - особливий день, що вона в центрі уваги, відчуває себе дорослою. А гості постійно просять її то заспівати, то затанцювати, то розповісти щось цікавеньке... І тоді впевненість у своїх силах росте, ювіляр намагається виконати все якомога краще й остаточно запевняє себе: «Я - дорослий. Я вже багато чого можу!»

Цього року мені пощастило побувати на чудовому ювілеї...

5 років виповнилося скаутському табору «Скелі біля моря». Цікаво, що всі учасники одночасно були і ювілярами, і гостями.

Ми провели незабутні 7 днів на березі Чорного моря в мальовничій бухті Ласпі. Крім української сторони були присутні гості з Росії, Білорусі, Молдови... Відчувалося, що для дитячої дружби немає кордонів. І що немає різниці, з якої ти держави. І якщо ти хочеш чогось навчитися (а скаут завжди готовий вчитися нового), то дорослі з радістю допоможуть тобі, підтримають, надихнуть...

Всі ми - різні. «Є різні дари, але їх дарує Один і Той же Дух. І є різні види служіння, але Одному і Тому ж Господу. І є різні види діяльності, але в усіх діє для усіх Один і Той же Бог» (1 Кор. 12, 4-6).

Ми не схожі. Але головне, що кожен із нас може вчитися тому, що йому ближче, чим він зможе допомогти іншим і в чому він зможе бути корисним для Церкви та держави.

Були цього року дітки, які приїхали вперше в Крим, які не знали, що таке скаутінг у реальному житті. Одна справа - ходити в невеликі походи біля дому, й зовсім інша річ - опинитися далеко від батьків, в новому оточенні, де потрібно виживати по-справжньому...

Самим дітям і підліткам завжди здається, що вони нічого не вміють, що в них нічого не вийде

Та в кожному з нас є сотні нерозкритих здібностей. У середньому звичайна людина володіє 500-700 різними уміннями. Наш мозок вміщує в себе 100 трільйонів фактів. Ми можемо вловити до 100 тисяч різних запахів та відчути на дотик предмет завтовшки всього 0,0001см! Це - науково доведені факти. Це - подарунок нам від Бога.

І ми, дорослі, реально бачили, як робкі та несміливі діти отримували нашивку «Три пера» (для цього потрібно добу не їсти, добу не розмовляти та провести ніч за межами табору, щоб при цьому тебе ніхто не знайшов). Як їм це вдалося? Самі вони говорять, що їм тут не страшно, їх ніби хтось охороняє...

Це й не дивно, тому що православний скаутський рух в Україні існує та розвивається з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира й багатьох інших владик, в єпархіях яких діють скаутські загони. Наприклад, це архієпископ Вінницький і Могилів-Подільський Симеон, за підтримки й молитовного покровительства якого існує досить великий рух подільських скаутів.

Звичайно, Господь не залишає дітей, які хочуть стати більш сміливими та розвивати таланти, дані їм Богом. Наприклад, розвідники, скелелази, «скіфи»... Це-спеціалізації з досить серйозним рівнем підготовки. Ми постійно відчували допомогу святих апостола Андрія Первозванного та Георгія Побідоносця. Юні розвідники вчилися ходити безшумно, знаходити інших по слідам, подавати звуки, які зустрічаються в природі, жестами передавати інформацію...

Скелелази та учні ТПТ (техніки пішохідного туризму) навчилися зав'язувати 24 вузли навіть із заплющеними очима, знають, для чого і як застосовуються різні мотузки, карабіни, система, жюмар, багато дюльферяли... Не знаєте що це? А наші дітки це вже досить непогано вміють робити. Групи здавали залік у каньйоні, каскаді водоспадів «Джурла», Балаклаві та на Форосі.

Батьки навіть не підозрювали, що їхні дітки такі сміливі, такі спритні, самостійні та рішучі...

Медицину також вчило багато дітей. Завдяки чудовим викладачам та допомозі святої преподобномучениці Єлизавети вони вміють скласти патрульну аптечку, знають, як допомогти при переломах, розтягненнях, основних видах кровотечі, знаходять і вимірюють пульс, накладають джгут, вміють транспортувати постраждалих, розрізняють види шоків і навіть біологічну та клінічну смерть...

Були зв'язківці, журналісти, театрали та такі, хто займався виживанням...

Кожного вечора проходили концерти, в яких ми показували «фільми», «зняті» за сьогоднішній день, адже тема табору цього року була «Кінохроніка «Скель біля моря»».

Шкода, що так швидко минув цей тиждень. Нам було ще чого навчитися, що показати, з ким подружитися... Нам тепер буде, що згадати та про що розповісти родичам і друзям...

І ми, дорослі, повинні постійно вчитися новому й віддавати дітям те, чого вже навчилися, те, що знаємо... Це - наш шлях. І наш дорогий хрест. Бог подарував нам талант учити дітей, надихати їх... І ми намагаємося робити свою справу якнайкраще, не заривати Божий дар у землю, аби не спіткала нас участь лінивого раба.

Бог створив нас різними і чекає нас з нашим темпераментом, характером, вадами та намірами

Наприклад, апостол Петро був сангвініком, Павло - холериком, а Єремія - меланхоліком. І для кожного з них були справи на землі. Кожен був корисним і намагався якомога краще робити те, на що поставив його Господь. І ми також повинні без сумніву йти своїм шляхом.

Як буде добре, коли наші дітки підростуть і в нас будуть православні лікарі, вчителі, рятувальники... Нас не залишать в негараздах та біді. Нам буде, кому допомогти. І це будуть наші дорогі дітки.

І я точно знаю, що скаутінг - це чудовий світ, де є місце маленьким і дорослим, віруючим і тим, хто сумнівається, активним і спокійним, рішучим і не дуже... Це - новий для нас світ моря, гір, сходів та заходів сонця, спалахів вогню, щирих сердець, пісень під гітару та безмежної Божої любові, благословення та благодаті... І місця вистачить для всіх бажаючих!