УКР РУС  


 Головна > Публікації > Мій шлях до Бога  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
секти Голодомор Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі Мазепа Церква і політика Доброчинність УПЦ КП Патріарх Алексій II церква та політика краєзнавство монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні постать у Церкві іконопис українська християнська культура Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада Католицька Церква милосердя забобони церковна журналістика комуністи та Церква церква і суспільство конфлікти молодь Ющенко автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) Священний Синод УПЦ Церква і медицина педагогіка діаспора УГКЦ шляхи єднання вибори Києво-Печерська Лавра






Рейтинг@Mail.ru






Молоді молодим



Оля Крет, м.Львів

Привіт, я Оля. Хочу розповісти про свій шлях до Бога. Народилась я в набожній родині. Як мені розповідали, хрестили мене тихенько, вночі, щоб ніхто не бачив. З малих років водили до церкви. Особливо запам'ятались ті теплі сонячні літніх канікул, які зазвичай проводились у бабусі на Волині, яка приводила до храму мене та сестру на свято Преображення Господнього. Освячення плодів - найперші дитячі спогади.

Хоча в Бога вірила завжди, але в церкву ходила рідко - до сповіді перед Великоднем або на великі свята. Поступово помітила за собою, що почала відходити від церковного життя і, як наслідок, - зустрілась із спокусами.

Здавалось б, все так, як тільки можна було б бажати - вступила до гарного ВНЗ на престижний факультет, але провчившись 2 місяці відчула погіршення стану здоров'я. Діагноз про пухлину в голові прозвучав як вирок. Коли медицина вичерпала свої можливості, тоді я щиро звернулась до Бога.

Я ніколи не забуду сповіді у храмі св. Андріана та Наталії в Одесі, неподалік інституту, де мене оперували. Бог також сподобив вклонитись мощам преп. Кукші Одеського. Я справді відчула любов і підтримку, побачила різницю між мирським і духовним, з'явились інші цінності. Згодом почала більше цікавитись літературою на релігійну тематику. Взагалі відбулося воцерковлення всієї сім'ї.

Назавжди в пам'яті закарбувався момент вінчання батьків (після 25 років подружнього життя), ми з сестрою тримали над ними вінці, а наприкінці священик сказав: „Діти, привітайте батьків з одруженням!". Хвилювання та емоційність цієї миті важко передати словами.

Найбільше я щаслива з того, що знайшла друзів - однодумців у православному братстві Почаївської ікони Божої Матері. Ми живемо в досить складний час різноманітних спокус, не піддатись впливу яких дуже складно, але можливо молитвами Господу та Богородиці заступництва, яких я і прошу.

 

Пишіть нам на конкурс!

   


   Оцінка публікації:
Виставіть свою оцінку:
1 2 3 4 5
повторне голосування неможливе !!!
Результати оцінювання публікації:

Кількість оцінок
13
Середня оцінка
5.2