УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 234 відвідувачів

Теги
молодь розкол в Україні Вселенський Патріархат Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор конфлікти Церква і медицина автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II церковна журналістика Католицька Церква УГКЦ Президент Віктор Ющенко Церква і політика постать у Церкві Священний Синод УПЦ монастирі та храми України секти українська християнська культура педагогіка Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП діаспора Доброчинність шляхи єднання Археологія та реставрація забобони краєзнавство милосердя іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра церква і суспільство комуністи та Церква церква та політика вибори Церква і влада Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«ХайВей» (Украина): Християнський погляд на справедливість



«ХайВей» (Украина), Георгій Великодушний, 15 березня 2007

Безсумнівно, що усі прагнуть миру, злагоди й справедливості у однаковій мірі, але коли справа інколи доходить до силового обмеження свободи певної особи у відношенні до того чи іншого виду діяльності, на яку вона, попри те що цей вид діяльності приносить визначений збиток іншим, у силу свого суб'єктивного переконання має повне право, волають про буцімто вчинену у відношенні до неї несправедливість, хоча об'єктивно саме встановлюється справедливість для всіх й кожного зокрема. Декому видається, що Творець Усесвіту, християнський Бог Єгова (саме це ім'я зустрічається у давньоєврейських текстах Біблії майже сім тисяч разів у Старому Заповіті й коло двісті сорока разів у старожитніх грецьких текстах Нового Заповіту; на це ім'я, зокрема, вказує Вихід 15:3 (переклад Івана Огієнко, тисячу дев'ятсот сорокового року року): „Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення!"), попри запевнення у 1 Івана 4:8, де мовиться: „Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов", на сторінках Старого Заповіту виявляє себе незрівнянно жорстоким мізантропом, коли, зокрема, знищив Содом та Гоморру; користуючись єврейським народом, провадив винищення певних ханаанських народів, тощо.

Інколи й нам здається, коли з кимсь обійшлися занадто жорстоко, засудивши за той чи інший злочин, що, здавалось - б, не має надто великого суспільного значення, до великого терміну чи навіть до смертної кари, але справедливість вимагає належного покарання за будь - який злочин, адже злочинець, залишившись без покарання, нахабніючи, з плином часу зазіхається й на більш тяжкі злочини (Ісая 26:10: „Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливості він не навчиться: У краю правоти він чинитиме лихо, а величності Господа він не побачить"). У чому - ж полягала провина жителів Содому й Гоморри, а також ханаанських народів й чи була вона такою вже тяжкою, що заслуговувала на таке безапеляційне покарання? Згідно з Буття 13:13, содомляни не вирізнялися праведністю: „А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом". Скотолозтво у медичній термінології іменується содомізмом. Жодна пересічна людина наших часів, будучи у здоровому глузді, у жодному випадку не віднесе такий огидний спосіб вдоволення похоті до прийнятних з точки зору моралі. Доволі поширений у нинішній час гомосексуалізм теж був одним з гріхів, за які були знищені Содом та Гоморра. За Мойсеєвим законом за це карали смертю: „А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них" (Левіт 20:13). Чи можна було вихованням виправити моральні недоліки жителів Содому, Гоморри та їх околиць? Коли - б це було так, безперечно, Бог вчинив - б по іншому, адже згідно з Єзекіїля 33:11, покарання грішників не приносить задоволення нашому небесному Батькові: „Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерті несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?".

Коли б у свій час Бог не знищив би осередки надзвичайного розпутства й крайньої моральної зіпсутості - Содом та Гоморру - через деякий час у тих краях з числа тубільців не залишилось - б жодної людини, котра - б мала відносно прийнятні моральні норми, а зважаючи на Римлян 1:27, де мовиться: „Чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові" й на умови епохи, надзвичайна розбещеність призвела - б до чималого вимирання населення через венеричні хвороби, адже, занедужавши, приміром, на сифіліс, людина у ті часи була приреченою, а зважаючи на те що окрім сифілісу існують й більш жахливіші хвороби, на які можна занедужати статевим шляхом, увесь край - б перемер, як це згодом сталося, за свідченням історії, зокрема з не винищеним у свій час ізраїльтянами аморейським плем'ям філістимлян, з жителями Моаву, Аммону й деяких інших народів, які були цілковито сплюндровані унаслідок недотримання ними елементарних санітарних норм, котрі, до речі, будучи невід'ємною часткою Мойсеєвого закону, сприяли збереженню й процвітанню єврейського народу. Поряд з содомлянами, провини амореїв, ґірґешеїв, євусеїв, перезіян, хіввеян, хетів, хананеїв були набагато тяжчими, адже серед цих народів процвітало жорстоке ідолопоклонство. Зокрема, достеменно відомо, що ці народності завзято приносили своїм богам рясні людські жертви. Серед них було звичним й цілком прийнятним вшановувати, приміром, Ваала чи Молоха принесенням у жертву на вогнищі новонароджених малюків, причому з плином часу сумління цих народностей набуло такого сильного спотворення, що мислити інакше вони вже, по суті, не бажали й не могли. Цікаво зазначити, що археологи (до речі, більшість з них були переконаними атеїстами), котрі, спершу підходивши до розкопок залишків культурного надбання цих старожитніх народів з стійким упевненням у надмірній жорстокості Єгови, опісля ґрунтовного дослідження решток розкопаних ними міст, змінивши свою точку зору, вже засуджували Бога за „надто довгу терпеливість" у відношенні до цих народів, адже, поряд з людськими жертвоприношеннями на олтарях, ці народності практикували звичку „на щастя" закопувати у жертву богам та духам у череп'яних глеках живих немовлят, зокрема, лише у фундаменті храму Артеміди було знайдено декілька сотень таких глеків, не згадуючи вже про незчисленні тисячі інших глеків з залишками немовлят, які були знайдені під час цих та інших розкопок міст вищезазначених народностей. Поряд з цим, подібно до Содому й Гоморри, серед цих народів панувала крайня моральна розбещеність, а разом з нею й нестримна злочинність. Ассирійці, поступаючи з шаленою жорстокістю, також заслуговували на справедливе покарання від Бога. Зокрема можна зазначити, що для пересічного ассірійця не було чимось незвичним пограти у щось на кшталт футболу нещодавно зрубаною головою свого раба чи просто полоненого. Похваляння ассирійських царів вражають своєю жорстокістю, тому недарма у Наума 3:1 Ніневія як столиця Ассирії була названа „містом кровожерним". З погляду безсторонньої справедливості Божий суд завжди є виправданим.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.