УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 112 відвідувачів

Теги
секти УПЦ КП монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра Католицька Церква діаспора церква і суспільство Мазепа милосердя забобони Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат іконопис вибори педагогіка шляхи єднання Церква і медицина церковна журналістика Археологія та реставрація Ющенко розкол в Україні українська християнська культура Церква і політика Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія УГКЦ Церква і влада постать у Церкві Голодомор Патріарх Алексій II молодь Доброчинність церква та політика конфлікти комуністи та Церква Священний Синод УПЦ краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






РІСУ: «Я хочу, щоб в екуменічних дискусіях романтика-лірика поступилася місцем практичним питанням». Інтерв’ю з архиєпископом Львівським Української Православної Церкви Августином (Маркевичем)



РІСУ, Тетяна Шпайхер, 05.05.2007

Інтерв'ю було взяте під час Міжнародного колоквіуму «Екуменізм, міжрелігійні діалоги і фундаменталізми», який проходив 20-23 квітня у Львові в Українському Католицькому Університеті; владика Августин взяв у ньому участь та виступив з промовою.

- Владико, скажіть, будь ласка, як Ви оцінюєте справи екуменічного діалогу в Україні?


- По-перше, треба визначитися, чого ми прагнемо. Я вважаю категорично не припустимим говорити про якісь віртуальні чи фантастичні речі. Екуменічна тема повинна бути практична. Для прикладу, я не розумію, як можна говорити про Київську Церкву, не визначаючи, що мається на увазі. У Європі є протестанти, католики і православні, однак ніхто не говорить про французьку, німецьку чи нідерландську Церкву. Завжди треба робити визначення. Подібний самообман заводить в безвихідь. Якщо ж говорити про практичну сторону, спочатку варто припинити протистояння і ворожнечу, а вже потім говорити про порозуміння і спільні проекти.

Як я вже зауважив у своєму виступі, якщо ти не можеш чи не хочеш робити добро, то, принаймні, не роби зла. А сьогодні ви бачите, які стосунки між конфесіями. Можливо, з часом буде легше. Показовою є ситуація нашої міґрації в Канаді та Америці, де після стількох років є поділ і немає взаєморозуміння у всіх. І це не лише проблема українського народу, це біда, це гріх...

Тому, коли мова йде про співпрацю, я хочу, щоб малися на увазі конкретні речі, виклики сьогодення. Нам треба показувати приклад щирості політикам і всьому нашому суспільству. Трагедія майдану полягає в тому, що на відміну від тих, хто стояв і мерз під сценою, більшість тих, хто піднімався на трибуни були нещирими. Я не хочу заглиблюватися в цю тему, але вони повинні були відверто сказати, хто вони такі, де вони були, як прийшли до влади і чого вони прагнуть. Треба було щиро сказати гірку правду і сказати: це все позаду, ми з вами, народе, будемо йти вперед. І тоді Господь благословив би, а будь-яка неправда - це закваска фарисейська, яка від сатани. Господь заповідав берегтися цієї закваски.

До тих пір буде продовжуватися безлад в державі і непорозуміння між конфесіями, доки буде неправда і нещирість. А події Страсного тижня - це що? Я думаю, що коли не буде виправлення, це прикмета, якоїсь ще більшої біди. Київ називають другим Єрусалимом, Ви, мабуть, також чули вислів «Свята Русь» - рефлексії, щодо горного Єрусалиму, духовного Ізраїлю. І таке ж треба, щоб на Страсному тижні, через дві тисячі років після Різдва Христового це відбувалося. Єдиним виходом із усього цього є рішучість стати щирими, доброзичливими, терпимими, відмовитись від політики подвійних стандартів.

Ви знаєте, в якій ситуації перебуває Львівська єпархія. Переважна більшість депутатів Львівської міської ради - греко-католики, чого вони не приховують, а, навпаки, пишаються цим. Чому ж ці діти Греко-Католицької Церкви на прислухаються до заклику свого духовного отця Владики кардинала Гузара і, навіть, Ватикану про необхідність виділення для львівської православної єпархії ділянку землі під будівництво кафедрального собору? П'ятнадцять років, це все не проходить в голосуванні, крім двох-трьох чоловік, це прохання ніхто не підтримує. Чого ж тоді чекати від простих людей, яких зомбують? На що мені сподіватися? Про що ми тоді говоримо? Я хочу, щоб в екуменічних дискусіях романтика-лірика поступилася місцем практичним питанням.

- У своєму виступі на колоквіумі Ви дуже гарно сказали про поступки. А чим готова поступитися Ваша Церква?

- Ви скажіть, що ви чекаєте і хочете? Коли йдеться про поступки, завжди треба почути, що від тебе хочуть.

- Тобто, насамперед, треба прислухатися...

- Насамперед, треба бути щирими. Тут є проблема ідентифікації, самосвідомості, розуміння, хто ти є. Ви звернули увагу на мої слова у виступі. Я говорив про те, що найкращі стосунки на Львівщині у мене з римо-католиками, найгірші - з греко-католиками. Іноземці спочатку думають, що це неправильний переклад або я неправильно висловився, а потім співчутливо посміхаються. Причин такого стану речей є декілька. По-перше, із римо-католиками ми не маємо непорозуміння щодо ідентифікації. Ми один одному не доводимо і не змагаємося, хто з нас правдивіший в вірі, кращий в патріотизмі. Ми знаємо, хто є хто. А з греко-католиками це постійна проблема: обом сторонам щось треба доводити, пояснювати, захищатися. Чому так є? Значить, щось не так. Щоб вирішити цю проблему, треба створити трьох ступеневу комісію. Я не чекаю, щоб греко-католики відступили від своїх переконань, бо це неможливо. Я можу лише цього бажати, адже навіть в раю Господь не стримував Адама і Єву за руку, щоб вберегти їх від гріхопадіння. Але, насамперед, треба бути чесним, щирим.

- Всесвітня Рада Церков, Комісія «Віра і Устрій» видала проект документу «Природа і місія Церкви». Як Ви ставитесь до цього документу? Як ставиться до цього документа Ваша Церква? Чи бачите Ви цьому документі якісь сліди православної думки?

- Звичайно. У порівнянні з попередніми, тут є прогрес і великий вплив православної спільноти, православного представництва. Був момент, коли почалися незворотні процеси і православна сторона заявила: давайте будемо відвертими і не будемо змушувати один одного приймати рішення, які не вписуються в догматику і канони. Це спрацювало, і тому я бачу прогрес. А з іншого боку, мене засмучує те, що подекуди поширюється і, навіть, нав'язується невиправдана лібералізація в християнському середовищі, зокрема, дехто вважає нормальним жіноче священство, окремими християнськими деномінаціями визнаються гомосексуальні шлюби. Я думаю, це дуже серйозно, і як далеко б не заходили протестанти, вони не повинні ревізувати християнські фундаментальні засади, особливо це стосується біблійних і євангельських моральних принципів.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.