УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 75 відвідувачів

Теги
монастирі та храми України комуністи та Церква українська християнська культура діаспора постать у Церкві Голодомор Президент Віктор Ющенко Доброчинність Археологія та реставрація розкол в Україні Ющенко УГКЦ церковна журналістика секти Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП церква і суспільство Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат Церква і медицина Священний Синод УПЦ молодь конфлікти церква та політика педагогіка автокефалія Церква і влада іконопис краєзнавство Церква і політика забобони Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа милосердя вибори шляхи єднання Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






«Україна молода»: Символ Буття



«Україна молода», Ярина Лотоцька, 07.04.2007

Спочатку ми хотіли розповісти читачам про те, як випікають паски монахи. Але ігумен Михайлівського монастиря (до речі, єдиного в столиці, який підпорядкований УПЦ Київського патріархату) Євстратій по телефону сказав, що вони великодні паски закуповують на хлібозаводі. І порадив пошукати родину, де займаються цією справою й знаються на народних традиціях. Його порадою ми й скористалися. Але знайти в Києві господиню, яка власноруч випікає паски, виявляється, не так-то й просто. Ритм столичного життя, мабуть, не надто спонукає до заняття цим трудомістким і багатогодинним процесом, тим більше що так звані великодні кекси сьогодні можна купити майже в кожному магазині. Врешті-решт, в музеї Івана Гончара нам порадили звернутися до сім'ї Бутів. Прізвище це добре знайоме шанувальникам автентичної української музики, оскільки члени цієї родини складають основу ансамблю «Буття», що є учасником багатьох фольклорних фестивалів, зокрема «Країни мрій» Олега Скрипки. Пані Ганна Бут радо відгукнулася на наше прохання й запросила до себе додому.

      На порозі квартири господиня зустріла нас при «повному параді» - у льняній вишитій сорочці, з намистом на шиї. Запросила до кухні, де у великій каструлі вже було замішане тісто. Ганна Павлівна відразу зауважила, що готує паски за рецептом, який перейняла колись від своєї мами - корінної мешканки одного з сіл на Тернопільщині. І ми з певним здивуванням довідалися, що в багатьох рецептах, та й у самому народному ритуалі приготування пасхальних пасок присутні деякі ознаки вірувань, що сповідувалися українцями (чи, якщо хочете, людьми, що заселяли територію сучасної України) ще в дохристиянські часи. Пані Ганна, наприклад, майже всі інгредієнти для паски додає у кількості, що кратна числам 3, 7, 9 або 12 (ці числа вважалися магічними ще в часи трипільської культури). Цього разу Ганна Павлівна взяла 900 грамів вершкового масла, 9 яєць, 700 грамів цукру, 3 столові ложки олії, 1,5 літра молока, 300 грамів родзинок (родзинки обов'язково треба запарити, а потім воду гарненько зцідити). Ваніль, кориця додаються за смаком. До речі, замість дрiжджiв пані Ганна використовує цвіт хмелю, який заздалегідь запарює, щоб він побродив 3-4 дні. Борошна для тіста пішло десь близько 5 кілограмiв, але кількість основного інгредієнту кожна господиня визначає на око, точніше на дотик - розчинена маса повинна бути достатньо густою.

      На відміну від багатьох господинь, Ганна Бут не робить опари, тобто не ставить розчинену масу на декілька годин у тепле місце, а майже відразу замішує тісто. Місить, потроху підсипаючи борошно, до того часу, поки тісто не буде легко відставати від рук і стінок посудини. Протягом усього процесу на кухні, за словами пані Ганни, має горіти воскова свічка. Також господиня розповіла, що її мама, готуючи тісто, завжди розмовляла з ним - просила, щоб воно вдалося, щоб паски вийшли смачними. А можна й просто прочитати будь-яку відому вам молитву, наприклад Отче наш.

      Ретельно вимішану масу накривають рушником й чекають деякий час, поки вона гарно підніметься. Тим часом пані Ганна дiстає форми для пасок. Ще якихось років 60 тому ледь не в кожній українській домівці були спеціальні глиняні горщики-пасківниці, що відрізнялися різноманіттям форм і розмірів. Зараз, на жаль, таку посудину гончарі вже майже не виготовляють. Використовувати ж каструлі не дуже зручно, бо в них надто товсті стінки. В родині Бутів для цієї потреби пристосували... звичайні бляшанки з-під консервованого горошку та повидла, краї яких попередньо підрівняли й акуратно загнули. Пані Ганна дістає з десяток таких посудин різного розміру (вони легко входять одна в одну й займають небагато місця у шафі).

      Тісто ще підходить, а господиня показує нам, як можна зробити прикраси для великоднього хліба. За словами пані Ганни, її мама прикрашала паски не тільки хрестом, а й фігурками пташок, колосками. Все це виготовляється з тіста, але не з того, з якого печуть саму паску, а з пісного, приготованого лише з води та борошна. Пані Ганна, до речі, за своє життя виготовила не один десяток і весільних короваїв, тому знає безліч способів, як із невеличкої смужки тіста зробити надзвичайно симпатичних пташенят. Прикраси наліплюють на паску, змащують збитим білком, а поверхню, що залишилася вільною, покривають жовтком. Після цього паски ставлять в розігріту до 220 градусів духовку. Майже вiдразу після цього температуру знижують до 180 градусів. За двадцять хвилин вироби накривають змоченим у воді великим аркушем паперу, і ще на півгодини ставлять у духовку.

      Зовні готові паски виглядали надзвичайно симпатично. Ну, а смак їх (Ганна Павлівна, як справжня українська господиня, звісно ж, не відпустила нас із дому з порожнiми руками) ми перевіримо завтра, розбивши перед тим великоднє яйце й сказавши «Христос Воскрес!».

ЦIКАВО ЗНАТИ

      У деяких регіонах України ще на початку ХХ століття паску пекли обов'язково в четвер, перед цим ретельно прибравши оселю, помившись й переодягнувшись в чистий одяг.

* * *

      Досить розповсюдженим був звичай рано-вранці в четвер виносити помиту хлібну діжу на вулицю, щоб до неї потрапили перші сонячні променi. Воду, якою мили діжу, можна було виливати лише в тому місці, де не ходять люди.

* * *

      У багатьох регіонах, зокрема на Київщині, виготовляли з прісного хліба спеціальну паску для померлих, яка називалася «артос» (селяни цю незвичну для вуха назву переінакшували на свою манеру - зокрема, в селах Бородянського району ще донедавна таку паску називали «аркушем»).

* * *   

      Для великодньої паски використовували найкраще пшеничне борошно - так звану петльовку.

* * *

      На Поліссі, де пшениця родила погано, для пасок борошно нерідко купували.

* * *

      Вже в ХІХ столітті в деяких селах на Великдень готували сирні баби.

* * *

      Чим заможнішою була сім'я, тим більш солодкою була на смак паска на столі. Мед в пасках як замінник цукру не використовували.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.