УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 103 відвідувачів

Теги
Мазепа педагогіка конфлікти Археологія та реставрація українська християнська культура Церква і влада милосердя 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат шляхи єднання Церква і медицина УПЦ КП Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко молодь Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора розкол в Україні церква та політика монастирі та храми України церква і суспільство секти краєзнавство забобони Патріарх Алексій II іконопис Доброчинність автокефалія Ющенко УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві церковна журналістика Голодомор комуністи та Церква вибори Католицька Церква Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






«Час-2000» (Чернівці): Міф і реальність свята закоханих



«Час-2000» (Чернівці), Інна Савик, 15 лютого 2007 року

"Коли ти отримаєш цього листа, я вже приєднаюся до Господа нашого й буду розмовляти з Ним! У ці останні години свого земного життя я ні про що не шкодую, бо наповнене воно було любов'ю до Господа, до людей, до знань. Ні, неправду я пишу: шкодую лише про одне - що не встиг насолодитися нашою дружбою... Не встиг зміцнити твій дух бесідами про нову для тебе віру! Не плач за мною, радій життю - і знай, що я завжди буду з тобою, бо душа моя, як і твоя тепер, безсмертна! Твій Валентин", - так чи приблизно так писав ув'язнений єпископ Валентин у своєму останньому листі до Юлії, доньки заможного сановника Астеріуса, якій повернув зір. За церковною легендою, події розгорталися у римському місті Терні за часів імператора Клавдія ІІ Готського (ІІІ століття), у часи гоніння на християн. Войовничому імператорові здавалося, що сім'я заважає воїну виконувати його прямий обов'язок - воювати за імперію, і Клавдій заборонив солдатам одружуватися. Єпископ Валентин, незважаючи на заборону, таємно вінчав усіх охочих, за що був страчений 14 лютого 273 року (символічно, що дата збіглася з римськими урочистостями на честь Юнони, богині кохання. Цей день у Римі вважали початком весни). Напередодні Валентин пише Юлії, яку разом з родиною навернув до християнства, листа. Єпископа стратили вночі, аби уникнути народних збурень: тернійці любили й поважали свого пастиря. Поховали Валентина у Римі, на його могилі Юлія посадила мигдальне дерево - символ щирого і світлого кохання, згодом на тому місці з'явилася базиліка, яка збереглася дотепер. А у церкві св. Антонія у Мадриді й у одному з храмів Дубліна (Ірландія) покояться мощі святого.

Як християнський мученик, котрий постраждав за віру, тернійський єпископ був канонізований католицькою церквою: у 496 році Папа Римський Геласіус оголосив 14 лютого днем святого Валентина. До речі, у Римсько-Католицькій Церкві св. Валентина офіційно вважають покровителем людей, хворих на нервові розлади (на іконах святий часто зображений в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії). За церковними переказами, на могилі св.Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився - і видужав.

Ну а відчайдушні романтики Західної Європи зробили святого Валентина покровителем закоханих і від XIII століття відзначають його день - 14 лютого. У США святкують Валентинів день від 1777 року, у нашій країні (масово) - від початку 1990-х. Найоригінальніше відзначають День закоханих японці. Вони перетворили його на своєрідне 8 Березня для чоловіків: 14 лютого подарунки отримує переважно сильна стать. І, звичайно, в усіх країнах у цей день дуже популярно влаштовувати весілля й вінчатися.

"ВАЛЕНТИНКИ"

Перші письмові "валентинки", символ Дня закоханих, з'явилися у ХV столітті. Правда, щодо того, кому належить ідея написання першої "валентинки" - англійцям, французам або ще комусь, є різні думки. За найпопулярнішою з версій, першу "валентинку" (любовне послання) написав своїй дружині нудьгуючий в одиночній камері в'язниці герцог Орлеанський (1415 рік). Ця "валентинка" нині виставлена у Британському музеї.

Найбільшу популярність любовні послання мали у XVIII столітті. Тоді паперовими "валентинками" обмінювалися замість подарунків. Їх робили з кольорового паперу і підписували кольоровим чорнилом. На початку XIX століття розпочали серійне виробництво "валентинок". Спочатку це були чорно-білі малюнки, створені вручну. Але щороку вони ставали все оригінальнішими. У наш час "валентинки" - це вітальні листівки у вигляді сердечок, з найкращими побажаннями, освідченням у коханні або просто з жартами. Традиційно їх пишуть зміненим почерком чи лівою рукою і не підписують. Адресат має здогадатися, хто саме надіслав йому "валентинку".

ТРАДИЦІЇ

У календарі східних церков (Православної та Греко-Католицької) 14 лютого згадані лише святі: Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Сатурніл, Секунд, Феліцитата, Петро та Вендиміан. Натомість пам'ять трьох святих Валентинів українські церкви відзначають 7 травня, 19 липня, 12 серпня. Крім того, у "Житіях святих" згадані ще два Валентини: один - єрусалимський диякон, мученик Святої Церкви (16 лютого), інший належить до Севастійських Мучеників (22 березня).

PS. Це свято дає щоразу особливу нагоду замислитися над сутністю любові, на якій оснований закон життя. Це нагода заглибитися у суть таких благородних цінностей, як-то: вірність, відповідальність, людська гідність та порозуміння у сім'ї. Це нагода пізнати самих себе - людину, створену чоловіком і жінкою, призначену до подружнього життя та обдаровану здатністю любити.

Приймаючи свято закоханих, намагайтеся бути свідомими свого вибору!

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.