«Галичина» (Івано-Франківськ): Курди, які живуть на Прикарпатті, зустріли 2619 рік
 |
«Галичина» (Івано-Франківськ), Богдан Вівчар, 5 квітня 2007 року Який багатобарвний і який малий наш світ. Які часом далекі можуть бути народи, і якими близькими можуть бути їх долі. Про це думалось на святі Нового року - Навруз, яке відзначали студенти-курди, котрі навчаються в івано-франківських ВНЗ. Курди - 55-мільйонний народ, котрий у доісторичні часи мав свою велику державу у Малій Азії між ріками Тигром і Євфратом. Але доля не була прихильною до них. Агресивніші сусіди частинами завойовували курдські землі, підкоряючи їх і встановлюючи там своє володіння. Чи не такою ж була доля українців? І нині мільйони курдів живуть в Ірані, Іраку, Сирії, Йорданії і навіть у Вірменії. Але найбільше їх у Туреччині. Звідтіль і приїжджають до нас здобувати фах юнаки та юнки цього багатостраждального народу. Свято Навруз пов'язане з тисячолітньою боротьбою курдів за волю і тісно помережане легендами, переказами, історичними фактами. Воно символізує сонце, землю і кохання. Приходить це свято пізно, навіть пізніше китайського Нового року. Нинішньої весни курди зустріли 2619 рік за своїм календарем. Атрибутами свята є свічка, що символізує світло у темряві, дзеркало - як зв'язок сьогодення з минулим, риба у воді - символ довгого життя, та півень, який проганяє пітьму. - Ми берегли цей звичай довгі тисячоліття, він переданий нам від наших предків, - розповів один з його організаторів студент медичного університету Фадль Імамухам. - Звичай простий і зрозумілий: прийшла весна, пробуджується земля, починається нове життя з його радощами, турботами. Щоправда, ще є в ньому, у нашому житті, багато трагічного і сумного, та все одно ми радіємо поверненню сонця, весни, початку польових робіт, воскресінь природи... І ось у прибраній національними стягами та візерунками залі організатори, - а це курдські студенти і ректорати медичного й технічного університетів, - зустрічають гостей і вручають кожному стилізовані прапори: червона, біла і зелена смуги із сонцем. Линуть мелодії національного гимну курдів, їх самобутніх пісень, господарі у національних одежах стають у тісне коло, пліч-о-пліч і ведуть динамічний танок, так подібний до нашого аркана... І знову пісня, танець, патріотичне слово про свою далеку і таку рідну батьківщину. - Як ви почуваєтесь в Україні? - розпитував я ще одного студента - Мустафу Хамо. - Курдистан - то наша перша матір-батьківщина, а Україна - друга. Нам тут так спокійно, затишно і добре. І так, напевно, міг відповісти кожний, хто приїхав із далеких країв і цього дня відзначав Навруз. | |
|
УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.
|
print version