УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
Мазепа УГКЦ педагогіка автокефалія Католицька Церква Вселенський Патріархат Ющенко Президент Віктор Ющенко церковна журналістика діаспора шляхи єднання УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України Церква і медицина Археологія та реставрація постать у Церкві конфлікти церква і суспільство комуністи та Церква розкол в Україні Церква і політика іконопис Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра українська християнська культура милосердя Священний Синод УПЦ секти 1020-річчя Хрещення Русі вибори краєзнавство Церква і влада Патріарх Алексій II молодь Голодомор забобони Доброчинність церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






"Галичина": Муж молитви і праці

 

"Галичина", Григір Романюк, 29 грудня 2006

29 грудня минуло 385 років, коли «перейшов до вічного життя» преподобний Іов Княгиницький - схимомонах, який оновив українське духовне життя молитовною традицією святих отців з Афону, великий український діяч Церкви, письменник, педагог, художник, один із засновників українського книгодрукування, посол князя Острозького, відомий реформатор українських монастирів та засновник скиту Манявського, де й похований.
«Чоловік, яких, може, найбільше потребує кожний час і кожний народ», - як писав про нього Іван Франко. і якого, напевно, хотіла б бачити перед собою сучасна людина, спрагла Бога.
Іов (в миру - Іван) походив з шляхетної родини, що жила в Тисмениці. Змалку вирізнявся спокійним і тихим характером. Був пильний та уважний, і хоч мав мовчазливу натуру, намагався усім допомогти і всім послужити.
Добре вчився, серед найкращих учнів Іван Княгиницький направлений в Острог - вотчину великого князя Костянтина Острозького, де він стає викладачем першої української «академії».
Двору володаря волинських земель гетьмана Костянтина, що відзначався особливою пишнотою і блиском, могли позаздрити окремі державці Європи. Великий князь тримав біля себе кілька сотень освідченої молодої та амбітної шляхти. І серед цих людей потрібно було вирізнятися особливими талантами й хистом, щоб у скорім часі стати довіреною особою в дипломатичних справах (перша місія на Афон - допомога українським монахам) і правою рукою князя. Більше того, князь радить оженитися Княгиницькому, запевняючи йому добрі маєтки та матеріальні статки. Однак вибір зроблено - його чекає в Греції на святій горі великих схимників келія. Потім на короткий час повертає до Тисмениці, щоб роздати своє майно між бідними, а далі - знову Афон, де Іван Княгиницький приймає постриг і з чернечою рясою ім'я Ієзекиїль.
Афон завжди залишався духовною фортецею Церкви, яку обороняв практикою Ісусової молитви - «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Її ще називають духовним мечем християнина проти диявольських спокус. Це постійна щоденна-щогодинна-щохвилинна молитва, яка в своєму довершенні пронизує кожний вдих і кожний видих чоловіка вдень і вночі, при праці та при відпочинку. Вважають, що завдяки цій духовній практиці (ісіхазм) можна жити «в повні» з Христом і в Христі, і таким чином осягти обоження людини. Як пише преподобний Феодор Студит, «монахом являється той, хто всі думки свої має тільки про Бога, всі бажання свої має тільки в Бозі, всі прохання свої стремить тільки до Бога, і хто, в мирі з Богом, являється джерелом миру для інших».
І в такому молитовному аскетичному подвижництві провів сей муж 12 років.
У 50 років, з дозволу своїх настоятелів і, напевно, за вишнім покликанням, «Йов без сумніву, чоловік... великого й чистого характеру, незламної енергії і трудолюбія... один із немногих неофітів вернув на Русь і старався приложити ті ідеали до нашого життя, реформуючи монастирі в Уневі, Дермані, Угорниках і в Печерській лаврі в дусі непорочного життя і аскетизму», - як окреслив його Іван Франко.
Постійна молитва і невтомна праця над духовним життям народу: Іов то усамітнюється на два роки у горах біля Маняви, то знову піднімає з занепаду монастирі.
Під кінець свого життя засновує і розбудовує Манявський скит. Тут він упокоївся в Бозі, і саме тут, під фундаментом головної монастирської церкви Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього знайшов преподобний Іов вічний спочинок. Уже Захарія Копистенський у своїй «Палінодії» зараховував Йова Княгиницького до лику святих Української Церкви.
УВАГА! Редакція "Православ'я в Україні" залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей, які оприлюднюються у розділі "Моніторинг ЗМІ". Статті публікуються в редакції першоджерела.