УКР РУС  


 Home > view  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 188 відвідувачів

Теги
конфлікти Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко постать у Церкві розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація УПЦ КП іконопис Патріарх Алексій II церква та політика Церква і політика Католицька Церква церква і суспільство українська християнська культура Києво-Печерська Лавра Доброчинність Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат церковна журналістика милосердя УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа краєзнавство вибори Голодомор монастирі та храми України автокефалія діаспора секти Церква і влада педагогіка забобони молодь Церква і медицина шляхи єднання комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






ТОЧКА ЗОРУ: Міркування про актуальність проблеми усталення богословської термінології

Усі коментарі до статті:

Павло 23 лютого 2008
Слово "священник"--завжди писатиму тільки так."Дзвінниця"--теж.Із слів "ієрей"/"єрей" я вибираю перше,друге--надто вже якесь приземлене...Завжди буду вживати "Афіни,Коринф,міф,ефір" замість "Атени,Коринт,міт,етер"...


Дмитро 10 січня 2008
Іван Верстюк, дякую за цікаву інформацію. Напишу і свої міркування. Щодо "Патріях" і "монярх" не згоден, бо у першому випадку застосовують правило 1928 року, що між двома голосними має бути "й", але в сучасному українському правописі такого нема, а норми церковного стилю мають узгоджуватись з ним, а не з тим старим правописом, яким нині користуються лише емігранти та окремі оригінали тут. При переданні іншомовних слів, вважаю, не треба все ж насилувати українську мову і власний артикуляційний апарат, а приводити фонету хоч трохи у відповідність до милозвучності української мови. "Іоанникій" та "Іоанн" дуже важко вимовити точно, згідно з українською фонетикою має бути, вірогідно, "Йоаникій" та "Йоан". Нехарактерні поєднання звуків, втім, мають залишатися там, де це богословськи обгрунтовано (Авраам і Аврам). Щодо "ієрарх"/"єрарх" та "ієрей"/"єрей" я не розумію чим перше гірше за друге - обидва варіанти однаково відповідають фонетичним правилам української мови, але перше більш звичне і традиційне, а друге, знову ж таки, йде з еміграції і, мабуть, того старого правопису. А от щодо називання наших ченців та єпископів - це не таке просте питання. На сьогодні не важко помітити, що всі офіціні видання УПЦ вживають церковнослов"янські варіанти імен для монахів та єпископів, і українські - для мирян. Оскільки до цього вже всі звикли, то це цілком можна зберегти і для церковного правопису, можливо, лише трохи українізувати фонетику. Бо якщо наші єпископи раптом стануть "Іванами", "Василями" і т.д., то це навряд чи добре сприйметься віруючими та й ними самими.


Іван Верстюк 09 січня 2008
Хочу поділитися з вами своїми міркуваннями стосовно правильного написання деяких релігійних термінів, адже зараз в релігійній площині майже кожен автор користується своїм власним правописом. Отож, поміркуймо разом. СВЯЩЕННИК - як правило це слово пишуть з одним "н", тобто "священик", але це є фактичною помилкою сучасних філологів та мовознавців (в більшості своїй, на жаль, далеких від Церкви) - вони застосовують до цього слова правило перекладу іншомовних загальних назв, за умовами якого при переданні таких слів подвоєння приголосних втрачаються через випадання однієї з приголосних. Та "священник" треба писати саме з двома "н", як ми пишемо з двома "н" слова "письменник", "годинник" чи "щоденник". БОГОСЛІВ’Я – інколи це слово пишуть як „богослов’я", що є калькуванням з російської. Українській мові набагато більш властива форма „богослів’я”, адже відповідає її внутрішній фонетико-граматичній природі. ПРАВОСЛАВ’Я – інколи пишуть „Православіє”, але ця форма не належить до лексичного складу української мови, вона є привнесеною з мови російської (слов’янської). Крім того, є сенс завжди писати це слово з великої літери. ПАТРІАРХ, ПАТРІАРХАТ - часто це слово пишуть з "я": "Патріярх", "Патріярхат", тим самим наче виконуючи український правопис 1928 року, але той правопис не є досконалим, бо вироблявся в поспіху. Ми ж не кажемо "єрярх", але "єрарх", не кажемо "монярх", але "монарх", тому повинні казати не "патріярх", а "патріарх". БЛАЖЕННІЙШИЙ, СВЯТІЙШИЙ – титул предстоятелів Православних Церков, інколи пишеться без „й” – „Блаженніший”, „Святіший” але для цього немає жодних філологічних підстав. Така форма прикметника можлива тільки як вираження ступеню порівняння, в даному ж разі порівняння немає. ВЖИВАННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ - якщо це іншомовне слово є власним ім'ям, то при переданні його потрібно максимально зберігати його орфографічну та фонетичну форму: Іоанн, Іоанникій, Матфей, Мартін. Не перетворювати грецькі "Афінагорас" чи "Яковос" на "Афінагор" і "Яків", а російське "Николай" на українське "Микола". Якщо ж маємо справу з загальною назвою, то в більшості випадків подвоєння приголосних втрачаються (не "міссіонер", а "місіонер", не "еміссар", а "емісар"), а літери "і" в більшості випадків перетворюються на "и" - як їх в слові більше одної, то тоді на "и" перетворюється перша з них, як у слові "екзистенціалізм". Коротко це правило можна сформулювати так: при передачі загальних назв слова повинні українізовуватись. І тому ми повинні казати не "архімандрит" чи "архієпископ", а "архимандрит" та "архиєпископ", не "ієрей", а більш звучне в українській "єрей", не "протоієрей", а "протоєрей", не "ієрарх", а "єрарх". Окремий випадок - переклад українською імен при називанні людини, котра приймає чернечий постриг (як відомо, в католицькій та православній традиціях новопострижений чернець обов'язково приймає нове ім'я - того святого, на чию честь він пострижений в чернецтво), такі імена теж повинні українізовуватись, а тому тут вже повинно бути не "Матфей", а "Матвій", не "Іоанн", а "Йоан" чи "Іван", не "Іоанникій", а "Йоанникій", не "Феодор", а "Федір".


Дмитро 09 січня 2008
Ви такі тонкі питання підіймаєте:) Тут хоч би дочекатись від Митрополії сяких-таких правил церковної орфографії, що з малої літери писати, що з великої, як церковнослов'янські імена транслітерувати (Ніколай, Николай, Миколай чи Микола? Ісус чи Іісус?), коли вживати світські, а коли церковні... З цього треба починати. А то навіть в офіційних виданнях скільки плутанини, що мені, як філологу, просто не по собі. Усталення ж богословської термінології - це дуже тривалий процес, і навряд чи щось тут зміниться найближчим часом. Адже семінарії та академії користуються російськими підручниками, та й викладання там ведеться, підозрюю, теж російською.