УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 225 відвідувачів

Теги
Церква і влада молодь Католицька Церква Мазепа Києво-Печерська Лавра вибори Голодомор Археологія та реставрація Предстоятелі Помісних Церков діаспора церква та політика Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат постать у Церкві Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України милосердя УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія педагогіка УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко церква і суспільство Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі секти іконопис церковна журналістика шляхи єднання українська християнська культура Доброчинність Священний Синод УПЦ комуністи та Церква конфлікти розкол в Україні Церква і політика краєзнавство забобони






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Сто Великоднів діда Василя



«Галичина» (Івано-Франківськ), Наталія Слободян, 12 квітня 2007

Василю Солодовчуку з Прибилова Тлумацького району не гадалося діждати сотого Великодня, бо нікому з його роду не випадало такого щастя.
100-літній Василь Матійків (так величають діда по-сільському), дивуючи і своїх рідних парубоцькою пам'яттю, згорблений житейськими проблемами, ніяк не пригадає за свій злиденний вік радості. Хіба що великодню - у давні голодні роки, коли під час масового переселення виміняв за три дерев'яні колоди шість буханців хліба для своїх дітей.
А цьогорічного Великодня обвінували діда подарунками. Вперше за весь кострубатий вік його привітали сільський голова, районні й обласні чиновники, письмовою листівкою - Президент України, обіцяючи дідові щомісячну доплату до пенсії 200 грн. та грошову винагороду на столітній ювілей 1000 грн. У свої 100 Василю Матвійовичу аж страшно згадувати про прожите й пережите, бо повертали літа до його хати як не зі смутком, то з повними торбами лиха. Сирітство, злидні, похорон рідної дитини, довголітнє вдівство, мало не 70-літнє колгоспне гарування - лише частка дідових «медалей». «Пережити п'ять держав, - мовить дід Василь, - то не якісь там «хєхєчки». У жодній з них сільський трудяга не зазнав добра. За Польщі була біда через дорогий «монополь» - сіль, нафту, мило. Треба було гибати за 40 грош та ще й при своєму коржі, щоб заробити за день пачку сірників і три літри нафти. Прийшли москалі - хотіли діда в Сибіри запроторити, а через те, що не давався,- голками попід нігті штрикали і з села в ліси витурили, пришивши дідові політику і довічне прізвисько «бандерівець». За німців з кожної хати забирали нелюди жорна, щоб заморити людей голодом, а натомість накладали великі контингенти - з кожної хати по 160 яєць, 400 л молока, 4 центнери зерна і картоплі.
Прийшла радянська влада - не розгинав сільський бідака спини, черпаючи з газдівських криниць воду в колгоспні бочки для овець, коней, корів, свиней. Старав пашу худобі, чистив стайні. Працював за копійки в колгоспі, доки від роботи руки не повикручувало. А в незалежній Україні столітній господар ніяк не зрозуміє, чому така дорожнеча на все, чому не обробляються поля? Ще торік впертий до роботи газда колов дрова, латав трухлявий паркан, а нині, сидячи, роздає онуці Галині, котра за ним доглядає, вказівки, де і як має садити дідову ділянку городу.
Дід Василь свого 100-літнього Великодня одягнув вишиту внуками сорочку. А їм дід Василь і лік втратив, бо має не лише внуків, правнуків, а й праправнуків. Рецепт свого довголіття дід Василь вбачає в одвічній праці на землі, а ще, чого гріха таїти, в сільських забавах, на яких колись рівний, як цвях, Василь Матійків жодного танцю не минав. Та й нині, якби ще ноги хто інші позичив, то пішов би коломийки у два боки, приспівуючи своєї улюбленої.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.