УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 39 відвідувачів

Теги
молодь УПЦ КП Церква і політика комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко автокефалія іконопис 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор церква та політика конфлікти розкол в Україні педагогіка українська християнська культура Археологія та реставрація Приїзд Патріарха Кирила в Україну Патріарх Алексій II Митрополит Володимир (Сабодан) краєзнавство УГКЦ Доброчинність Церква і медицина постать у Церкві милосердя Католицька Церква секти діаспора Ющенко шляхи єднання вибори Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра забобони церковна журналістика Церква і влада Мазепа монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков Священний Синод УПЦ церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






«Ні абортам» (Україна): Аборт та “важкі випадки”



«Ні абортам» (Україна), Свящ.Максим Обухов, 22 січня, 2007

Декілька років тому Архієрейський Ювілейний Собор РПЦ прийняв нову соціальну концепцію Церкви, в якій було дано оцінку гострим проблемам сучасності. Не залишилась поза увагою і проблема абортів, як одна з найбільш нагальних. На жаль, у мирській пресі з'явилися вільні тлумачення доктрини, наприклад, що Церква нібито благословляє аборти у, так званих, складних випадках. Ця стаття, де коментовано нову соціальну доктрину, звичайно, не претендує на те, щоб врахувати розмаїття життєвих ситуацій, які завжди вимагатимуть індивідуальної бесіди із духівником. Необхідно розрізняти правову та моральну заборону. Перша обмежує свободу людини, тоді як друга залишає їй свободу вибору.

Прийнятий собором документ, не має юридичного характеру, а розглядає проблему абортів в рамах моральних категорій. Віруючій людині важко слухати звинувачення Церкви у різних гріхах, в тому числі, у жорстокості щодо жінок. Особливо гострим є питання про позицію Церкви стосовно так званого переривання вагітності, яке засуджується і прирівнюється до вбивства 2-м правилом Святого Василія Великого та правилами Вселенських соборів. Поважні словесні баталії точаться навколо «важких випадків» - як-от: абортів за медичними показаннями, які становлять приблизно 1% від загальної кількості абортів. Однак будь-який священник зі стажем згадає багато прикладів із своєї практики, коли лікарі керували жінку на переривання вагітності, передрікаючи їй неминучу смерть від пологів, а він благословляв народжувати і все закінчувалось добре.

Справа в тому, що коли медики кажуть про загрозу життю, вони найчастіше мають на увазі небезпеку для здоров´я, підвищений ризик ускладнень. Але пологи - це складний фізіологічний процес, в будь-якому випадку пов´язаний певною небезпекою для жінки. Ця форма служіння (як служба у війську для чоловіків) завжди є ризикованою для життя матері, навіть якщо вагітність та підготовка до пологів проходять без ускладнень. Ці два подвиги - дітонародження та захист Вітчизни - пов´язані із необхідністю приносити себе в жертву, благословляються Церквою, оскільки без них неможливе існування народу та держави. Причому, на службу до війська, яка навіть у мирні дні може нести загрозу життю, у воєнний час суспільство посилає примусово.

Розглядаючи випадки, коли вагітність несе реальну загрозу життю матері, ми повинні усвідомити, що є різниця між ризиком для здоров´я та ризиком для життя, а також між ризиком для життя та неминучою смертю при збереженні вагітності. Саме про такі випадки прямої загрози житю матері сказано в «Основах соціальної концепції РПЦ», прийнятої на Ювілейному Архієрейському Соборі. Хоч Церква не може благословити аборт, та, при загрозі неминучої смерті, жінку не змушують до мученництва, яке може бути лише добровільним. В цьому випадку рішення Собору рекомендує священникам бути поблажливими у призначенні єпитимії: «У випадку, коли існє пряма загроза життю матері при продовженні вагітності, у пастирській практиці рекомендовано виявляти поблажливість».

Сучасна медицина дозволяє до такої міри звести до мінімуму будь-яку небезпеку для жінки, що можна говорити про виняткові, надзвичайно рідкісні випадки смерті при пологах, які, як правило, супроводжуються загибеллю плоду. Існує цілий арсенал засобів, що дозволяє врятувати життя матері та дитини, навіть при важкій патології - це кесарів розтин, який став звичайною операцією у районних лікарнях, сучасні способи зупинки кровотечі, використовування кровозамінників, можливість рятувати недоношених дітей з масою меншою, ніж 1 кг, та багато інших.

Чому ж тоді жінку керують на аборт? Причина у бажанні лікаря перестрахуватися та покращити статистику в ситуаціях підвищеного ризику, адже за смертність від абортів, якою б високою вона не була, лікар не відповідає, тоді як за одиничний випадок смерті породіллі , на нього чекають великі неприємності. Але подібна логіка зовсім не враховує того, що аборти часто призводять до летальних наслідків, причому жінка може померти не тільки відразу після переривання вагітності, є і його віддалені наслідки, які також призводять до смерті: постабортний синдром, що супроводжується спробами самогубства; різноманітні жіночі захворювання, особливо онкологічні, - так, через декілька років після аборту можливою є смерть від раку молочної залози.

Патології, пов´язані із реальною загрозою для життя матері, як правило, призводять до смерті дитини, що робить допустимими переривання вагітності, оскільки воно не є причиною смерті дитини - її врятувати неможливо (наприклад, позаматкова вагітність). Розглянемо ситуацію, коли виникає проблема вибору між життям матері та дитини. На практиці думки жінки, яка, як правило, знаходиться у непритомному стані, ніхто не питає. Якщо ж уявити собі (надзвичайно рідкісний) випадок, коли православна жінка просить поради священика, то чи можна її благословити на аборт? І чи може мати з точки зору церковної православної свідомості добровільно померти, даруючи життя дитині? Чи буде цей крок прирівняний до самогубства? Відповідь знаходимо у житіях святих.

Священномученик єпископ Серпухівський Максим (Михайло Олександрович Жижиленко) народився у сім'ї, у якій було дев'ятеро дітей. Будучи студентом Медичного факультету Московського університету, він одружився, але прожив із дружиною приблизно півроку: вона померла через неможливість перенести вагітність. Ніхто з подружжя не погоджувався на переривання вагітності, хоча й знали, що вона загрожує мертю, і згідно із законами Російської імперії в таких випадках дозволявся аборт. Після закінчення університету Михайло Олександрович був лікарем-психіатром, потім головним лікарем таганської в'язниці у Москві.

Він спав на дошках, харчувався в'язничною їжею і всі зароблені гроші роздавав в'язням. Коли став єпископом, не міг не привернути до себе уваги радянської влади і в 1929 році його арештовано, а 6 липня 1931 року розстріляно. Чи смерть його дружини є самогубством? Після її смерті від важкого токсикозу вагітності настала й смерть дитини, цей вчинок є добровільним мучеництвом і вищим християнським подвигом, не меншим, ніж той, що через декілька років здійснив сам священномученик Максим. Виникає запитання: а чи має право священик штовхати жінку на смерть?

Відомо, що благословення духівника має рекомендаційний характер, і ніяк не порушує «свободи» робити аборти, тому ніхто не може звинуватити Церкву в обмеженні чиїхось «прав». І якщо жінка захоче померти, відмовившись від аборту, вона це зробить тільки за власним бажанням. На звершення додамо: хоч випадки справжньої загрози для життя жінки бувають, слід усвідомлювати, що вони є рідкісними, щоб концентрувати на них увагу і через їх призму розглядати проблему абортів в цілому. Тим не менше аргумент про смертельний ризик - найважливіший і часто згадується в бурхливій полеміці між прихильниками та противниками абортів.

За нашими спостереженнями сьогодні рідко зустрічаються явні та відкриті апологети переривання вагітності, та ж РАПС ніколи не виступає з його підтримкою. Її представники висловлюються приблизно так: «Ми проти абортів, однак потрібно розуміти, що у деяких випадках вони необхідні. Тому потрібно проводити їх в максимально сприятливих для жінки умовах. Крім того, жінка повинна мати свободу вибору». Однак перекласти слово, «аборт» на російську мову, то його справжнє значення - «дітовбивство» - відразу показує порочність цієї логіки. Міцна позиція Церкви з даного питання, відсутність всіляких компромісів - надзвичайно важлива.

Якщо всередині Церкви відбудеться хоча б найменший поворот в сторону лібералізації, це означатиме капітуляцію перед прихильниками абортів, перехід до їхнього табору. Докази Православ'я та існуючий в нашій країні православний рух за захист життя втратять свою основу, що неминуче спровокує збільшення кількості абортів. Чи багато зараз здорових жінок? Майже у кожної знайдуться медичні показання для вбивства дитини в утробі. Всі, у кого виникають хоча б якісь проблеми із здоров´ям, витлумачать ліберальний підхід у розширеному розумінні та сприймуть його як церковне благословення на дітовбивство, а засоби масової інформації, як-от «МК» їм у цьому допоможуть.

Звичайно, не можна врахувати численних індивідуальних «важких випадків», але з цілковитою впевненістю можна сказати, що церковні правила, які засуджують аборт, перегляду не потребують.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.