УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 75 відвідувачів

Теги
УГКЦ церковна журналістика монастирі та храми України Ющенко молодь вибори Мазепа Священний Синод УПЦ іконопис Доброчинність Церква і медицина Голодомор Києво-Печерська Лавра автокефалія Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну милосердя постать у Церкві Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква шляхи єднання розкол в Україні Патріарх Алексій II церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП конфлікти забобони українська християнська культура краєзнавство Вселенський Патріархат секти Католицька Церква Археологія та реставрація педагогіка церква та політика Церква і влада Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков діаспора






Рейтинг@Mail.ru






«Обозреватель» (Украина): Напередодні Великодня ОБОЗ відвідав жіночі монастирі



«Обозреватель» (Украина), Галина Єрко, 06.04.2007

У монастирі знайшла вічний упокій Анна Андро, якій Пушкін присвятив рядки «Я Вас любил...» Якщо спитати у монашок, то видно, що жодна з них не прийшла сюди сама. Такі рішення самостійно не приймаються, - розповідає сестра Ракіль

В страсну п'ятницю відвідаймо з вами монастирі Рівненщини.

Як вже писав Оглядач, Миколою Томенком було започатковано акцію «7 чудес світу в Україні».

Першою областю, яка відгукнулась на пропозицію Миколи Володимировича стала Рівненщина - місце найбільших покладів бурштину, батьківщина Острозької Біблії, непереможної Дубенської фортеці, описаної Миколою Гоголем в «Тарасі Бульбі».

Через неспокій у країні довелось скоротити запланований маршрут. Журналістів ознайомили лиш з півднем області.

Маршрут пролягав повз монастирі і фортеці Рівненщини. Напередодні страсного тижня нас частували пістними стравами в найбільших і найсуворіших обителях.

Вранці нас зустріли у Корці. Місто славиться жіночим Свято-Воскресенським Троїцьким монастирем та фортецею, від якої, щоправда, лишились лиш руїни.

Нам довелося відвідати давній жіночий Свято-Воскресенський Троїцький монастир. Місце, яке веде свою історію з 11 ст. найголовнішою її святинею є ікона Божої матері, «Споручниці грішних».

У монастирі знайшла вічний упокій Анна Андро, якій Пушкін присвятив рядки «Я Вас любил...». Анна жила при монастирі, тут вона опікувалася сиротами, після смерті Анни її поховано на території монастиря, за неї в монастирі моляться, однаково, як за покійних монахинь.

Корець знаходиться недалеко від Острога. В Острозькій академії журналістам показали підземелля капуцинів.

Холодні підземелля ще не повністю вивчені. У дерев'яних трунах зберігаються людські кістки і черепи. Острозька академія була створена у 16 ст., відбудована вже за часів незалежності. Сьогодні це - єдиний навчальний заклад, у якому є інститут діаспори. Відомої є будівля бібліотеки при Академії. Її читальна зала схожа на читальні зали найвідоміших бібліотек світу - кругла ротонда, з прозорою стелею і скляною пірамідою в центрі, де під склом зберігається один з давніх екземплярів Острозької Біблії.

Острозька фортеця не є дуже високою будівлею. Спричинено це тим, що перші її поверхи сховано під землею.

З Острога наш шлях пролягав до славного міста Дубно. Дубенська фортеця відома як непереможна, саме в неї привів своїх героїв Микола Гоголь, описуючи баталії «Тараса Бульби». Дубенська фортеця - пам'ятка, яка чи не найкраще збереглася, втім, за словами заступника міського голови, всеодно вона вимагає значних капіталовкладень. Належний вигляд фортеці, вочевидь, забезпечила військова частина, яка тут знаходилась за радянських часів.

В музеях фортеці є унікальні експонати - статуя вагітної діви Марії, арабська Мадонна з Немовлям та ін. за словами керівників фондів, більшість експонатів перебувають у підвалах, адже приміщення, де їх можна було б показати вимагають ретельної реставрації.

Дубенську фортецю врятувала політика. Кошти на її реставрацію було перераховано лиш після того, як президентом став Віктор Ющенко.

Відразу ж за Дубенською фортецею знаходиться виправна колонія. Розташована ця сувора будівля на березі живописного озера. Кажуть, колишні працівники колонії досі згадують, як нинішній дуже високопоставлений чиновник відбував тут один з двох своїх термінів.

Мешканці Дубно жартують, що якби встановити при вході меморіальну дошку, то Дубно стало б туристичною меккою. Подейкують, що в Кременчуці, де знаходиться ще одна колонія, в якій свого часу виправляли відомого посадовця, подібна дошка вже встановлена. Наскільки то правда - невідомо. Чим це не одне з чудес України - колонія, в якій виховують міністрів.

Центральна площа Дубно - Майдан Незалежності. Саме тут відбувається Мазепа-фест. Цього року він пройде у травні, але точні дати ще не відомі.

Не далеко від Дубно знаходиться село Тараканів. В ньому розміщено славетну Тараканівську фортецю 19 ст., своєрідний український форт Буаяр. Шляхові сполучення настільки погані, що дістатись до Тараканівської фортеці не вдалося. Розповідають, що форт ромбічної форми 90Х90, два поверхи, викладені з цегли розміщені нижче рівня землі. Він складається з казематів і великих казарменних залів. Форт вимагає реставрації, адже сьогодні він повністю занедбаний.

Занедбані шляхові артерії ускладнюють доступ ще до одного з чудес Рівненщини. Тернопільською областю довелося нам діставатись скиту Святої Анни, що насправді лиш у кількох кілометрах від Дубно. Цивілізованими дорогами до нього їхати вісім кілометрів від Кременця.

Але перед відвідинами скиту обов'язково треба побувати в почаївському монастирі. Тут у 13 столітті відбулося чудо - явилася Мати Божа. Вона з'явилася у вогненному стовпі, і після того, як видіння зникло на місці її стоп знайшли слід. Згодом слід почав заповнюватись водою, яка виявилась цілющою.

Скит святої Анни знаходиться подалі від людей і дороги, як і належить всім скитам. Живуть тут монахині. Історія створення скита незвична. За легендою, тут з прадавніх часів стояв православний храм, який під час однієї з татаро-монгольських навал врятувався - дивом увійшов у землю.

Минув час і на місці, де колись стояв храм знайшли ікону Святої Анни, матінки Матері Божої, ікону віднесли до найближчого храму, Але наступного дня вона зникла. Згодом її знайшли там, де і вперше. Ікону було перенесено з усіма урочистостями і хресним ходом. Але ікона знов зникла, повернувшись на «своє» місце. Тоді, вирішивши, що то є прямим знаком, на місці появи ікони збудували каплицю, згодом там почало бити джерельце, яке виявилось цілющим. На місці джерельця поставили скит. Сьогодні він є місцем паломництва православних з різних країн світу, джерело створило озеро, тут створено кілька купалень. Вода джерела святої Анни і взимку і влітку має постійну температуру - п'ять градусів. Ми скупались у одній з закритих купалень, і, сповнені сил і православної радості пішли вечеряти у трапезну.

Яким є воно, життя цих тихих, скромних дівчат - монахинь? Що приховано за їхніми сумними і надзвичайно простими усмішками?

Матінка настоятелька скиту розповіла, що до неї приходять різні дівчата. Багато хто з добрих сімей, дехто - з невдалих.

Без випробування в монастир не приймають: «Я питаю: чому прийшла? Щось не вдалось? Чи як? - розповідає матінка-настоятелька, надзвичайно життєрадісна, сповнена сил, рум'яна і весела жінка, - якщо у неї щось не вдалось у житті, чи хтось покинув, чи заміж не може вийти, то таких не приймаємо».

- Якщо спитати у монашок, то побачиш, що жодна з них не прийшла сама. Такі рішення самостійно не приймаються, - розповідає сестра Ракіль, яка прийшла до монастира в 16 років і вже п'ятнадцять перебуває тут, - хтось кличе, ми кажемо, що кличе Бог. Інакше просто бути не може, - усміхається жінка, з обличчям дівчинки.

- Ми не приймаємо також без батьківського благословіння, - розповідає матінка настоятелька. Є у мене одна послушниця, вона прийшла сюди нафарбованою і дуже модною. Прийшла, походила, подивилась і каже мені: "Забирайте мене до себе".

Виявилось, що вона працює в міліції, мала тоді 23 роки, була з хорошої родини. Я їй кажу: ти для початку відмовся від косметики, модної зачіски, походи сюди на недільні служби. Так вона два роки ходила, а потім не витримала і каже: «Забирайте мене до себе, бо я вже не можу». Я їй веліла привезти батьків. Приїхала з батьками. Ті пожалілись, що всі 20 років з нею мучаться, мовляв, не така, як усі, не цікаво їй з друзями. Спитала, чи благословляють у монастир. Батьки сказали, що, воля їхньої доньки - головне і благословили. То вона зараз у мене найтяжче служіння вибрала, і найвірніше служить - поруч з старими і немічними.

Журналістки обступили матінку-настоятельку, просили у неї контакти. "Ось тут і загинув український фемінізм", - подумала я, ховаючи до наплечника книжку про монастирський побут.

Наш тур було скорочено через те, що в українській політиці розпочалися негаразди. Нам не вдалося відвідати Рівне, побачити інші пам'ятки.

Нам розповіли, що саме тут, на півдні Рівненщини народився Георгій Шарпак, який у 1992-му році отримав Нобелівську премію з фізики.

В Рівному відбуваються змагання зі спідвею, саме рівненчани мають найсильнішу команду з цього рідкісного виду спорту, Рівне збирає мотоциклістів не тільки з колишнього Союзу, а і з усієї Європи.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.