УКР РУС  


 Головна > Публікації > Мій шлях до Бога  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 120 відвідувачів

Теги
секти милосердя УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко конфлікти діаспора вибори Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II педагогіка Голодомор українська християнська культура Археологія та реставрація автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко Мазепа шляхи єднання Церква і влада молодь церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина Церква і політика монастирі та храми України краєзнавство забобони комуністи та Церква розкол в Україні Католицька Церква іконопис церковна журналістика УГКЦ церква і суспільство Священний Синод УПЦ Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






Молоді молодим



Оля Крет, м.Львів

Привіт, я Оля. Хочу розповісти про свій шлях до Бога. Народилась я в набожній родині. Як мені розповідали, хрестили мене тихенько, вночі, щоб ніхто не бачив. З малих років водили до церкви. Особливо запам'ятались ті теплі сонячні літніх канікул, які зазвичай проводились у бабусі на Волині, яка приводила до храму мене та сестру на свято Преображення Господнього. Освячення плодів - найперші дитячі спогади.

Хоча в Бога вірила завжди, але в церкву ходила рідко - до сповіді перед Великоднем або на великі свята. Поступово помітила за собою, що почала відходити від церковного життя і, як наслідок, - зустрілась із спокусами.

Здавалось б, все так, як тільки можна було б бажати - вступила до гарного ВНЗ на престижний факультет, але провчившись 2 місяці відчула погіршення стану здоров'я. Діагноз про пухлину в голові прозвучав як вирок. Коли медицина вичерпала свої можливості, тоді я щиро звернулась до Бога.

Я ніколи не забуду сповіді у храмі св. Андріана та Наталії в Одесі, неподалік інституту, де мене оперували. Бог також сподобив вклонитись мощам преп. Кукші Одеського. Я справді відчула любов і підтримку, побачила різницю між мирським і духовним, з'явились інші цінності. Згодом почала більше цікавитись літературою на релігійну тематику. Взагалі відбулося воцерковлення всієї сім'ї.

Назавжди в пам'яті закарбувався момент вінчання батьків (після 25 років подружнього життя), ми з сестрою тримали над ними вінці, а наприкінці священик сказав: „Діти, привітайте батьків з одруженням!". Хвилювання та емоційність цієї миті важко передати словами.

Найбільше я щаслива з того, що знайшла друзів - однодумців у православному братстві Почаївської ікони Божої Матері. Ми живемо в досить складний час різноманітних спокус, не піддатись впливу яких дуже складно, але можливо молитвами Господу та Богородиці заступництва, яких я і прошу.

 

Пишіть нам на конкурс!

   


   Оцінка публікації:
Виставіть свою оцінку:
1 2 3 4 5
повторне голосування неможливе !!!
Результати оцінювання публікації:

Кількість оцінок
13
Середня оцінка
5.2