УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 61 відвідувачів

Теги
секти шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі церковна журналістика церква і суспільство УГКЦ Президент Віктор Ющенко Голодомор Ющенко Церква і влада комуністи та Церква постать у Церкві розкол в Україні українська християнська культура автокефалія забобони Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ педагогіка милосердя Католицька Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина Вселенський Патріархат Доброчинність вибори Мазепа Предстоятелі Помісних Церков іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України конфлікти молодь діаспора церква та політика Києво-Печерська Лавра краєзнавство УПЦ КП Церква і політика Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






"Галичина": Муж молитви і праці

 

"Галичина", Григір Романюк, 29 грудня 2006

29 грудня минуло 385 років, коли «перейшов до вічного життя» преподобний Іов Княгиницький - схимомонах, який оновив українське духовне життя молитовною традицією святих отців з Афону, великий український діяч Церкви, письменник, педагог, художник, один із засновників українського книгодрукування, посол князя Острозького, відомий реформатор українських монастирів та засновник скиту Манявського, де й похований.
«Чоловік, яких, може, найбільше потребує кожний час і кожний народ», - як писав про нього Іван Франко. і якого, напевно, хотіла б бачити перед собою сучасна людина, спрагла Бога.
Іов (в миру - Іван) походив з шляхетної родини, що жила в Тисмениці. Змалку вирізнявся спокійним і тихим характером. Був пильний та уважний, і хоч мав мовчазливу натуру, намагався усім допомогти і всім послужити.
Добре вчився, серед найкращих учнів Іван Княгиницький направлений в Острог - вотчину великого князя Костянтина Острозького, де він стає викладачем першої української «академії».
Двору володаря волинських земель гетьмана Костянтина, що відзначався особливою пишнотою і блиском, могли позаздрити окремі державці Європи. Великий князь тримав біля себе кілька сотень освідченої молодої та амбітної шляхти. І серед цих людей потрібно було вирізнятися особливими талантами й хистом, щоб у скорім часі стати довіреною особою в дипломатичних справах (перша місія на Афон - допомога українським монахам) і правою рукою князя. Більше того, князь радить оженитися Княгиницькому, запевняючи йому добрі маєтки та матеріальні статки. Однак вибір зроблено - його чекає в Греції на святій горі великих схимників келія. Потім на короткий час повертає до Тисмениці, щоб роздати своє майно між бідними, а далі - знову Афон, де Іван Княгиницький приймає постриг і з чернечою рясою ім'я Ієзекиїль.
Афон завжди залишався духовною фортецею Церкви, яку обороняв практикою Ісусової молитви - «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Її ще називають духовним мечем християнина проти диявольських спокус. Це постійна щоденна-щогодинна-щохвилинна молитва, яка в своєму довершенні пронизує кожний вдих і кожний видих чоловіка вдень і вночі, при праці та при відпочинку. Вважають, що завдяки цій духовній практиці (ісіхазм) можна жити «в повні» з Христом і в Христі, і таким чином осягти обоження людини. Як пише преподобний Феодор Студит, «монахом являється той, хто всі думки свої має тільки про Бога, всі бажання свої має тільки в Бозі, всі прохання свої стремить тільки до Бога, і хто, в мирі з Богом, являється джерелом миру для інших».
І в такому молитовному аскетичному подвижництві провів сей муж 12 років.
У 50 років, з дозволу своїх настоятелів і, напевно, за вишнім покликанням, «Йов без сумніву, чоловік... великого й чистого характеру, незламної енергії і трудолюбія... один із немногих неофітів вернув на Русь і старався приложити ті ідеали до нашого життя, реформуючи монастирі в Уневі, Дермані, Угорниках і в Печерській лаврі в дусі непорочного життя і аскетизму», - як окреслив його Іван Франко.
Постійна молитва і невтомна праця над духовним життям народу: Іов то усамітнюється на два роки у горах біля Маняви, то знову піднімає з занепаду монастирі.
Під кінець свого життя засновує і розбудовує Манявський скит. Тут він упокоївся в Бозі, і саме тут, під фундаментом головної монастирської церкви Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього знайшов преподобний Іов вічний спочинок. Уже Захарія Копистенський у своїй «Палінодії» зараховував Йова Княгиницького до лику святих Української Церкви.
УВАГА! Редакція "Православ'я в Україні" залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей, які оприлюднюються у розділі "Моніторинг ЗМІ". Статті публікуються в редакції першоджерела.