УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 98 відвідувачів

Теги
діаспора милосердя автокефалія монастирі та храми України конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат церковна журналістика молодь Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква церква та політика постать у Церкві Археологія та реставрація Церква і медицина УГКЦ комуністи та Церква іконопис Церква і політика Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Ющенко церква і суспільство Церква і влада педагогіка розкол в Україні українська християнська культура Києво-Печерська Лавра Доброчинність Президент Віктор Ющенко УПЦ КП Голодомор забобони Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання вибори Мазепа секти Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






«Доба» (Чернівці): А що у прабабусиному великодньому кошику?



«Доба» (Чернівці), Володимир Ботюк, 5 квітня 2007

Останні дні Страсного тижня завантажені клопотами і приготуваннями до свята свят – Великодня. Одне з найважливіших приготувань – великодній кошик. Відвідавши ринок на Червоноармійській у Чернівцях, дізнаюся: лише порожній пасхальний кошик коштує від 10 до 35 грн, а для його наповнення потрібно щонайменше 100 гривень... Відтак цікаво, як готували великодній кошик наші прабабусі?

– У дитинстві я жила у Сторожинецькому і Кіцманському районах, – каже сестриця церкви Успення Пресвятої Богородиці, що у Чернівцях, Вероніка Побурян. – І як готувати усе на Великдень, мене навчили мама і бабуся. Пам'ятаю, колись не було такої біленької муки, як є зараз. І тому на тісто для паски муку грубого помелу господині змушені були піклювати – просівати крізь капронові колготи. Таким чином отримували дрібненьку білішу муку. Цікаво, що колись було заведено приходити на Великдень до церкви з велетенськими кошиками – це свідчило про те, що господар цього кошика досить заможний.

У той кошик влазила ціла паска, кільканадцять яєць, великий шмат сала, шинка, ковбаса тощо. А з маленькими кошиками приходили лише дуже бідні. Але у всіх людей ковбаса обов'язково мала бути кільцем навколо всього кошика. Також збоку у кошик клали невеличкий хрестик з тіста, який пекли напередодні. Після церкви під час великоднього сніданку всі спершу їли трішки хрону, відтак шматочок цього хрестика, а потім вже інші страви.

За словами пані Вероніки, у великодній кошик наші прабабусі колись також клали маленьку пасочку – так звану перепічку. Ця пасочка мала особливе призначення: після богослужіння господиня давала перепічку якійсь добрій людині "за поману" – для того, щоб ця людина помолилася за упокій померлих з її родини. Як-не-як, а за християнським вченням Світле Христове Воскресіння – це велике свято не лише для живих, а й для тих людей, які вже відійшли у вічність.

Вероніка Побурян каже, що кожна господиня завжди оздоблювала і наповнювала пасхальний кошик на свій смак і розсуд. Але колись буковинські жінки до великоднього сніданку не готували так багато, як зараз: різні вишукані салати, делікатеси, що аж очі розбігаються і столи ломляться. Викладалося на стіл свячене з кошика, з печі витягували запечену курку, галушки чи капусту з м'ясом (які готувалися звечора і залишалися в печі) – і цим великодній раціон обмежувався.

– Колись у наших селах люди масово розмальовували писанки, – каже літня чернівчанка родом із Заставнівщини Ольга Божик, – і фарбувати зеленим писанки, як тепер часто роблять, чомусь було не прийнято. До того ж, у кожному кошику на Великдень обов'язково мав бути полин. Ще моя бабця казала: "Треба спочатку з'їсти полину, аби того червачка вбити" (мабуть, люди називали червачком бактерії у шлунку, які відвикли від м'яса за час посту – В.Б.). Господині пекли два види пасок: перша (власне, вона і паскою називалася) – це був святковий білий хліб, до тіста якого додавали лише кілька яєць, а друга – так звана "баба", містила багато цукру, родзинок і до її тіста додавали багато яєць ("баба" мала бути дуже жовтою всередині).

На дно кошика у деяких селах Заставнівського району ще й досі кладуть тканину, якою витирали писанки і галунки (крашанки). Пані Ольга Божик каже, що це древній звичай – буковинці здавна вірили, що ця тканина допомагає під час хвороб свійських тварин – нею покривали голову хворій худобині чи обтирали хворе місце. Також до "кошикового набору" на Заставнівщині колись входили яблука.

Жінка каже, що раніше в їхній окрузі на Пасху люди також приходили з велетенськими кошиками. Хрестик з тіста на Заставнівщині також клали до кошика. Цікава була процедура його випікання: позаяк сучасних бляшок-формочок не було, то в печі гарно, чистенько вимітали і пекли хрестик "на ватрі" (на відкритому вогні).

Загалом, за святкові страви є значно головніше – радість від свята свят Воскресіння Христового, а з ним і визволення людської душі з-під влади темних сил. До того ж, цьогорічна Пасха буде особливою – православні святкуватимуть її разом з католиками.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.