УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 81 відвідувачів

Теги
педагогіка Ющенко Археологія та реставрація Голодомор монастирі та храми України Церква і політика Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія Церква і влада забобони церква і суспільство розкол в Україні Вселенський Патріархат шляхи єднання милосердя Мазепа Патріарх Алексій II краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі Доброчинність Церква і медицина Києво-Печерська Лавра церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП Священний Синод УПЦ іконопис молодь постать у Церкві Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков українська християнська культура церковна журналістика вибори секти Католицька Церква УГКЦ діаспора комуністи та Церква конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






«Притвор» (Київ): Екологічне виховання дітей-християн. Досвід роботи з дітьми, які хворі на ДЦП

 

«Притвор» (Київ), Тарас Андрусевич, 5 лютого 2007

Сьогоднішні діти - майбутнє нашої країни, народу. Від їхньої екологічної освіченості, переконаності, поведінки залежить якою буде Земля через десятиліття, чи залишиться її повітря, води для життя, чи отруєні, забруднені, нестимуть горе і смерть усьому?

Про екологічне виховання у школі-інтернаті розповідає вихователь 1 класу Бориславської спеціальної школи-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та паралічів, педагог із 40-річним стажем Руслана Смольницька.

- Христос Хрещається!

- В ріці Йордан!

- Пані Руслано З якими думками нині щедрують ваші учні? За що моляться і чого просять у Бога, перебуваючи на канікулах?

- Дуже сподіваюся, що за здоров'я. Діти з різними формами ДЦП та суміжними захворюваннями визначаються тим, що вони постійно відчувають самі і являють нам цю виразну залежність людини від духовного світу, від природи, як частини Божого творіння. Я, як парафіянка православної Покровської громади Борислава, нераз подивовувала які вони сильні духовно, якщо тільки ми їх не розбещуємо своїм безкультурним сюсюканням, задаровуючи цукерками та іграшками без міри. Діти вдячні Богові лише за вимогливого наставника, як вчить наш Домострой. А новоєвропейські панькання з мультиками вони не цінують. От посадіть їх перед екраном нашого нового Ді-Ві-Ді, а незабаром хай приїдуть християни-волонтери з Трускавця - та в клубі не залишиться жодної душі!

- Руслано Володимирівно, Ви вже десятиліттями в українському шкільництві. А Різдво без снігу, мабуть - вперше. Як ви пояснили учням таку неприємність?

- Передусім, я не читала їм високих моралів. Ми самі, всі разом маємо дійти правильної думки через урок, прибирання, чергування тощо. Одвічна краса природи. Та чи вічна вона? Чи буде отак і завтра, і через роки, століття? Побоювання ці небезпідставні. Чимало лиха навколишньому середовищу заподіяла людина. Вирубані ліси, затоплені землі, понівечені дерева, забруднені річки, джерела, моря... Все це на нашу відповідальність.

- І яких висновків ви дійшли зі своїми першачками?

- Нині важливо домогтися, аби почуття особистої відповідальності за все живе на землі, турбота про збереження і планомірне використання природних ресурсів стали рисою характеру кожної людини. Ми вже добре усвідомили, що формувати у дітей якості доброго і дбайливого господаря, який охороняє і примножує багатства, потрібно починати з молодшого шкільного віку. Приміром у нас в класі діти з Тячівського району Закарпаття, Миколаївського Львівщини та один сирота з Борислава. Вони ще не бачили екологічних катаклізмів, але груди сміття обабіч доріг, закидані струмки та потічки... Все це потребує не просто коментарів, а суворого осуду всім класом. Ми провели сюжетно-рольові ігри, врятували річку від «хвороби», наші тумбочки від неприбраної білизни... І побачили, що все у природі взаємопов'язане. Вихователь вдало добирає бесіди природоохоронного напрямку, які доступні для сприймання, виховання співчуття, співпереживання, викликають потребу надавати допомогу тим, хто потребує цього. Ось деякі бесіди про бережливе ставлення до найбільшого багатства на Землі - води: "Будь здоровий як вода", "найсолодша у світі вод", "тече річка невеличка", вечір "ой вода, вода" та інші.

- Наскільки відчувається потреба в такому вихованні зокрема у Прикарпатті?

- В останні роки наше суспільство неначе раптово прозріло, відкривши силу-силенну проблем забруднення довкілля, хижацького споживання природніх ресурсів, зменшення товщини озонового шару, зловживання отрутохімікатами, що призводить до екологічної катастрофи. Докорінно змінити становище і подолати шкідливі стереотипи у ставленні до природи заважає вузький відомчий підхід керівників різних ланок народного господарства. Провина їх часто буває несвідома: свого часу сформувалося не екологічне, а командно-адміністративне мислення. А перевиховати таких людей напевно вже пізно. Зате не пізно виховати любов до природи у дітей, аби в майбутньому з них виросли всебічно освічені люди з високою екологічною культурою.

- Які ще розмаїтинки Ви з колегами радите використовувати у програмі?

- Ну от приміром, що заважає вчителеві на диктанті з рідної мови "Річчина хвороба" збагатити учнів добором цікавих даних про річки України, по воду, як джерело життя на Землі, а на уроці математики розповісти, що пошкоджена береза може втратити за весну до 200 л. соку? На уроках художньої праці ми давно виготовляємо муляжі з моху, жолудів та каштанів, провадячи природоохоронну бесіду про зберігання грибниці при зборі грибів, нотуючи дані про гриби, вплив Чорнобильського фактора на природу тощо. Допомагають і позакласні заходи, такі як: "Краса осінньої природи", "Моя осінь", "Чорнобильські дзвони", "Андріївські вечорниці" (календарно-обрядові свята), конкурс малюнків "Ні стеблинку, ні травинку я не ображу".

- Що краще діє на сприйняття - уроки чи екскурсії просто неба?

- Звісно походи на природу, але ж важливо так формувати уроки та екскурсії просто неба, щоб основні елементи наукових знань про природу виливалися у конкретні навички. Тут важливо ще до виїзду разом із дітьми закласти основу:

1. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів і явищ (народні прислів'я, приказки);

2. Активізувати знання і приктичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі (гра, праця, науково-дослідній діяльності, навчання);

3. Ознайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи (обряди Церкви, прадідівські звичаї, кільтурні традиції тощо).

У процесі залучення дітей до природи можна умовно виділити 3 етапи. На першому - вчити їх бачити і розуміти красу навколишнього світу. Другий - виявити в дітей з наслідками ДЦП потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитися до природи: охороняти і збагачувати її.

Етичним центром третього етапу є не природа сама собою, а людина - вихованець, яка через спілкування з природою виховує в собі кращі моральні якості. Таким чином екологічна свідомість формується тільки шляхом тривалого поступового пізнання природи, процес якого закладається ще в дитинстві.

- Безпосередній контакт із природою використовується у традиційній педагогіці всіх народів. Для українців із тисячолітньою спадщиною східного християнства є теж особливі ключики виховання здорових сил організму, зцілення та преображення в найтяжчих фізіологічних ситуаціях?

- К. Д. Ушинський підкреслював, що один лиш краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога; що день, проведений дитиною серед гаїв, полів, вартий багатьох тижнів за навчальною партою. Однак, В. О. Сухомлинський каже, що сама по собі природа не розвиває й не виховує, якщо дитину залишити на одинці з нею. Годі сподіватися, що дитина сама під впливом довкілля може стати розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Ось чому екологічне виховання учнів не може вестися епізодично, воно має бути глибоко продуманим, систематичним, цілеспрямованим. Щодо терапевтичних чинників такого виховання, ви правильно зауважили, передусім - оздоровлення дітей.

Нещодавно до нас приїздили гості з Австрії і при знайомстві з одним фахівцем я була заскочена: "Я за фахом музикотерапевт"... І це чудово! Нам час зрозуміти, що терапія не лише в руках медиків. На тій же екскурсії до лісу вихователь просить дітей підійти до дерева, дякуючи Богові за творіння досконале, притулитися до нього, висловити свої почуття, хто як зможе. Вихователь має так подати приклад, щоб учням захотілося оздоровлюватися, щоб їхня віра була живою.

- А в комплексі міжшкільних заходів наскільки потрібно ще вдосконалити наш освітянський потенціал?

- Діти хочуть і прагнуть бути творцями, а не руйнівниками чи пасивними споглядачами.

Рідна природа... Неосяжний і розмаїтий чарівний світ. Але не кожен учень спроможний бачити всю красу цього світу природи, усвідомлювати себе частиною його. Виховати такі здібності можна тільки у безпосередньому спілкуванні з природою. Для повноцінного розвитку дитини наші міські та селищні школи повинні організувати живе спілкування з природою як дитини, так і самого вчителя. Виховання у дитини любові до природи, намагання берегти і примножувати її багатство - невід'ємна частина виховання любові до батьків. Розкриваючи дітям початки того, чому ми маємо охороняти природу, варто звернути увагу на утилітарний бік цього питання й на його естетичний аспект. Спілкуючись з природою, дитина має бути активною, адже слід активніше проводити роботу з суспільнокорисної праці, озелененні класних кімнат, навчити дітей саджати квіти й доглядати за ними, робити годівнички для птахів, підгодовувати їх узимку. Враховуючи cучасні суспільно-економічні негаразди, слід вдосконалити роботу з батьками про роль сім'ї в екологічному вихованні дітей. Всі ці заходи в комплексі мають забезпечити успішність роботи в екологічному вихованні. Адже самостійно рости може лише бур'ян, а сучасне екологічне мислення треба плекати, беручи все найкраще від екологічного світосприйняття наших предків.

- Наостанок, що святкового Ви б хотіли подарувати нашим читачам та Вашими колегам?

- Складіть казочку за початком: "Джерельце народилося вночі. Земля ще спала, щільно вкрита мороком, і нічого не чула. А її новонароджене дитинятко вже хотіло жити, радіти, співати. Джерельце тихенько захлюпотіло і спробувало звільнитися від материнських обіймів. Але земля ще міцно тримала його у своєму сонному тілі. Джерельце заплакало від безсилля. Та ось настав ранок і в ліс прийшли діти. Джерельце дуже зраділо і чимдуж закричало..."

 

 

УВАГА! Редакція "Православ'я в Україні" залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей, які оприлюднюються у розділі "Моніторинг ЗМІ". Статті публікуються в редакції першоджерела. 

 

ВНИМАНИЕ! Редакция "Православия в Украине" оставляет за собой право не соглашаться с содержанием статей, публикуемых в разделе "Мониторинг СМИ". Статьи публикуются в редакции первоисточника.